Не встановлено достовірних розбіжностей між групами при розвитку кризу при аналізі динаміки фібринолітичної активності та активованого часткового тромбопластинового години.
Таким чином, установлено, що при кардіальних ГК активація КСК значно менша, ніж при церебральних. Це відбувається як за рахунок зниження кініноутворюючої на тлі значно вищої кінінодеградуючої активності плазми крові.
Наведені дані дають змогу вважати, що при кардіальних кризах активність КСК адекватна таковій при церебральних кризах без суттєвого стенотичного ураження внутрішніх сонних артерій. Ії активація значно нижча, ніж у хворих із церебральними кризами, асоційованими зі стенотичним ураженням внутрішніх сонних артерій.
При дослідженні калікреїну та вільних кінінів у сечі було встановлено, що у хворих з церебральними ГК добова екскреція із сечею вказаних компонентів не залежить від ступеня стенозу ВСА. Так, у хворих І підгрупи активність калекреїну становила 89,88±21,53 КЕ/л; у хворих ІІ підгрупи - 77,06±14,01 КЕ/л; ІІІ підгрупи - 87,6±9,93 КЕ/л; ІV підгрупи - 99,75±35,123 КЕ/л. У пацієнтів контрольної групи вона становила - 104,9±9,81 КЕ/л. Екскреція вільних кінінів у добовій сечі становила у хворих І підгрупи 31,56±2,28 мг/л; ІІ-ї - 33,32±3,21 мг/л; ІІІ-ї - 37,24±2,75 мг/л; ІV підгрупі - 32,73±9,10 мг/л, а в групі контролю - 31,99±1,91 мг/л відповідно.
При кардіальних ГК не встановлено достовірної різниці в добової екскреції калікреїну й брадикініну в залежності від маси міокарду ЛШ та типу ремоделювання міокарду ЛШ.
Отримані дані дозволяють вважати, що кілікреїн-кінінова система нирок відносно автономна й не бере прямої участі в розвитку ГК.
Для об'єктивізації взаємозв'язків компонентів системи фактора Хагемана (інгібіторної, калекреїнової, згортаючої та фібринолітичної систем) були застосовані розрахункові коефіцієнти та індекси, що дозволяють комплексно оцінювати усі ланки калекреїноутворювання та інгібіції експрес-методом, що був запропоновані для оцінки фармакологічного впливу на систему чинника Хагемана [крашутский]: коефіцієнт калекреїноутворювання - ККУ; коефіцієнт інгібіції калекреїноутворювання - КІК: індекс калекреїнзалежної активації гемостазу - ІКАГ; індекс калекреїнзалежної активації фібринолізу - ІКАФ; індекс трипсинзалежної активації фібринолізу - ІТАФ; індекс трипсинзалежної активації калекреїногенезу - ІТАК; коефіцієнт плазміноутворювання - КПУ; коефіцієнт інгібіції плазміну - КІП; коефіцієнт калекреїнзалежної активації плазміногену - ККАПП; коефіцієнт плазміноутворювання - КПУ; коефіцієнт трипсинзалежної активації плазміногену - КТАП.
Показники розрахунку цих коефіцієнтів та індексів репрезентовані в таблиці 2
При аналізі даних табл. № 2 стає вочевидь, що при церебральних ГК процес калекреїноутворення (ККУ) значно активований. Активація калікреїноутворювання наростає залежно від ступеня ураження брахіоцефальних артерій за рахунок росту трипсинзалежної активації калікреїногенезу (ІТАК) і максимально активована при кризах на тлі критичної асиметрії ЛШК по брахіоцефальних артеріх. Ці процеси призводять до росту калікреїнзалежної активації гемостазу (ІКАГ). Коефіцієнт інгібіції калікреїноутворювання (КІК) зменшується паралельно приросту калікреїноутворювання, що пов'язано з “дефіцитом споживання” систем, що інгібирують надлишковий калекреіногенез. Паралельно активації калекреїногенезу зафіксовано приріст активності калекрейнзалежного фібрінолізу (ІКАФ). Ці процеси відбуваються на фоні практично незмінного плазміноутворювання (КПУ) та - інгібіції плазміну. Встановлена висока ступень калекрейнзалежної (ККАП) і трипсинзалежної (КТАП) активації плазміногену також по мірі зростанні ступеня асиметрії кровообігу по БЦА.
Таким чином, у результаті проведеного дослідження встановлено, що при церебральних ГК відмічається підвищення тромбогенного потенціалу крові, який складається з активації процесів гемостазу на фоні незмінної активності плазміну й росту готовності крові до фібрінолізу за рахунок збільшення вмісту неактивного плазміногену. Ріст гемостатичного потенціалу крові прямо залежить від ступеня асиметрії кровотоку по брахіоцефальним артеріям.
При кардіальних ГК значно зменшується процес калікреіноутворювання та тлі значної редукції калікреїнзалежної активації гемостазу.
На підставі досліджень, які проведені, можна зробити висновки:
активація кінінової системи крові у хворих на АГ з неускладненими церебральними гіпертензивними кризами прямо-пропорційно залежить від ступеню асиметрії лінійної швидкості кровотоку по контралатеральних брахіоцефальних артеріях, що посередньо свідчить про ії зв'язок з процесами ремодуляції магістральних артерії;
активація кінінової системи крові у хворих на АГ з неускладненими церебральними гіпертензивними кризами є вторинним фактором патогенезу церебрального кризу;
не встановлено залежності активації кінінової системи крові і маси міокарду лівого шлуночка у хворих з неускладненими кардіальними гіпертензивними кризами;
при кардіальних кризах активність ККС адекватна таковій при церебральних неускладнених гіпертензивних кризах без супутньої асиметрії ЛШК по брахіоцефальним артеріям. Ії активація значно нижча, ніж у хворих з церебральними кризами із стенотично-оклюзіивними ураженнями екстрацеребральних артерій;
не одержано переконливих свідчень про роль кінінової системи крові у процесах ремодуляції лівого шлуночка серця у хворих на АГ з гіпертензивним серцем;
активація калікреїн-кінінової системи нирок не залежить від типу кризу та ступеню порушення мозкової гемодинаміки. На ступінь її активності впливає лише стаж АГ;
калікреїн-кінінова система нирок відносно автономна й не бере участі в розвитку гіпертонічних кризів.
Для з'ясовування ролі кінінової системи крові у ремодуляції лівого шлуночка у хворих на АГ з гіпертензивним серцем і діастолічною дисфункцією міокарду лівого шлуночку необхідні подальші дослідження з розрахунком зв’язку ії активації з різноманітними варіантами ремодуляції гіпертрофованого міокарду у хворих на АГ високого ступеню ризику.
1. Артериальная гипертония и церебральный инсульт / [Шевченко О.П., Праскурничий Е.А., Яхно Н.Н., Парфенов В. А.]. - М.: Реафарм, 2001. - 191 с.
2. Баллюзек М.Ф. Ремоделирование миокарда у больных артериальной гипертонией с различной степенью тяжести течения / М.Ф. Баллюзек, Н.А. Шпилькина // Регионарное кровообращение и микроциркуляция. - 2003. -№ 10. - С.50-53.
3. Ванхутте П.М. Эндотелийзависимые реакции и торможение активности ан-гиотензинпревращающего фермента / П.М. Ванхутте // Кардиология. - 1996. - № 11. - С.71-79
4. Гематология: Новейший справочник / Под ред.К.М. Абдулкадырова. - М.: Эксмо, СПб.: Сова, 2004. - 927 с
5. Крашутский В.В. Изучение гуморальних механизмов действия био-и фармакологических препаратов в регуляции ингибиторных систем крови, свёртывания, фибринолиза и кининогенеза / В.В. Крашутский, Х.Х. Бабаниязов. - М., 1987. - С.47. - Метод. реком
6. Нартикова В.Ф. Унифицированный метод определения альфа-1-антитрипсина и альфа-1-макроглобулина в сыворотке (плазме) крови человека / В.Ф. Нартикова, Т.С. Пасхина // Вопр. мед. хим. - 1979. - № 4. - С.494-496.
7. Пасхина Т.С. Определение компонентов кининовой системы в плазме крови / Т.С. Пасхина // Метод. рекомендации. - М., 1987. - 21 с
8. Ремоделирование артерий при сердечно-сосудистых заболеваниях / Н.В. Калинкина, О.К. Кашанская, Е.В. Кетинг [и др.] // Серце і судини. - 2004. - № 4. - С.87-91
9. Сосудистые заболевания головного мозга / [Одинак М.М., Михайленко А.А., Иванов Ю.С., Семин Г.Ф.]. - СПб.: Гиппократ, 2003. - 160 с. [
10. Єна Л.М. Патофізіологічні механізми формування гіпертензивного серця / Л.М. Єна, В. Є. Кондратюк // Укр. кард. журн. - 2004. - № 3. - С.117-122.
11. Effect of anti-oxidant treatment on hyperhomocysteinemia-induced myocardial fibrosis and diastolic dysfunction / J. Joseph, L. Joseph, S. Devi [et al.] // J. Heart Lung Transplant. - 2008. - Vol.27. - № 11. - Р.1237-1241.
12. Lalande S. Diastolic dysfunction: a link between hypertension and heart failure / S. Lalande, B. D. Johnson // Drugs Today (Barc). - 2008. - Jul. - Vol.44 (7). - P.503-13.
13. The cardiac microvasculature in hypertension, cardiac hypertrophy and diastolic heart failure / M. R. Hoenig, C. Bianchi, A. Rosenzweig [et al.] // Curr. Vasc. Pharmacol. - 2008. - Vol.6 (4). - P.292-300.
Таблиця №3
Показники гемостазу при гіпертензивних кризах
| Показник | Контроль | Церебральні кризиз асиметрією ЛШК | Кардіальнікризи | |
| АГ без асиметрії n=30 | 30-50%n=30 | 50-70%n=30 | ІММ>160г/лn=30 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| Ступіньагрегаціїтромбоцитів,% | 72,41±3,4 | 79,5±3,2 | 86,3±4,7р1-4<0,05 | 89,33±2,6р1-4<0,05 |
| Час досягнення максимумуагрегації, хв. | 5,52±0,33 | 5,38±0,14 | 5,14±0,23р1-4<0,05 | 4,88±0,18р1-4<0,05 |
| Гематокрит,% | 51,2±0,84 | 51,84±0,67 | 50,79±0,92 | 47,33±0,43 |
| Фібриноген, г/л | 4,18±0,2* | 4,22±0,24 | 4,26±0,27 | 4,96±0,12*р1-4<0,05 |
| Розчиннийфібрин, мг/л | 83,7±3,3 | 82,5±9,17 | 83,96±8,16 | 88,49±2,70 |
Таблиця 2
Коефіцієнти та індексів системи чинника Хагемана
| Показники | Волонтери | Церебральні кризи з асиметрією ЛШК | Кардіальні кризи | |||
| <30% | 30-50% | 50-70% | >70% | |||
| 15,47 | 31,62 | 38,32 | 39,04 | 16,6 | ||
| КІК | 0,316 | 0,075 | 0,031 | 0,026 | 0,022 | 0,08 |
| ІКАГ | 3,18 | 9,48 | 20,7 | 26,12 | 23,93 | 1,13 |
| ІКАФ | 6, 19 | 14,22 | 31,08 | 37,26 | 31,24 | 17,6 |
| ІТАГ | 9,55 | 12,4 | 19,02 | 23,40 | 22,08 | 29,8 |
| ІТАК | 5,95 | 10, 19 | 19,35 | 24,06 | 27,6 | 20,7 |
| КПУ | 6,11 | 6,97 | 7,63 | 6,52 | 5,83 | 5,64 |
| СТОСІВ | 16,64 | 14,1 | 13,02 | 15,3 | 16,6 | 16,8 |
| ККАП | 1,76 | 4,4 | 9,99 | 11,9 | 11,3 | 5,93 |
| КТАП | 0,27 | 0,38 | 0,61 | 0,75 | 0,8 | 1,00 |
Активність компонентів системи фактора Хагемана при гіпертензивних кризах