Різні вікові групи червонокрівців характеризувались різним рівнем активності КТ та СОД. У осіб контрольної групи активність КТ в старих клітинах виявилась в 1,69 рази меншою, ніж в зрілих-2 клітинах; в 2,23 рази меншою, ніж в зрілих-1, в 2,83 та 3,19 рази меншою, ніж в молодих та юних клітинах (р<0,001 в усіх випадках). Активність СОД в старих клітинах осіб контрольної групи виявилась в 1,44 рази меншою, ніж в зрілих-2, в 1,87 рази меншою, ніж в зрілих-1, та, відповідно, в 3,05 та 3,45 рази меншою ніж в молодих та юних клітинах (р<0,05 в усіх випадках).
Різна активність КТ та СОД зареєстрована також у вікових групах клітин спортсменів до змагань. У цілому, активність КТ та СОД у вікових групах клітин розрядників не мала вірогідних відмінностей з показниками осіб контрольної групи; найменшу активність ферментів також реєстрували в старих клітинах, найбільшу – в юних. У бігунів високої кваліфікації вихідна активність КТ в старих клітинах була вірогідно вищою, а активність СОД – вірогідно меншою показників осіб контрольної групи та розрядників. У зрілих-2 червонокрівцях значущих розбіжностей не виявлено. У зрілих-1, молодих та юних клітинах активність КТ виявилась вірогідно вищою, ніж в осіб контрольної групи та розрядників. Рівень активності СОД в зрілих-1 та молодих червонокрівцях не відрізнявся від показника осіб контрольної групи, а також виявився вірогідно вищим показника розрядників. Вихідна активність СОД в юних клітинах вірогідно перевищила показники осіб контрольної групи та розрядників.
Після змагань найбільшу недостатність системи АОЗ спостерігали у всіх вікових групах червонокрівців розрядників.
Вплив фізичних навантажень на активність Г-6-ФДГ, ЛДГ та її фракцій в червонокрівцях. Вихідні рівні активності Г-6-ФДГ, ЛДГ та її ізоферментів в загальному пулі червонокрівців розрядників до змагань не відрізнялись від таких осіб контрольної групи, а показники висококваліфікованих бігунів були суттєво вищими. Після змагань активність Г-6-ФДГ, ЛДГ та її ізоферментів знижувалась у всіх спортсменів, при цьому в розрядників дефіцит виявився найбільшим.
У осіб контрольної групи найменша активність Г-6-ФДГ була зареєстрована в старих червонокрівцях: вона виявилась в 2,02 рази нижчою, ніж в юних клітинах, в 1,67 рази нижчою, ніж в молодих, та в 1,41 і в 1,29 рази нижчою, ніж в зрілих-1 та зрілих-2 (р<0,05 у всіх випадках). У розрядників вихідний рівень активності Г-6-ФДГ в старих клітинах не відрізнявся від значення осіб контрольної групи та був нижчим, ніж в юних, молодих, зрілих-1 та зрілих-2 клітинах. Аналогічна ситуація мала місце і відносно вихідних рівнів активності Г-6-ФДГ в бігунів високої кваліфікації.
У розрядників після змагань активність Г-6-ФДГ в усіх вікових групах клітин знижувалась проти вихідного рівня та показника осіб контрольної групи. У висококваліфікованих бігунів активність Г-6-ФДГ у всіх вікових групах клітин знижувалась проти вихідного рівня та показника осіб контрольної групи, але збільшувалась проти показника в клітинах розрядників (р>0,05 в усіх випадках).
Активність загальної ЛДГ також була неоднаковою в різних вікових групах червонокрівців осіб контрольної групи і спортсменів. Середній рівень активності загальної ЛДГ в старих червонокрівцях осіб контрольної групи був в 1,12 рази нижчим, ніж в зрілих-2 клітинах, в 1,13 рази нижчим, ніж в зрілих-1 клітинах, та, відповідно, в 1,25 та в 1,29 рази нижчим, ніж в молодих та юних. Аналогічні зсуви активності загальної ЛДГ спостерігали також в червонокрівцях спортсменів різної кваліфікації, незалежно від динаміки змагального періоду. Після змагань активність загальної ЛДГ у вікових групах червонокрівців розрядників знижувалась, однак кінцева активність загальної ЛДГ залежала від її вихідного рівня та була неоднаковою в різних вікових групах клітин. Активність загальної ЛДГ в клітинах різних вікових груп висококваліфікованих бігунів після змагань суттєво знижувалась, а зміни були менш значними, ніж в розрядників.
У всіх групах червонокрівців осіб контрольної групи та спортсменів частка фракції ЛДГ1+2 була найбільшою. При урахуванні абсолютних показників активності ЛДГ1+2 в клітинах різного віку встановлена її найбільша активність в юних червонокрівцях, а найменша активність – в старих клітинах. Після змагань в розрядників активність ЛДГ1+2 в усіх групах червонокрівців знижувалась за абсолютними показниками. Рівень активності ЛДГ1+2 юних клітин був найбільшим порівняно з таким в інших вікових групах червонокрівців. У старих, зрілих-2, зрілих-1 клітинах висококваліфікованих бігунів до змагань активність ЛДГ1+2 виявилась невірогідно вищою такої в розрядників та в осіб контрольної групи, а також була вірогідно нижчою показника юних клітин. Після змагань активність ЛДГ1+2 в червонокрівцях знижувалась, при цьому найменший рівень активності реєстрували в старих клітинах розрядників.
Частка активності ЛДГ3 в різних вікових групах червонокрівців була стабільною та коливалась в діапазоні 18,1-18,7%. Абсолютні показники активності ЛДГ3 в клітинах різного віку були неоднаковими в осіб контрольної групи та спортсменів. У осіб контрольної групи та в розрядників до змагань найменшу абсолютну активність ЛДГ3 реєстрували в старих клітинах. Після змагань активність ЛДГ3 у вікових групах червонокрівців знижувалась.
Активність ЛДГ4+5 була різною у вікових групах червонокрівців, при цьому найбільші частка цього ізоферменту та його абсолютна активність були зареєстровані в старих клітинах, а найменші – в юних. Вказана закономірність простежувалась як у вікових групах клітин осіб контрольної групи, так і в спортсменів (незалежно від їх кваліфікації та динаміки змагань). Після змагань активність ЛДГ4+5 знижувалась. В старих, зрілих-2 та зрілих-1 червонокрівцях висококваліфікованих бігунів відзначали зниження активності ЛДГ4+5 в 1,17-1,2 рази проти вихідних рівнів. У зрілих-2 клітинах кінцева активність ЛДГ4+5 виявилась суттєво нижчою такої в групі розрядників.
Вплив фізичних навантажень на енергетичний потенціал червонокрівців. Вихідний енергетичний потенціал в загальному пулі клітин до змагань виявився дещо вищим у висококваліфікованих бігунів, що мало прояв у вірогідному переважанні в цих спортсменів вмісту АТФ, а також у невірогідному збільшенні ЕЗ. Після змагань відзначали збільшення концентрацій АДФ та АМФ, особливо в розрядників. У результаті зниження рівня АТФ та збільшення АДФ та АМФ, ЕЗ після змагань знижувався (більш виразно – в розрядників).
До змагань вміст АТФ в старих червонокрівцях розрядників виявився вірогідно нижчим, ніж в інших вікових групах клітин, але суттєвих розбіжностей з показниками осіб контрольної групи не виявлено. Вихідний рівень АТФ в старих клітинах висококваліфікованих бігунів був невірогідно вищим, ніж в розрядників, вірогідно вищим показника осіб контрольної групи, а також вірогідно нижчим показників у інших вікових групах клітин висококваліфікованих бігунів. Вихідні рівні АТФ в зрілих-2 та молодих клітинах висококваліфікованих бігунів вірогідних розбіжностей з такими розрядників не мали. У молодих та юних клітинах висококваліфікованих бігунів вихідний рівень АТФ виявився вірогідно вищим таких в осіб контрольної групи та розрядників. Після змагань вміст АТФ в червонокрівцях різних вікових груп знижувався. Кінцеві рівні АТФ в клітинах висококваліфікованих бігунів були вірогідно вищими таких в розрядників.
Вихідні концентрації АДФ в червонокрівцях всіх вікових груп в розрядників вірогідних відмінностей з показниками осіб контрольної групи не мали. У висококваліфікованих бігунів збільшення вмісту АДФ в старих, зрілих-2 та зрілих-1 клітинах було вірогідним порівняно з розрядниками, а в молодих та юних – невірогідним. Після змагань вміст АДФ в червонокрівцях збільшувався, при цьому найбільші концентрації АДФ реєстрували в старих клітинах. Найбільше накопичення АДФ в клітинах різних вікових груп спостерігали в розрядників.
Вміст АМФ в старих червонокрівцях розрядників до змагань невірогідно відрізнявся від показника осіб контрольної групи та вірогідно перевищував такий у всіх вікових групах клітин. У бігунів високої кваліфікації до змагань вміст АМФ в старих червонокрівцях виявився вірогідно нижчим показників осіб контрольної групи та розрядників, а також був вірогідно вищим, ніж в зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних клітинах цих же спортсменів. Після змагань в розрядників вміст АМФ в усіх вікових групах клітин вірогідно перевищив показник осіб контрольної групи, вихідний рівень і показник старих клітин висококваліфікованих бігунів. Порівняно з вихідним рівнем, концентрація АМФ після змагань в старих, зрілих-2, зрілих-1, молодих та юних червонокрівцях висококваліфікованих бігунів вірогідно збільшилась.
Вказані зсуви у вмісті АТФ, АДФ та АМФ призводили до зниження ЕЗ червонокрівців. Кожна вікова група червонокрівців мала свій певний ЕЗ, при цьому найбільший ЕЗ мали юні клітини, а найменший – старі. Вихідні значення ЕЗ у вікових групах червонокрівців спортсменів суттєвих розбіжностей з такими в осіб контрольної групи, а також між групами не мали. Після змагань ЕЗ знижувався, порушення у вікових групах червонокрівців висококваліфікованих бігунів були менш значними.
У дисертації викладено теоретичне обґрунтування ролі фізичних навантажень змагального періоду у виникненні порушень кількості, вікового складу та метаболічного статусу червонокрівців периферичної крові спортсменів-бігунів на середні дистанції різної кваліфікації.