Тому нові АЗС будуються переважно уздовж автомобільних доріг країни. Будівельний бум на автолізи породив велику кількість місцевих будівельних організацій, які пропонують весь спектр послуг, починаючи від землевідвода під майбутню АЗС і закінчуючи комплектацією найсучаснішим паливнороздатковим устаткуванням, будівництвом і облаштованістю кемпінгів, магазинів, станцій технічного обслуговування й т.д. Крім українських компаній проектуванням і будівництвом АЗС і АЗК займаються спеціалізовані фірми з Туреччини, Фінляндії, Словаччини, Чехії й Швеції, а також сусідньої Молдови. Але іноземці не беруться вирішувати питання землевідводу, а це одна із самих складних проблем для майбутнього "короля бензоколонки". У той же час іноземці пропонують більше вигідну для замовника систему фінансування, у тому числі лізинг автозаправних комплексів. Це дозволяє їм успішно конкурувати з місцевими будівельниками, які воліють працювати на принципах передоплати. Основні українські компанії, що займаються проектуванням і будівництвом АЗС, це: група підприємств ЛИС, фірма VІLS, АТ "Інститут транспорту нафти" і Український нафтогазовий інститут, ТОО " Скіф-Аналіт", СП " Прем'єра-Ентерпрайз", фірми "Планар", "Укракадемінвест", "Гурт", "Нитеко", " Олімп-Південь" і деякі інші. Вартість будівництва АЗС під ключ обійдеться забудовникові від 50 тис. доларів (у випадку самостійного будівництва й мінімальної комплектації) до 2,5 млн. доларів (найсучасніший двосторонній автозаправний комплекс).
Устаткування для АЗС в Україні пропонують до продажу більше 20- ти компаній. У них можна купити продукцію виробників з України, Росії, Молдови, США, Німеччини, Фінляндії, Чехії, Великобританії, Швеції, Словаччини, Польщі, Австралії. Три сегменти ринку В територіальному розрізі за рівнем розвитку мережі роздрібної торгівлі бензином лідирують місто Київ, Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська й Львівська області, на частку яких доводиться ледве більше 30% всіх українських АЗС. Це найбільш численні й індустріально розвинені регіони. Трохи відстають від лідерів Одеська, Запорізька, Луганська, Черкаська, Миколаївська, Херсонська й Полтавська області, на частку яких доводиться ще третина АЗС. Роздрібні ринки цих областей відрізняються тим, що вони розташовані поруч із українськими нафтопереробними підприємствами й мають величезний промисловий і людський потенціал, внаслідок чого купівельний попит і кількість автомобілів тут вище, ніж в областях, що залишилися. Найменше АЗС у Кіровоградській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Волинській і Чернігівській областях (не більше 80-90 у кожній).
Самими перспективними для будівництва автозаправних станцій уважаються Київська, Львівська, Донецька. Дніпропетровські, Харківські, Одеські, Полтавські, Житомирські, Вінницька області й Автономна республіка Крим. Перевага - у росіян. Із закордонних компаній першої на український ринок роздрібної торгівлі паливом прийшла українська нафтова компанія "Лукойл". Спільне підприємство " Лукойл-Крим" будує автозаправні станції в одному з найпривабливіших регіонів - у Криму, і не приховує намірів створити мережу АЗС в українське Причорномор'я й Приазов'я, а також у столиці України. У Закарпаття позначила свою присутність провідна угорська оптова й роздрібна компанія MOL, що побудувала три АЗС через спільне підприємство MOL- Закарпаття. Словацька "Словнафта" побудувала два автолізи на північно-заході країни через СП "Укрсловнафта". У Києві вже працює перша АЗС, побудована BP Amoco, а до кінця року повинна вступити в лад ще одна. Причому в керівництві представництва компанії в Україні не виключають, що будівництво автозаправної мережі в столиці продовжиться й у наступному році. Придивляється до України й Shell, правда він вже має свої автозаправки як і інші гіганти «ТНК», «Лукойл», «WOG». Очевидно, що в найбільш вигідному положенні при експлуатації АЗС будуть перебувати компанії, що мають надійні канали надходження щодо недорогого палива. Це, насамперед , українські нафтові компанії. І, схоже, вони прагнуть скористатися цією перевагою. Недавно український концерн "Нафтовий" придбав великі пакети акцій "Полтаванафтопродукт" і "Харківнафтопродукт". Інша українська компанія - "Альфа-нафта" - теж приступилася до скупки пакетів акцій обласних нафтопродуктів. У сферу її інтересів потрапили відразу 6 підприємств: "Суминафтопродукт", "Житомирнафтопродукт", "Кировограднафтопродукт", "Чернігів-нафтопродукт", "Чернівцінафтопродукт" і "Хмельницькнафтопродукт". Очікується , що надалі українські компанії будуть грати одну із ключових ролей у формуванні українського ринку нафтопродуктів. [47]
Розділ 3 Проблеми розробки та реалізації рекламної кампанії товару на підприємстві ЧФ «Меркурій»
3.1 Маркетингові дослідження ринку АЗС та постановка мети рекламної кампанії
Якими були АЗС ще порівняно недавно, 15-20 років тому, багато хто з нас добре пам'ятають: досить відносної чистоти будови з не дуже прибраною територією, більшими чергами автомобілів і ненав'язливим сервісом, обсяг якого визначався настроєм персоналу. Касовий апарат, купа паперових талонів із синіми печатками й сильний захід бензину. У міру становлення галузі, виникнення вертикально інтегрованих нафтових компаній (ВИНК) і формування вітчизняних нафтобрендів ситуація в цій сфері стала швидко мінятися.
Сьогодні цей сегмент роздрібного ринку й одночасно один з елементів ВІНК, по визнанню багатьох експертів, перебуває в нас у початковій стадії розвитку. Яка, втім, відбиває відповідну стадію дорожнього будівництва: так, за методикою Світового банку, в Україні при щорічному збільшенні ВВП на 7% повинне будуватися до 17 тис. км нових доріг, тобто в 10 разів більше, ніж сьогодні. Після розпаду Радянського Союзу парк легкових автомобілів України збільшився більш ніж в 2,5 рази. Темпи його росту в середньому перевищували 12% у рік. Для порівняння: у країнах Східної Європи цей показник становив 5,4%, а в Західній Європі - усього 2%. Надалі середньорічний приріст українського автопарку прогнозується на рівні 8%. Якщо в 2005 р. загальне число автомобілів становило орієнтовно 26,7 млн. од. (у тому числі 23,4 млн. - легкові машини), то в 2010 р. очікується збільшення їхнього числа до 35-38 млн. од. (з яких 30-33 млн. - легкові машини). Прискорений ріст автопарку викличе настільки ж стрімке зростання числа заправних станцій. Більша територія країни також вимагає нових станцій для забезпечення роздрібних продажів палива уздовж дорогий різних рівнів. На сьогоднішній день насиченість автолізами в Україні недостатня й відстає від провідних країн миру. У центральних районах країни їх у середньому налічується по 100 на область. А всього по країні порядку 10 тис. АЗС. І хоча динаміка росту їхньої кількості досить велика, до рівня розвинених країн нам ще далеко: у Великобританії, наприклад, кількість АЗС майже таке ж, як в Україні, при тім що площа країни майже в 5 разів менше нашої, а в США їхню чисельність становить близько 200 тис. Олександр Федін привів оцінки аналітиків, згідно яким загальний обсяг українського ринку нафтопродуктового роздробу в січні - серпні 2007 р. склав 143,7 млн. т.
У США і Європі - дуже затребуваний сегмент роздробу, тому що часто це єдине місце, де можна купити їжу й інші необхідні товари після 22:00, коли всі інші магазини закриті. В Україні останнім часом теж все більшого значення набувають магазини при АЗС, які саме й вимагають першочергової автоматизації. Це, безсумнівно, спричинить вихід на ринок АЗС мережних роздрібних компаній. Для торговельних мереж такого масштабу найбільш затребуваними будуть системи, призначені для середнього сегмента бізнесу, здатні обслуговувати велика кількість магазинів із широким асортиментним портфелем і щодо високою оборотністю.
Однак на сьогоднішній день в Україні ефективність і частка супутнього бізнесу в загальному обсязі послуг значно відстають від цих показників західних АЗС. І отут є об'єктивні причини: якщо в розвинених країнах торгівля паливом була споконвічно нерозривно пов'язана з наданням інших роздрібних послуг автомобілістам, то в нас у силу інших пріоритетів в економічному розвитку в минулому столітті послуги із продажу палива були відособлені від інших видів діяльності, пов'язаних з автомобілями. Нинішнє відставання в цьому сегменті, не означає, що ми не вміємо працювати, просто географічні, демографічні й економічні умови в Україні сильно відрізняються від західних, і очікувати, що їхній бізнес-моделі дадуть відразу аналогічні внески в економіку АЗС, було б занадто самовпевнене.