Аналіз продуктивності праці та її оплати в промислових виробництвах (стр. 1 из 4)
Вступ.
Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людеіі здійснюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.
З розвитком науково-технічного прогресу праця трудівників сільського господарства стає дедалі продуктивнішою забезпечуючи зростання вчробіпщтна продуктів рослннництва і тваринництва для задоволення потреб населення і промисловості. Раціональне використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів у сільськогосподарському виробництві є одним з найважливіших завдань агропромислового комплексу.
Аналіз використання трудових ресурсів і оплати праці передбачає вивчення: забезпеченості сільськогосподарських підприємств робочою силою та використання її в окремих галузях протягом року і в окремі періоди; складу трудового колективу за освітою, стажем і кваліфікацією; динаміки продуктивності й оплати праці та резервів її підвищення; рівня виконання плану оплати праці; відповідності оплати праці обсягові викопаних робіт, виробленої продукції та рівню продуктивності праці; економії чи перевитрати у використанні фонду зарплати (оплати праці), джерел досягнутої економії та причин перевитрат. За даними аналізу розробляють конкретні заходи щодо кращого використання трудових ресурсів, робочого часу, підвищення продуктивності праці.
Так, основною метою курсової роботи є вивчення теоретичних питань та практичного досвіду економічного аналізу.
Основними завданнями даної курсової робрти є:
1. Визначити рівень забезпеченості госопдарства трудовими ресурсами з урахуванням потреби в працівниках основних професій, що потребують спеціальої підготовки, а також у фахівцях-керівниках.
2. Визначити ефективність використання трудових ресурсів на промислових виробництвах та проаналізувати одержані показники.
3. Проаналізувати використання фонду оплати праці в досліджуваному господарстві.
4. Визначити динаміку продуктивності праці в господарстві та зробити висновкі.
Дана робота виконана на матеріалах промислового товариства з обмеженою відповідальністю “Право”. Основною спеціалізацією товариства є переробка зерна на муку та виготовлення макаронних виробів.
1. Загальні принципи організації економічного аналізу.
Вивчення явищ природи та суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін “аналіз” походить від грецького слова “analizis”, що в перекладі означає “розподіляю”.
В науці та на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статичний, економічний та інші. Вони відрізняються об'єктами, цілями та методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ, де не можливо використати ні мікроскопи ні реактиви, де те й інше повинна займати сила абстракції.
Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди пробуджувало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.
Аналіз господарської діяльності виник на базі бухгалтерського обліку як основного джерела його інформації. Перші розробки методики економічного аналізу виникли з бухгалтерського обліку і обмежувались в основному рахунковою перевіркою і аналізом балансу. Вони розраховувались як вказівки для облікових працівників.
У наш час економічний аналіз перетворився в одну із важливих функцій управління виробництвом. Він відіграє основну роль і є важливим засобом при виробленні та обгрунтуванні управлінських рішень.
Спрощено місце економічного аналізу можна відобразити схемою, що зображено на рисунку 1. 1.
Економічний аналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення з метою здійснення і поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.
 |
Рис. 1.1. Місце економічного аналізу в системі управління.
Економічний аналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення з метою здійснення і поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.
Аналітичне дослідження, його результати та їх використання повинні відповідати певним вимогам. Ці вимоги проявляються у принципах економічного аналізу, яких потрібно дотримуватися при організації та проведенні самого дослідження і практичному використанні його результатів.
1. Аналіз повинен носити науковий характер, тобто базуватись на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, найновіші методи економічних досліджень.
2. Важливим є принцип системності та комплексності. Коли кожен об'єкт що розглядається як складна система, яка складається з ряду елементів, певним чином пов'язаних між собою та зовнішнім середовищем. Комплексність вимагає від дослідження охоплення всіх ланок і всіх сторін діяльності та всестороннього вивчення причинних залежностей в економіці підприємств.
3. Аналіз господарської діяльності повинен бути об'єктивним. Він повинен базуватись на достовірній інформації, яка реально відображає об'єктивну дійсність, а його висновки повинні обгрунтовуватись точними аналітичними розрахунками.
4. Принцип періодичності – аналіз повинен проводитись за планом, систематично, а не за нагодою. З цієї вимоги випливає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподіл обов'язків по її виконанню та контроль за її проведенням.
5. Економічний аналіз має бути оперативним, що означає вміння швидкого та чіткого цого проведення, прийняття управлінських рішень і перетворення їх в життя.
Таким чином, ці принципи є обов'язковими і ними потрібно керуватись, проводячи аналіз господарської діяльності на будь-якому рівні. На їх основі повинна базуватись методика аналізу, що являє собою сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємств шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку показників, які вивчаються, розчленування їх на складові частини і порівняння з іншими, вимірювання величини впливу факторів на показники, що вивчаються, як окремих складових частин (факторів), так і сукупності їх у єдності і взаємозв'язку. У цьому визначенні виявляється п'ять найбільш загальних послідовних етапів реалізації (елементів) методу аналізу:
1) виявлення і представлення взаємозв'язку явища, яке вивчається;
2) розчленування або деталізація;
3) порівняння;
4) визначення величини впливу факторів – елімінування;
5) узагальнення (синтез).
Виявлення і представлення взаємозв'язку явищ починають із вивчення взаємозв'язку економічних показників. Лише розкриваючи внутрішній зміст окремого явища, взаємозв'язок його із складовими та іншими явищами, можна пізнати його суть і розвиток. При економічному аналізі вивчення взаємозв'язку господарських явищ являє собою важливий і найбільш складний елемент методу.
У завдання аналізу економічних взаємозв'язків входить необхідність характеристики кожного розміру і конкретного виду залежності господарського результату від окремих факторів, що на нього впливають. Таку характеристику одержують за допомогою математичного моделювання виробничих процесів. В економічних дослідженнях найпоширенішим і доцільнішим є зображення економічних взаємозв'язків у вигляді математичних формул, які ще називають аналітичними моделями. Використання при аналізі моделей дозволяє абстрактно зобразити основні взаємозв'язки, що існують в реальній господарській системі.