Догляд за порожниною носа у важкохворих.
У важкохворих медична сестра повинна щоденно звільняти носові ходи від кірочок, що там утворюються. Для цього треба зробити 2 ватні турунди, змастити їх вазеліновою олією або гліцерином. Обережно вводять турунди в обидва носові ходи і тримають їх там 2—3 хв. Обертовими рухами виймають ватні турунди разом з кірочками.
Годування важкохворих.
Годувати важкохворих зобов'язана палатна медична сестра.
Перед цим процесом слід закінчити всі лікувальні та гігієнічні процедури (перестеляння ліжка, переміну натільної білизни, туалет ротової порожнини, миття рук), прибирання та провітрювання палати.
Існує декілька варіантів годування. Якщо хворий може сидіти самостійно, то йому присувають до ліжка спеціальний столик зі стравами він їсть сам.
Якщо хворий не може самостійне приймати їжі самостійно .сидіти в ліжку, хворим, що прикутий до ліжко або це йому заборонив палатний лікар (гострий період інфаркту міокарда), тоді слід надати йому на пів сидячого положення і погодувати його. Лівою рукою охоплюють хворого за шию і тримають його так, годуючи правою рукою. Можна підняти підголівник функціонального ліжка або підкласти під голову хворого декілька подушок.
Шию та груди хворого прикривають серветкою, їжу таким хворим дають невеликими порціями в рідкому або напіврідкому вигляді (протерті каші, супи, молоко, вершки, соки, киселі, бульйони тощо).
Годують хворих ложкою (ні в якому разі не виделкою!) або за допомогою поїльника.
Треба пам'ятати: якщо хворий не хоче ковтати, силоміць вливати в нього їжу не можна, бо хворий може поперхнутися і вдихнути їжу в дихальні шляхи, що може викликати аспірацій ну пневмонію.
Якщо хворий свідомо, через відсутність апетиту, відмовляється від їжі, слід зробити спробу переконати його в необхідності прийняти їжу, удатися до штучного годування.
Штучне годування хворих.
Цей вид харчування передбачає введення в організм хворого поживних речовин ентеральним або парентеральним шляхом.
Ентеральне введення харчових продуктів відбувається за допомогою зондів, фістул, клізм, парентеральне передбачає введення в організм поживних речовин, обминаючи травний канал.
Показання: утруднене ковтання внаслідок паралічу, парезу, надмірної виснажливості, слабкості; звуження або непрохідність стравоходу; стеноз воротаря; після операцій на стравоході, шлунку, дванадцятипалій кишці; при нестримному блюванні; при втраті великої кількості рідини (нестримне блювання, пронос); несвідомий стан хворого протягом тривалого часу; психічні хвороби, що супроводжуються відмовою від їжі.
Існують такі види штучного годування: 1. Через зонд, уведений у рот або ніс і далі у шлунок. 2. Через операційну фістулу (норицю) шлунка (гостростому) або тонких кишок (єюностому). 3. Через пряму кишку (ректальне) за допомогою клізми. 4. Парентеральне — переважно внутрішньовенна.
Техніка харчування хворого через шлунковий зонд.
Цю процедуру виконує лікар, а медична сестра йому допомагає. Для цього треба мати шлунковий зонд (м'яка гумова, пластмасова або силіконова трубка довжиною 1,5 м, діаметром 3—5 мм), лійку І ємністю 200—250 мл або шприц Жане, вазелінову олію або гліцерин
Перед годуванням хворого лійку або шприц Жане кип’ятять і охолоджують до кімнатнoїтемператури. Страви поїльників
Підігрівають до температури 45—55 °С. Кінець зонда змащують вазеліновою олією або гліцерином.
Якщо можливо, вводять зонд у положенні хворого сидячім. Якщо це неможливо (непритомний стан, надмірне виснаження, слабкість хворого), то вводять зонд у положенні хворого лежачи на боку. Щоб увести шлунковий зонд через ніс, треба відхилити голову хворого назад, зонд ввести у ніс, повільно просуваючи його вздовж внутрішньої стінки нижнього носового ходу (мал. 40). Коли зонд увійде в носоглотку на глибину 15—17 см, голову хворого нахиляють трохи вперед, вказівний палець вводять у рот, намацують кінець зонда, злегка притискують його до задньої стінки глотки, а другою рукою просувають зонд далі до шлунка, загалом приблизно на довжину 45— 50 см.
Слід пам'ятати таке: якщо зонд потрапив замість стравоходу до гортані або трахеї, у хворого в стані притомності починається кашель, у непритомному стані це може виявитися появою ціанозу або задишки. шлунковий зонд, у потрапив зонд у трахею? До кінця зонда підносять пушинку вати і дивляться, чи не коливається вона в такт дихальним рухам грудної клітки.
Якщо під час уведення зонда хворий міцно стискує щелепи, його рот розширюють за допомогою рото розширювача або вводять у рот палець, обгорнутий бинтом (на випадок, якщо хворий стисне щелепи), і надавлюють ним на корінь язика.
Слід пам'ятати, що при введенні зонда не можна застосовувати силу. При наявності перешкод процедуру слід припинити, бо можуть виникнути важкі ускладнення (перфорація стравоходу або шлунка, носова, стравохідна або шлункова кровотеча).
Введений зонд треба зафіксувати лейкопластиром до шкіри щоки або зовнішнього слухового проходу. Якщо хворий знаходиться у непритомному стані, вільний кінець зонда фіксують до губи або щоки шовковим швом.
Техніка штучного годування через гастростому. Після операцій з приводу звуження стравоходу (пухлинного, опікового) або у разі неоперабельної пухлини стравоходу, що закрила його прохід, накладають шлункову фістулу (норицю) —так звану гастростому, через яку хворого протягом тривалого часу можна годувати.
Харчуватися через гастростому хворий може самостійно або його годує медична сестра чи родичі.
Спочатку хворого годують невеликими порціями (по 150—200 мл) 5—6 разів на день, їжа має бути підігрітою. Поступово разову кількість їжі збільшують до 350— 500 мл, а кількість годувань зменшують до 3—4 разів.
Продукти харчування ті ж, що й при годуванні через зонд, але можна додатково призначити протертий сир, змішаний з кефіром, гомогенізовані м'ясні, овочеві та фруктові консерви, протерте м'ясо, змішане з бульйоном.
Необхідно здійснювати належний догляд за гастростомою. Слідкують, щоб її краї не забруднювалися їжею та не роз'їдалися шлунковим соком. Уведений зонд біля рани обгортають лейкопластиром і прикріплюють його до шкіри.
Після кожного годування слід проводити туалет шкіри навколо гастростоми. З цією метою шкіру змащують 96 %'; етиловим спиртом, накладають на шкіру просушуючи мазі — цинкову або пасту Лассара. Поверх гастро стоми до наступного харчування накладають суху асептичну пов’язку.
Ректальне штучне годування - так звана годувальна клізма. Найбільшого поширення вона набула при опіковому ураженні обличчя, стравоходу.
За 1 год. до застосування годувальної клізми хворому ставлять очисну клізму (до повного випорожнення кишок). Через годувальну клізму можна вводити обмежену кількість продуктів, а саме: м'ясні та рибні бульйони, молоко, вершки, ізотонічний розчин натрію хлориду, глюкозу, продукти гідролізу білків (альбумін, казеїн).
Одноразово за допомогою гумової груші в водять— 250 мл розчину, підігрітого до температури 37—38 °С. При застосуванні крапельної годувальної клізми можна вводити 1—1,5 л їжі протягом 2—3 год.
Треба пам'ятати, що часто застосовувати годувальну клізму не рекомендується, щоб не викликати запалення прямої кишки у хворого, прикутого доліжка, або ректальної кровотечі з гемороїдальних вузлів.
Парентеральне харчування застосовується тоді, коли відсутня можливість годувати хворого ентерально, а саме: при великих операціях у черевній порожнині, у процесі передопераційної підготовки хворих, при великих опіках, при значних порушеннях у системі травлення (холера, важкий перебіг дизентерії, нестримне блювання).
Для парентерального харчування застосовують донорську кров, плазму крові, гідролізати білків (альбумін, амінокровін, аміно-пептид), розчин глюкози з вітамінами. Організація лікувального харчування у стаціонарі
За лікувальне харчування у стаціонарі відповідають палатним (черговий) лікар, палатна медична сестра, старша медична сестра, дієтичні лікарі (у великих лікарнях) та дієтичні сестри.
Палатний лікар, оглянувши новоприбулого хворого, призначає, йому певну дієту, повідомляє хворого, яку дієту йому призначено, контролює дотримання призначеної дієти.
Палатна медична сестра виписує з листків призначень дієту хворих, які поступили до відділення, складає порційну підмогу, де вказує па кількість хворих, які одержують той чи інший дієтичний стіл, допомагає роздавальниці роздавати їжу, годує важкохворих.
Старша медична сестра перевіряє порційні вимоги, складені палатною медичною сестрою, та подає їх о 9.00 до харчоблока, здійснює контроль за роботою роздавальниць та годуванням важкохворих палатними медичними сестрами.
Дієтичні лікарі та дієтичні сестри слідкують за правильністю складання та застосування лікувальних дієт, консультують палатних лікарів відносно оптимального вибору лікувального харчування, слідкують за правильністю приготування страв того чи іншого лікувального стола.
Треба знати, що дозвіл на роздачу дієтичних страв з харчоблока до відділень дає черговий лікар після зняття проби.
Надходження страв із харчоблока до відділення. У буфетних відділеннях є спеціальні відра та каструлі, підписані відповідно до страв, які в них перевозяться (наприклад, «Для перших страв», «Для компоту» та ін.). Застосовувати ці відра і каструлі в інших цілях забороняється. З харчоблока їжа перевозиться до відділення спеціальним автотранспортом, який крім продуктів нічого не перевозить. До відділення їжа подається спеціальним ліфтом, на дверях якого є напис «Ліфт для перевезення їжі». Двері ліфта відкриваються безпосередньо у буфетній відділення.
Буфетна та їдальня є в кожному відділенні лікарні. Вони обладнані