Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням протягом 2006-2008 рр. знаходилось 108 спортсменів-чоловіків 18-21 року, які займались бігом на середні дистанції (50 спортсменів масових розрядів, 58 кандидатів та майстрів спорту). Контрольну групу склали 47 практично здорових нетренованих чоловіків 18-21 року. Робота виконувалась у відповідності до загальноприйнятих біоетичних норм. Дослідження здійснювали до та після змагань в науковій лабораторії кафедри патофізіології Луганського державного медичного університету (завідувач кафедри – професор Н.К. Казімірко).
У периферичній крові проводили підрахунок кількості червонокрівців, ретикулоцитів, визначали показник гематокриту. Гемолізати червонокрівців отримували шляхом змішування 2 мл отриманої суспензії з 2 мл 0,002 М HCl на 0,9% розчині NaCl. Кислотну резистентність червонокрівців визначали методом И.А. Терскова та И.И. Гительзона (1957). Із отриманих даних складали еритрограми та підраховували показник стійкості червонокрівців. При цьому враховували час сферуляції (точка початку гемолізу), час появи максимуму, час початку та закінчення гемолізу, висоту максимуму, кількість максимумів. На еритрограмах визначали точки: (1) кінця сферуляції (відповідала початку кислотного гемолізу); (2) передмаксимуму гемолізу; (3) максимуму гемолізу; (4) постмаксимуму-1 гемолізу; (5) постмаксимуму-2 гемолізу; (6) кінця гемолізу. На графічному зображенні еритрограми визначали загальну площу фігури, використовуючи формули визначення площі прямокутника та трикутника. Приймали розраховану площу до кількості червонокрівців в 1 літрі крові. З часових точок (1-6) ламаної лінії опускали перпендикуляри на ось ординат та вираховували площі фігур між перпендикулярами. Площа кожної фігури відповідала частці червонокрівців певного віку. Розрахунок абсолютної кількості червонокрівців кожної вікової групи проводили за формулою: кількість червонокрівців=(А+В)/С, де А – загальна кількість червонокрівців (Т/л), В – площа фігури між перпендикулярами, С – загальна площа фігури, обчислена при визначенні еритрограми.
Для визначення показників ПОЛ, системи АОЗ, вмісту аденозину фосфатів у різних вікових групах червонокрівців на еритрограмах визначали 6 точок, описаних вище. Для ізоляції клітин певної вікової групи з другої порції крові реакцію зупиняли в точці сферуляції, з третьої порції – в точці передмаксимуму, з четвертої – в точці максимуму, з п’ятої – в точці постмаксимуму-1, з шостої – в точці постмаксимуму-2. Реакцію зупиняли додаванням 3 мл 0,002 N розчину NaOH, який знаходився в центрифужній пробірці обсягом 20 мл. Після зупинки реакції кислотного гемолізу червонокрівців пробірку негайно центрифугували протягом 1 хвилини при 1000 оборотах за хвилину. Після центрифугування забирали надосадову рідину, в якій визначали необхідні метаболічні показники, розрахунок концентрації проводили з урахуванням кратності розведення вихідного об’єму крові, від отриманого результату віднімали значення відповідних метаболічних показників в сироватці крові (визначені з урахуванням гематокриту), результат відповідав вмісту метаболітів у червонокрівцях.
У червонокрівцях вивчали: вміст МДА, ДК, активність КТ, СОД, Г-6-ФДГ та ЛДГ, вміст АМФ, АДФ, АТФ, ізоферментний спектр ЛДГ. ЕЗ вираховували за формулою: ЕЗ = ((АТФ) + 1/2(АДФ))/((АТФ) + (АДФ) + (АМФ)). Характер виявлених змін був проаналізований з використанням варіаційної статистики на ЕОМ.
Результати дослідження та їх аналіз. Вплив фізичних навантажень на кількісний та віковий склад червонокрівців. Загальні кількості червонокрівців в крові осіб контрольної групи та спортсменів до змагань були практично однаковими. Після змагань загальні кількості червонокрівців збільшувались, але в розрядників - невірогідно.
До змагань абсолютна та відносна кількість старих клітин в розрядників та осіб контрольної групи була практично однаковою. У висококваліфікованих бігунів частка та абсолютний вміст старих червонокрівців виявились вірогідно нижчими показників осіб контрольної групи та розрядників. Кількість зрілих-2 клітин в розрядників відповідала показнику осіб контрольної групи, тоді як в висококваліфікованих бігунів була суттєво нижчою. Кількість зрілих-1 клітин у розрядників за відносним і абсолютним показниками знаходилась в межах значень осіб контрольної групи; а в бігунів високої кваліфікації – була суттєво збільшеною. У розрядників відносний вміст молодих клітин не відрізнявся від показника осіб контрольної групи та був вірогідно вищим, ніж відносні кількості старих, зрілих-2 та зрілих-1 червонокрівців. У бігунів високої кваліфікації відносна кількість молодих клітин невірогідно відрізнялась від такої в розрядників, але була вірогідно вищою, ніж частки старих, зрілих-2 та зрілих-1 клітин всередині групи. Абсолютна кількість молодих клітин у висококваліфікованих бігунів вірогідно переважала над рівнями старих, зрілих-2 та зрілих-1 червонокрівців, але невірогідно перевищила показник розрядників. Рівень юних клітин в розрядників за відносним та абсолютним показниками невірогідно відрізнявся від показників осіб контрольної групи. У висококваліфікованих спортсменів частка юних червонокрівців була практично однаковою з показниками осіб контрольної групи та розрядників.
Після змагань в розрядників сума старих та зрілих-2 червонокрівців склала 38,48±1,53%, що було в 1,19 рази вище їх вихідного рівня (р<0,05), або 1,897±0,076 Г/мл проти 1,19±0,047 Г/мл у висококваліфікованих бігунів (р<0,001), тоді як сума зрілих-1, молодих та юних клітин склала 61,52±2,8%, що було нижче вихідного рівня в 1,1 рази (р<0,05), або 3,03±0,12 Г/мл проти 3,83±0,15 Г/мл у висококваліфікованих бігунів (р<0,001). У висококваліфікованих бігунів сукупність старих та зрілих-2 червонокрівців після змагань склала 23,72±0,94%, що було невірогідно вище вихідного рівня.
Вплив фізичних навантажень накислотну резистентність червонокрівців. До змагань не виявлено вірогідних розбіжностей між показниками кислотної резистентності спортсменів та осіб контрольної групи. Однак у висококваліфікованих бігунів спостерігали вірогідне подовшення часу сферуляції, невірогідне збільшення часу появи передмаксимуму, максимуму, першого та другого постмаксимумів порівняно з розрядниками. Тривалість гемолізу у висококваліфікованих спортсменів виявилась невірогідно довшою, ніж в розрядників. У всіх спортсменів реєстрували тільки один максимум гемолізу.
Після змагань в розрядників час сферуляції, появи передмаксимуму та максимуму вірогідно скорочувався порівняно з показниками висококваліфікованих бігунів та осіб контрольної групи. Висота максимуму гемолізу в розрядників виявилась невірогідно вищою, ніж вихідний рівень, та вірогідно вищою показника осіб контрольної групи. У всіх розрядників реєстрували тільки один максимум гемолізу, а також вірогідне скорочення часу появи першого та другого постмаксимумів та тривалості гемолізу порівняно з вихідним рівнем та особами контрольної групи.
У висококваліфікованих бігунів час сферуляції після змагань невірогідно скоротився проти вихідного рівня, не відрізнявся від показника осіб контрольної групи та був вірогідно довшим, ніж в розрядників. Час появи передмаксимуму також невірогідно скорочувався відносно вихідного рівня та не відрізнявся від показника осіб контрольної групи, тоді як порівняно з показником розрядників був вірогідно збільшеним. Час появи максимуму коливався в межах значень осіб контрольної групи, але був невірогідно нижчим вихідного рівня та вірогідно перевищував показник розрядників. Висота максимуму невірогідно збільшилась проти вихідного значення та показника розрядників. Збільшення висоти максимуму в бігунів високої кваліфікації після змагань, порівняно з показником осіб контрольної групи, було вірогідним. Особливістю еритрограми була поява в 45% висококваліфікованих бігунів двох максимумів. Відзначали невірогідне скорочення часу появи першого та другого постмаксимумів відносно вихідного рівня. Крім того, зареєстровані показники виявились вірогідно вищими, ніж в розрядників для часу появи першого та другого передмаксимумів. Тривалість гемолізу невірогідно скоротилась порівняно з вихідним рівнем, але була вірогідно більшою показників осіб контрольної групи та розрядників.
Вплив фізичних навантажень на стан процесів ПОЛ в червонокрівцях.До змагань вміст ДК та МДА в червонокрівцях розрядників вірогідно не відрізнявся від показників осіб контрольної групи. У висококваліфікованих бігунів вміст ДК та МДА був вірогідно нижчим показників осіб контрольної групи та розрядників. Після змагань в розрядників рівні ДК та МДА вірогідно збільшились проти вихідних рівнів та показників осіб контрольної групи. Активація процесів ПОЛ у висококваліфікованих бігунів була менш значною.
Вміст ДК та МДА в старих клітинах розрядників виявився вірогідно вищим, ніж в зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних червонокрівцях. У розрядників до змагань концентрації ДК та МДА в клітинах різних вікових груп не відрізнялись від таких в осіб контрольної групи. У висококваліфікованих бігунів вихідні рівні ДК та МДА суттєво відрізнялись від значень осіб контрольної групи та були нижчими їх, при збереженні тенденції до найвищої активності процесів ПОЛ в старих червонокрівцях та найменшої – в юних.
Після змагань активність процесів ПОЛ у всіх вікових групах клітин суттєво збільшувалась, при цьому найбільшу інтенсифікацію спостерігали в клітинах розрядників. Незалежно від кваліфікації спортсменів, найінтенсивніший перебіг процесів ПОЛ реєстрували в старих клітинах, помірний – в зрілих-2 та зрілих-1, найменш активний – в юних.
Вплив фізичних навантажень на стан системи АОЗ в червонокрівцях.У загальному пулі клітин розрядників до змагань активність КТ була вірогідно нижчою, ніж у висококваліфікованих бігунів, та невірогідно нижчою показника осіб контрольної групи. Вихідний рівень активності СОД в спортсменів вірогідних відмінностей з показником осіб контрольної групи не мав, але активність СОД у висококваліфікованих бігунів виявилась вірогідно вищою. Після змагань зареєстроване суттєве зниження активності КТ та СОД в обох групах спортсменів, однак в бігунів високої кваліфікації активність КТ та СОД виявилась вірогідно вищою.