Під впливом реабілітаційних заходів значно покращилося самопочуття хворих. До кінця санаторного лікування в основній групі реєструвалося зменшення чи припинення приступів стенокардії, що виникають при фізичній чи емоційній напрузі у 96% випадків, перебоїв в роботі серця- у 93%, задишки - у 90%, серцебиття - у 95%, головного болю - у 79%, порушення сну - у 90% і підвищеної дратівливості - у 92%. Зазначена тенденція є результуючим елементом комплексної реабілітації. Про значення в її підсумковому ефекті оптимізованої дієтотерапії говорить той факт, що в групі контролю регрес суб’єктивних симптомів ІХС був на 3-11% менш виражений. Адекватна фізіологічним потребам корекція харчування сприяла значному (з 45,7% до 20,3%) зменшенню числа осіб з мікросимптомами вітамінного дефіциту, підтверджуючи, тим самим, репрезентативність встановлених аналітичним шляхом закономірностей.
Додаткові позитивні зрушення в функціональному стані обстежуваних осіб основної групи по відношенню до контролю, мали істотний опосередкований вплив на їх психопатологічний профіль. Згідно одержаних даних, якщо до санаторної реабілітації середньозважена вираженість психічних змін в основній і контрольній групах оцінювалася, відповідно, в 2,2 і 2,0 бали, то після оздоровлення вона становила 0,7 і 1,0 бали, що свідчить про 1,4-кратну інтенсифікацію позитивних клінічних змін при модифікації дієтологічної програми. Серед валового спектру вивчених психопатологічних синдромів найбільшої уваги заслуговує переведення таких показників, як почуття тривоги, іпохондрії і астенії, з вираженої міри прояву (3 бали) до стану з періодичним, нерізко вираженим характером (1 бал).
Для інтегральної оцінки реабілітаційного ефекту санаторно-курортного етапу, вивчено стан індивідуальної адаптації у контрольного контингенту на момент виписки. Ми виходили з того, що контрольовані нами механізми адаптогенезу є квінтесенцією діяльності організму в цілому, передусім, за двома параметрами: метаболічним і гомеостатичним, суттєве місце в реалізації яких займає чинник харчування. Аналіз ЕСК і СПІ в контексті формування системного структурного “сліду” адаптації показав, що в основній групі тільки у 8% обстежуваних реєструвався 4-й рівень напруги, для якої характерна недостатність адаптаційних механізмів. В контролі стан незадовільної адаптації, при якому функціональні можливості організму знижені, відзначався в 2,5 рази частіше і сягав 20% від числа спостережень.
Таким чином, результати апробації рекомендованих вимог до аліментарної програми хворих на ІМ, показали, що їх впровадження в санаторно-курортних закладах дозволить значно підвищити медичну ефективність цих заходів.
ВИСНОВКИ
1. Одним з головних елементів комплексних відновлюваних програм у санаторних відділеннях для післяінфарктних хворих є адекватна дієтотерапія. Оптимізація її біологічної дії неможлива без використання біологічно активних добавок. Розроблені гігієнічні вимоги щодо харчових раціонів, режиму харчування, призначення нутріцевтиків та парафармацевтиків мають суттєвий гомеостатичний потенціал та забезпечують підвищення медичної ефективності санаторної реабілітації при інфаркті міокарда.
2. Методологічною основою парадигми організації санаторно-курортної дієтотерапії післяінфарктних хворих є використання функціонально-гомеостатичної концепції, яка розроблена з урахуванням специфіки відповідних санаторно-курортних закладів і дозволяє реалізувати функції харчування на рівні, що відповідає стану та функціональним можливостям “критичних” органів і систем.
3. У відділеннях реабілітації оздоровлюються особи здебільшого (93,8%) старшого віку (після 40 років), чоловічої статі (95,8%), ростом 170,6±0,3 см (s=2,8 см) і масою тіла 73,6±0,5 кг (s=4,7 кг) з переважаючим нормостенічним типом конституції (64,8%), превалюючими характерними особливостями фонового (при надходженні на реабілітацію) харчового статусу, у яких є субоптимальне заповнення, що свідчить про ранні прояви дисбалансу анаболічних і катаболічних процесів, потреби організму в білку (показник білкового харчування 74±1, коефіцієнт альбуміни/глобуліни 1,16±0,06); гіперліпопротеїнемію ІІБ або 1V типів, що поєднується з недостатністю вітамінів - до 94,6% і мінеральних речовин - до 27,4% обстежених.
4. Фактичні санаторні раціони післяінфарктних хворих характеризуються перевищуючим фізіологічні потреби вмістом енергоємких нутрієнтів - білків, жирів, вуглеводів - в 1,2...2,3 рази, в тому числі: білків тваринного походження в 1,8 рази, насичених жирних кислот в 2,5 рази, моно- і дисахаридів в 2,3 рази, на фоні 14...80% дефіциту вітамінів (за винятком Є і В6) і дисбалансу мінеральних речовин, критичними показниками якого є 20,0% недостатність цинку і 71,5% - йоду.
5. При регламентуванні базисної енергетики харчування контрольного контингенту в рамках санаторної групової дієти 10і необхідно орієнтуватися на його середньозважені енерговитрати, що дорівнюють 2600 ккал/24 год.
6. Оптимальний середньозважений рівень споживання післяінфарктними хворими харчового білка, обгрунтований факторіальним методом і експериментально підтверджений, складає 100 г/доб, в т.ч. 50 г/доб - тваринного походження.
7. Рекомендоване споживання жирів, що забезпечує оптимізацію їх метаболізму і перекисного окислення, аліментарну профілактику впливу ризик-факторів ІХС і інфаркта міокарда, становить 80 г/доб, в т.ч. ПНЖК w-6, ПНЖК w-3 і НЖК, відповідно, 24 г/доб, 4 г/доб і 120 г/доб.
8. Адекватним, з точки зору міжнутрієнтних взаємозв’язків і превентивної дієтотерапії при патології, що вивчалася, є вміст вуглеводів в добових раціонах, в середньому, 370 г, в т.ч. 65 г повинно приходитися на моно-, і дисахариди. Потреба в харчових волокнах складає 30 г.
9. Споживання вітамінів в кількостях, що дорівнюють по вітамінах А, Е, С, тіаміну, рибофлавіну, В6, ніацину, В12 і фолату, відповідно,: 1,0; 20,0; 100,0; 2,0; 2,2; 3,2; 25,0; 0,003 і 0,2 (мг/доб) забезпечує оптимізацію вітамінного статусу досліджуваного контингенту.
10.Аліментарне надходження макро-, мікроелементів, що складає (мг/доб): калій - не менш 5000, натрій - не більш 4000, кальцій - 1000, фосфор - 1200, магній - 600, залізо -15, цинк - 20, йод - 0,2, забезпечує належний біологічний ефект призначеної для післяінфарктних хворих дієтотерапії.
11.Специфікація орієнтованого, середньодобового набору продуктів, максимально збалансованого за харчовими речовинами стосовно фізіологічних потреб осіб групи спостереження, складає (г/доб): хліб житній - 150, хліб пшеничний - 150, борошно пшеничне - 15, крохмаль картопляний - 5, макаронні вироби - 10, крупи, бобові - 75, картопля - 350, овочі - 450, фрукти свіжі, ягоди - 200, соки фруктові - 200, кефір - 200, сметана - 20, сир твердий - 20, сир - 70, яйце - 1/3 шт, риба і рибопродукти - 100, м’ясо і субпродукти - 95, ковбасні вироби - 5, птиця - 25, масло вершкове - 30, олія - 30, томат-паста - 3, дріжджі - 1, чай - 2, какао - 1.
12.З урахуванням особливостей метаболічних процесів післяінфарктних хворих і технічних можливостей їдалень сучасних санаторіїв, в тематичних спеціалізованих відділеннях найбільш раціональним є п’ятиразове харчування з таким розподілом валової енергоцінності за окремими прийомами їжі: перший сніданок о 8-9 год. - 25% калорійності раціону, другий сніданок о 11-12 год. - 15%, обід о 14-15 год. - 35%, вечеря о 18-19 год. - 20%, на ніч о 21 год. - склянка кисломолочного напою (5%).
13.В аспекті розвитку наукових даних про нутрієнтні потреби осіб, що проходять реабілітацію, рекомендований продуктовий набір та режим харчування, розроблені модель-схема харчових раціонів і орієнтовне універсальне семиденне меню. Їх натурною апробацією встановлено, що для оптимізації хімічного складу та протекторно-фармакодинамічного ефекту аліментарних впливів в контексті комплексної реабілітаційної програми доцільним є застосування біологічно активних добавок до їжі за розробленими схемами:
а) Нутрицевтиків – для нормалізації статусу лімітованих нутрієнтів: ПНЖК w-3 - “Ейконол” (8 капсул на добу по 1 г); вітамінів С, тіаміну, рибофлавіну, ніацину - “Ундевіт” (1 драже на добу); мінеральних речовин - калію, кальцію і магнію - пшеничні зародкові пластівці (60 г на добу). Їх прийом у поєднанні з скорегованим харчуванням забезпечує зниження рівня ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ на 9-20%, а також гіперфібріногенемії та протромбінової активності на 9,2%, при збільшенні коефіцієнту ПНЖК/НЖК і квоти ПНЖКw-3 в мембранах еритроцитів і тромбоцитів відповідно до 0,77 і 8,42%, 0,90 і 7,36%; досягненні концентраціями лімітованих вітамінів та їх метаболітів, мінеральних речовин в біологічних середовищах фізіологічних значень, що зумовило нівелювання в крові рівня паратгормона на 34,3 пг/мл, клінічних проявів дефіциту вітаміну С на 40% і вітамінів групи В на 26,7%;
б) Парафармацевтиків – для інтенсифікації дієтотерапії антиатерогенної (“Пента концентрат” фірми “Team Up” (США)) та нормалізуючої функціональний стан серцево-судинної системи (“Кофермент Ку 10” фірми “Bioenergy Nutrients” (США)) дії, а також детоксикації організму, нормалізації функціонального стану “критичних” гомеостатуючих систем у осіб, що поступають з регіонів з забрудненим навколишнім середовищем (програма “New Lіfe” фірми “Team Up” (США)). Основними проявами потенціювання гомеостатичної спрямованості харчових раціонів зазначених біологічно активних добавок на рівні біологічних середовищ є додаткове середньозважене (на 5-10%) збільшення оптимізуючих тенденцій у ліпідному, антиоксидантному, імунному статусах, складі фосфоліпідів клітинних мембран, загальних показниках крові при паралельному зниженні уринарного та гематологічного вмісту ксенобіотиків, збільшенні кількості хворих з їх фізіологічною концентрацією відповідно на 20-25% і 10-35%. В цілому, вживання біологічно активних добавок збільшує квоту осіб з біохімічними показниками біологічних середовищ в межах фізіологічних коливань в 1,2-1,4 рази.