До складу запасів товарно-матеріальних цінностей включаються матеріальні активи, що призначені для забезпечення безперервної роботи банку чи для надання послуг, а також отримані в заставу. Запаси товарно-матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському балансі як активи та складаються з господарських матеріалів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються не більше ніж один рік.
До складу запасів господарських матеріалів належать товарно-матеріальні цінності, які потрібні для діяльності банку, а також для ремонту приміщень та інших основних засобів.
Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, строк служби яких менший, ніж один рік.
Господарські матеріали і малоцінні та швидкозношувані предмети в бухгалтерському обліку оприбутковуються за фактичними цінами придбання - первісною вартістю, включаючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов'язкові платежі (окрім тих, що згодом відшкодовуються банку), за рахунками N 3400 "Господарські матеріали на складі" та N 3410 "Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі".
Передавання товарно-матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію чи їх реалізація банками здійснюється за вартістю, що визначається за одним із таких методів:
ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої вартості;
вартості перших за часом надходження запасів - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО);
вартості останніх за часом надходження запасів - "останнє надходження - перший видаток" (ЛІФО).
Для всіх одиниць запасів бухгалтерського обліку, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Вибраний метод визначення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей обумовлюється обліковою політикою банку.
Вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих в експлуатацію та використаних для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані, відображається за рахунками витрат, а використаних для поліпшення об'єкта основних засобів, - за рахунками капітальних інвестицій.
Основним завданням бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей є правильне і своєчасне документування і відображення операцій за рухом запасів товарно-матеріальних цінностей; контроль за залишками, надходженням і витратами запасів; контроль за зберіганням запасів.
Запаси товарно-матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку за їх первісною вартістю. Первісна вартість запасів товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку не змінюється.
Для визначення вартості одиниці запасів товарно-матеріальних цінностей (однорідних, придбаних за різними цінами, виданих зі складу в експлуатацію або для реалізації та оцінки їх кінцевих запасів) застосовуються методи, що зазначені нижче.
Метод перших закупок (його ще досить часто називають ФІФО — від абревіатури назви методу англійською мовою: Fігst-Іn, Fігst Оut) спирається на припущення, що ті одиниці товару, які були придбані першими, першими і продаються. Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображаються товари, що були наявні на початок облікового періоду (за їхньою вартістю), потім — товари, що були першими придбані протягом облікового періоду (за їхньою вартістю), і так далі; вартість залишків товарів на кінець облікового періоду відображається, таким чином, фактично за вартістю останніх за часом придбань. Метод ФІФО, як ми бачимо, відносить вартість товарів, придбаних першими, до собівартості реалізованої продукції;а варість товарів, що придбані останніми, відноситься до сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів на кінець облікового періоду.
Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом ФІФО наведено у таблиці № 4.1.
Часто головним аргументом на користь цього методу називають те, що він відповідає фізичному руху (тобто фактичній послідовності придбання і продажу) товарів. Звичайно, одиниці товару, які придбані раніше, і продаються першими. Але навіть, якщо така послідовність не дотримується, метод ФІФО може застосовуватися тому, що він дозволяє віднести (рознести) підсумкову вартість товарів для продажу до собівартості реалізованої продукції і кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів систематичним та раціональним чином. Метод ФІФО раціональний, систематичний, його легко застосовувати, він не припускає маніпулювання. У бухгалтерському балансі кінцеве сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів відображається згідно з методом ФІФО на базі вартості останніх закупок. Це забезпечує реалістичне відображення вартості товарно-матеріальних запасів (кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів) на дату бухгалтерського балансу. Але у звіті про прибутки та збитки величина собівартості реалізованої продукції відображається за вартістю старіших закупок, що може не відповідати поточній собівартості товарів для продажу. Наслідки такої оцінки (за методом ФІФО) для бухгалтерського балансу (тобто кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів) та звіту про прибутки та збитки (тобто собівартості реалізованої продукції) залежать від того, наскільки змінилися ціни протягом облікового періоду.
Метод середньозваженої вартості передбачає, що при кожному надходженні товарно-матеріальних цінностей на склад, середньозважена вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. В подальшому передавання запасів зі складу в експлуатацію проводиться за цією вартістю, доки на склад не надійдуть нові товарно-матеріальні цінності і не відбудеться новий перерахунок середньої вартості цінностей. Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня величина вартості цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду. Середньозважена вартість одиниці запасів товарно-матеріальних цінностей дорівнює сумі вартостей наявних та отриманих запасів, розділеній на кількість одиниць запасу цінностей. Сальдо рахунків запасів товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду базується на середній вартості придбаних запасів.
Коли розраховується середня вартість одиниці обліку товарів або матеріалів, то отримана середня величина, як правило, округлюється до цілих центів. Ця округлена величина використовується для визначення кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів, а оскільки собівартість реалізованої продукції визначається шляхом вирахування кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів з підсумкової вартості товарів для продажу, то будь-яка неточність, яка може виникнути через округлення, не призводить до порушення рівності між величиною товарів для продажу протягом облікового періоду та сумою собівартості реалізованої продукції і кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів. Згідно з постійною системою обліку товарно-матеріальних запасів, як правило, застосовується поточна середньозважена вартість, а не середньозважена вартість, єдина для всього облікового періоду (як згідно з періодичною системою) .
Середньозважений метод — це раціональний, систематичний та простий у застосуванні метод; за його застосування немає місця маніпулюванню даними. Цей метод забезпечує відносно вартості товарно-матеріальних запасів показні дані для всього періоду (з урахуванням початкового сальдо), а не даними, вірними лише для початку, кінця облікового періоду, чи якогось визначеного моменту у цьому обліковому періоді . Показні дані відображаються як у бухгалтерському балансі (кінцеве сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів), так і у звіті про прибутки та збитки (собівартість реалізованої продукції). Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом середньозваженої вартості наведено у таблиці № 4.2.
Метод останніх закупок, — ЛІФО (його називають так від абревіатури назви методу англійською мовою — Lаst-Іn, Fігst-Оut), — виходить з припущення, що одиниці товару, що придбані останніми, продаються в першу чергу. Не зважаючи на фактичний (фізичний) рух товарів, метод ЛІФО відносить до собівартості реалізованої продукції в першу чергу вартість одиниць товару, що були придбані останніми. Таким чином, залишки товарно-матеріальних запасів на кінець облікового періоду відображаються у бухгалтерському балансі за вартістю одиниць товару, що відображалися у початковому сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів чи були придбані першими протягом звітного періоду. Тобто підхід за методом ЛІФО прямо протилежний підходу за методом ФІФО.
Метод ЛІФО раціональний та систематичний. Однак за цього методу є деякий простір для маніпулювання: зокрема це може бути зроблено за допомогою великих партій товару наприкінці облікового періоду (що відповідно збільшить собівартість реалізованої продукції, яка відображається за вартістю останніх закупок, — а, відповідно, зменшить суму отриманого доходу). У звіті про прибутки та збитки вартість проданих одиниць товару відображається за ціною останніх закупок, що практично відповідає їх поточній вартості. І навпаки, у бухгалтерському балансі залишок товарів на кінець облікового періоду відображується за вартістю досить давніх закупок, ціна яких може вже не відповідати їхній поточній вартості.
Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом ЛІФО наведено у таблиці № 4.3.
Метод ідентифікованої вартості передбачає ведення записів за кожною окремою одиницею запасу, що придбана і відповідно передана в експлуатацію або реалізована. Запаси, що не взаємозамінюються, оцінюються за ідентифікованою вартістю.
Таблиці № 4.1. Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом ФІФО.