Розроблені технології лікування гострих ушкоджень сумково–зв’язкового апарату впроваджено в практику ортопедо–травматологічного відділення Херсонської обласної лікарні (акт впровадження від 03.04.1993 р.); Донецької обласної травматологічної лікарні (акт впровадження від 01.04.1993 р.); травматологічному відділенні (акт впровадження від 08.12.1994 г. та від 12.01.2004 р.) та відділення ортопедії, артрології та спортивної травми (акт впровадження від 21.12.2003 р.) Запорізької обласної клінічної лікарні; відділення поєднаної травми Запорізького центру екстреної медицини та швидкої допомоги (акт впровадження від 17.10.2001 р.); відділення травматології МСЧ „Мотор – Січ” (акт впровадження від 12.09.2006 р.).
Матеріали дослідження включено до лекційного курсу і методичних вказівок до практичних занять кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії Запорізького державного медичного університету.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем проведено інформаційний пошук, розроблено інформаційно - концептуальну модель „гострі ушкодження СЗА КС” з подальшою клінічною верифікацією. Автором запропонована шкала оцінки тестів нестабільності КС, яка надає можливість визначити ушкоджені елементи, тип, вид, ступінь нестабільності КС. Визначені прямі й непрямі ознаки МРТ-оцінки ушкоджень СЗА КС. МРТ - дослідження хворих проведено здобувачем на базі відділення променевої діагностики Запорізької обласної клінічної лікарні за консультативною допомогою асистента кафедри рентгенології та радіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти к.мед.н. Б.С. Гавриленка. Здобувачем визначено мету та завдання проведення даної частини роботи, проведено аналіз результатів досліджень. Автором розроблені загальна методологія та технології хірургічного лікування гострих ушкоджень СЗА КС, розроблена програма реабілітації, проведений аналіз результатів лікування. Розроблені та впроваджені організаційні заходи, направлені на покращання надання допомоги пацієнтам з гострою травмою колінного суглоба.
Здобувачем проведено обстеження і лікування усіх 416 хворих, прооперовано 363 пацієнтів.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на Міжнародній конференції “Достижения биомеханики в медицине” (Рига,1986), Всеросійському з’їзді травматологів-ортопедів (Ленінград, 1990), V з’їзді травматологів Білоруської РСР (Гродно, 1991), ХІ з’їзді травматологів-ортопедів України (Харків, 1991), Всеукраїнських науково-практичних конференціях з проблем ортопедії-травматології (Донецьк, 1991; Запоріжжя, 1995, 1999; Київ, 2004, Алушта 2007), ХІІІ з’їзді травматологів-ортопедів України (Донецьк, 2001), Ювілейній науковій конференції „Современные проблемы спортивной травматологии и ортопедии”, присвяченій 45-річчю клініки спортивної і балетної травми ЦІТО (Москва, 1997), Всеросійському симпозіумі „Коленный и плечевой сустав – ХХI век” (Москва, 2000), VІ Російському конгресі з міжнародною участю „Человек и его здоровье” (Санкт-Петербург, 2001), V Конгресі Російського артроскопічного товариства (Санкт-Петербург, 2003), засіданнях Запорізького обласного наукового товариства ортопедів-травматологів (1987, 1990, 1993, 1994, 1997, 2002, 2006 ).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 51 роботу, з них 26 статей в провідних наукових фахових виданнях, 2 авторські свідоцтва, 23 роботи в матеріалах конгресів, з’їздів, конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 290 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, 10 розділів, висновків, додатків, переліку використаних джерел, містить 49 таблиць, 73 ілюстрації. Список літератури включає 172 українсько - та російськомовні праці, а також 154 праці зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконували на фундаментальному та емпіричному рівнях. Відповідно використовували емпіричні та теоретичні методи дослідження.
У дисертації надана характеристика особливостей дослідження і пошукового принципу, з’ясована суть концепції дослідження та на їх основі побудована власна концептуальна модель.
Для розуміння проблеми гострих ушкоджень СЗА КС розглянуті деякі основоформуючі питання, що складають основу наукових діянь. Розглянуті особливості еволюції проблеми „ушкодження СЗА КС” та її вплив на наші сучасні дослідження, особливості інтеграційного розуміння „патології СЗА КС”, взаємозв’язки наших досліджень з іншими аналогічними чи близькими дослідженнями, особливості нашого пошукового системного принципу.
Еволюція проблеми ушкоджень СЗА КС пройшла аналогічні періоди, які в основному відповідають етапам розвитку науки: емпіричного наукового знання та фундаментально – інтеграційних методологій дослідження.
Емпіричний принцип на сучасному етапі досліджень отримує нову якість як спосіб верифікації теоретичних концепцій та призводить до розкриття суті нового знання.
Інтеграційні дослідження направлені на розкриття суті взаємозв’язків та взаємодій поміж різними явищами, що складають суть травматичної патології СЗА КС у формі нових гіпотез, закономірностей, синдромів.
Суть нашого пошукового принципу, трансформованого із концепції “ортопедична артрологія”, складають концептуальна модель ”суглоб”, використання інтеграційних методик дослідження (системний підхід, класиологія) та концептуальне моделювання як механізм отримання нового знання (Сіменач Б. І).
В концептуальній моделі „суглоб” будова представлена як структура, навантаження – як функція, реактивні процеси – як відповідь організму на руйнування. Всі компоненти системи “суглоб” у кожному випадку взаємопов’язані та взаємодіють в умовах цільових характеристик.
В умовах травматичних ушкоджень, у тому числі СЗА КС, руйнування, зумовлене зовнішньо-середовищним фактором (травмою), з одного боку призводить до структурних, силових деформацій, що складають суть предмету нашого дослідження, з іншого – зумовлює перехід процесів регенерації на стадію патологічної регенерації-дисрегенерації, яка складає морфологічний субстрат травматичного артрозу.
Наші дослідження спрямовані на побудову двох моделей СЗА КС: в нормі та в умовах патології. В умовах норми кожному суглобу притаманні особливості, які забезпечують рівновагу навантаження, що обумовлює рівномірне стирання – зношування суглобових поверхонь, яке відновлюється за рахунок нормальних процесів регенерації. Всі ці процеси тривають в умовах постійної дії факторів зовнішнього середовища. У такій ситуації суглоб спроможний функціонувати все життя людини.
В умовах травматичної патології внаслідок дії екстремального механічного фактора настає ушкодження чи руйнування тканин суглоба, зокрема ушкодження сумково–зв'язкового апарату суглоба. Руйнування реалізується як порушення цiлiсностi тієї/тих чи іншої/их тканини/ин в умовах цілості суглоба як органа. Відповідно ушкодження того чи іншого, наприклад, зв'язки як члена системи «суглоб» через втрату його функції обов'язково відобразиться на функціональних особливостях окремого пiдвiддiлу сумково-зв'язкового апарату, а далі – на функції суглоба у цілому, викликаючи (в нашому випадку) ту чи іншу патологічну рухомість – те чи інше системне порушення стабільності суглоба.
Іншими словами, розрив зв'язки/ок призводить до порушення стабiлiзуючої/их функції/iй з відповідним клінічним результатом.
Як відмічалося вище, безпосереднім результатом дії механічного фактора на суглоб є порушення архітектоніки будови суглоба у формі руйнувань будь-яких його структур. Результати дії травмуючого фактора можуть бути різними. Це відриви, розриви зв'язок, ушкодження суглобового хряща, м’язів, переломи та інше. Складно уявити ізольоване ушкодження якогось конкретного елемента в системі «суглоб». Домінуючими будуть комбіновані та поєднані ушкодження структур суглоба.
Ушкодження елементів суглоба, якими вони б не здавалися незначними, негайно (а можливо, одночасно) реалізуються у формі певних відхилень суглобових поверхонь артикулюючих кісток, що визначаємо як «порушення рівноваги навантаження суглоба». Воно складається з дисбалансу сил, що діють у суглобі (пресiйних, тракцiйних, фрикцiйних), та клінічно в гострій стадії реалізуються як дизартикуляцiї, патологічна рухомість, вивихи, осьовi деформації та остаточно як нестабільність суглоба.
Таким чином, в колінному суглобі в результаті дії травмуючого фактора виникають різні ситуації, які потребують свого детального з'ясування.
Патологічний процес, який розгортається в ушкодженому колінному суглобі, незалежно від характеру ушкодження включає в себе два взаємозв'язанi та взаємообумовленi компоненти:
- ушкодженнятканин суглоба, що виникають внаслідок взаємодії суглоба з травмуючим агентом (фактором);
- реактивний запальний процес- травматичний артрит, що є місцевим проявом реакції вiдповiдi організму на ушкодження як комплекс запально-дистрофiчних процесів у тканинах ушкодженого суглоба, в нервово-м'язовому апараті ушкодженої кінцівки.
Слід додати, що обидва ці процеси (біомеханічний та біохімічний) тривають у взаємозв'язку, але кожен з них має свої особливості, та по-різному вони впливають на остаточний результат лікування.