90. Осн. завд-ня і дж а-ту кас. оп-й
Завданням касових операцій: 1) перевірка правильності ведення підприємством касових операцій; 2) перевірка правильності і порядку видачі та оприбуткування готівки в касі; 3) додержання підприємством встановленого ліміту каси; 4) перевірка додержання підприємством цільового витрачання готівки; 5) збереження наявності ГК та інших цінностей.
Джерелами інформації є: 1) синтетичні реєстри обліку і звітності (головна книга, баланс ф.1); 2) синтетичні реєстри обліку касових операцій (ЖО-1, відомість по рахунку “Каса”); 3) первинні документи з обліку касових операцій (касова книга, прибуткові і видаткові ордери, чеки на отримання готівки, виписки банку); 4) повідомлення банку про встановлення ліміту залишку готівки в касі.
91. Осн. завд-ня і дж інф а-ту запасів
Джерелами інформації є: баланс підприємства ф.1, регістри синтетичного обліку ТМЦ (головна книга, відомості руху, ЖО, тощо), аналітичні регістри обліку (відомості, звіти МВО), картки складського обліку, накладні, рахунки-фактури.
Нормативна база: 1) Положення №250, 2) Інструкція “Про інвентаризацію ОЗ, НМА, ТМЦ, ГК, документів та розрахунків” затверджена наказом МФУ №69 від 11.08.94, 3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 4) Положення “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) МЦ затверджене постановою КМУ від 22.01.96.
93, 108. Осн. завд і дж а-ту розрах-в з ін. деб-рами, постач-ками і підряд-ми
Основним завданням аудиту розрахунків є: 1) встановлення реальності Д і К заборгованості; 2) перевірка наявності простроченої ДЗ і КЗ; 3) встановлення ДЗ і КЗ з якої минув строк позивної давності; 4) правильність списання заборгованості, строк позивної давності з якої минув; 5) перевірка правильності обліку ДЗ і КЗ в залежності від прийнятого методу визначення та видів реалізації; 6) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.
Джерела інформації аудиту розрахунків: 1) регістри синтетичного обліку і звітність (баланс, головна книга); 2) регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (ЖО 6, 11, 8, 7, відомості 16, 15); 3) первинні документи (накладні, рахунки-фактури, ін). Нормативна база: 1) Положення №250, 2) Інструкція “Про інвентаризацію ОЗ, НМА, ТМЦ, ГК, документів та розрахунків” затверджена наказом МФУ №69 від 11.08.94, 3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 4) Положення “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) МЦ затверджене постановою КМУ від 22.01.96.
94. Осн. завд і дж інф а-ту розр-в з підзвіт осбами
Метою і завданням розрахунків з підзвітними особами є: 1) правильність видачі та повернення сум; 2) цільове призначення, законність, доцільність витрачання підзвітних сум; 3) доцільність видачі сум в підзвіт; 4) перевірка правильності відображення підзвітних сум в обліку. Найбільш важливе місце при проведенні аудиту розрахунків з підзвітними особами належить перевірці цільового призначення та правомірності витрачання ними коштів.
98. осн завд і дж інф а-ту фін. р-тів
Завданням а-у фін р-атів п-в є перевірка достовірності формування фін ресурсів і розподіл їх за цільовим призначенням, згідно з чинними нормативами, виявлення резервів.
Осн джерелами інформації для аудиту фін. результатів підприємства є бухгалтерський Баланс підприємства (ф. № 1 річної і квартальної звітності), Звіт про фінансові результати та їх використання (ф. №2 річної і квартальної звітності); Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3). Вони повинні бути адекватні даним первинної документації, регістрам аналітичного і синтетичного БО і Головної книги за досліджуваний період.
113. Осн. методи і прийоми провед-ня аудиту
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального.
Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов’язано.
Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:
1)прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).
114. Осн. пок-ки аудит фін стану.
Під аудитом фінансового стану розуміють оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих зв’язків між показниками.
Метою аудиту фінансового стану є:
1) визначення сутності та змісту ділової активності клієнта; 2) оцінка фінансово-господарських перспектив клієнта, його функціонування в майбутньому; 3) виявлення зон можливих навмисних помилок в звітності клієнта; 4) скорочене деталізоване тестування на основних стадіях аудиту.
Аудитор розробляє програму аналізу, яка складається з 3-х етапів: 1) вибір оптимального методу аналізу для досягнення поставлених задач та цілей; 2) визначення інформаційної бази аналізу; 3) становлення критеріїв при прийнятті рішення у випадку виявлення незвичайних коливань.
Використовуються такі методичні прийоми: метод читання зовнішньої звітності; метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних клієнта за минулі періоди; метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора.
В роботі аудитора особливе значення має аналіз та читання балансу, так як використовуючи інформацію, яка отримана за результатами аналізу є можливість прийняти обґрунтоване управлінське рішення. Оцінити динаміку та перспективи зміну прибутку підприємства, оцінити ресурси, які мають підприємства, зміни, які відбулись, та ефективність їх використання. Більш детально при аудиті досліджується фінансово-господарська діяльність для виявлення хворих статей балансу, оцінка майнового стану, фінансового стану, ділової активності, аналіз рентабельності та ін.
Важливим показником фін. стану підприємства є наявність власних обігових коштів. При його врахуванні необхідно мати на увазі, що частина ОЗ та капітальних вкладень може бути відтворена за рахунок довгострокових і середньострокових кредитів та довгострокових позикових коштів.
Фінансовий стан залежить від рентабельності підприємства. Розрізняють 2 групи показників рентабельності: 1) вкладених коштів (майна підприємства) та їх окремих видів; 2) продукції.
По першій групі розрізняються показники рентабельності: а) всього майна, б) власних коштів, в) виробничих фондів, г) фін. вкладень.
Платоспроможність і фін. стійкість визначаються показниками: коефіцієнт загальної ліквідності; коефіцієнт проміжної, абсолютної ліквідності та ін.
Аналіз фін. стану закінчується комплексною оцінкою, розробленням заходів по покращенню ФС, зниженню ДЗ і КЗ.
118. Очікувана помилка
У випадку, коли аудитор припускає наявність великої помилки в сукупності даних, йому необхідно застосовувати більший розмір вибірки, ніж у випадку, коли він передбачає наявність меншої помилки. Вимагається, щоб аудитор впевнився в тому, що реальна помилка у загальній сукупності не перевищує рівень визначеної ним припустимої помилки
120. пл-ня ауд. перев-ки
Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської
процедури.
. Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду д-ті п-ва, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.
Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.
121. Повідомлення про шахрайство і помилки.
Аудитор повинен повідомити про виявлене шахрайство або помилки керівнику підприємства, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство) можуть існувати і це може не вплинути на фінансову звітність підприємства.
Стосовно шахрайства, то аудитор має оцінити участь у цьому керівних осіб. Якщо причетний директор, то аудитор має право і повинен отримати юр. консультацію від юриста (адвоката) стосовно своїх подальших дій або напрямків аудиту.
У випадках, коли аудитор дійшов висновку, що помилки та шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то слід дати негативний аудиторський висновок, або відмовитись від висновку.
В обов’язки аудитора не входить повідомляти про порушення ще когось крім власників. Сторонні користувачі фінансової звітності мають право вимагати надходження інформації про результати проведеного аудиту і ознайомлення з аудиторським висновком тільки від керівництва або власника