2. Антисептика та асептика
Антисептика - комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.
Проблема профілактики і лікування гнійних запальних процесів у сучасних умовах надзвичайно актуальна. Основними збудниками гнійних захворювань є стафілокок, кишкова паличка, протей, стрептокок, синьогкійна паличка, анаеробні бактерії та ін. У зв'язку зі змінами не лише видового складу, але й властивостей збудників, які визначаються високою вірулентністю і високою стійкістю до антимікробних засобів, нині асептику та антисептику слід розглядати у більш широкому значенні. При цьому необхідно передбачати не тільки засоби і методи запобігання інфікуванню ран і боротьби з мікробами, які потрапили в рану, але й методи запобігання гнійним ускладненням, що зумовлені хірургічним втручанням і впливом епідемічного середовища, в якому перебуває хворий.
Основними джерелами неспецифічної хірургічної інфекції є хворі з післяопераційними гнійними ускладненнями, а також бацилоносії. Залежності від локалізації осередку запалення збудники виділяються з організму через різні органи і тканини (дихальні шляхи, органи травлення, сечовивідні шляхи та ін.). Збудники внутрішньо лікарняних інфекцій поширюються повітряно-крапельним і контактним шляхами.
Основні фактори передачі інфекції: повітря, руки, білизна, перев'язувальний матеріал, інструментарій, апаратура тощо. Для профілактики післяопераційних гнійних ускладнень проводять комплекс санітарно-профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання розвитку збудників інфекції в рані, їх знищення і переривання шляхів передачі.
Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики.
Головна мета фізичних методів антисептики полягає в створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду тканин. Це забезпечується зовнішнім дренажуванням інфікованої рани тампонами та дренажами, а також висушуванням ран за допомогою теплових і світлових процедур, зокрема опромінювання солюксом, кварцовою лампою тощо. Пластмасові й гумові дренажі використовують не лише для забезпечення відтоку ранового вмісту, продуктів розпаду тканин, мікробів та їх токсинів, але й для промивання гнійних порожнин антисептичними розчинами. Відтік ранового вмісту через дренажі може відбуватися пасивно (в пов'язку або посудину з антисептичним розчином) й активно (шляхом його аспірації за допомогою різних відсмоктувачів).
Механічна антисептика включає ряд механічних прийомів, які спрямовані на якнайшвидше (в перші години) видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл, а разом з ними і мікроорганізмів, що потрапили в рану. З цією метою проводять ретельний туалет рани (гоління волосся, змащування шкіри навколо рани 5 % розчином йоду спиртовим, видалення сторонніх тіл) або первинна хірургічна обробка рани. Мертві тканини і згустки крові є поживним середовищем для бактерій, а сторонні тіла є їхніми джерелами. Механічні заходи антисептики, здійснені в перші години після поранення, сприяють видаленню переважної більшості бактерій з рани та їх загоєнню без нагноєння.
Хімічна антисептика забезпечує знищення мікробів у рані за допомогою різних антисептичних засобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і не завдавати шкоди тканинам організму. Крім того, їхня дія не повинна послаблюватися при стиканні з живими тканинами.
Біологічні методи антисептики спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних антисептичних засобів належать антибіотики, ферменти,, імунні сироватки. Антибіотики призначають лікарі за суворими показаннями. Медична сестра не має .права самостійно призначати чи відміняти їх, але вона повинна знати властивості призначеного антибіотика, його дозу, шляхи введення, можливі ускладнення. Обов'язковою умовою для призначення антибіотика є визначення чутливості до нього мікроорганізмів. Доцільною є комбінація кількох препаратів з урахуванням їх синергізму і різних шляхів введення. Досить ефективною є комбінація антибіотиків з сульфаніламідами (сульфадимезин, норсульфазол, етазол, сульфадиметоксин, сульфатридазин, сульфален та ін), які мають широкий спектр дії.
Ефективність лікування гнійних та запальних процесів залежить від своєчасного і правильного виділення збудника і визначення його антибіотико чутливості.
Медична сестра до початку лікування і в процесі лікування повинна регулярно направляти взятки у хворого матеріал у бактеріологічну лабораторію для визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Не слід застосовувати антибіотики з профілактичною метою, оскільки малі дози антибіотиків призводять до появи форм мікробів, резистентних до даного препарату. При тривалому застосуванні антибіотиків придушується флора кишечники, розвивається дисбактеріоз і кандидамікоз.
Серед біологічних засобів антисептики виділяють ферментні препарати (трипсин, хімотрипсин, кристалічний хімопсин, рибонуклеаза, стрептоліаза). їх застосовують місцеве та парентерально. Препарати очищують рани і гнійні порожнини від гною та згустків фібрину, вони мають протизапальну дію і посилюють активність антибіотиків.
Для підвищення опірності організму до інфекції широко застосовують також пасивну й активну імунізацію. З цією метою вводять анти стафілококову плазму, анти стафілококовий гамаглобулін, анти стафілококовий анатоксин, протигангренозну сироватку, протиправцевий анатоксин та ін. Зазначені препарати призначає лікар згідно з відповідними інструкціями.
Асептикою - комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептики покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев'язувальний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев'язочній), має бути стерильним.
Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів. Вони є не лише на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими пластинками. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко підстрижені. Осіб, які мають тріщини, садна, подряпини, задирки, мозолі, гнійнички та інші запальні процеси, не допускають до операцій. Щоб шкіра рук була еластичною та м'якою, її на ніч змащують вазеліном чи ланоліновим кремом. Обробку гнійних ран медична сестра повинна проводити в гумових рукавичках. Важливою передумовою стерильності рук є обов'язок хірурга, операційної сестри, акушерки оберігати свою шкіру від всіляких травм і забруднень.
Існує багато способів очистки шкіри рук. Метод Фюрбрінгера. Руки миють теплою проточною водою двома стерильними щітками (кожною по 5 хв.) з милом. Спочатку обробляють пальці, потім долоні, тильні поверхні кисті й передпліччя. Під час миття і змивання мильної піни руки тримають догори кистями. Після витирання рук стерильними серветками (спочатку кисті, а потім передпліччя) їх обробляють 3 хв. 70 % етиловим спиртом і 3 хв. — розчином дихлориду ртуті (1:1000). Нігтьові ложа змащують 5 % або 10 % розчином йоду спиртовим.
Альфельд дещо змінив метод Фюрбрінгера. Він виключив дихлорид ртуті, а натомість для фіксації бактерій, що метод Спасокукоцького — Кочергіна ґрунтується на розчиненні на поверхні та в порах шкіри жирів за допомогою лужного розчину аміаку і вимиванні разом з ними бактерій. Після миття під проточною водою з милом без щіток руки миють послідовно в двох тазах у свіжо приготованому 0,5 % розчині аміаку стерильними серветками по 3 хв. (мал. 3). Після просушування рук стерильними серветками або рушником їх протягом 5 хв. обробляють 96 % етиловим спиртом, а кінчики пальців змащують 5 або 10 % розчином йоду спиртовим.
Обробка рук первомуром (препарат С-4). Для приготування вихідного розчину змішують 171 мл 33 % розчину перекису водню і 69 мл мурашиної кислоти: Суміш розводять водою до 1 л і ставлять на 1 —1,5 год. в холодильник. Потім 120 мл вихідного розчину розводять водою до 5 л. Цього розчину достатньо для послідовної обробки рук 10 осіб. Розчин зберігають протягом 6—8 год. Обробляють руки первомуром у декілька етапів: 1) миття рук теплою проточною водою з милом без щіток протягом 1—2 хв.; 2) просушування рук рушником; 3) миття рук у тазу в приготованому розчині псрвомуру протягом 1—2 хв.; 4) просушування рук стерильним рушником або серветками.
При цьому методі не треба додатково обробляти шкіру рук антисептичними засобами.
Обробка рук діоцидом. У стерильний таз наливають дісцид (1:5000), в якому миють кисті й передпліччя стерильними серветками протягом 5 хв. Потім руки протирають 96 % етиловим спиртом.
В екстрених випадках користуються методами, які ґрунтуються лише на дубленні шкіри. Зокрема, можна застосувати обробку рук протягом 10 хв. 96 % етанолом або протягом З хв. 2 % розчином йоду спиртовим.
Однак усі згадані вище методи обробки рук не забезпечують абсолютної стерильності, тому після обробки рук рекомендується надягати рукавиці.
Висновки
Загальний та спеціальний догляд за хворими, або гіпургія, є невід'ємною частиною медицини, тому цілком доцільно викладати цей курс студентам медичних інститутів як самостійний предмет. Він має на меті донести до студентів необхідність догляду за хворими, дати їм певні знання з організації лікувального процесу у медичних закладах, висвітлити коло обов'язків середнього медичного персоналу, який безпосередньо виконує всі заходи, що стосуються догляду за хворими. Студеній повинні усвідомити необхідність знання медичної етики та деонтології HDH догляді за хворими з різною внутрішньою патологією. Цей курс має охопити широке коло теоретичних знань і донести їх до студентів, а також навчити їх виконувати різні маніпуляції.