Бактеріальні захворювання кролів (стр. 5 из 5)
4—5-процентний розчин формаліну вбиває бактерії за 12 год, 5-процентний розчин карболової кислоти — за 24—48, а розчини креозолу та хлораміну — за 6 год.
Епізоотологія. На туберкульоз хворіють головним чином молоді тварини. Найпоширенішою є кишкова форма туберкульозу. Найчастіше кролі заражаються бичачим і рідше — пташиним типом туберкульозу.
Основним джерелом інфекції є хворі тварини, які виділяють бактерії і заражають ними приміщення, інвентар, повітря, воду траву та ін.
Кролі найчастіше заражуються при згодовуванні їм сирого незбираного або збираного молока від хворих на туберкульоз корів або заражених ними кормів, при утриманні в одному приміщенні з хворими на туберкульоз тваринами (крапельна або пилова інфекція). Основні шляхи зараження — травний тракт й органи дихання.
Патогенез. Прониклі в організм кроля бактерії спочатку потрапляють в лімфатичні шляхи і вузли, а потім у різні органи.
У місцях їх осідання і розмноження розвивається запальний процес, що призводить до виникнення безсудинного утворення — туберкули (горбочка). Внаслідок відсутності живлення і токсичної дії отрути, що виділяють бактерії, клітини туберкул гинуть, розпадаються і перетворюються в сирнисту масу, яка потім обвапновується. З туберкули лімфатичними шляхами мікроби можуть проникати в інші місця і спричиняти утворення нових туберкульозів.
Клінічна картина. Захворювання може протікати в легеневій і кишковій формах. При легеневій формі спостерігається поступово посилюваний кашель, прискорене дихання, поступове схуднення тварини до виснаження. Через 1—3 місяці кролі гинуть.
При кишковій формі туберкульозу у кролів періодично з'являється пронос, апетит знижений, кролі швидко худнуть, виснажуються і гинуть.
При розтині кишечника, найчастіше клубової і сліпої кишок, виявляються невеликі, завбільшки з горошину, горбочки, в місцях, де горбочки розпалися, слизова оболонка кишечника вкрита виразками. Брижові лімфатичні вузли дуже збільшені. Уражені нирки характеризуються наявністю численних туберкульозних горбочків.
При легеневій формі у легенях виявляють велику кількість білувато-сірих вузликів завбільшки від просини до горошини й ущільнені темні ділянки (рис. 8). Часто аналогічні вузлики виявляють на плеврі і діафрагмі.
Д і а г н о з за клінічними ознаками встановити важко, оскільки ознаки цієї хвороби у кролів мало характерні. Тому для встановлення хвороби за життя тварин вдаються до бактеріологічної діагностики. Матеріалом для досліджень є кал, слизові витікання із носа. Враховують також патологоанатомічні зміни внутрішніх органів. При цьому туберкульоз кролів, особливо кишкову форму, необхідно відрізняти від псевдотуберкульозу. При псевдотуберкульозі переважно уражуються органи черевної порожнини, сильно збільшується червоподібний відросток, характерна зірчаста форма вузлів, порівняно рідко спостерігається одночасне ураження легень.
Профілактика- та заходи боротьби. Через те що кролі найчастіше заражаються туберкульозом при згодовуванні молока від хворих на туберкульоз корів або при спільному утриманні з ураженою туберкульозом птицею, необхідно усунути можливість такого зараження і створити для кролів найкращі зоогігієиічні умови утримання і повноцінної годівлі. При виникненні в господарстві захворювання кролів на туберкульоз необхідно провести загальну туберкулінізацію. Усіх тварин, що позитивно реагують на туберкулін, забивають.
Тушки від забитих хворих тварин при наявності тільки місцевих уражень після видалення уражених органів і ділянок можуть бути використані в їжу після проварювання протягом двох годин; при гєнералізованому ураженні тушки знищують. Шкурки і пух можна використовувати без обмежень.
У господарстві проводять дезинфекцію. Для цього можна застосувати 20-процентний гарячий розчин їдкого натру, 20-процентну суспензію свіжогашеного вапна, освітлений розчин хлорного вапна, що містить 3% їдкого натру і 3% формальдегіду. На неблагополуч-них фермах проводять загальні протиепізоотичиі заходи.
На неблагополучне господарство накладають карантин до остаточного видужання тварин. Благополучним господарство вважають через рік після останнього випадку захворювання.
Некробактеріоз. Для цього захворювання характерним є ураження порожнини рота або підшкірні абсцеси на різних частинах тіла.
Етіологія. Збудником хвороби є бактерія Sphaeroforus necrophorus. Розрізняють дві морфологічні форми цього мікроорганізму: короткі форми і довгі нитки. Довжина нитки досягає від 10 до 100 μ; крім довжини, вони характеризуються вигнутістю. Короткі форми бактерій розміром 1,5 μ завдовжки і 0,5 μ завширшки спостерігаються рідше.
При температурі 60° бактерії гинуть за 30 хв. Пряме сонячне проміння вбиває їх в емульсії за 12 год; у зовнішньому середовищі збудник зберігається порівняно довго: у фекаліях тварин — до 50 діб, у сечі — до 15, на поверхні грунту, порослому травою, — до 10 днів.
2,5-нроцентиий розчин формаліну, 2,5-процентний розчин креоліну, 0,5-процентний розчин карболової кислоти вбивають їх за 10—13 хв.
Епізоотологія. Хвороба спостерігається скрізь. Носіями збудника її є сільськогосподарські тварини, в кишечнику яких знаходяться бактерії некрозу.
Цим збудником можуть забруднюватися пасовища, трава, яку використовують як корм і підстилку для кролів. Тому захворювання це спостерігається звичайно влітку.
Хворі «ролі також є джерелом поширення інфекції, особливо при спільному утриманні їх із здоровими. Звичайно кролі заражуються через ушкоджений шкірний покрив і слизові оболонки.
Патогенез. Прониклі в організм кроля бактерії розмножуються «а місці заглиблення і спричиняють некроз тканини.
З некротичного вогнища бактерії проникають у кров і заносяться нею в різні місця організму, де осідають і також спричинюють некротичні вогнища.
У місцях ураження некротичний процес поширюється і на навколишні тканини. Внаслідок некрозу життєво важливих органів більшість хворих тварин гине.
Клінічна картина. Найчастіше ураження спостерігається в місцях заглиблення бактерій, переважно на губах і нижній поверхні лапок. В уражених місцях спочатку з'являється різко обмежене ущільнення тканини, при цьому відмічається сильно виражена болісність. Потім ущільнена тканина змертвіває, утворюється характерна, дуже болісна, частіше кровоточива виразка з нерівними, трохи піднятими над поверхнею шкіри краями і твердим салоподібним дном. В ущільненій тканині язви часто виявляють дрібні некротичні вогнища, наповнені клейкою гноєподібною або ж сиро-подібною білуватою масою. Вогнища змертвіння поширюються на глибше лежачі тканини, в тому числі на кістки та суглоби, внаслідок чого іноді відпадають окремі фаланги пальців або їх частини.
При ураженні губ захворювання протікає більш гостро. Губа навколо ураженого місця набрякає, стає твердою і дуже болісною. Кріль не може їсти корму. Незабаром ураження з губ переходить на внутрішню поверхню щік, які набувають темно-червоного забарвлення. Надалі процес охоплює нижню частину голови, передню частину шиї і ділянку грудної клітки. Ураження у вигляді гнійно-некротичних вогнищ можуть бути у підшкірній клітковині і внутрішніх органах.
З п'ятого дня хвороби виникають загальні явища: втрата апетиту, витікання з рота і слизові виділення з носа, гарячковий стан з підвищенням температури на 1 —1,5°, прискорене дихання, кролі стають млявими і на 12—16-й день гинуть.
При розтині, крім змертвіння на місцях ураження, нерідко виявляють вогнища змертвіння у внутрішніх органах, найчастіше в легенях, печінці, нирках, селезінці і шийних лімфатичних вузлах.
У грудній порожнині виявляють каламутний кров'янистий ексудат, легені набряклі, окремі ділянки їх ущільнені, темного кольору.
Діагноз. Діагностувати захворювання легко, оскільки клінічні ознаки і патологоанатомічна картина характерні, особливо при ураженні губ.
Окремі ураження при некробактеріозі можуть нагадувати ураження при стафілококозі, особливо якщо вони локалізуються під шкірою або на нижній поверхні кінцівок кроля.
Щоб їх відрізнити, необхідно мати на увазі, що при некробактеріозі вогнища змертвіння найчастіше локалізуються на губах та в ротовій порожнині, не мають капсули, виступають над поверхнею ураженої ділянки; звичайно вони вкриті і виразками, іноді — тонкими плівками фібрину.
Навколо вогнищ, що містяться в печінці, печінкова тканина почервоніла. При стафілококозі абсцесів у порожнині рота звичайно не буває, вони мають щільну сполучну тканину, не вкриваються виразками (крім тих, що знаходяться на нижній поверхні кінцівок) і плівками фібрину; оточуюча тканина — без змін.
У сумнівних випадках для поставлення остаточного діагнозу необхідно проводити бактеріологічне дослідження. Для цього в лабораторію надсилають труп або шматочки з уражених місць. Матеріал слід надсилати у щільно закритих пробірках з стерильним вазеліновим маслом.
Лікування. Після попереднього очищення і дезинфекції уражених місць старанно видаляють всю змертвілу тканину. Як дезинфікуючі засоби для обробки уражених ділянок рекомендуються 3-процентний розчин марганцевокислого калію, 5-процентний перекис водню, 10-процеитний розчин мідного купоросу, 10-процантнкк розчин йоду. Таке лікування слід проводити через кожні 2—3 дні.
При наявності підшкірних абсцесів після розтину і видалення змертвілих тканин рану потрібно щодня промивати 10-процентним розчином мідного купоросу, розчином перекису водню або розчином марганцевокислого калію.
При ураженні губ в ущільнену ділянку вводять розчин пеніциліну, який містить 15000—20000 ОД в 1 мл розчину.
Одночасно з місцевим лікуванням внутрішньом'язово вводять (з розрахунку на 1 кг ваги кроля): 1-процентний розчин біоміцину— 2 мл, пеніциліну — 15000—20000 ОД або дають сульфаніламідні препарати у дозі 5 мг на 1 кг ваги кроля.
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання захворюванню необхідно стежити за тим, щоб у клітках кролів не було гострих предметів, якими вони могли б травмуватися.
На початку захворювання хворих тварин слід виділити і перевестит в ізолятор. Приміщення, де перебували кролі, старанно очищають і дезинфікують. Кращими дезинфікуючими засобами є 1-процентні розчини карболової кислоти і формальдегіду, 3-процентний розчин креоліну, 5-процентний розчин лізолу. Трупи спалюють або закопують па скотомогильнику. Карантин знімають через 21 день після останнього випадку видужання або загибелі тварини.
Використана література
1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).