Місця, які є найбільш уразливими щодо виникнення пролежнів, слід якомога частіше обробляти теплою водою з милом, протирати камфорним спиртом, одеколоном, водою з оцтом, змащувати вазеліновою олією, присипати тальком.
Під крижі та куприк слід підкладати трохи надутий (щоб він легко змінював свою форму при рухах хворого) гумовий круг або гумове підкладне судно, на які натягують наволочку. Існують також спеціальні невеликі гумові круги, що їх підкладають під лікті, п'ятки. З цією ж метою застосовують тканинний матрац чи. підкладну подушку, заповнені вівсяним або лляним лушпинням, або надувний гумовий матрац. Останній має своєрідну конструкцію: кожні 3—5 хв. в окремих його камерах автоматично дещо змінюється тиск повітря і тиск матраца на різні точки тіла змінюється, що дає позитивний ефект.
Лікування пролежнів.
Слід пам'ятати, що лікувати пролежні набагато складніше, ніж запобігти їх утворенню.
Методи лікування залежать від стадії пролежнів.
1. На стадії утворення гіперемії або блідості та набряку шкіри (без порушення її цілості) уражені місця обробляють кварцом, шкіру протирають камфорним спиртом, оцтом, одеколоном або міцним розчином перманганату калію.
2. На стадії утворення пухирців, що ще не лопнули, уражені місця обробляють діамантовим зеленим або 70 % пиловим спиртом, камфорним спиртом або міцним розчином перманганату калію.
3. На стадії утворення неглибоких виразок застосовують,: діамантовий зелений, обліпихову олію, синтоміцинову емульсію. Па виразку накладають асептичну пов'язку(. Глибокі пролежні обробляють таким чином: усередину пролежня вкладають турунду, змочену гіпертонічним розчином, та накладають асептичну пов'язку. Після очищення пролежня під некротизованих мас застосовують пов'язки з маззю Вишневського, 1 % синтоміциновою емульсією, 10 % стрептоцидовою маззю, обліпиховою олією.
Підмивання та спринцювання важкохворих.
Підмивання важкохворих слід проводити не рідше двох разів на добу; також бажано це робити після кожного акту сечовипускання або дефекації .
Для цього слід мати глечик місткістю не менше 2 л або кухоль Есмарха, теплу воду температури ЗО—35 °С зі слабким розчином перманганату калію, корнцанг, декілька великих ватних тампонів.
Перед підмиванням надягають гумові рукавички. На : простирадло під нижні частини тіла хворого підкладають клейонку. Під сідниці підкладають тепле cvxe металеве або трохи надуте гумове судно. Згинають ноги хворого в колінах та розводять їх. На ділянку статевих органів з кухля Есмарха або глечика ллють теплу воду. Ватним тампоном протирають статеві органи, пахвові складки та ділянку заднього проходу таким чином: спочатку підмивають статеві органи, потім пахвові складки, а далі ділянку заднього проходу. Так слід робити для того, щоб не занести інфекцію до сечостатевих органів. Сухим тампоном у тому ж напрямку протирають ділянку промежини. Якщо є попрілості у складках, їх змащують вазеліновою олією або присипають тальком.
Жінкам, у яких є виділення з вагіни, треба робити спринцювання. Для цього беруть кухоль Есмарха. наливають у нього воду, підігріту до температури ЗО—35 °С, зі слабким розчином перманганату калію або фурациліну. Підвішують кухоль на 1 м вище за рівень ліжка або закріплюють його на штативі. Надягають гумові рукавички і спринцюють хвору. Для цього двома пальцями лівої руки розводять статеві губи, у статеву щілину обережно вводять на глибину 5—7 см стерильний піхвовий наконечник, змащений. Вазеліновою олією. Притримуючи наконечник, злегка відкривають кран кухля Есмарха. Після спринцювання ділянку промежини витирають сухим ватним тампоном.
Користування підкладним судном та сечоприймачем.
Важкохворі неспроможні самостійно користуватися санвузлом. Всі свої фізіологічні відправлення вони повинні робити у ліжку, користуючись підкладним судном та сечоприймачем. У цьому їм допомагає медична сестра. Підкладне судно та сечоприймач розміщують на низькій табуретці під ліжком або у спеціально вмонтоване гніздо функціонального ліжка. При користуванні судном або сечоприймачем хворого, якщо він знаходиться у загальній палаті, обов'язково слід відгородити ширмою від інших хворих.
Користування підкладним судном.
Підкладне судно буває металевим з емалевим покриттям, фаянсовим гумовим.
Металеве судно найчастіше має пласку круглу форму з великим круглим або овальним отвором зверху та невеликим отвором у трубці, що відходить від бокової поверхні. Хворому його подають продезинфікованим, сухим та теплим, з невеликою кількістю теплої води.
Гумове судно надувають за допомогою ножного насоса, його частіше подають ослабленим хворим, хворим з пролежнями, а також хворим з нетриманням сечі та калу, бо його можна тримати під хворим протягом тривалого часу. Користуватися підкладним судном слід таким чином підкладають під хворого суху гумову клейонку, ставлять під сідниці судно; медична сестра підводить руку під крижі хворого, при цьому його таз підіймається, зігнуті в колінах ноги хворого розводять у сторони, судно підставляють під сідниці таким чином,, щоб над його великим отвором опинилася промежина, а трубка судна була між стегнами хворого у напрямку до колін.
Після акту дефекації судно виймають. Для цього медична сестра знову підіймає таз хворого, бере трубку судна та виймає його у напрямку, протилежному підкладанню. Судно гарячою водою, дезинфікують 1—2 % розчином хлорного вапна або 3 % розчином хлораміну. Хворого підмивають.
Для хворих, які пересуваються на кріслі каталці за допомогою медичної сестри, а також для хворих, які пересуваються на інвалідному кріслі, у санвузлах на унітазах прикріплюються спеціальні пристосування, щоб хворі могли триматися руками за них.
Користування сечоприймачем.
Треба знати, що більшість хворих через соромливість або незручність не можуть самостійно помочитися. Щоб допомогти їм, існують такі способи: судно має бути сухим та теплим, на дні його повинна залишатися невелика кількість теплої води, на сечостатеві органи ллють теплу воду, па лобок кладуть теплу грілку, відкручують кран з водою, щоб хворий чув звук її лиття. Якщо хворий і після цього не зможе самостійно помочитися, слід удатися до катетеризації сечового міхура. Сечоприймач — це звичайно скляна посудина, якою користуються і чоловіки, і жінки. Він має довгасту форму, закінчується короткою трубкою з отвором. Теплий сухий сечоприймач розміщують між ногами пацієнта. Жінкам сечоприймач ставлять таким чином, щоб отвір сечівника знаходився над лійкою трубки. Чоловічий статевий член уводять у отвір трубки. Після акту сечовипускання сечоприймач приймають, вміст його виливають в унітаз. У санітарній кімнаті сечоприймач миють теплою, водою, дезинфікують 3 % розчином хлораміну.
Догляд за ротовою порожниною у важкохворих.
У хворих з важкою хворобою та прикутих до ліжка швидко настає знесилення організму, зниження його опірності і легко виникають супутні запальні процеси, насамперед у ротовій порожнині — стоматит (запалення слизової оболонки ротової порожнини) або гінгівіт (запалення ясен). Це значно ускладнює перебіг основного захворювання. Крім цього, у важкохворих через інтоксикацію, як правило, виникає сухість язика та губ; при поганому догляді за хворими виникають надто болісні тріщини язика та губ, що можуть стати вхідними воротами для інфекції. Тому догляд за ротовою порожниною у важкохворих є важливим чинником їхнього одужання.
Існують такі правила догляду за ротовою порожнию двічі па день (вранці та ввечері) протирають ротову порожнину у важкохворого ватним тампоном, змоченим 2 % розчином натрію бікарбонату або 5 % розчином борної кислоти. Перед протиранням верхніх корінних зубів шпателем підтягують верхню губу, щоб запобігти потраплянню інфекції до вивідної протоки навколо вушної слинної залози. Протираючи язик лівою рукою, слід витягнути його з рота, кінчик обгорнути стерильною марлевою серветкою, правою рукою, у якій знаходиться корнцанг з ватною кулькою, змоченою розчином натрію гідрокарбонату, знімають наліт з язика. Якщо можливо, хворого спонукають ополоснути ротову порожнину якимось антисептичним розчином (перекису водню — 1 чайна ложка на 1 склянку води, 2 %' розчином борної кислоти — 1 чайна ложка на 1 склянку води, розчином фурациліну— 1 : 5000).
Полоскання рота проводять за допомогою гумової груші або шприца Жане. Для цього хворого слід посадити або покласти на бік. Під груди йому кладуть гумову клейонку, під підборіддя ниркоподібний лоток. Відтягуючи шпателем по черзі то праву, то ліву щоку, промивають рот, використовуючи при цьому до 1 л води.
Якщо язик та губи хворого сухі, їх змащують вазеліновою олією.
При виникненні запальних уражень язика (глосит), слизової оболонки рота, губ, застосовують загоюючи засоби — синтоміцинову емульсію, стрептоцидові мазь, обліпихову олію.
Догляд за очима у важкохворих.
Сюди входить дворазове вмивання хворого протягом дня. Якщо у хворого виник кон'юнктивіт (запалення слизової оболонки ока) та з'явилися гнійні виділення з очей, то слід промивати очі стерильним ватним тампоном, змоченим 2 % розчином борної кислоти. Тампон повинен бути окремим для кожного ока. Промивати очі слід у напрямку від зовнішнього кута ока до носа, щоб не занести інфекцію до нососльозного каналу.
Очі необхідно закрапувати розчином альбуциду або левоміцетину.
Догляд за вухами у важкохворих.
Туалет зовнішнього слухового проходу у важкохворих проводить медична сестра. Для пом'якшення вушної сірки закрапують у вухо, 3 % розчин перекису водню або камфорний спирт. На тонкий зонд з нарізкою намотують вату, лівою рукою відтягують вушну раковину до заду та вгору, праною обережно вводять зонд у слуховий прохід і легкими обертовими рухами очищають вухо.
Слід також протирати шкіру у складці на задній поверхні вушної раковини, біля місця її переходу у соскоподібний відросток, бо у цьому місці у важкохворих можуть виникати мацерації та грибкові ураження шкіри.