Динаміка профілю ризику серцево-судинних захворювань в жіночій популяції (стр. 4 из 6)
Підвищений АТ асоціюється як зі збільшенням ризику смерті від ССЗ майже в 4 рази, так і смерті від інших захворювань майже вдвічі (рис. 2).
Аналіз залежності смертності від рівня АТ, згідно з класифікацією ВООЗ встановив: якщо відносний ризик смерті осіб з оптимальним АТ умовно прийняти за одиницю, то ризик смерті осіб з нормальним АТ складатиме 1,6 умов. од., а з підвищеним нормальним – 2,0 умов. од.
Нами визначено, що для загальної смертності вирішальне значення має ізольована САГ, а для серцево-судинної – змішана АГ. Наявність у жінок підвищеного САТ не тільки збільшує відносний ризик смерті в 3 рази у порівнянні з групою без АГ, але й впливає на тривалість життя, скорочуючи його майже на 5 років.
Розраховуючи атрибутивний ризик, тобто смертність, обумовлену безпосереднім впливом АГ, встановлено, що більше половини (57,2 %) всіх випадків смерті і три чверті (75,7 %) випадків смерті від ХСК пов’язані з підвищеним рівнем САТ. Вплив підвищеного ДАТ на ризик смерті виявився менш вираженим, але значущим: атрибутивний ризик загальної смерті складає 39,6 %, серцево-судинної – 66,7 %.
За допомогою децильного аналізу встановлено оптимальні значення АТ, при яких спостерігаються мінімальні показники накопиченої смертності і найбільша тривалість життя: САТ в межах 110-116 мм рт.ст., ДАТ – 60-76 мм рт.ст (рис. 3, 4). Реально існуючі середньопопуляційні рівні САТ (123,5±0,8) мм рт. ст. на 7,5 мм рт.ст., а ДАТ (77,3±0,4) мм рт. ст. – на 1,3 мм рт.ст. перевищують оптимальні.
Нами з’ясовано, що підвищений АТ вірогідно скорочує тривалість життя: жінки, САТ яких перевищує 182 мм рт.ст., вмирають майже на 7 років раніше, ніж з САТ<116 мм рт.ст. В свою чергу, ДАТ≥100 мм рт.ст. скорочує життя на 5,6 років у порівнянні з ДАТ<76 мм рт.ст.
Показники загальної і смертності від ХСК в групі з надлишковою масою тіла і ожирінням в нашому дослідженні відповідно в 1,4 та 2 рази більші, ніж в групі осіб з нормальною вагою і без ІХС. Результати роботи свідчать про відсутність суттєвих відмінностей у рівнях накопиченої смертності жінок з нормальною та надлишковою вагою. В той же час, велике значення у формуванні показників смертності має ожиріння, наявність якого обумовлює збільшення коефіцієнтів загальної смертності в 2 рази, а серцево-судинної – в 3 рази у порівнянні з особами з нормальною вагою.
За допомогою децильного аналізу встановлено, що мінімальний рівень смертності відповідає значенню БМІ в межах 22,1-24,3 кг/м2 (друга дециль розподілу). Реальний середньопопуляційний рівень БМІ (26,1±0,18) кг/м2 значно перевищує встановлені нами оптимальні значення.
Загальна і серцево-судинна смертність в когорті осіб з ДЛП відповідно в 1,7 і 2,1 рази більша, ніж в групі порівняння (без ДЛП і ІХС). Аналіз смертності в залежності від виду ДЛП показав, що мінімальні показники реєструються в групі з ізольованими формами, а серед жінок з комбінаціями ліпідних порушень коефіцієнти смертності перевищують аналогічні в середньому в 2 рази. Найнесприятливішим в прогностичному плані визначено сполучення ГТГ і гіпо-a-ХС.
Аналіз смертності в групах осіб з початково різними значеннями загального ХС, показав, що цей показник майже не відрізняється в групах з нормальним (менше 200 мг/дл)і гранично підвищеним ХС (200-239 мг/дл). В той же час, у осіб з високим рівнем ХС відносний ризик загальної смерті становить 1,8, а смерті від ХСК – 1,5 умов.од, що підтверджує значення ГХС у формуванні показників смертності.
Децильний аналіз виявив, що рівень загального ХС, при якому зареєстровано мінімальні показники накопиченої смертності, становить 158-175 мг/дл (друга дециль розподілу). З цієї межі відбувається поступове підвищення коефіцієнтів смертності, але найзначніші зміни спостерігаються після досягнення значень загального ХС 240-259 мг/дл (дев’ята дециль), де показник смертності в 2,3 рази перевищує відповідний в другій децилі, а при рівні ХС 260 мг/дл і більше – в 3 рази. Отже, оптимальним рівнем загального ХС у жінок слід вважати значення в межах 158-175 мг/дл. Реально існуючий середньопопуляційний рівень ХС (210,2±1,5) мг/дл на 35 мг/дл перевищує встановлені нами оптимальні значення.
Визначено, що несприятливий вплив на показники смертності спричиняють вже гранично підвищені концентрації ТГ: загальна смертність при рівні ТГ≥150 мг/дл більша в 1,6 рази, серцево-судинна – в 1,9 рази, ніж у осіб з оптимальним рівнем ТГ.
Децильний аналіз демонструє поступове зростання смертності з третьої децилі розподілу ТГ (87–96 мг/дл), причому найвиразніші зміни відбуваються після досягнення значень ТГ 150–190 мг/дл (дев’ята дециль) – в 2,3 рази і значень більше 190 мг/дл (десята дециль) – в 3 рази. Таким чином, оптимальними значеннями ТГ, при яких накопичена смертність жінок мінімальна, є рівень в межах 61-86 мг/дл. Реальні середньопопуляційні значення ТГ (112,8±1,8) мг/дл на 26,8 мг/дл перевищують встановлені оптимальні, що свідчить про необхідність посилення профілактичної роботи на популяційному рівні.
Когорти жінок з нормальним і високим (≥60 мг/дл) рівнем ХС ЛПВЩ принципово не відрізняються за рівнем смертності. За період спостереження мінімальний рівень смертності у жінок спостерігається при значеннях ХС ЛПВЩ 50-63 мг/дл (шоста дециль розподілу). Максимальний показник накопиченої смертності спостерігається в десятій децилі, тобто при рівнях ХС ЛПВЩ нижче 34 мг/дл. Середній рівень ХС ЛПВЩ в жіночій популяції (45,2±0,5) мг/дл на 4,8 мг/дл менше встановленого оптимального значення.
Для визначення внеску ліпідних показниківв смертність ми розраховували атрибутивний ризик для кожного з них. Найбільш суттєвим за впливом на загальну і серцево-судинну смертність в жіночій популяції виявилась ГТГ. Серед інших ліпідних порушень, для загальної смерті більше значення має ГХС, а для смерті від ХСК – гіпо-a-ХС.
Смертність від усіх причин та від ХСК в групі осіб з недостатньою фізичною активністю майже не відрізнялась від аналогічного показника в групі порівняння (достатня фізична активність, відсутність ІХС). Відсутність істотного впливу куріння на смертність в нашому дослідженні є наслідком малої кількості померлих осіб, які курили.
Для вивчення внеску ФР в тривалість життя аналізували середній термін тривалості життя жінок від моменту обстеження в групах осіб з різними чинниками ризику. За впливом на тривалість життя ФР розподілили в порядку зменшення: САГ – ГТГ – сполучення САГ і ДАГ – ГХС – підвищений вміст ХС ЛПНЩ – низька концентрація ХС ЛПВЩ – ожиріння, недостатня фізична активність – надлишкова маса тіла – ДАГ. При оцінці показників загальної і серцево-судинної смертності в групах осіб з різними ФР, вони розподілились за своїм значенням наступним чином в порядку зменшення: АГ – ДЛП – ожиріння – недостатня фізична активність – надлишкова маса тіла.
Нами встановлено, що загальна смертність в когортах зі стенокардією напруги та безбольовою формою ІХС принципово не відрізняється, а смертність від ХСК у жінок за відсутності ангінозного болю навіть більша, ніж у осіб з больовим варіантом. Звертає на себе увагу факт високої смертності серед осіб зі змінами ЕКГ, що трактуються як можливі. Підраховано, що наявність визначеної ІХС на скринінзі збільшує відносний ризик серцево-судинної смерті в 1,7 рази, у тому числі наявність ІМ – в 2,4 рази, безбольової форми – в 2 рази та стенокардії напруги – в 1,5 рази, та зменшує тривалість життя на 2,4 роки, в тому числі наявність ІМ – майже на 5 років, безбольової форми – на 2 роки і стенокардії напруги – на 1,7 роки. Таким чином, отримані дані свідчать про прогностичну цінність епідеміологічних критеріїв ІХС.
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують актуальне завдання превентивної кардіології – обґрунтування підходів до розробки диференційованих профілактичних заходів серед жінок.
1. Профіль серцево-судинного ризику сучасної жіночої популяції характеризується високою поширеністю факторів ризику: артеріальна гіпертензія – 25,2 %; дисліпопротеідемія – 35,1 %; куріння – 18,5 %; надлишкова маса тіла і ожиріння – 47,1 %; недостатня фізична активність – 48,0 %. Групу низького ризику складають тільки 13,3 % жінок, тоді як 86,7 % популяції підлягають втручанню з корекції факторів ризику ССЗ.
2. Поширеність психоемоційних порушень, а саме тривожно-депресивних станів, в жіночій популяції віком 20-64 роки не поступається поширеності традиційних факторів ризику ССЗ і становить 51,5 %, причому в структурі тривожні порушення переважають над депресивними. Результати дослідження свідчать про обтяженість осіб з тривожно-депресивними станами традиційними факторами ризику ССЗ: АГ, надлишковою масою тіла, ожирінням, дисліпопротеідемією та більш високими середніми значеннями показників. Наявність зв’язку між цими станами та ССЗ підтверджує факт вірогідно більшої розповсюдженості психоемоційних розладів у жінок з АГ, надлишковою масою тіла, ожирінням, гіпертригліцеридемією.
3. Протягом 25 років в жіночій популяції відбулися несприятливі зрушення та погіршення епідеміологічних умов формування ССЗ: вірогідне збільшення поширеності таких факторів ризику, як дисліпопротеідемія, куріння та недостатня фізична активність; підвищення середньопопуляційних значень ХС, ТГ, ХС ЛПНЩ, КА і зниження рівнів ХС ЛПВЩ; зменшення розповсюдженості надлишкової маси тіла та ожиріння відбулося за рахунок зростання в 7 разів питомої ваги жінок з недостатньою масою тіла; при відсутності вірогідних змін в загальній частоті ІХС та зменшенні поширеності можливої ІХС втричі зросла частота її безбольової форми.
4. Група померлих жінок відрізнялась на скринінзі від тих, що вижили, більшою кількістю осіб з високим ризиком (наявність трьох і більше факторів ризику), вірогідно більшою поширеністю АГ і дисліпопротеідемії, вищими середніми значеннями САТ, ДАТ, БМІ, ХС, ТГ, КА. Серед померлих від ССЗ у порівнянні з групою живих на скринінзі частіше визначались АГ, дисліпопротеідемія і ожиріння.