Об'єкти стерилізації попередньо упаковують в пакети з поліетиленової плівки чи пергаментний папір. Вироби, простерилізовані газовим методом, витримують у вентильованому приміщенні протягом однієї чи декількох діб у залежності від виду виробів та їх призначення.
Стерилізацію газами можна також застосовувати і для стерилізації повітря в боксах, допоміжних матеріалів (особливо термолабільних), посуду, пробок; перев'язувального матеріалу, предметів догляду за хворими і т.п. Гази легко проникають через пакувальні матеріали (папір, целофан, поліетилен), а після стерилізації легко звітрюються. Необхідно пам'ятати про їх отруйність, подразнюючу дію і при роботі з ними дотримувати міри захисту (спеціальний одяг, маски та ін).
У зарубіжних країнах широке застосування для стерилізації повітря знаходять аерозольні препарати, що представляють собою рідкі фізико-хімічні системи, приготовлені на зріджених газах (фтортрихлорметан, трифтортрихлоретан, двоокис вуглецю та ін). Аерозолі можуть знаходитися тривалий час у повітрі, дезінфікуючи його. Для стерилізації повітря використовують аерозолі етиленгліколю і поліетиленгліколів. Найбільш ефективним вважають аерозоль триетиленгліколю, при розпиленні якого повна стерильність повітря у приміщенні досягається за кілька хвилин.
Вивчається також використання газової стерилізації для лікарських речовин і розчинів (атропіну сульфату, промедолу, кордіаміну, кофеїн-бензоату натрію та ін). У цьому випадку необхідно насамперед з'ясувати можливість взаємодії газів з лікарськими речовинами. У закордонній літературі є повідомлення про можливість стерилізації газами антибіотиків, панкреатину та деяких інших речовин.
Для стерилізації розчинів можна застосовувати (3-пропілолактон - рідину, що кипить при 153 °С. Розчиняючись у воді, він гідролізується до Р-оксипропіонової кислоти. Р-пропілолактон застосовують у концентрації 0,2% за об'ємом і інкубують при 37 °С протягом 2 секунд.
Для хімічної стерилізації розчинами використовують 6% розчин водню пероксиду і надкислоти (дезоксон-1). Стерилізацію роблять у закритих ємностях зі скла, пластмаси чи покритих емаллю. Ефективність стерилізації цим методом залежить від концентрації стерилізуючого агента, часу стерилізації і температури розчину, що стерилізується. При хімічній стерилізації виріб цілком занурюють у розчин, витримують у ньому визначений час, а потім промивають стерильною водою в асептичних умовах.
Одним з різновидів хімічної стерилізації є консервування лікарських форм, тобто запобігання від мікробного псування лікарських препаратів у процесі їх використання шляхом додавання до них різних хімічних речовин.
До консервантів висувається ряд вимог: фармакологічна індиферентність у використовуваній концентрації (відсутність загальнотоксичної та місцевоподразнюючої дії); широкий антимікробний спектр; відсутність хімічної взаємодії з лікарськими речовинами й іншими компонентами лікарських препаратів; відсутність впливу на органолептичні властивості ліків; стійкість при збереженні; підтримка стерильності лікарських форм протягом усього часу їх застосування, тобто надійна антимікробна активність.
Консервуючі речовини застосовуються тільки у вкрай необхідних випадках, коли не можна застосовувати стерилізацію чи інші прийоми для зберігання стерильності через складну фізико-хімічну структуру лікарських препаратів або через неможливість випуску упаковок з одноразовими дозами. Консерванти застосовують також для збереження стерильності при багаторазовому використанні. Проблема консервування лікарських препаратів особливо важлива для стерильних і асептично виготовлених лікарських форм. Тому характеристика консервантів представлена у даному розділі (ці речовини можуть також застосовуватися в технології водних витягів, емульсій, мазей, приготовлених на гідрофільних і емульсійних основах та ін). Консерванти додаються до розчинів для ін'єкцій, які містять речовини, що розкладаються при нагріванні. Консерванти повинні бути зазначені в рецепті чи у власних статтях. їх найменування і кількість пишеться в ППК.
Лікарські засоби для порожнинних, серцевих, очних та ін'єкцій, що мають доступ до спинномозкової рідини, а також при разовій дозі, що перевищує 15 мл, не повинні містити консервантів.
Необхідність консервування лікарських форм зараз зростає ще більше у зв'язку з розширенням асортименту готових лікарських форм, які вимагають тривалого зберігання.
Ю.І. Зеліксоном запропоновано найчастіше використовувані консерванти класифікувати наступним чином:
Неорганічні сполуки.
Металоорганічні сполуки.
Органічні сполуки: спирти, кислоти, ефіри, солі четвертинних амонієвих сполук.
Неорганічні сполуки (препарати срібла, срібна вода та ін) - це в основному солі важких металів, якінадають олігодинамічну дію, тобто викликають загибель мікроорганізмів при дуже великих розведеннях (1-10 мкг / л). Застосовують головним чином для консервування очних крапель. Срібна вода використовується для знезаражування питної води на кораблях та в інших спеціальних умовах у США, Франції, Великобританії й інших країнах.
Металоорганічні сполуки - органічні сполуки ртуті, мають велику антимікробну активність і в малих дозах нетоксичні для людини. До таких речовин відносяться: мертіолат (у концентрації 0,001 - 0,02%), метафен (1: 2500), фенілртутні солі (0,001-0,002%),.
Мертіолат - натрієва сіль етилсаліцилату. Порошок кремового кольору, стійкий на повітрі, добре розчинний у воді, спирті. Мертіолат застосовують для консервування ін'єкційних розчинів (0,001%), очних крапель (0,005%), мазей (0,02-0,1%) і емульсій.
Метафен - порошок жовтого кольору без смаку і запаху, нерозчинний у воді, розчинний у лугах. Застосовується для консервування очних крапель у концентрації 1: 2500. Застосування метафену і мертіолату в очних краплях обмежує та обставина, що вони стійкі тільки в лужному середовищі, у той час як більшість алкалоїдів, застосовуваних в офтальмології, найбільш стабільна при низькому значенні рН.
Фенілртутні солі. Фенілртуті ацетат являє собою білий кристалічний порошок, розчинний у воді та, спирті. Для консервування лікарських форм придатні й інші фенілртутні солі: борат, бензоат, хлорид, глюконат і саліцилат.
Із солей фенілртуті найбільш широке застосування має фенілртуті нітрат для консервування ін'єкційних розчинів у концентрації 0,001-0,002%, для очних крапель - 0,004%, емульсійних мазей - (0,007-0,01%).
Ця група сполук - надійні консерванти. їх дія на мікроорганізми основана на блокуванні сульфгідрильних груп ферментів. Органічні сполуки ртуті ефективні проти патогенних мікроорганізмів, що зазвичай зустрічаються в очних розчинах. Деякі автори вважають небажаним застосування цих речовин в офтальмології, тому що, на їх думку, вони викликають алергійні реакції при тривалому застосуванні.
Органічні сполуки. Етиловий спирт використовується для консервування новогаленових препаратів у концентрації до 20%, а також у кількості 10-12% від водної фази для консервування емульсій.
Однак найбільші антисептичні властивості має 70% етиловий спирт, тому, будучи присутнім у галенових препаратах до 20%, він дає слабкий консервуючий ефект.
Фенілетиловий спирт являє собою рідину з запахом троянди. Розчиняється у воді при струшуванні до 2%, утворюючи прозорий розчин у 50% спирті (1:
1). Рекомендується головним чином для консервування очних крапель у концентрації 0,3%. Як консервант очних крапель він прийнятий рядом країн (Англія, США та ін). Але він має той недолік, що неефективний проти багатьох грампозитивних мікроорганізмів.
Бензиловий спирт являє собою рідину з приємним ароматним запахом і пекучим смаком. Розчиняється у воді (1: 25), у 50% спирті (1:
1), змішується з хлороформом. У концентрації 0,5% застосовується для консервування 15% ін'єкційного розчину нембуталу і препаратів радіоактивних ізотопів; у концентрації 0,9% - для очних крапель зі стероїдними препаратами.
Хлорбутанолгідрат - безбарвні кристали з запахом камфори, мало розчинний у воді (1: 250), легко розчинний у 90% спирті, хлороформі, жирних оліях і вазеліновому маслі, гліцерині. Широко використовується в різних країнах, у тому числі й у нас, для консервування ін'єкційних розчинів, очних крапель (0,5%) та ін., тому що він має досить широкий спектр антимікробної дії і незначну сенсибілізуючу здатність. Хлорбутанолгідрат сполучний з багатьма лікарськими речовинами, ефективний у розчинах з кислим значенням рН. Однак консервант цілком інактивується в нейтральному і лужному середовищах, несумісний зі срібла нітратом, сульфатіазолом натрію і деякими іншими речовинами.
Феноли. Розчин фенолу (0,25; 0,3; 0,5%) дуже ефективний для консервування парентеральних розчинів (інсулінових препаратів, вакцин і сироваток). Як консервант фармацевтичних препаратів фенол майже не застосовується. Недолік його в тому, що він має високу токсичність і іноді викликає біль і печіння при ін'єкціях, а також алергійні стани. Погана розчинність у воді не дозволяє використовувати його для консервування водних розчинів.
Хлоркрезол являє собою безбарвні кристали з характерним запахом. Розчинний у 250 г води (краще в гарячій), етанолі, жирних оліях. Хлоркрезол у 10-13 разів активніший фенолу у відношенні бактерій і грибів, у той же час менш токсичний.
Застосовується для консервування очних крапель у концентрації 0,05%, ін'єкційних розчинів - 0,1%, мазей-0,1-0,2%.
Бензойна кислота являє собою білу кристалічну речовину зі слабким характерним запахом.1 г кислоти розчинний у 350 мл води, 3 мл спирту, 8 мл хлороформу. Бензойна кислота - відомий консервант. Найчастіше вона застосовується у вигляді натрієвої солі, добре розчинної у воді (1 г у 1 мл води).