Авітаміноз. Отруєння рослинами. Травматичні ушкодження (стр. 2 из 3)

Кролівники повинні добре знати отруйні рослини і не допускати їх у корм тваринам. При цьому необхідно пам'ятати, що одна й та сама трава у різних кліматичних та ґрунтових умовах може мати більшу або меншу токсичну дію. Крім того, деякі рослини втрачають свої отруйні начала при висушуванні та силосуванні.

ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ

До травм відносять порушення в тканинах та органах тварини, спричинені короткочасним або тривалим впливом руйнівних факторів.

Травматичні ушкодження у кролів спостерігають досить часто, особливо при спільному утриманні або при підсаджуванні нових кролів у клітки. Часто кролі травмуються у клітці об незагнуті кінці цвяхів, дріт та інші гострі предмети, при потраплянні кінцівок у великі вічка сітки або щілини дощатої підлоги, а також при паруванні.

Розрізняють травми механічні, термічні, хімічні, біологічні та ін. Кролівникам частіше доводиться стикатися з термічними (відмороження) та механічними (рани, ушиби, переломи) травмами.

Відмороження. Тривале охолодження тварин при низькій температурі (—35—40°С) спричиняє відмороження різних частин тіла (найчастіше вух і лап), особливо у молодняка та виснажених тварин. Розрізняють кілька форм впливу холоду на організм: озноблення, відмороження чотирьох ступенів та загальне замерзання.

Озноблення характеризується запаленням ділянок шкіри внаслідок тривалого впливу низьких температур, близьких до нуля. Шкіра набрякає, набуває червоно-багрового кольору із синюватим відтінком. Уражені місця дуже сверблять. Внаслідок хворобливих змін у кровоносних судинах на шкірі можуть розвиватися гнійні процеси.

Відмороження І ступеня проявляється втратою чутливості, ущільненням та побілінням шкіри. При відігріванні до шкіри припливає кров, помітний невеликий набряк. Після одужання поверхня шкіри лущиться.

Відмороження II ступеня. У зоні ураження відбувається спазм кровоносних судин. Шкіра набрякає, утворюються пухирі. Частина тканини шкіри змертвіває. При великих відмороженнях у тварини підвищується загальна температура тіла. Хворобливі зміни зникають лише протягом 2—3 тижнів. Рідина пухирів розсмоктується або виливається назовні після розриву їх стінок. В цей час треба остерігатися інфікування пухирів, що вже розкрилися, оскільки при розвитку гнійного запалення лікування тварини значно ускладнюється.

Відмороження III і IV ступенів характеризуються змертвінням тканин на різну глибину з сильним ураженням м'язів і навіть кісток. Пухирі наповнені темним вмістом і швидко лопаються. Шкіра стає синьо-багровою, потім темно-фіолетовою і навіть чорною. Загальний стан тварини тяжкий. Значно підвищується температура тіла. Нерідко в місце відмороження потрапляє гнійна інфекція, яка часто спричиняє сепсис (загальне зараження крові). Відморожені тканини іноді можуть відламуватися (вуха, кінцівки).

При ознобленні та відмороженні І ступеня уражені ділянки треба добре розтерти снігом, потім помістити хвору тварину в тепле місце. З відновленням кровообігу шкіру насухо протирають і змазують камфорним маслом, борним вазеліном, гусячим жиром або смальцем. Ділянку ураження зав'язують м'якою пов'язкою.

При відмороженні II ступеня пухирі розтинають, рідину видаляють, ділянку відмороження змазують 5-процентним розчином йоду або камфорною маззю.

Ураження ПІ та IV ступенів повинен лікувати ветеринарний лікар: змертвілі ділянки видаляють оперативним шляхом до здорових тканин, потім звичайним способом лікують свіжу рану. Сильно уражені вуха ампутують. При великих ураженнях тварину забивають.

Загальне замерзання настає внаслідок тривалого впливу на організм низьких температур. Смерть настає при зниженні температури тіла до 20°.

Профілактика та заходи боротьби. Треба ретельно утеплювати клітки у морозяні та вітряні дні: завішувати солом'яними матами сітчасті частини кліток, накладати в них більшу кількість соломи, щоб кролі могли у неї заритися.

Ушиби. Ушибами називають такі травматичні ушкодження, при яких не порушується цілість шкіри і кісток.

Причиною ушибів найчастіше є удари будь-яким тупим предметом, наприклад дверцятами клітки, задніми лапами кролів під час бійки або удари при стрибанні, падінні.

Клінічна картина. При незначних ушибах на місці удару виявляють невелику розлиту припухлість, яка звичайно через кілька днів зникає; при ушибі кінцівки спостерігають кульгавість. При сильних ушибах часто розриваються кровоносні судини, а іноді розміжчуються тканини. У таких випадках на місці ушибу швидко утворюється різко обмежений опух, що містить кров (гематома). При прощупуванні в ньому відчувається рідина. Шкіра на місці ушибу почервоніла. При ушибах у ділянці хребта окремі хребці можуть зміщуватися. У цих випадках може настати параліч задніх кінцівок — вони витягуються і волочаться під час руху. Через 2—5 тижнів такі кролі звичайно гинуть. При розтині під шкірою в ділянці хребта можна виявити крововиливи (місце удару).

Діагноз встановити легко.

У сумнівних випадках, щоб відрізнити гематому від підшкірного нариву, можна зробити пробний прокол і за характером вмісту опуху визначити захворювання. "Лікування. При незначних ушибах кролі звичайно швидко видужують без усякого лікування. Місце ушибу обробляють розчином йоду, 5-процентним спиртовим розчином таніну, насиченим водним розчином марганцевокислого калію, змочують холодною водою або прикладають до нього лід. При повільному розсмоктуванні запального випоту втирають іхтіолову, йодисту або камфорну мазь. При великих гематомах або скупченнях лімфи роблять прокол або розрізи і лі кують як рани.

Заходи профілактики. Потрібно уважно доглядати за тваринами, не допускати скупченого утримання молодняка, видаляти з групи молодняка задирикуватих кроленят; своєчасно ремонтувати клітки і видаляти з них гострі предмети.

Рана — відкрите механічне ушкодження шкіри, слизової оболонки, а також тканини і органів, що характеризується болем, зяянням, кровотечею, іноді порушенням функції. Залежно від локалізації і виду рани кожна з цих ознак може бути виражена сильніше або слабше.

Залежно від предмета, яким поранено, і механізму дії розрізняють рани колоті, різані, ушиблені, рвані, укушені та ін. Ці рани мають багато спільного.

Причиною поранень найчастіше є бійки між кролями і наявність гострих предметів у приміщеннях і клітках для кролів.

Клінічна картина. Ознаки хвороби можуть бути дуже різноманітними і залежать від характеру і ступеня поранення (рис. 43). Можуть бути ушкодження тільки шкіри або тканини і органів, що лежать глибше. При невеликих і неглибоких ранах тварини звичайно видужують, при великих ранах, особливо проникаючих у черевну порожнину, часто гинуть.

Лікування. Незначні поранення змащують розчином йоду. Шкіру навколо рани обробляють ватно-марлевими кульками, змоченими у 2-процентному розчині хлораміну або 0,5-процентному розчині нашатирного спирту. Обробку проводять тампоном в напрямі від рани до периферії, щоб не занести в рану інфекції.

При значних пораненнях шерсть навколо рани вистригають, з її поверхні пінцетом видаляють дрібочки бруду і промивають 3-процентним перекисом водню, розчином риванолу (1:500), 2—3-процентним розчином борної кислоти або марганцевокислого калію (1:1000). Розчини повинні бути підігрітими до температури тіла. Влітку рани присипають одним із таких порошків: йодоформом, ксероформом, нафталіном пополам з борною кислотою, таніном або тальком. Якщо рана дуже кровоточить, на неї накладають притискувальну пов'язку. При глибоких ранах, що проникають у грудну або черевну порожнину, лікування недоцільне — хворих кролів забивають.

Глибокі, колоті, рвані або покусані рани з гнійним затіканням розкривають і промивають перекисом водню, потім обробляють пе-ніциліновою маззю. При клаптевих ранах у свіжих випадках можна накласти шви.

Заходи профілактики. Слід усунути в клітках і приміщеннях гострі предмети, які можуть спричинити поранення кролів, не допускати скупченості молодняка, видаляти з груп задирикуватих кролів.

Переломом називається часткове або повне порушення цілості кістки під впливом будь-якого насильства. Переломи кісток кінцівок здебільшого трапляються у кролів внаслідок травматичних ушкоджень (особливо це спостерігають при клітковому утриманні). Бувають випадки, коли під час годівлі або чищення кліток обслуговуючий персонал, не помічаючи кінцівки кроля, просуненої між дверцями, закриває їх з надмірною силою. При цьому відбувається раптовий перелом будь-якої кістки однієї кінцівки; внаслідок сильного удару в ділянці спини може настати параліч заду.

Клінічна картина. Розрізняють переломи закриті, тобто такі, при яких зовнішні покриви не порушуються, і відкриті, при яких порушена цілість останніх. Крім того, переломи поділяються на повні і неповні. Характерною ознакою повного перелому є рухливість кістки у незвичайному місці. При цьому чути звук тертя кісток; кінцівка висить, підтримувана м'язами і шкірою. При пальпації відмічають сильну болісність і набряклість.

Лікування. Рану над місцем перелому очищають і дезинфікують, щільно з'єднують кінці зламаної кістки, на переламану кінцівку накладають іммобілізуючу пов'язку з отвором над нею, через який її лікують. Через 2—3 тижні іммобілізуючу пов'язку знімають. Так поводяться і при закритих переломах. Часто лікування при переломах буває нерентабельним, тому таких тварин забивають.

Заходи профілактики. Потрібно своєчасно ремонтувати клітки, бути уважними при догляді за кролями.

Травматичний кон'юнктивіт. Причиною захворювання є ушиби та поранення повік, а також потрапляння в очі пилу, піску та інших чужорідних тіл.

Клінічна картина. При цьому спостерігають сльозотечу, почервоніння слизової оболонки очей, набряк та опухання повік. При уважному обстеженні очей можуть бути виявлені чужорідні тіла.