Таблиця 2.9. Оцінка ліквідності балансу 2006-2008 рр., тис. грн.
| Активи | 01.01.06 | 01.01.07 | 01.01.08 | Пасиви | 01.01.06 | 01.01.07 | 01.01.08 | Надлишок (+), нестача (-) активів | Зміни | |||
| 01.01.06 | 01.01.07 | 01.01.08 | 2007 | 2008 | ||||||||
| А1 | 210 | 370 | 190 | П1 | 1190 | 1475 | 1370 | -980 | -1105 | -1180 | -125 | -75 |
| А2 | 2397 | 2609 | 1867 | П2 | 710 | 640 | 750 | 1687 | 1969 | 1117 | 282 | -852 |
| А3 | 2620 | 2690 | 3160 | П3 | 830 | 1120 | 860 | 1790 | 1570 | 2300 | -220 | 730 |
| А4 | 4975 | 4290 | 4470 | П4 | 6672 | 5779 | 6207 | -1697 | -1489 | -1737 | 208 | -248 |
| Б | 9402 | 9014 | 9187 | Б | 9402 | 9014 | 9187 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 |
2.4 Особливості розробки рекламної кампанії на ринку АЗС
Активні зміни в інфраструктурі паливного ринку України довелися на другу половину 90- х років. До цього часу фонд діючих АЗС був доведений до критичного порога морального й фізичного зношування. Середній вік устаткування перевалив через 15- літній рубіж, а в багатьох випадках досягав поважного 25- річчя. Багато ХТО АЗС не приносили хазяям - обласним збутовим підприємствам "Укрнафтопродукту" - нічого, крім додаткової турботи й збитків. Тому можна зрозуміти той ентузіазм, з яким облнафтопродукти зустріли в 1994 році початок приватизації, і ту активність, з який вони почали розпродавати автолізу, що належали їм. До кінця 2005 року було передано в приватні руки 42% АЗС. Це в середньому по країні. Але в деяких областях пішли далі, пустивши "з молотка" практично всі автолізу, що належали державі. До речі, і самі облнафтопродукти стали об'єктами продажу: сьогодні лише 12 з 25- ти обласних підприємств залишилися під контролем держави в особі компанії "Укрнафтопродукт". Цим "недоприватизованим" структурам належить зараз близько 1 350 АЗС. У той же час ліквідація монополії держави на торгівлю нафтопродуктами привела не тільки до перерозподілу власності, але й до активного будівництва нових АЗС. За порівняно короткий період часу їхнє число виросло на 21%. Таким чином, "погоду" на паливному ринку України сьогодні визначають частки АЗС. Це 60% з 3 300 діючих у цей час заправних станцій. До того ж у більшості випадків вони краще оснащені, а виходить, і більше привабливі для споживачів. Не викликає сумнівів, що й у доступному для огляду майбутньому тенденція зміцнення позицій приватного сектора паливного ринку збережеться. Концентрація АЗС у містах і на автомобільних дорогах залишається невеликий. Зате місткість ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами досить велика - по оцінках фахівців, 9 млн. тонн палива в рік (у грошовому еквіваленті - більше 3 млрд. доларів). Є чимало бажаючих взяти участь у поділі цього апетитного "пирога". Але щоб завоювати й усталити позиції на ринку, потрібно будувати нові АЗС. Зрозуміло, що пальма першості в цьому знову ж буде належати приватному капіталу. У державних компаній і зацікавленість у зміцненні позицій на ринку нижче, та й можливості для інвестицій украй обмежені. Від кількості до якості Середня українська АЗС продає близько 8 тонн пального в день. Однак відхилення від цього усередненого показника можуть бути дуже значними. І залежить це переважно від місцезнаходження заправної станції. Наприклад, розташована в центрі Києва АЗС фірми "Этрекс" реалізує в добу до 38 тонн бензину, тобто обороти тут майже в 5 разів вище середніх. У той же час на окраїнах Чернівецької області можна зустріти АЗС із добовими обсягами реалізації близько 0,4 тонни, тобто в 20 разів нижче середнього показника. Якщо вірити офіційної звітності, то рентабельність українських АЗС коливається в межах від 3 до 5%.
Однак, після всіх мислимих і немислимих хитрувань по оптимізації податкових платежів, фактична рентабельність, за словами самих власників АЗС, багато вище й становить від 8 до 14%. А в окремих випадках вона досягає 24%. Фактори, що визначають рівень реальної рентабельності, різні. В одних випадках високі прибутки пов'язані з відсутністю реальної конкуренції й, як наслідок, завищеними цінами на паливо. В інших випадках ріст економічної ефективності обумовлений більшими обсягами реалізації. Нарешті, оптимізації доходів сприяє наявність в одного власника декількох АЗС, що дозволяє домогтися значної економії на накладних витратах. До речі, остання путь підвищення рентабельності найбільш популярний серед українських власників АЗС, які справедливо розцінюють його як найбільш надійний, що найменше залежить від кон'юнктури ринку. Так, по даним проведеного цим летом журналістського опитування, приблизно кожний третій власник АЗС (31%) готовий направити прибуток, що з'явився після повної окупності попередніх інвестицій, на розширення мережі АЗС. Ще 24% респондентів заявили про намір реінвестувати прибуток у реконструкцію існуючих АЗС, у тому числі шляхом переустаткування їх в автозаправні комплекси. Пора прощання із времянками Мережа працюючих в Україні АЗС являє собою досить строкату картину. Тут використовуються й стаціонарні, і контейнерні заправні станції, а іноді й пересувні. Втім, уже в самому найближчому майбутньому тут повинні відбутися разючі зміни, порівнянні по значимості з подіями 5- літньої давнини, коли була знята держмонополія на роздрібну торгівлю нафтопродуктами. Контейнерні АЗС або, як їх ще називають, автозаправні блок- пункти, доживають останні дні й до 1 січня 2008 року, відповідно до рішення уряду, повинні були припинити існування. Власники контейнерних АЗС зараз або закінчують їхнє переустаткування в стаціонарні, або готуються до їхньої повної ліквідації. По оцінках експертів, не менш третини з більш ніж 1 400 блок-пунктів будуть закриті. Це створить деякий дефіцит на роздрібному ринку, яким з вигодою для себе можуть скористатися власники діючих АЗС. Це дозволить їм, зокрема , знизити строк окупності інвестицій, що зараз становить від 2 до 5 років.
Таким чином, рішення уряду про припинення діяльності контейнерних АЗС є етапним для паливного ринку України. Воно означає, що перехідний період до цивілізованої торгівлі бензином фактично завершений. Звичайно, цей ринок усе ще дуже слабшав, але тепер у нього з'являються нові стимули й нові можливості для розвитку. У сфері роздрібної торгівлі нафтопродуктами вивільняється більша ніша, що повинні заповнити нові стаціонарні АЗС. Поки сучасні АЗС, відмітними ознаками яких є привабливий зовнішній вигляд, високотехнологічне устаткування й широкий спектр супутніх послуг, не одержали поширення в Україні. На їхню частку доводиться ледве більше 14% стаціонарних АЗС. Ще менше в країні сучасних автозаправних комплексів, що надають цілий ряд додаткових послуг - від технічного обслуговування автомобілів до комфортабельних місць відпочинку автомобілістів. Таких автозаправних комплексів тут не більше 4% від загального числа стаціонарних АЗС. Зараз на паливному ринку України переважають стаціонарні АЗС традиційного в минулому типу. Вони не відрізняються зовнішньою привабливістю й, як правило, оснащені морально й фізично застарілим обладнанням. Сьогодні їхнє положення виглядає досить міцним, особливо у зв'язку з очікуваною масовою ліквідацією контейнерних АЗС. Але в міру виникнення нових АЗС конкурентна боротьба за споживача буде зростати, і це змусить власників старих АЗС впритул зайнятися реконструкцією діючих об'єктів. Уже зараз найбільш завбачливі з них реінвестують прибуток у модернізацію й технічне переозброєння заправних станцій. Попит народжує пропозиція Звичайно, найбільш рентабельними є АЗС, розміщені в межах міста, особливо в центральній його частині. Однак діючі в Україні норми будівництва поки не дозволяють використовувати досвід інших країн, де АЗС будуються поблизу від житлових або офісних будинків.