Діагностичне і прогностичне значення та лікування запально-деструктивних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки після антигелікобактерної тера (стр. 3 из 6)

Ці дві підгрупи не мали значущих відмінностей за характеристиками гастриту і через 4-6 тижнів, тобто, прямої відповідності терапевтичного успіху при оцінці за епітелізацією дефектів СО і зникненням ознак запалення в СО немає.

Таким чином, вихідні характеристики гастриту не дають змоги прогнозувати успіх ерадикації Hp в конкретних пацієнтів з виразковою хворобою ДПК. Загоєння основного виразкового дефекту не обов’язково супроводжувалася зникненням усіх ерозій антрального відділу шлунка і цибулини ДПК. Вищий ступінь колонізації Hp та активності запалення до лікування передбачав швидшу епітелізацію виразкового дефекту і повну реституцію цілісності епітелію антруму і ДПК.

Тому ми вважаємо доцільними контрольні ЕГДС у хворих на ВХ ДПК через місяць після ерадикації навіть за підтвердження відсутності Hp неінвазивними методиками. Необхідні докладні імуногістохімічні дослідження СО для окреслення групи ризику неповного терапевтичного успіху.

Через рік після завершення ерадикаційної терапії відсутність обсіменіння Hp підтверджена у 41 хворого, тобто частота довготривалого успіху ерадикації становила 38% від усієї групи лікованих хворих і 41,8% від тих, у кого ерадикація початково розцінена як успішна. На момент цього візиту в цій групі лише 3 хворих відзначали типовий, однак помірно виражений больовий синдром.

Ми не виявили залежності частоти реколонізації Hp від віку, статі хворих, наявності активної виразки або ерозій, рефлюкс-езофагіту, ДГР до лікування, тривалості анамнезу. Натомість засвідчений значущий зв’язок із реколонізацією початкового ступеня обсіменіння Hp тіла шлунка (де виживають кокові форми Hp). Відповідно, є тенденція до аналогічного зв’язку з віддаленим результатом активності запалення тіла шлунка, який прямо корелює зі ступенем колонізації.

При вищій активності запалення антруму через 4-6 тижнів після успішної ерадикації ризик реколонізації знижувався: реколонізація була в усіх 6 випадках відсутності інфільтрації ПЯЛ, у 64,3% при його першому ступені і лише в 27,3% при 2 ступені. Активність запалення тіла через місяць після успішної ерадикації в осіб без подальшої реколонізації також була дещо вищою. Можна припустити, що сповільнене стихання гострої запальної реакції після ерадикації Hp має позитивне значення, можливо, у плані елімінації залишкових вогнищ інфекції.

При оцінці співвідношень вихідних характеристик виявлено, що прогноз кращий у хворих, де після лікування активність гастриту в тілі була меншою, ніж в антрумі (що логічно, оскільки прогноз кращий при ізольованому антрум-гастриті). Ризик реколонізації вищий, якщо атрофія в тілі шлунка вираженіша, ніж в антрумі, якщо в тілі активне і хронічне запалення менш виражене, ніж колонізація Hp, і якщо хронічне запалення менш виражене, ніж активне і ступінь атрофії.

У підгрупі, де реколонізації не було, від першої (4-6 тижнів) до другої контрольної точки (1 рік) відзначалося подальше достовірне зниження ступеня активності запалення антруму і тіла. Натомість у разі реколонізації активізувалося гостре запалення, хоча його ступінь у середньому і не досягав вихідного рівня. Чутливий критерій Вілкоксона при оцінці динаміки всередині підгруп виявив значуще зменшення ступеня атрофії в антрумі за рік у пацієнтів без реколонізації і, натомість, наростання ступеня атрофії в тілі у хворих із реколонізацією.

Однак частота ВЕУ, головним чином у формі ерозій, через рік після лікування була досить високою і мала лише пограничну залежність від реколонізації (табл.1). Причинами може бути недостатня статистична сила вибірки, а також малий час спостереження, коли патогенетичні механізми після реколонізації ще не “спрацювали” повною мірою. Натомість є залежність від наявності залишкових дефектів СО через 4-6 тижнів після ерадикаційної терапії.

Усередині підгрупи без реколонізації Hp виявлено, що на подальше утворення ВЕУ не впливає вік хворих, наявність ДГР та гастроезофагальної рефлюксної хвороби. Є виразна тенденція до меншої частоти рецидивів ВЕУ серед осіб з анамнезом захворювання менше 5 років, відсутність статистичної значущості зумовлена, ймовірно, малим обсягом вибірки.

Таблиця 1.

Ендоскопічні дані через 1 рік після лікування залежно

від успіху ерадикації

Через 1 рік інфекції Hp немає, n=41	Через 1 рік реколонізація Hp, n=57	Ерадикація не успішна за даними через 4-6 тижнів, n=10
ВЕУ через 1 рік	13 (31,7%)	28 (49,1%)	6 (60%)
У т. ч. виразки ДПК	2 (4,88%)	6 (10,5%)	3 (30%)
ерозії шлунка	5 (12,2%)	7 (12,3%)	1 (10%)
лише ерозії ДПК	6 (14,6%)	15 (26,3%)	2 (20%)

Є виразна тенденція до меншої частоти рецидивів ВЕУ серед осіб із анамнезом ВХ менше 5 років (p=0,095, точний критерій Фішера). Не виявлені значущі відмінності в показниках гострого та хронічного запалення СО до лікування, наявність кишкової метаплазії також не впливала на частоту рецидивів ВЕУ. Натомість ризик рецидиву ВЕУ зростає прямопропорційно до атрофії СО тіла шлунка, ступеня інфільтрації ПЯЛ тіла шлунка, ступеня інфільтрації антруму МНК за даними через 4-6 тижнів після ерадикаційної терапії (табл.2).

Цікаво, що в підгрупах з ВЕУ через рік і без них не виявлені значущі відмінності в показниках гострого та хронічного запалення СО на момент огляду (рік після лікування).

Таблиця 2.

Морфологічні характеристики гастриту залежно від

наявності рецидиву ВЕУ через 1 рік у хворих

без реколонізації Hp (n=41)

Характеристики	Рецидиву ВЕУ немає (n=28)								Через рік є ВЕУ (n=13)								Значення р*
	Бали								Бали
	0		1		2		3		0		1		2		3
До лікування
Колонізація Hpантральний відділ	-		13,57%		1139,29%		1657,14%		-		-		753,85%		646,15%		НЗ**
тіло шлунка	414,29%		2278,57%		27,14%		-		323,08%		753,85%		323,08%		-		НЗ
Інфільтрація ПЯЛантральний відділ	-		932,14%		1967,86%		-		-		538,46%		861,54%		-		НЗ
тіло шлунка	-		2485,71%		414,29%		-		-		11 84,62%		215,38%		-		НЗ
Інфільтрація МНКантральний відділ	-		725,00%		1242,86%		932,14%		-		17,69%		969,23%		323,08%		НЗ
тіло шлунка	-		828,57%		1967,86%		13,57%		-		646,15%		646,15%		17,69%		НЗ
Ступінь атрофіїантральний відділ	13,57%		1242,86%		621,43%		932,14%		-		538,46%		430,77%		430,77%		НЗ
тіло шлунка	310,71%		1657,15%		828,57%		13,57%		0		646,15%		646,15%		17,69%		<0,05
Через 4-6 тижнів після лікування
Інфільтрація ПЯЛантральний відділ		-		1967,86%		932,14%		-		-		646,15%		753,85%		-		НЗ
тіло шлунка		2485,71%		414,29%		-		-		646,15%		646,15%		17,69%		-		<0,05
Інфільтрація МНКантральний відділ		-		621,43%		1967,86%		310,71%		-		17,69%		969,23%		323,08%		<0,05
тіло шлунка		-		828,57%		1967,86%		13,57%		-		538,46%		753,85%		17,69%		НЗ
Ступінь атрофіїантральний відділ		13,57%		1139,29%		1035,71%		621,43%		-		430,77%		538,46%		430,77%		НЗ
тіло шлунка		27,14%		1553,57%		1035,71%		13,57%		17,69%		430,77%		753,85%		17,69%		НЗ
Через 4-6 тижнів після лікування
Інфільтрація ПЯЛантральний відділ		2278,57%		621,43%		-		-		969,23%		430,77%		-		-		НЗ
тіло шлунка		2589,29%		310,71%		-		-		1184,62%		215,38%		-		-		НЗ
Інфільтрація МНКантральний відділ		-		1346,43%		1553,57%		-		-		538,46%		753,85%		17,69%		НЗ
тіло шлунка		-		1657,14%		1139,29%		13,57%		-		969,23%		430,77%		-		НЗ
Ступінь атрофіїантральний відділ		-		1450,00%		1346,43%		13,57%		-		646,15%		646,15%		17,69%		НЗ
тіло шлунка		13,57%		1657,14%		1035,71%		13,57%		-		646,15%		646,15%		17,69%		НЗ

* Непарний критерій Манна-Вітні. ** Незначуща різниця.