Для зниження шкідливого впливу автотранспорту на екологічний стан у містах на магістралях регульованого руху необхідно передбачати будівництво автоматизованих систем керування дорожнім рухом.
Таблиця 2. Санітарні норми шуму на територіях різного господарського призначення
| Території | Еквівалентний рівень шуму, дБ | Максимальний рівень шуму, дБ | ||
| із 7-ї до 23 -ї години | із 2 3-ї до 7-ї години | із 7-ї до 23-ї години | із 23-їдо 7-ї години | |
| Селітебні зони населених місцьЗони житлової забудови, що реконструюєтьсяТериторії житлової забудови поблизу аеропортівЗони масового відпочинку і туризмуСанаторно-курортні зониТериторії заповідників і заказників | 55 60655040—45до 25 | 45 505535—4030—35до 20 | 70 707585 60 50 | 60 605575 50 45 |
Допустимі рівні вібрації в житлових будинках мають відповідати показникам, установленим санітарними нормами. Для виконання цих вимог слід передбачати дотримання відповідних відстаней, які визначаються шляхом розрахунку, між житловими будинками і джерелами вібрації, а також застосування на цих джерелах ефективних віброгасильних матеріалів і конструкцій.
Під час розміщення радіотехнічних об'єктів (радіостанції, радіотелевізійні передавальні і радіолокаційні станції), промислових генераторів, повітряних ліній електропередачі високої напруги та інших об'єктів, що випромінюють електромагнітну енергію, необхідно керуватися санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних полів, які створюються радіотехнічними об'єктами.
При розміщенні всіх видів будівництва з урахуванням вимог радіаційної безпеки залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунту, величини перевищення природного до-аварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних із ними рівнів можливого несприятливого впливу на здоров'я населення і вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, на території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід враховувати такі зони.
Зона відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення з щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 15 Кі/км2 і вище, або стронцію від 3 Кі/км2 і вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 і вище, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруднення радіонуклідами цезію від 5 до 15 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2.
У цій зоні забороняються всі види господарської діяльності, постійне проживання населення, будівництво без спеціального дозволу, забезпечується суворий природоохоронний режим.
Зона гарантованого добровільного відселення зі щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5 до 15 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, а також території з ґрунтами, які сприяють міграції радіонуклідів у рослини з щільністю забруднення радіонуклідами цезію від 0,1 до 5 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2.
На території зони забороняється будівництво нових і розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного та соціального захисту населення та його життєдіяльності, курортно-рекреаційних установ, обмежується сільськогосподарське виробництво, суворо обмежується нове житлове будівництво.
Зона посиленого радіоекологічного контролю з щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1 до 5 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до),0І Кі/км2, а також територія з ґрунтами, які сприяють ви-(пнііі міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруд-іичшя ізотопами цезію від 0,02 до 0,1 Кі/м2.
Для міст, кількість населення в яких складає понад 250 тис. ін 10, і курортів державного значення необхідно передбачити (мі іміщоішя підприємств промислової переробки побутових Підходін — сміттєпереробні підприємства. Норми накопиченні! побутових відходів мають бути визначені, виходячи із розрахунку в середньому 280—300 кг на одну людину по місту.
Забудова кварталів житлових районів може здійснюватися за різними системами планування: периметральною, рядковою або груповою. З гігієнічної точки зору, суттєву перевагу над іншими має рядкова система, яка дозволяє забезпечити добру аерацію ділянки, доцільну орієнтацію вікон та зменшення рівня шуму.
Однак більш привабливими в архітектурно-планувальному підношенні є периметральна та групова системи, які і є нині найбільш поширеними.
Важливою гігієнічною характеристикою житлової забудови є щільність житлового фонду, тобто площа житла (в м2), яка припадає на території мікрорайонів. У кліматичних умовах України, залежно від поверховості, щільність житлового фонду може коливатися від 2500—3000 до 6000—10 000 м2/га.
Щільність забудови (вона теж залежить від поверховості будинків) не повинна перевищувати 26 % для 2—9-поверхової забудови і 12—17 % для 9—16-поверхової. Щільність населення у великих містах не повинна перевищувати 900—1000 осіб на 1 га, у малих — 60—80 осіб на 1 га.
Для будівництва житлових приміщень використовують різноманітні будівельні матеріали. Найважливішими гігієнічними показниками їх якості є: теплопровідність, теплоємність, повітропроникність, водопоглинання, гігроскопічність, звукопроникність.
За походженням використовують природні та штучні будівельні матеріали. До природних матеріалів належать саман, деревина, глина, природна цегла. Штучні будівельні матеріали можуть бути виготовлені як з використанням природної сировини (силікатна цегла, бетон), так і шляхом хімічного синтезу (полімерні матеріали). Останні вимагають певної обережності, оскільки можуть виділяти у повітря приміщень різні токсичні хімічні речовини, накопичувати на своїй поверхні заряди статичної електрики. Крім того, вони значно поступаються природним матеріалам за теплозахисними властивостями, є пожежонебезпечними і внаслідок займання виділяють велику кількість токсичних речовин.
Будівля (житловий будинок) складається з будівельних конструкцій: фундаменту, зовнішніх і поверхових перекрить, дверей, вікон і даху. Габарити й матеріали, з яких виготовляються ці та інші (балкони, сходинки) конструкції, а також їх оздоблення мають відповідати спеціальним будівельним та гігієнічним нормативам.
За кількістю поверхів житлові будинки бувають одно-, мало-(2—3) і багатоповерховими. Розрізняють поверхи цокольні (підлога розміщена нижче від площини тротуару, землі або відмостки, але не більш як на половину висоти приміщення), надземні (підлога вище від рівня землі) та мансардні (на горищі) . У деяких будинках є також підвальні поверхи (якщо підлога нижче від рівня землі більш як на половину висоти приміщення). Підвальні та цокольні поверхи не повинні використовуватися для житлових приміщень.
Нормативне значення мінімального розміру житлової площі на одну людину в Україні становить 13,65 м2, мінімальної висоти стелі — 2,7 м. Житлова квартира складається з житлових кімнат (спальні, кімнати загального користування — вітальні, робочого кабінету), кухні, ванної-душової, вбиральні, комори та інших підсобних приміщень, передпокою та коридору. Кількість і площа приміщень, їх взаєморозташування визначаються складом сім'ї, а також деякими іншими обставинами. Оптимальна кількість основних кімнат у квартирі масового будівництва має бути більшою за кількість мешканців у ній і може бути визначена за достатньо простою формулою:
V= п+1,
де V— кількість житлових кімнат, п — кількість дорослих членів сім'ї, дівчата віком понад 12 років та юнаки віком понад 14 років повинні мати окремі кімнати. Мінімальна площа спальні 9—10 м2, спальні на двох осіб — 12—15 м2. За кількістю приміщень, а також їх внутрішнім плануванням можливі різні варіанти одно-, дво-, три- (і більше) кімнатних квартир.
Незалежно від кількості кімнат у квартирі в ній слід виділяти три функціональні зони: спальну, робочу та загальну.
Основними вимогами до підтримання санітарно-гігієнічного режиму в квартирі слід вважати щоденне поточне вологе прибирання, запобігання забрудненню, підтримання чистоти й порядку, обов'язкове провітрювання (бажано наскрізне), забезпечення належної освітленості, оптимального мікроклімату, витяжної вентиляції кухні, ванної-душової та вбиральні.
Двері з кухні повинні щільно зачинятися, в житлових приміщеннях не слід палити. Синтетичні мийні засоби та інші препарати побутової хімії потрібно зберігати у відведеному для них місці, в закритій упаковці.
Отже, проблеми гігієнічної регламентації розміщення, планування та будівництва сучасних населених пунктів в умовах забруднення повітряного середовища, води та ґрунту, порушення адекватних зв'язків людини з навколишнім середовищем повинні займати одне з пріоритетних місць у профілактичній діяльності медичного працівника.
Список літератури
1. Воронин Н.М. Основы медицинской и биолгической климатологии. М.: Медицина, 1981. 352 с.
2. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.
3. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.
4. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. І.І. Даценко. - Львів: Світ, 2001. - 471 с.
5. Румянцев Г.И. , Воронцов М.П. Общая гигиена, М., 1990.