Таблиця 3
Групи пацієнток | ЛГ (ІU/L) | ФСГ (ІU/L) | ЛГ/ФСГ | Пролактин (нг/мл) |
Контрольна (n=30) | 10,12±0,27 | 4,51±0,37 | 2,2 | 12,79±1,31 |
Основна (n=70) | 17,38±1,52* | 5,14±0,51* | 3,4 | 12,92±2,11 |
I група (n=35) | 15,68±8,12** | 4,92±3,62 | 3,2 | 12,43±3,51 |
II група (n=35) | 14,32±6,41 | 4,71±4,52 | 3,1 | 12,82±3,26 |
Примітки:* – р<0,05 між Контрольною і Основною групами;
** – р<0,05 між I і Контрольною групами;
¤ – р<0,05 між II і Контрольною групами;
# – р<0,05 між I і II групами.
Таблиця 4
Концентрації статевих гормонів у сироватці крові на 21-24 дні менструального циклу через 6 місяців після лікування (М±м)
Групи пацієнток | Естрадіол (пг/мл) | Прогестерон (нг/мл) | Е2/Пр |
Контрольна (n=30) | 256,16±24,56 | 15,12±0,17 | 16,9 |
Основна (n=70) | 551,88±38,47* | 5,46±0,82* | 101,1 |
I група (n=35) | 370,84±39,56** | 7,95±2,71** | 46,6 |
II група (n=35) | 336,41±37,53 | 9,89±2,52¤ | 34,0 |
Примітки:* – р<0,05 між Контрольною і Основною групами;
** – р<0,05 між I і Контрольною групами;
¤ – р<0,05 між II і Контрольною групами;
# – р<0,05 між I і II групами.
Результати нашого дослідження показали, що через 3 місяці після лікування ЕШМ має місце виражена тенденція до наближення показників кольпоцитограми до показників кольпоцитограми у здорових жінок. Позитивні зрушення ми потрактовуємо як результат застосованого лікування (кріо- або лазерна терапія у комплексі з прийомом натурального прогестерону), яке спричиняє нормалізацію загальних гормональних зсувів у даних пацієнток, що й відбивається на органах-мішенях.
Ми також визначили стан місцевого імунітету шийки матки після застосованих методів лікування (табл. 5) й дійшли до висновку, що через 3 місяці після кріо- і лазерної терапії ЕШМ ці зміни вказують на позитивний вплив зазначених методів лікування на стан місцевого імунітету шийки матки. Кращі позитивні зсуви показників місцевого імунітету у пацієнток після лазерної терапії ЕШМ можна пояснити повним загоєнням вогнища лазеронекрозу вже на 6-8-му тижні після операції й кращими показниками КПІ і ЕІ у цих пацієнток.
Таблица 5
Концентрація IgIg (г/л) в цервікальному секреті в обстежених пацієнток у фазі секреції (М±м)
Клас IgIg | Контрольn=30 | Основнаn=30 | I групаN=50 | II групаn=50 |
Ig A | 0,08 ± 0,01 | 0.04±0.04 | 0,09 ± 0,14 | 0,11 ± 0,07 |
Ig M | 0 | 0 | 0 | 0 |
Ig G | 0,46 ± 0,03 | 0.05±0.01* | 0,45 ± 0,11** | 0,21 ± 0,01# |
SIgA | 0,62 ± 0,06 | 0.31±0.01* | 0,42 ± 0,03 □, ** | 0,64 ± 0,11 |
Примітки:
* – різниця показників у контрольній групі та Основній групі достовірна (p<0,05);
□ – різниця показників у контрольній та І групі достовірна (p<0,05);
** – різниця показників в Основній та І групі достовірна (p<0,05);
# – різниця показників в Основній та ІІ групі достовірна (p<0,05).
Причиною нормалізації показників місцевого імунітету слід вважати також отримані нами результати бактеріологічних досліджень, які були виконані через 3 місяці після лікування. За результатами наших бактеріологічних досліджень виявлено відсутність мікробних асоціацій, Lactobacillus species знайдено у 90% хворих, а Bifidobacterium species виявлено в 83,3% випадків. Відмінностей у показниках обстеження пацієнток I-ої й II-ої груп ми не виявили.
Аналіз найближчих наслідків застосованих методів лікування вказує на відсутність негативних впливів від застосування кріо- та лазерної терапії. Ми також звернули увагу на той факт, що кріохірургічне лікування має сильніший вплив на організм хворих, що проявляється більшою частотою загальних реакцій. Менша частота негативних реакцій (біль, підвищення температури, вегето-судинні реакції) після лазерної терапії свідчить про виключно місцевий вплив цього методу лікування субепітеліального ЕШМ.
Ми також звернули увагу на різні терміни епітелізації після застосованих методів лікування. Після лазерної терапії епітелізація у більшості випадків закінчується на 7-му тижні, а після кріохірургічного втручання рівномірна епітелізація шийки матки завершується на 10-11-му тижні (92,0%).
Остаточна ефективність застосованих нами підходів (кріо- чи лазеротерапія у комплексі з місцевим використанням натурального мікронізованого прогестерону) до лікування субепітеліального ЕШМ через
2 роки після кріохірургічного лікування дорівнює 94,0%, а після лазерної коагуляції – 90,0%.
Аналіз отриманих результатів комплексного обстеження хворих до або після лікування відповідно до розробленого нами підходу (кріо- або лазерна терапія у комплексі з післяопераційним прийомом натурального мікронізованого прогестерону) дали нам змогу сформулювати висновки й практичні рекомендації, які наводимо нижче.
У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуального наукового завдання – підвищення ефективності лікування та реабілітації хворих із субепітеліальним ЕШМ, на підставі аналізу результатів клініко-лабораторних, апаратних та морфологічних досліджень, удосконалення та впровадження у клінічну практику комплексу лікувально-профілактичних заходів.
1. За анамнестичними даними, в етіопатогенезі субепітеліального ЕШМ мають значення соматичні, переважно ендокринні захворювання, несвоєчасний початок менструацій (раннє і пізнє менархе) і порушення менструального циклу (нерегулярні менструації), аборти, запальні захворювання додатків матки, троє і більше пологів, ускладнені пологи та оперативні розродження через природні статеві шляхи (акушерськи щипці, вакуум-екстрація плода), діатермокоагуляція шийки матки.
2. У пацієнток із ЕШМ в 47,0% випадках наявна сполучна патологія (аденоміоз – 72,3%, лейоміома матки – 27,7%, поліпи ендометрію – 14,9%, гіперпластичні захворювання ендометрію в 50,0% пацієнток з аденоміозом і в 30,8% хворих з лейоміомою матки).
3. У хворих на субепітеліальний ЕШМ наявні гормональні порушення, які проявляются достовірною зміною концентрацій гонадотропних (збільшення ЛГ на 5-7-й день, ЛГ і ФСГ на 12-14-й і 21-24-й день менструального циклу) і статевих гормонів (зниження концентрацій прогестерону в овуляторну і секреторну фази і підвищення концентрацій естрадіолу на 21-24 день циклу). Зміни гормональної насиченості органів-мішеней, а саме – слизової оболонки піхви, проявляються переважанням у мазках відсотка поверхневих клітин над проміжними і досить високими значеннями КПІ та ІЕ.
4. У хворих із субепітеліальним ЕШМ наявні порушення місцевого гуморального імунітету, які проявляються зниженням концентрацій IgIg класів A, G і sIgA у фазі секреції. Ці зміни є наслідком відносної гіперестрогенії і прогестеронової недостатності у секреторну фазу циклу. Зниження показників місцевого гуморального імунітету є фактором підвищеного ризику виникнення запальних процесів піхви у даних пацієнток.
5. Порушення у піхвовій екосистемі хворих із субепітеліальним ЕШМ проявляються підвищенням випадків інфікування хворих мікробними асоціаціями з перевагою анаеробних мікроорганізмів (56,7%) і зниженням виявлення микроорганізмів, які формують нормальну мікрофлору (Lactobacillus species у 60,0%, Bifidobacterium species у 33,3% пацієнток).
6. Субепітеліальному ЕШМ притаманні лімфоцитарна інфільтрація і склероз навколишньої строми, а також порушення кровообігу в ділянках, уражених ендометріозом. Серед гістохімічних маркерів особливу увагу слід звернути на зниження експресії рецепторів апоптозу Fas (Apo-1/CD95) і наявність позитивної експресії онкомаркера СЕА в епітеліальних структурах залоз.
7. Результатом комплексної терапії ЕШМ є тенденція (р>0,05) до нормалізації продукції гонадотропних (ЛГ і ФСГ) і значного (р<0,05) покращення продукції статевих гормонів (Е2 і Пр), що відбивається на органах-мішенях і проявляється нормалізацією показників кольпоцитограми, показників місцевого імунітету і екосистеми піхви (відсутність мікробних асоціацій, Lactobacillus species знайдені у 90% хворих, а Bifidobacterium species були виявлені в 83,3% випадків).
8. Застосовані методи лікування є адекватними, нешкідливими і високоефективними (кріотерапія – 94,0%, лазерна коагуляція 90,0%). Кріо- та лазерна терапія ЕШМ не спричиняє порушення менструальної та дітородної функції жінок.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. До групи ризику виникнення субепітеліального ЕШМ необхідно відносити жінок з соматичними ендокринними захворюваннями, обтяженим гінекологічним (порушення менструального циклу, аборти, запальні захворювання додатків, діатермокоагуляції захворювань шийки матки) та акушерським анамнезом (троє і більше родів, оперативні розродження через природні статеві шляхи).
2. Вважаємо за доцільне проводити комплексне обстеження пацієнток групи ризику в обсязі кольпоскопії, цитологічного і за показаннями морфологічного дослідження епітелію шийки матки, бактеріоскопії і бактеріології піхвового вмісту, УЗС для виявлення супутньої патології матки й ендометрію, визначення рівня статевих гормонів та кольпоцитологічних індексів за фазами менструального циклу.
3. Методами вибору для лікування субепітеліального ЕШМ слід вважати кріо- і лазерну терапію у комплексі з інтравагінальним прийомом натурального мікронізованого прогестерону протягом 3-х місяців після операції.
1. Сенчук А.Я., Демещук Л.Н., Шаверская В.В. Комплексная терапия заболеваний шейки матки, сочетающихся с хламидийной инфекцией // Здоровье женщины. – 2005. – №2. – С. 71-74. Дисертанту належить основна ідея, набір клінічного матеріалу, виконання дослідження, статистична обробка, підготовка до друку.