3. Встановлено, що зміни вмісту МЕ у волоссі місцевих жителів віддзеркалюють особливості елементного складу МВ в кожній ГХП: в Ужгородському районі - найбільший надлишок кальцію (+243%), найбільша нестача цинку (-73%), бору (-62%), нікелю (-24%), найменша нестача йоду (-38%), кремнію (-53%), міді (-5,4%); в Свалявському районі - найбільший надлишок натрію (+107%), найбільша нестача йоду ( ‑59%), кремнію (-71%), магнію (-12,5%), найменша нестача бору (-14% та наявність тенденції до його накопичення з віком ); в Міжгірському районі – найбільший надлишок кальцію (+210%), стронцію (+102%), марганцю (+101%), сірки (+81%), заліза (+18%), селену (+10%), найбільша нестача йоду (-45%), міді (-32%), цинку (-23%), найменша нестача нікелю (-12%); в Рахівському районі – найбільший надлишок калію (+275%), марганцю (+122%), сірки (+133%), заліза (+22%), селену (+15%), миш’яку (+12%), наявність тенденції до його накопичення з віком), найменша нестача нікелю (-7%), цинку (-10%).
4. За даними кореляційного аналізу в межах статистичної достовірності (р<0,1-0,05) виявлено високий ступінь тісноти зв’язку (r=0,72-0,60) між вмістом кальцію, марганцю, заліза, натрію у МВ та їх вмістом у волоссі, середню (r=0,51-0,30) – між концентрацією йоду, кремнію, бору, миш’яку у воді та їх вмістом у досліджуваному біосубстраті. Отже, кальцій, марганець, залізо та натрій можна вважати пріоритетними елементами, підвищений вміст яких у МВ призводить до найбільшого надходження та накопичення у волоссі, що створює передумови для їх можливого впливу на стан здоров’я населення.
5. Встановлено статистично вірогідні (р<0,05) кореляційні зв’язки між вмістом макро- та мікроелементів у МВ та захворюваністю дорослого населення за окремими класами: хворобами органів травлення, ендокринної системи (ендемічний зоб), ротової порожнини (карієс) і вмістом у воді бору (r=-0,80; 0,71 та 0,64 відповідно); хворобами ендокринної системи, ротової порожнини та вмістом у воді фтору (відповідно r=0,72 та 0,69); хворобами органів травлення, системи кровообігу та вмістом у воді кальцію (відповідно r=0,85 та 0,74); хворобами кровообігу та вмістом у воді заліза та марганцю (r=0,69 та r=0,69 відповідно); хворобами органів сечовиділення та вмістом у воді миш’яку (r=0,78), марганцю (r=0,65) та калію (r=0,63); хворобами ендокринної системи та натрію (r=0,65); хворобами ротової порожнини і вмістом у воді йоду та стронцію (r=0,73 та 0,66 відповідно). Отримані дані свідчать, що при постійному вживанні МВ, яка містить підвищені рівні макро- та мікроелементів, вони можуть не тільки накопичуватися у біосубстраті (волоссі) місцевих жителів, але й впливати на захворюваність населення за окремими класами хвороб в такому порядку за частотою: хвороби органів сечовиділення (Mn, K, As), ротової порожними (F, I, В, Sr), ендокринної системи (F, Na, B), органів травлення (B, Ca), системи кровообігу (Ca, Fe, Mn).
6. На основі епідеміологічних спостережень в ареалах найбільшого зосередження однотипних питних МВ (дослідні райони) у порівнянні з контрольним районом встановлено особливості захворюваності серед дорослого населення за класами хвороб. Виявлено більш високі рівні захворюваності у всіх дослідних районах на хвороби ендокринної системи (зростання у 1,2-1,5 рази) на відміну від інших класів хвороб, рівні яких були переважно нижчі: хвороби органів травлення - у 1,2-2,1 рази; хвороби органів сечовиділення – у 1,1-1,8 рази (за винятком Рахівського району, збільшення у 1,3 рази), в т.ч. сечокам’яна хвороба – у 1,4-2,6 рази; хвороби кровообігу – 1,1-1,3 рази (за винятком Міжгірського району, збільшення у 1,5 рази); хвороби кровотворення – у 1,1-1,9 рази за винятком (Рахівського району, збільшення у 1,2 рази).
Така неоднозначна картина щодо показників захворюваності може свідчити, з одного боку, про адаптацію та пристосування місцевого населення до споживання МВ, що виключає або зменшує їх вплив на організм, а з другого – має стати науковою основою для впровадження постійної системи регіонального соціально-гігієнічного моніторингу для об’єктивної оцінки впливу МВ різних типів на показники популяційного здоров’я.
7. Найбільш численною групою щорічно реєстрованих в Закарпатті хвороб є хвороби ендокринної системи, зокрема різні форми зобу. Хоча у дослідних районах захворюваність на зоб була вищою у 1,2- 1,5 рази, ніж в контрольному районі, але в усіх районах спостереження вона щорічно зростала і була в межах показників в середньому по області, які є вищими за дані по Україні. Отримані результати свідчать, що нестача у питній воді окремих мікроелементів, зокрема йоду, більше позначається на стані здоров’я населення, ніж їх надлишок у воді.
Така картина захворюваності на зоб є наслідком загального дефіциту йоду в ґрунті, воді, харчових продуктах Закарпаття, що потребує інтенсифікації впровадження в регіоні йодозабезпечуючих заходів, зокрема впровадження йодування продуктів харчування, води тощо.
8. Обґрунтовано доцільність виділення кремнієвого, борного та інших біогеохімічних субрегіонів в регіональній БГП з нестачею йоду та фтору, а також проведення комплексного еколого-біогеохімічного районування, яке дозволить виділити зону еколого-біогеохімічного оптимуму для кожного району, що характеризується як правильним співвідношенням МЕ у добових водно-харчових раціонах, так і оптимальним їх співвідношенням у біологічних середовищах людини, розробку диференційованих підходів до профілактичних заходів на рівні кожного району і навіть окремого населеного пункту Закарпаття.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
На підставі отриманих результатів та аналізу даних літератури рекомендовані провідні напрямки еколого-гігієнічних і профілактичних заходів щодо охорони джерел водопостачання і поліпшення якості питної води та здоров’я населення Закарпаття, які в цілому спрямовані на:
- значне підвищення водоохоронної діяльності в регіоні в цілому, що призведе до поетапного покращення та стабілізації якості води джерел водопостачання та питної води. Реалізація цього заходу, який для Закарпаття можна вважати найбільш значимим, має бути досягнута в рамках регіональної програми “Питна вода Закарпаття” як складової загальнодержавної програми “Питна вода України” на 2006-2020 роки;
- профілактику природних мікроелементозів шляхом більш широкого використання всієї гідромінеральної бази питних природних підземних вод, зокрема, джерельних вуглекислих прісних (120 джерел), що відповідають класу “природна столова” при її фасуванні. Складовою здорового способу життя може стати вживання у якості питної води слабко- та маломінералізованих МВ із природно збалансованим вмістом елементів натрію, кальцію, магнію (закарпатські фасовані “природні столові” води “Ждимир,” “Рахівська”, “Тересвянська” та інші), що може бути також і складовою збільшення обсягів господарсько-питного водопостачання населення Закарпаття, особливо сільського (62,3%);
- для забезпечення дітей та підлітків в дитячих та шкільних закладах мають використовуватися тільки джерельні підземні природні прісні води, які фасуються як “природна питна” вода (закарпатські фасовані “Свалявочка”, “Аква-Поляна”, “Закарпатська високогірна”, “Срібне джерело”, “Шаянська джерельна”, “Живиця Шаянська” та інші). Ці води можуть використовуватися у якості питної води також в лікувальних установах, учбових закладах та на підприємствах тощо;
- впровадження дійової системи соціально-гігієнічного моніторингу на регіональному рівні, що передбачає комплексну оцінку стану питного водопостачання і якості води та показників популяційного здоров’я, в тому числі на донозологічному рівні, а також прогноз і керування якістю питної води і, зокрема, мінеральної води на здоров’я населення;
- створення регіональних стандартів якості ПВ із доведенням ГДК за основними показниками сольового складу (загальна мінералізація, жорсткість, загальна лужність, натрій, калій тощо), зважаючи на можливість адаптації дорослого населення до питних вод з підвищеними рівнями зазначених речовин, до безпечних для здоров’я місцевих значень.
СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у фахових виданнях ВАК України:
1. Кудик В.Г., Киртич Л.П., Лемко І.С., Немеш І.І., Шманько В.І., Гецянин Л.В. Використання мінеральних вод Закарпаття у комплексному лікуванні літогенних діатезів // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія Медицина. – 1998. – Випуск 6. – С.31-35. Дисертантом проведено вивчення захворюваності населення Закарпаття на сечокам’яну хворобу та ефективності використання мінеральних вод різних типів.
2. Шуберт C.Т., Киртич Л.П., Дичка-Гецянин Л.В. Визначення мікроелементного складу волосся для вивчення впливу мінеральної води “Сойми” на мінеральний обмін людини // Український бальнеологічний журнал. - 2001. - № 4. – С.19-22. Дисертантом особисто проведено відбір біосубстрату та проаналізовано результати досліджень.
3. Малиновська В.Г., Фабрі З.Й., Кудик В.Г., Дичка Л.В. Методика виявлення ранніх стадій метаболічних порушень // Актуальні проблеми нефрології: Збірник наукових праць. -Вип.9.- 2003. - С.260-263. Дисертантом проведено викопіювання даних про поширеність захворювання населення Закарпатської області на сечокам’яну хворобу.
4. Гецянин-Дичка Л.В., Лемко І.С., Киртич Л.П., Гайсак М.О., Вощепинець Г.А. Зв’язок між захворюваністю населення та мікроелементним складом мінеральних вод Закарпаття // Довкілля та здоров’я. – 2003. – №3.- С.21-25. Автором особисто проведені медико-соціальні дослідження серед місцевого населення та проаналізовано захворюваність у чотирьох гідрохімічних провінціях мінеральних вод.
5. Дичка Л.В. Гідрохімічна провінція борних вод в Закарпатті. Медико-біологічні аспекти // Український бальнеологічний журнал. - 2005. - № 3,4. – С.63-70.
6. Лемко І.С., Фекийшгазі Б.М., Киртич Л.П., Гайсак М.О., Вагерич К.І., Гецянин-Дичка Л.В., Малиновська В.Г. Мікроелементний склад мінеральних вод та медико-географічне зонування Закарпаття // Медична гідрологія та реабілітація. - Т.3. - № 2. - 2005. - С.4-13. Дисертантом проведено систематизацію мінеральних вод в межах чотирьох гідрохімічних провінцій та визначені зональні особливості елементного складу.