Нами було розраховане референтне значення РСІ групи практично здорових осіб після стимуляції облич, лиць, які включають близько 95% діапазону нормальних значень. Оцінка референтного значення РСІ проводилась шляхом розрахунку округленої різниці середнього значення РСІ практично здорових осіб, лиць після стимуляції, яке складало 0,695 ум. од. та потроєного середньоквадратичного відхілення середнього. Інтегральний показник РСІ склав 0,5 ум. од. Тобто за наявності РСІ менше за 0,5 ум. од., дані оцінювалися як порушення кровонаповнення статевого члена у вигляді зниження притоку (рис.1).
Рис.1. Реофалограма зі зниженням кровонаповнення статевого члена в стані ерекції.
R – Rc – тривалість серцевого циклу;
а – початок реохвилі;
с – вершина реохвилі.
Для визначення значення вегетативної дисфункції в ґенезі порушень ерекції нами був застосований аналіз варіабельності серцевогосердечного ритму.
Ув, біля пацієнтів зіз еректильною дисфункцією у спокої були виявлені ознаки вегетативного дисбалансу, які характеризувалися достовірним збільшенням активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи і зниженням активності її парасимпатичного відділу, тобто відмічалося підвищення показника симпатовагального балансу (LF/HF) ув, біля пацієнтів зіз ЕД порівняно з контрольною групою на 22%. Ув, біля пацієнтів зіз еректильною дисфункцією під час стимуляції ерекції відмічена недостатня динаміка приросту активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи на тліна фоні вихідноївихідної гіперсимпатикотонії порівняно з контролем: зниження показника симпатовагального балансу (LF/HF) при ЕД всього 9%, на відміну від практично здорових осіб, лиць, ув, біля яких динаміка вказаного показника склала - 23%). Причому, зміна показника (LF/HF) після проведення стимуляції у хворих з ЕД порівняно з практично здоровими особами, лицями склала +44%, що говорить про менш виражений, висловлений приріст активності парасимпатичної нервової системи і підвищеній активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи у пацієнтів з ЕД. Гіперсимпатикотонія зумовлена вегетативним дисбалансом, що є наслідком порушень взаємин між симпатичним і парасимпатичним відділами, що може служити причиною психогенної еректильної дисфункції, яка при якісній оцінці реофалограм може виявлятися додатковими хвилями, які також характерні для корпоральної веноокклюзивної дисфункції (рис.2).
Рис.2. Реофалограма обстеженого хворого у стані ерекціі з додатковими хвилями.
R – Rc – тривалість серцевого циклу;
а – початок реохвилі;
с – вершина реохвилі.
Післяпотім вивчення параметрів варіабельності серцевогосердечного ритму в рамкаху рамках оцінки вегетативного статусу в регуляції процесу ерекції ув, біля хворих з ЕД, можна зазначити, що відзначалась значна зміна частотного показника симпатовагального балансу (LF/HF), вказуючивказуючи на гіперсимпатикотонію. Ми розрахували межове значення для інтегрального параметру (LF/HF) контрольної групи, після проведення стимуляції. Показник (LF/HF) більше за 1,5 ум. од., дозволяє нам верифікувати наявність вегетативного дисбалансу за рахунок активації симпатичного відділу вегетативної нервової системи.
З метою з'ясування взаємозв'язку форми еректильної дисфункції з параметрами реофалографії, та показниками варіабельності серцевого ритму проведений аналіз реофалограм, згідно з їх якісними та кількісними характеристиками та аналіз показників ВСР. Для цього пацієнти основної групи в ході дослідження були розподілені на 2 підгрупи: хворі зііз зниженоюзниженою ампулітудою систолічної хвилі (підгрупа А 37 чоловіків) і пацієнти зіз наявністю додаткових хвиль на реофалограмі (підгрупа В 45 чоловіків) за даними реофалографії (табл.1).
При аналізі одержаних реофалограм з'ясовано, що у пацієнтів підгрупи А відмічені достовірно нижчі кількісні показники реофалограм (РСІ, АПЧ, a, ПТ і DV), причому після проведення стимуляції ерекції різниця між вищенаведеними показниками в обох підгрупах стає достовірно більш значущою. Динаміка показників реофалограми у пацієнтів підгрупи В порівняно з підгрупою А після 1-ї стимуляції склала: для РСІ– достовірне збільшення в 3,6 разів і 2,7 разу, для питомого кровонаповнення – 5,1 і 2 рази, для амплітудно-частотного показника – 4,3 і 3,2 разу та зменшення для показників тривалості анакроти реофалограми і показника судинного тонусу на 26,52% і 12,55% для підгрупи В і 18,39% і 3,55% для підгрупи А, відповідно. Більш виражені, висловлені відмінності порівняно з початковими показниками, особливо в підгрупі В, були виявлені після проведення третього дослідження стимуляції ерекції, причому за показниками РСІ і питомому кровонаповненню одержані в завершальному реографічному обстеженні дані виявилися практично зіставними з групою контролю.
Таблиця 1.
Показники реофалографії обстежених осіб, лиць різних підгруп
| Показники | Підгрупа А37 пацієнтів | Підгрупа В45 пацієнтів | ||||
| до стимуляції | після 1 стимуляції | Після 3 стимуляції | до стимуляції | після 1 стимуляції | Після 3 стимуляції | |
| РСІ, ум. од | 0,118±0,024 | 0,319±0,098*D | 0,327±0,071*D | 0,146±0,016 | 0,528±0,081* | 0,632±0,038*# |
| DV,% | 0,026±0,003 | 0,051±0,038*D | 0,054±0,034*D | 0,031±0,03 | 0,129±0,017* | 0,152±0,014*# |
| АЧП, с-1 | 0,130±0,016 | 0,415±0,051*D | 0,452±0,053*D | 0,153±0,019 | 0,661±0,065* | 0,895±0,071*# |
| a, с | 0,174±0,006 | 0,142±0,014D | 0,131±0,012D | 0,132±0,007 | 0,097±0,022* | 0,074±0,0093*# |
| ПТ,% | 19,14±0,56 | 18,46±0,39*D | 18,12±0,48*D | 13,86±0,17 | 12,12±0,21* | 10,48±0,29*# |
Примітки. 1. * - достовірність відмінностей зіз даними у спокої (p<0,05).
2. D - достовірність відмінностей з пацієнтами підгрупи В (p<0,05).
3. # - достовірність відмінностей порівняно з 1 стимуляцією (p<0,05).
Таким чином, дані реофалографії показують, що у пацієнтів підгрупи А відмічені більш низькі кількісні показники реофалограм. Все це свідчить про більш значні порушення кровобігу статевого члена у паціентів зі зниженою амплітудою систолічної хвилі (підгрупа А), які є слідством органічної (васкулогенної) ЕД з ураженням артериогенного компоненту ерекції. При аналізі параметрів варіабельності серцевого ритму в підгрупах А та В отримані наступні дані (табл.2).
Враховуючи отримані достовірно вищі показники симпатовагального балансу в обох підгрупах по відношенню до групи контролю, нами для виключення психогенної ЕД проводились повторні дослідження з аналізом всіх показників реофалограм та симпатовагального балансу. В підгрупі В мало місце достовірне послідовне зниження показника симпатовагального балансу від першого до третього дослідження з достовірним поліпшенням кількісних показників реофалограм. Проведений кореляційний аналіз між інтегральними показниками реофалографії (РСІ) і варіабельності серцевогосердечного ритму (LF/HF) ув, біля хворих зіз додатковими хвилями на реографічній кривій показав наявність тісного різноспрямованого взаємозв'язку між характеромвдачею кровобігу по судинахпосудинах статевого члена у спокої (r= - 0,58, p<0,05), при стимуляції ерекції (r= - 0,66, p<0,05), тобто у міру зростаннязросту (LF/HF) достовірно зменшується об'єктивний показник кровопостачання органу − РСІ.
Таблиця 2.
Показники ВСР в обстежених осіб у спокої та при стимуляції ерекції.
| Показники | У спокої | Стимуляція ерекції (3) | ||||
| Контр. гр. | А | В | Контр. гр. | А | В | |
| SDNN, мс | 84,22±3,12 | 44,56±4,32* | 40,29±4,06* | 105,82±3,54 | 46,56±4,29*** Δ | 62,39±5,07*** |
| rMSSD, мс | 85,05±1,04 | 48,26±5,94* | 45, 19±6,21* | 94,71±3,41 | 49,36±6,21*** Δ | 68,69±6,45*** |
| pNN50%% | 12,24±2,33 | 11,52±3,06 | 9,32±2,58 | 15,56±1,44 | 10,86±2,95 | 13,59±3,08 |
| LF, мс2 | 835±124 | 816±106 | 743±124 | 941±144 | 845±134 | 795±124 |
| HF, мс2 | 472±20 | 364±28* | 348±24* | 691±94 | 416±38*** Δ | 586±41 |
| LF/HF | 1,77±0,016 | 2,24±0,019* | 2,14±0,017* | 1,36±0,011 | 2,03±0,018*** Δ | 1,43±0,016 |
Примітки:
1. * - достовірність відмінностей з контрольною групою у спокої (p<0,05).
2. ***– з контрольною групою після третьої стимуляції (p<0,05).
3. Δ – достовірність відмінностей з групою В після третьої стимуляції (p<0,05).
В той же час у хворих, які характеризувалися зниженою амплітудою систолічної хвилі за даними реофалограм, статистично значущої взаємозалежності між вказаними параметрами зареєстровано не було. При 3-х кратному проведенні реофалографії у пацієнтів підгрупи В (з додатковими хвилями на реограммі) відмічалося достовірне зниження симпатичної активності на 20% в порівнянні першою стимуляцією з паралельним розвитком адекватної ерекції у 69% пацієнтів (31 паціент). Зниження показника симпатовагального балансу з 1,77 ум. од. до 1,43 ум. од., що дорівнювало значенню менш ніж розрахований нами інтегральний показник практично здорових чоловіків, який дорівнює 1,5 ум. од. було для нас критерієм кількості проведення повторних досліджень. Розвиток адекватної ерекції при третьому дослідженні, зникнення додаткових хвиль на реофалограмі та зниження показника симпатовагального балансу (LF/HF) до показників групи контролю дозволило нам виключити цих пацієнтів з групи васкулогенної еректильної дисфункції. Таким чином, можна зазначити, що метод реофалографії у комбінації зіз визначенням симпатовагального балансу дозволяє проводити діагностичне обстеження, динамічне спостереження за функцією судинного басейну статевого члена, оцінити ефективність лікування, що проводиться, з мінімальними незручностями для досліджуваного, а також скоротити використання інвазивного методу обстеження-кавернозографії.