Основними варіантам шовного матеріалу були кетгут або вікріл, проте ми не виділяли підгрупи залежно від шовного матеріалу, оскільки це є окремою самостійною науковою задачею.Для оцінки клінічних результатів проведених досліджень була розроблена спеціальна карта, в яку були внесені всі дані анамнезу, клінічного перебігу вагітності, абдомінального розродження і перебіг післяопераційного періоду. Крім того, в цю ж карту було внесено і результати додаткових методів досліджень.
Крім загальноприйнятого клінічного аналізу крові, ми вважали за необхідне провести оцінку лейкоцитарного індексу інфільтрації (ЛІІ), загальноприйняті біохімічні дослідження, для оцінки стану системного імунітету вивчали субпопуляції В-лімфоцитів (CD20+; CD23+) та Т-лімфоцитів (CD3+; CD4+; CD8+; CD16+). Вміст лізоциму в крові і у відокремлюваному з порожнини матки; вміст імуноглобулінів А, М та G у метроаспіраті, а також розрахунок білкового коефіцієнта (БК) за загальноприйнятими методиками (Г.И. Назаренко и соавт., 2000).
Цитологічне дослідження аспірату з порожнини матки проводили на 5 добу після КР з визначенням відсоткового співвідношення наступних клітин: нейтрофілів, лімфоцитів, фібробластів, полібластів і макрофагів (Г.И. Назаренко и соавт., 2000).
УЗД швів і матки проводили на 3 і 7 добу післяопераційного періоду з використанням трансабдомінальної ехографії на апаратах „Aloka” та „Toshiba” з використанням математичної моделі індивідуальної інволюції площі швів на матці (ІІПШМ), що об’єктивно відображає нормальний або патологічний перебіг раневого процесу (В.Н. Серов и соавт., 2002).
Для гістологічної оцінки стану міометрія під час операції нами проводилася біопсія його фрагмента з верхнього краю розрізу і визначення морфологічного індексу (МІ) (В.П. Сильченко та співавт., 2003).
Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями О.П. Мінцера (2004) з використанням основних параметричних і непараметричних критеріїв.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеної клінічної характеристики пацієнток всіх трьох груп свідчать, що середній вік жінок достовірно не відрізнявся за групами (р>0,05) і складав - 27,5±1,6 років.
Відповідно до одержаних результатів репродуктивний анамнез мав свої специфічні особливості в кожній групі пацієнток. Так, згідно з одержаними результатами в 1 групі звертає на себе увагу високий рівень первородящих (31,7%) і первовагітних (30,0%). В 2 групі в анамнезі переважали 1 термінові пологи (76,7%), а в 3 групі крім 1 термінових пологів в анамнезі (50,0%) кожна друга пацієнтка (50,0%) вдавалася до 1-3 артифіційних абортів. Ці дані співпадають з результатами раніше проведених досліджень щодо вивчення репродуктивного анамнезу у жінок, розроджених абдомінальним шляхом (В.М. Запорожан та співав., 1996; Б.М. Венцковский, 1998).
Для клінічного перебігу післяопераційного періоду велике значення має початкова генітальна і екстрагенітальна патологія (В.И. Кулаков и соавт., 2004; G. SarmientoBrooksetal., 2002). Виходячи з одержаних нами результатів, частота різної гінекологічної захворюваності відрізнялася за групами. При цьому у пацієнток 1 групи рівень початкової неплідності складав 46,7% (первинна – 25,0% і вторинна – 21,7%), частота хронічних запальних процесіврепродуктивної системи - 43,3%, а різних порушень менструальногоциклу - 38,3%. Порівняно з цим в 2 групіможна виділити тільки хронічні запальні процеси в анамнезі у 21,7% жінок. Основною особливістю пацієнток 3 групи необхідно вважати дуже високий рівень початкових запальних процесів геніталій (65%) з явним переважанням хронічних сальпінгоофоритів (55,0%), а в кожному п’ятому випадку (20,0%) і порушень менструального циклу.
Серед різних варіантів початкової екстрагенітальної патології в 1 групі слід виділити переважання міопії високого ступеня (20,0%) і тироїдної патології (11,7%). В 2 групі у пацієнток частіше за інші мали місце серцево-судинні захворювання (20,0%) і тироїдна патологія (16,7%), а в 3 групі – хронічні запальні захворювання нирок (40,0%).
Отже, встановлені особливості клінічної характеристики пацієнток залежали від підбору конкретної групи – плановий КР з нерозгорненим нижнім сегментом, рубець на матці і високий ступінь інфекційного ризику.
На наступному етапі наших досліджень будуть представлені результати клініко-функціонального і лабораторного обстеження по кожній групі пацієнток, що відповідає меті і завданням даної наукової роботи.
Як було вже відзначено вище, у всіх пацієнток 1 групи було проведено плановий КР. При цьому основними показаннями у всіх трьох підгрупах були: тривала неплідність і використання допоміжних репродуктивних технологій (45,0-50,0%), тазове передлежання крупного плода (30,0-40,0%) і міопія високого ступеня (15,0-25,0%), причому по підгрупах відмінності носили не істотний характер. Ці дані узгоджуються з думкою сучасних дослідників (А.С. Слепых, 2002; Е.А. Чернуха и соавт., 2006) про переважання трьох основних показань для КР при нерозгорненому нижньому сегменті.
Згідно з даними літератури тривалість операції КР і операційна крововтрата залежать від методики ушивання розрізу на матці (Н.І. Марчук та співавт., 2001; Й. Попов, 2004). Проведений нами порівняльний аналіз показав, що в підгрупах 1.1 і 1.2 середня тривалість операції достовірно не відрізнялася (1.1 - 48,5±2,6 хвил. і 1.2 - 46,1±2,3 хвил.; р>0,05), а в підгрупі 1.3 – була достовірно нижче (1.3 - 40,2±2,1 хвил.; р<0,05). Аналогічна закономірность мала місце і при оцінці операційної крововтрати (1.1 - 498,6±22,4 мл і 1.2 - 486,2±20,3 мл; р>0,05, а в 1.3 - 421,6±18,3 мл; р<0,05).
Одержані результати указують на достовірне зниження тривалості операції і середньої крововтрати у пацієнток, розроджених в плановому порядку при нерозгорненому нижньому сегменті з ушиванням розрізу на матці однорядним безперервним швом по Ровердену.
Безумовно, основним параметром ефективності методики ушивання розрізу на матці, що використовується, є клінічний перебіг і тривалість післяопераційного перебування в стаціонарі (Ф.А. Смекута и соавт., 2002; Ch.S. Fuld, 2003). Проведений нами порівняльний аналіз свідчить, що сумарна частота ускладнень в підгрупі 1.1 складала 40,0% (8 випадків), в підгрупі 1.2 – 20,0% (4 випадки) і в 1.3 – 15,0% (3 випадки). Безумовно ці ускладнення носили не виражений характер (тільки 1 випадок післяопераційного ендометриту), але порушення скоротливої активності матки частіше зустрічалися у пацієнток з ушиванням розрізу на матці дворядними окремими швами, що є достатньо серйозним моментом у виборі методики операції планового КР. Такі відмінності відобразилися і на тривалості післяопераційного перебування в стаціонарі, яка була достовірно нижче при використанні однорядного Роверденовського шва (1.1 - 8,2±0,4 к/д і 1.2 - 7,8±0,3 к/д; р>0,05, а в 1.3 - 5,9±0,2 к/д; р<0,05).
Для більш глибокого розуміння вищеперелічених клінічних відмінностей нами були проведені додаткові ехографічні дослідження, що дозволили оцінити фізіологічні темпи скоротливої здатності матки в післяопераційному періоді і є на сьогоднішній день загальноприйнятим стандартом (Е.А. Чернуха и соавт., 2003; В.М. Запорожан та співавт., 2006).
Згідно з думкою великих дослідників (Б.М. Венцковский, 1998; Е.А. Чернуха и соавт., 2006) найінформативнішим дослідженням є ехографічне на 3 і 7 добу після КР. Так, на 3 добу в порівняльному аспекті у пацієнток підгруп 1.2 і 1.3 достовірно менше були основні розміри матки: довжина (підгрупа 1.1 - 140,7±1,1 мм; 1.2 - 132,5±1,1 мм і 1.3 - 130,4±2,1 мм; р<0,05), вертикальний (підгрупа 1.1 - 79,4±1,1 мм; 1.2 - 71,2±1,3 мм і 1.3 - 70,1±1,1 мм; р<0,05) і поперечний розмір (підгрупа 1.1 - 121,3±1,1 мм; 1.2 - 116,4±1,8 мм і 1.3 - 115,9±1,7 мм; р<0,05). Надалі на 7 добу така ситуація збереглася тільки з боку вертикального розміру матки (підгрупа 1.1 - 73,8±1,1 мм; 1.2 - 68,1±1,1 мм і 1.3 - 67,8±1,2 мм; р<0,05), а довжина і поперечний розмір при вживанні однорядного безперервного шва по Ровердену була достовірно нижче порівняно з ушиванням розрізу на матці дворяднимиокремимиі дворядним Роверденовським швом.
Ці результати дозволяють відзначити, що при нормальній скоротливій діяльності матки в післяопераційному періоді, не дивлячись на різні способи ушивання роз різу на матці, сама оптимальна інволюція матки була при використанні однорядного Роверденовського шва. При інших методиках ушивання розрізу на матці основні її розміри були достовірно вище.
Останніми роками вважається найінформативнішим додаткове вивчення розмірів і площі швів на матці також на 3 і 7 добу після КР (В.А. Игнатьев, 2000; Й.Попов, 2004). Згідно з одержаними нами результатами на 3 добу всі параметри швів в підгрупі 1.2 були достовірно нижче порівняно з підгрупою 1.1 (р<0,05). Порівняно з цим, в підгрупі 1.3 порівняноз підгрупою 1.2 достовірно не відрізнявся тільки один параметр – довжина шва (р>0,05). При цьому дуже показовими є вертикальний розмір шва (підгрупа 1.1 - 30,5±1,1 мм; 1.2 - 25,1±1,2 мм; р<0,05 і 1.3 - 21,3±1,1 мм; р<0,01), площа шва (підгрупа 1.1 - 1954,7±41,3 мм2; 1.2 - 1723,8±38,3 мм2; р<0,05 і 1.3 - 1412,8±29,3 мм2; р<0,01) і ІІПШМ (підгрупа 1.1 - 0,24±0,05; 1.2 - 0,33±0,06; р<0,05 і 1.3 - 0,45±0,05; р<0,01). Надалі, на 7 добу при ушиванні розрізу на матці однорядним Роверденовським швом додатково довище перелічених відмінностейбуло наголошено і на достовірномузниженні довжини шва (підгрупа 1.1 - 58,6±1,1 мм; 1.2 - 53,5±1,2 мм; р<0,05 і 1.3 - 46,2±1,1 мм; р<0,01).
Аналіз одержаних результатів показав, що середні розміри швів на матці і їх умовній площі на 3 і 7 добу післяопераційного періоду були менше при використанні однорядного Роверденовського шва, що указує на оптимальність такого варіанту при плановому АР.