ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети використані епідеміологічний, клінічний, клініко-анамнестичний та статистичний методи дослідження.
Робота проводилася в три етапи:
I-й етап – епідеміологічне дослідження з подальшою комп’ютерною обробкою даних.
II-й етап – вивчення структури неплідного шлюбу в регіоні.
III-й етап – порівняння ефективності різних методів лікування неплідності в регіоні (консервативний, хірургічний, допоміжні репродуктивні технології).
Як метод аналітичної епідеміології використано анкетування, яке дозволяє виявити розповсюдженість широкого спектру екзогенних та ендогенних чинників. Для вивчення частоти неплідності опитано 2000 жінок віком 18-45 років, що перебувають у шлюбі, за уніфікованим протоколом, розробленим за вимогами ВООЗ (проект ВООЗ № 88093). Відбір респондентів проведено шляхом стратифікованої рандомізованої селекції, перевагою якої є те, що будь-яка одиниця в сукупності має рівні можливості бути включеною до вибірки, і це гарантує її репрезентативність (О.С. Филиппов, 1995).
Критерієм відбору з генеральної сукупності обрано єдину ознаку – право виборця. Для порівняння взяті два типових райони м. Чернівці – Шевченківський та Першотравневий. За допомогою таблиці випадкових чисел були визначені виборчі дільниці в досліджуваних районах, що дозволило поділити територію обстеження приблизно на рівні по чисельності населення ділянки. Список респондентів, включених у вибірку, складений на основі книг реєстрації виборців на відповідних виборчих дільницях. На кожній виборчій дільниці 2-3 тис. виборців, з яких жінки становлять 30-40%. За законом випадкових чисел обрана кожна 6-7-ма жінка, якій запропоновано відповісти на питання анкети (О.С. Филиппов, 1995, 1999).
В анкету разом із основними демографічними показниками були включені питання репродуктивного та контрацептивного анамнезу жінок, менструальної функції, загальномедичного анамнезу.
Опитані жінки були розділені на п’ять категорій, відповідно класифікаційному алгоритму ВООЗ (1993): фертильні, очікувано фертильні, первинно неплідні, вторинно неплідні, фертильність невідома. На основі даних анкетування була проведена соціально-гігієнічна та медико-біологічна порівняльна характеристика респондентів.
При обробці результатів дослідження використані методи варіаційної параметричної та непараметричної статистики (критерій Стьюдента, метод Манна-Уітні), коефіцієнт кореляції (r), дисперсійний аналіз (критерій Фішера), регресійна модель асоціації, кластерний класифікаційний аналіз, епідеміологічний аналіз. Проведена комп’ютерна обробка отриманих даних. Результати подані у вигляді таблиць, вертикальних та кругових діаграм.
Для виконання другого етапу роботи – вивчення структури неплідного шлюбу – було проаналізовано результати повного клініко-діагностичного обстеження 150 неплідних шлюбних пар, що проводилося на базі гінекологічних клінік м. Чернівці.
Основним документом для вивчення структури жіночої неплідності був протокол клінічної характеристики об’єктивного статусу жінки з неплідністю, розроблений в ІПАГ АМН України на базі документації ВООЗ згідно програми дослідження по репродукції людини (Проект ВООЗ №84914). На основі протоколу створена узагальнена анкета. Згідно отриманих даних був виставлений діагноз відповідно реєстру діагностичних категорій ВООЗ.
Для порівняння ефективності різних методів лікування неплідності у жінок регіону були проаналізовані дані анкетування 226 неплідних жінок, що отримували різні методи лікування неплідності: 100 – консервативне; 80- хірургічне; 46- допоміжні репродуктивні технології. Дослідження проводилися на основі даних анкет для визначення результатів консервативного, хірургічного лікування неплідності у жінок та застосування допоміжних репродуктивних технологій , що були створені за протоколами урахування консервативного та хірургічного лікування жінок із неплідністю та уніфікованого протоколу по допоміжним репродуктивним технологіям (ІПАГ АМН України).
Результати досліджень та їх обговорення. Відповідно до класифікаційного алгоритму ВООЗ , респонденти були розділені на 5 груп: фертильні - 830 жінок (41,5%), очікувано фертильні - 654 жінки (32,7%), невідома фертильність-232 жінки (11,6%), первинно неплідні –138 жінок(6,9%), вторинно неплідні - 146 жінок (7,3%)( рис. 1).
Загальний показник неплідності склав 14,2%, що є наближеним до критичного рівня, визначеного ВООЗ (15%). Рівні первинної та вторинної неплідності у опитаних жінок схожі: 48,6% та 51,4% відповідно, що суперечать даним, отриманим за зверненням жінок, згідно яким - значно переважає первинна неплідність (60% проти 40%).
При аналізі даних дії токсичних речовин та впливу радіаційного випромінення не було виявлено суттєвих відмінностей між опитаними жінками та їх чоловіками. Контакт із токсичними речовинами відмічено в 11,5% чоловіків та 10,1% жінок, а вплив радіаційного опромінення відмітили 2,4% чоловіків та 2,0% жінок.
Тривожною являється інформація щодо планування сім’ї, адже бажання в майбутньому мати більше дітей висловили тільки 46,6% респондентів, а завагітніти найближчим часом – 21,6% опитаних жінок. 79,8% жінок бажає мати 2-х дітей, 75,4% – різностатевих. Серед умов, за яких респонденти хотіли б мати більше дітей, переважають підвищення життєвого рівня – 67% та покращення житлових умов – 52%.
Середній вік менархе склав 13,49 роки, середня тривалість менструального циклу - 28,03 днів, менструації – 4,29 днів. Нерегулярний менструальний цикл виявлений у 250 жінок (12,5%), болючі місячні – у 324 жінок (16,2%), тривалі та значні місячні – у 372 жінок (18,6%). Середній вік початку статевого життя склав 19,19 років.
При дослідженні репродуктивної функції виявлено: не вагітніли жодного разу 370 жінок (18,5%), завагітніли 1 раз – 308 жінок (15,4%), двічі – 490 жінок (24,5%), тричі – 396 жінок (19,8%), чотири рази – 250 жінок (12,5%), п’ять разів – 126 жінок (6,3%), шість раз – 38 жінок (1,9%), сім раз і більше – 22 жінки (1,1%). У 522 жінок (26,1%) не було живонароджених дітей, у 910 жінок (45,5%) – 1-і пологи живим плодом, у 482 (24,1%) – 2-є пологів, у 70 жінок (3,5%) – 3-є пологів, у 14 жінок (0,7%) – четверо пологів, у 2-х жінок (0,1%) – п’ятеро пологів живим плодом. Самовільний викидень виявлений у 380 жінок (23,3%)- в одному випадку, у 14 жінок (0,7%) - двічі, у 2-х жінок (0,1%) – тричі. 1146 жінок (57,3%) мали в анамнезі штучні аборти.
Чинником ризику розвитку вторинної неплідності являється перенесена в минулому позаматкова вагітність. 42 жінки (2,1%) мали 1 позаматкову вагітність, а 2 жінки (0,1%) – двічі. З них у 8 жінок (18,2%) маткові труби були збережені.
Аномалії розвитку у живонароджених дітей відмітили 20 жінок (1,4%). Мертвонародження виявлено в 34 жінок (2,3%), з них – вади розвитку плоду в 5 жінок (14,7%). На момент опитування 48 жінок (2,4%) були вагітними.
Ускладнення при вагітностях та в пологах відмічені в 472 жінок (29%). З них: анемія (34,2%), запальні ускладнення (15,4%), загроза переривання вагітності (13,9%) та гестоз (12,3%). Гінекологічна патологія мала місце в 333 жінок (16,6%). Абдомінальні операції перенесла 401 жінка (20%). Ознаки гірсутизму відмітили 276 жінок (13,8%).
Не користувались засобами контрацепції 12,45% респондентів, один метод контрацепції використовували 9,55% жінок, два – 54%, три – 23,36%, чотири – 0,64%. Високим є відсоток використання малоефективних методів контрацепції: бар’єрні методи – 48%, календарний метод – 24%, перерваний статевий акт – 30%. Частота використання оральних контрацептивів склала 43%, а внутрішньоматкової спіралі – 31 %.
Провідною причиною для припинення використання контрацепції було бажання завагітніти – 408 жінок (23,3%). Виявлена наступна частота неправильного використання контрацептивів: часто (25-50 випадків використання) – 8 жінок (0,5%), випадково (1-2 рази на місяць) – 257 жінок (14,7%), зрідка (1 раз на місяць) – 674 жінки (38,5%).
Серед причин невикористання контрацепції більшість жінок – 201 (80,4%) вказали на бажання завагітніти, 8 жінок (3,2%) відмітили відсутність інформації, 32 жінки (12,8%) – боязнь побічної дії, 9 жінок (3,6%) – інші причини (релігійні, соціальні, тощо).
За результатами анкетування, провідними симптомами перенесеної інфекції органів малого тазу були значні виділення із піхви (49,4%) та сильні болі понизу живота (23,9%). Перенесли хвороби, що передаються статевим шляхом, 157 жінок (7,8%), невпевненість з даного приводу висловила 371 жінка (18,5%), а 105 жінок (5,3%) вказали на можливість перенесення даної патології більше 1 разу. Гонорею перенесли 7 жінок (0,4%), хламідіоз – 87 жінок (4,3%), іншу інфекцію (трихомонади, гриби тощо) – 339 жінок (17%), невідому інфекцію – 172 жінки (8,6%). Враховуючи суб’єктивність дослідження (анкетування), реальна розповсюдженість даної патології може бути суттєво вищою.
Виявлено, що лікування з приводу хвороб, які передаються статевим шляхом, отримали 357 жінок, що склало тільки 67,6% від кількості жінок, які перенесли дану патологію. Недостатнє лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, теж слід вважати чинником розвитку неплідності.
За даними дослідження, між опитаними жінками Шевченківського та Першотравневого районів не було виявлено суттєвих відмінностей за більшістю показників. В свою чергу, були визначені значні відмінності між респондентами з груп із різним статусом фертильності. Виявлено, що достовірно негативний вплив на фертильність мають наступні чинники: контакт із токсичними речовинами чоловіка та жінки (р=0,001), ускладнення попередніх вагітностей (р=0,001), тривалі та болючі менструації (р=0,001), використання малоефективних методів контрацепції: календарний (р=0,001), перерваний статевий акт (р=0,03), гірсутизм (р=0,001), сексуально-трансмісивні інфекції (р=0,001): хламідіоз (р=0,001), інші інфекції (трихомонади, гриби тощо) (р=0,02), невідома інфекція (р=0,001).