Організація управління матеріальними і товарними потоками (стр. 1 из 3)
Кафедра менеджменту
Контрольна робота
з дисципліни
Логістика
Зміст
1. Організація управління матеріальними і товарними потоками
2. Організаційні форми потокового управління на макрорівні
3. Організаційні форми потокового управління на мікрорівні
4. Організація логістичного планування
5. Організація логістичного планування на промисловому підприємстві
1. Організація управління матеріальними і товарними потоками
Організація управління матеріальними і товарними потоками здійснюється за допомогою організаційно-економічних механізмів.
Організаційно-економічний механізм - система економічних зв'язків і відносин, та відповідних до них організаційно-економічних форм, які забезпечують узгодження економічних інтересів.
Визначаючи завдання щодо формування організаційно-економічного механізму управління товарними потоками (макрорівень), ми фактично маємо на увазі створення організаційно - економічного механізму забезпечення рівноваги виробництва й споживання, тому що саме він забезпечує оптимальний варіант руху товарів, тобто те до чого ми прагнемо, здійснюючи управління товарними потоками на макроекономічному рівні.
Математичний опис загальної рівноваги є таким.
Якщо обсяг виробництва Ра, Рв,..., Рк товарів і послуг у національній економіці дорівнює обсягу споживання цих товарів - Са, Св,..., Ск, (Ра= Са, Рв= Св,..., Рк= Ск), тоді й сума відповідних обсягів буде дорівнювати:
Ра+ Рв... + Рк = Са+ Св,... + Ск, (1)
Тобто між виробництвом і споживанням досягається загальна рівновага.
Привести до рівноваги виробництво та споживання конкретного товару можна шляхом використання одного з двох організаційно-економічних механізмів: механізму раціонування або ринкового механізму.
Механізм раціонування.
Суть: авторитарним рішенням обсяг споживання даного товару обмежується певною його кількістю, що забезпечена певним обсягом виробництва.
Труднощі впровадження механізму раціонування:
необхідна достовірна інформація про реальні обсяги виробництва з урахуванням величини запасів;
необхідна інформація про потреби (включаючи й потенційне споживання).
складність установлення реальних норм споживання (вихід - розподіл за заявками);
труднощі розподілу - доведення товарів саме до тих, кому вони призначені;
Ринковий механізм.
Суть: рівновага між виробництвом і споживанням установлюється через дію закону попиту та пропозиції в умовах вільного ринку.
Труднощі впровадження ринкового механізму.
необхідне існування досконалого ринку, коли кожний учасник має можливість негайного й повного доступу до інформації про умови всіх укладених на ринку угод;
необхідне формування стандартних уявлень про даний товар;
необхідна наявність мотивів особистого інтересу, що виникає в учасників обміну;
ринкова свобода повинна ґрунтуватися на індивідуалізмі;
необхідне чітке впорядкування процедури банкрутства, тобто усунення з ринку неефективних виробників.
Ринковий механізм існує лише в умовах досконалої конкуренції й не допускає відхилень від її.
У рамках макрологістичних систем зв'язки встановлюються на базі товарно-грошових відносин. На мікроекономічному рівні основа взаємодії між різними підсистемами - безтоварна. Це відносини між окремими підрозділами фірми, об'єднання, або іншої господарської системи, які працюють на єдиний економічний результат.
Управління внутрівиробничими матеріальними потоками (мікрорівень) може здійснюватися за допомогою різних механізмів, з яких виділяються два основних: підштовхуюча системи та тягнуча система.
"Підштовхуюча система" - система організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою не замовляються. Матеріальний потік виштовхується одержувачу за командою із центральної системи управління виробництвом (рис.1).
"Підштовхуюча система" характерна для традиційних методів організації виробництва. Можливості її застосування зросли у зв'язку з комп'ютеризацією виробництва. Це дозволило оперативно узгоджувати і координувати дії всіх підрозділів підприємства. Проте параметри матеріального потоку оптимальні настільки, наскільки центральна система управління здатна врахувати всі фактори, що впливають на виробничу ситуацію.
Сучасні підштовхуючі систем - "Системи матеріального регулювання виробництва", "Системи МРВ". Вони дозволяють забезпечити поточне регулювання і контроль виробничих запасів, погоджувати і оперативно коректувати плани і дії різних служб підприємства - постачальницьких, виробничих, збутових.
"Тягнуча система", це система організації виробництва в якій предмети праці подаються на наступну технологічну операцію в міру необхідності. Центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, визначаючи завдання тільки кінцевій ланці виробничого ланцюжка (рис.2).
Прикладом сучасної тягнучої системи є система "Канбан". Система не вимагає тотальної комп'ютеризації виробництва, однак потребує високої дисципліни поставок і високої відповідальності персоналу. Система "Канбан" уперше розроблена й реалізована фірмою "Тойота" (Японія).
"Канбан" - прямокутна картка в пластиковому конверті куди заноситься дані про тип і кількість виробів. "Канбан" адресується працівникам попередньої виробничої ділянки.
Є два види карток: відбору й виробничого замовлення.
У картці відбору вказується кількість деталей, які повинне бути взяте на попередній ділянці обробки, а в картці виробничого замовлення - кількість деталей яка повинна бути виготовлена на попередній ділянці виробництва. Картки "канбан" циркулюють як усередині окремих підприємств "Тойоти", так і між корпорацією та компаніями, що співробітничають із нею.
Важливою умовою застосування системи "Канбан" є вирівнювання виробництва за продуктивністю (реалізація принципу пропорційності). Вона дозволяє: істотно знизити виробничі запаси; прискорити оборотність обігових коштів; поліпшити якість випускає продукции.
2. Організаційні форми потокового управління на макрорівні
Механізм раціонування.
Для організації управління потоковими процесами в умовах дії організаційно-економічного механізму раціонування необхідно створити розгалужену систему державних організаційних структур, які забезпечували б оптимальний товарообіг.
Наприклад, для виконання функцій постачання й збуту в СРСР було створено кілька самостійних систем матеріально-технічного постачання й збуту. Основними з них були наступні (за станом на 1985 р):
1. Загальнодержавна система Державного комітету СРСР з матеріально-технічного постачання (Держпостач СРСР).
У систему Держпостача СРСР входили: апарат Держпостача СРСР; Головні союзні управління з постачання й збуту окремих видів продукції (Союзголовмаш, Союзголовметал і т. ін) - усього 29 управлінь; Головні управління з комплектування споруджуємих та реконструюємих підприємств (Союзголовкомплекти, Союзголовмашкомплект і ін) - 12 управлінь і трестів; Державні комітети союзних республік з матеріально-технічного постачання (Держпостачі республік), підлеглі Держпостач СРСР і Раді міністрів союзних республік (в УРСР і КазРСР було створено ще по 9 територіальних управлінь; РСФСР не мала Держпостача республіки); Управління матеріально-технічного постачання у великих економічних районах РСФСР (31 територіальне управління) підлеглі Держпостачу СРСР; науково-дослідні й проектні організації в області матеріально-технічного постачання й збуту.
Ця система здійснювала приблизно 60% усього товарообігу засобів виробництва.
2. Союзно-республіканський державний комітет СРСР з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства (Держкомсільгосптехніка).
3. Органи матеріально-технічного постачання загальносоюзних і союзно-республіканських міністерств і відомств (Держпостачі і відділи постачання).
4. Органи матеріально-технічного постачання й збуту союзних республік (органи постачання й збуту підприємств і організацій місцевого підпорядкування й непромислових міністерств, а також органи постачання міністерств і відомств республіканського підпорядкування).
До недоліків такої системи організації управління товарними потоками можна віднести: складність побудови систем постачання; дублювання функцій, наявність великої кількості відомчих контор, баз, складів і т. ін.; нерівномірний розвиток мережі товароруху. В УРСР половина всіх організацій і магазинів оптової торгівлі була зосереджена в 9 обласних центрах (там, де перебували головні територіальні управління).
У СРСР механізм раціонування носив тотальний характер і охоплював всі сфери економічного життя країни. Слід відмітити, що механізми раціонування широко використовуються і в умовах ринкової економіки, однак він запроваджуються, при необхідності, лише для окремих товарних груп та на визначений термін.
Ринковий механізм.
У процесі організації товарообігу в країнах з розвиненими ринковими відносинами існує велике різноманітність фірм, організацій, підприємств та окремих осіб, що виконують посередницькі функції. Основними типами посередницьких підприємств і організацій є: дистриб'ютори, закупівельні центри, промислові й збутові агенти, комісіонери, товарні брокери й маклери, закупівельні контори, аукціони, товарні біржі, консигнатори, франчайзери, дилери, збутові організації промислових компаній і ін.