Виявлено зворотний кореляційний зв'язок середньої сили між показником лабільності НС і віком (r =-0,39, p<0,001). Найбільша лабільність була в осіб, що займаються розумовою працею (4,3 бали), у непрацюючих і тих, що займались фізичною працею - 3,05±0,134 і 3,36±0,341 відповідно. Зі збільшенням класу ваги ХСН знижувалася лабільність (ХСН 0 ст. – 3,44±0,181, ХСН І ст. – 3,29±0,297, ХСН ІІА ст. – 2,94±0,207, ХСН ІІБ ст. - 2,11±0,261 бали відповідно). Зі збільшенням класу ваги лабільність НС вірогідно (p<0,021) знижувалась і досягла 2,48±0,246 бали, а сила зросла з 4,62±0,214 до 5,28±0,312 бала і склала при IV класі ваги в 2,1 рази більше, ніж лабільність, що свідчить про наявність резервних можливостей організму і істотного реабілітаційного потенціалу. З розширенням режиму фізичної активності лабільність НС зросла з 3,05±0,214 балів при І ступені активності до 3,70±0,207 балів при ІV ступені активності, а сила мала тенденцію до зниження, однак склала максимум 5,28±0,205 бали при ІІ ступені активності, що може свідчити про оптимальність даного режиму фізичного навантаження. При призначенні належного режиму фізичної активності з урахуванням тяжкості перебігу захворювання спостерігалося збільшення як лабільності, так і сили НС. Раннє призначення режиму фізичної активності сприяло більш швидкому відновленню лабільності НС. Виявлено достовірний вплив (p<0,034) ускладнень і супутніх захворювань (ХСН, стенокардія напруги, ГХ) на зниження показника лабільності НС. Установлено загальний взаємозв'язок зміни показників психофізіологічного статусу з тяжкістю перебігу патології (вид інфаркту, функціональний клас і клінічна стадія СН, клас ваги стабільної стенокардії, групи ускладнень). Перераховані показники покладені в основу розроблених критеріїв контролю ефективності реабілітації у відновному періоді в осіб, що перенесли ГІМ, за лабільністю НС. Значення лабільності НС, отримані при належному режимі фізичної активності в визнаних ефективними ІПР, використані в якості критеріальних показників для оцінки ефективності реабілітації у відновному періоді в осіб, що перенесли ГІМ, і представлені в таблиці критеріїв.
Запропонована методика оцінки ефективності відновного періоду: визначити за допомогою тепінг-тесту показник лабільності НС на початку і по закінченні стаціонарного етапу реабілітації; визначити відповідні клінічному статусові пацієнта параметри в таблиці критеріїв контролю ефективності реабілітації (вид інфаркту, функціональний клас і клінічна стадія СН, клас ваги стабільної стенокардії, наявність ускладнень); порівняти отриманий по закінченні реабілітації показник лабільності НС із вихідним, а також з відповідним критеріальним значенням лабільності (табл. 2), з огляду на припустиме відхилення. При збільшенні вихідного показника лабільності НС і досягненні значення не меншого, чим критеріальне, можна зробити висновок про ефективність реабілітації.
Методом тредмілу досліджувалися функціональні можливості і тяжкість захворювання в хворих із уже діагностованою ІХС для підтвердження терапевтичного діагнозу, а також у післяінфарктному періоді через рік і більше. Досліджувана група склала 30 осіб, вибірка суцільна, з них 25 чоловіків (83,3%) і 5 жінок (16,7%). Середній вік респондентів склав 53,3±1,36 років. У поєднанні з ІХС у пацієнтів спостерігалися: стабільна стенокардія напруги ФК ІІ-ІІІ в 40% випадків, атеросклеротичний кардіосклероз у 16,7%, післяінфарктний кардіосклероз у 46,7% випадків. Порушення ритму відзначені в 16,7% пацієнтів, з них: екстрасистолія – 6,7%, блокада ПНПГ – 6,7%, миготлива аритмія - 3,3% від загального числа обстежуваних. ХСН спостерігалася в 6,7% пацієнтів.
Максимальний показник МЕТ у жінок був вище, ніж у чоловіків, 11,4±1,35 і 10,1±0,78 відповідно (p<0,05), а здатність утримувати темп роботи в заданому ритмі за результатами Тепінг-тесту мала зворотну тенденцію: сила НС у жінок була низькою (3,2±0,74 бали) і вірогідно (p<0,05) уступала показникові сили НС середнього рівня в чоловіків (4,1±0,33 бали) при показниках лабільності, що відповідають середньому рівневі (4,6±0,68 бали в жінок і 4,2±0,37 бали в чоловіків). Отримані значення сили і лабільності використані як допоміжні критерії допуску до навантажувальної проби тредміл і її проведення зі стандартними параметрами навантаження для осіб з ІХС: для чоловіків лабільність і сила повинні складати не менш 4х балів; для жінок мінімально припустимий показник лабільності такий же, як у чоловіків (не менш 4х балів), а граничне значення сили – 3 і більше балів.
| Глибина і обсяг поразки міокарду | ФК 1 (ФВ > 50%) | ФК 2 (ФВ < 45%) | ФК 3 (ФВ < 35%) | ФК 4 (ФВ < 20%) | Клас ваги | Стенокардія | Ускладнення | ||||||
| СН I ст. | СН II А ст. | СН I ст. | СН II А ст. | СН II У ст. | СН II А ст. | СН II У ст. | СН III ст. | СН II У ст. | СН III ст. | ||||
| «non-Q» інфаркт | 3,5 | 3,2 | 3,5 | 3,2 | 2,8 | 3,2 | 2,8 | 3,1 | 2,8 | 3,1 | I | Немає або рідка без змін на ЕКГ | Немає або 1-ї групи |
| 3,3 | 3,0 | 3,3 | 3,0 | 2,7 | 3,0 | 2,7 | 2,9 | 2,7 | 2,9 | II | Помірної частоти | ||
| 3,1 | 2,9 | 3,1 | 2,9 | 2,5 | 2,9 | 2,5 | 2,8 | 2,5 | 2,8 | III | Часта | ||
| 3,3 | 3,2 | 3,3 | 3,2 | 2,8 | 3,2 | 2,8 | 2,9 | 2,8 | 2,9 | II | Немає або рідка | Будь-яке 2-ї групи | |
| 3,2 | 2,9 | 3,2 | 2,9 | 2,5 | 2,9 | 2,5 | 2,8 | 2,5 | 2,8 | III | Помірної частоти | ||
| 3,1 | 2,9 | 3,1 | 2,9 | 2,5 | 2,9 | 2,5 | 2,8 | 2,5 | 2,8 | III | Часта | ||
| 2,9 | 2,7 | 2,9 | 2,7 | 2,3 | 2,7 | 2,3 | 2,6 | 2,3 | 2,6 | IV | Незалежно від наявності стенокардії | Будь-яке 3-ї групи | |
| «Q» інфаркт | 3,3 | 3,1 | 3,3 | 3,1 | 2,7 | 3,1 | 2,7 | 3,0 | 2,7 | 3,0 | II-III | Немає або рідка без змін на ЕКГ | Немає або 1-ї групи |
| 3,1 | 2,9 | 3,1 | 2,9 | 2,5 | 2,9 | 2,5 | 2,8 | 2,5 | 2,8 | III | Помірної частоти | ||
| 3,0 | 2,7 | 3,0 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | III-IV | Частая | ||
| 3,3 | 3,1 | 3,3 | 3,1 | 2,7 | 3,1 | 2,7 | 3,0 | 2,7 | 3,0 | III | Немає або рідка | Будь-яке 2-ї групи | |
| 3,0 | 2,7 | 3,0 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | IV | Помірної частоти | ||
| 3,0 | 2,7 | 3,0 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | 2,4 | 2,7 | IV | Стенокардія часта | ||
| 2,8 | 2,5 | 2,8 | 2,5 | 2,2 | 2,5 | 2,2 | 2,5 | 2,2 | 2,5 | IV | Незалежно від наявності стенокардії | Будь-яке 3-ї групи | |
Значення сили і лабільності менші 3 балів можна використовувати як критерії для призначення мінімальних параметрів навантаження при проведенні проби.
При аналізі показників лабільності і сили в досліджуваній групі з урахуванням наявності різних патологій на тлі ІХС виявлено, що при стабільній стенокардії напруги в поєднанні з атеросклеротичним кардіосклерозом вони до проведення навантажувальної проби збігалися і склали 4,3±0,98 бали, що відповідає середньому рівневі (табл. 1). Метаболічні еквіваленти в цих пацієнтів склали в середньому близько 7 МЕТ, що свідчить про коронарну недостатність. У пацієнтів з одним із зазначених діагнозів окремо показники психофізіологічного статусу НС були істотно нижчими (стабільна стенокардія напруги: лабільність 3,9±0,56 бали, сила 3,4±0,54 бали; атеросклеротичний кардіосклероз:лабільність 3,5±0,52 бали, сила 3,5±1,52 бали), але відзначався високий метаболізм, відповідний рівневі здорових людей (стабільна стенокардія напруги: 9,6±1,32 МЕТ; атеросклеротичний кардіосклероз: 10,6±1,52 МЕТ).
Таким чином, низький метаболізм, незважаючи на достатню лабільність і силу НС, може стати причиною припинення проби тредміл, що дозволяє зробити висновок про необхідність диференційованого підходу і обережного збільшення навантажень при проведенні проби пацієнтам з ІХС і діагнозом «стабільна стенокардія напруги і атеросклеротичний кардіосклероз».
Для пошуку додаткових можливостей визначення толерантності до фізичних навантажень при наявності протипоказань до навантажувальних проб методом ВЕМ обстежені 105 чоловік, вибірка суцільна, середній вік 30±1,4 років. Усі досліджувані були чоловічої статі, що не суперечить статистичним даним про перевагу чоловіків серед пацієнтів з ССП. Використовувалася методика багатоступінчастого (до 3 ступіней) збільшення навантаження з одночасною реєстрацією змін досліджуваних параметрів. Середні величини навантаження і тривалість ступіней склали: I ступінь – (99±14,67) Вт, (3±0,42) хв; II ступінь – (168±22,95) Вт, (2±0,59) хв; III ступінь – (192±19,65) Вт, (2±0,31) хв. При проведенні ВЕМ значення основних показників склали в середньому: ЧСС вихідна – 90,5±1,7 уд./хв.; АТС початковий – 126±1,6 мм.рт.ст.; АТД початковий – 82±1,0 мм.рт.ст.; граничне навантаження – 157±3,6 Вт; ЧСС максимальний – 132±2,2 уд./хв.; АТС граничний – 159±2,3 мм.рт.ст.; АТД граничний – 85±1,4 мм.рт.ст.