В чомусь гомеопатія, особливо використання nosodes, нагадує вакцинацію, у вакцині міститься маленька доза збудника хвороби, проти якої ця вакцина має захистити. Ганеманн вважав, що закон подібності є передумовою вакцинотерапії, яку запровадив Едвард Дженер у 1798 році, але ці два методи істотно відрізняються один від одного. Вакцина – зазвичай, бактерія чи вірус, які здатні викликати хворобу. Свідомо ослаблені, але здатні викликати опір імунної системи для захисту організму від хвороби. Вакцинація готує імунну систему здорового організму до запобігання хворобі, на відміну від вакцинації, гомеопатія лікує її. Інша, не менш важлива, відміність вакцинації і гомеопатії полягає в тому, що вакцина містить мізерну кількість збудника хвороби, тоді як гомеопатичні засоби розбавлені до такого ступеня, що навряд чи містять будь-яку активну (діючу) речовину взагалі.
FDA вважає, що не слід реально турбуватися про безпеку гомеопатичної продукції “тому що, гомеопатичні засоби вміщують або ж малу кількість або ніяких фармакологічно активних інгредієнтів”. Було декілька повідомлень про лікування з застосуванням гомеопатичних засобів, які привели до нещасних випадків, можливо, із-за того, що деякі гомеопатичні засоби готуються методом послідовного розведення отруйних речовин, були ті, що містили нерозбавлені отруйні речовини. Методична літератруа містить декілька повідомлень про випадки отруєння важкими металами, такими, як миш’як і ртуть, які знайдені в гомеопатичних засобах. Проте, у розглянутих випадках, FDA виключив гомеопатичну продукцію, як причину, яка викликала так шкідливі реакції. В одному випадку, був використаний миш’як, хоч аналіз FDA показав, що його концентрація була дуже низькою, щоб викликати турботу. Можливо, головна турбота про безпеку гомеопатії виникає не від продукції безпосередньо, а від вдмови від більш ефективного лікування, чи від встановлення невірного діагнозу медично-некваліфікованими гомеопатами.
1. Локі А., і Гедес Н. “Повний курс гомеопатії”. (1995 р.)
2.Ніколз П., “Гомеопатія і медичина професія”. (1988 р.)
3. Сміт Т., “Енциклопедія гомеопатії, 2 видання” (1994 р.)