Ознаки: сильний біль і пухлина у місці перелому; під час пасивного руху кінцівки відчувається хрустіння уламок кісток; за умови відкритого перелому – кровотеча.
Медичну допомогу треба здійснювати швидко, кваліфіковано й обов’язково у такій послідовності: зупинка кровотечі → іммобілізація кінцівки → знеболююча терапія → госпіталізація.
Крім класичних переломів, у практиці спорту зустрічають так звані стрес чи руш-переломи від утоми. Уперше вони були описані у 1855 році (у рекрутів, які щоденно здійснювали марш-кидки у ходьбі на відстань до 25 км і більше).
Стрес-переломи найчастіше бувають у молодих спортсменів під час виконання ними інтенсивних фізичних навантажень (стрибків, бігу тощо). У тому разі унаслідок надмірного згинання стопи та надмірного скорочення м'язів пошкоджуються ІІ, ІІІ і ІV плеснові кістки.
Медична допомога: аналогічна допомозі під час класичних переломів.
Пошкодження м'яких тканин суглобів
На цей вид травм колінного суглоба припадає близько 60% усіх травм. До травм, які пов’язані з пошкодженням м'яких тканин суглобів, належать: травматичне пошкодження менісків (менісцити), а також суглобової капсули бокових і хрестоподібних зв'язок тощо.
У разі пошкодження колінного суглоба виникає сильний біль, припухлість, а також порушення функції суглоба (блокада). Нерідко виникають гемартроз – крововилив у порожнину суглоба і, як наслідок цього, - контрактура суглоба, яка спричинює ускладнення під час спускання зі сходів.
Медична допомога: поверхню суглоба треба обробити хлоретинолом або покласти холодний компрес, туго забинтувати суглоб чи накласти тейп з метою його іммобілізації; надати травмованій кінцівці спокій.
Лікування: може бути як консервативним (у разі часткового пошкодження м'яких тканин суглоба), так і оперативним (у разі повторного та повного пошкодження тканин).
1.4 Орієнтовні терміни відновлення тренувальних занять після травм
З метою уникнення спортсменом та тренером небажаних наслідків, які трапляються за умови оперативного відновлення тренувань після перенесених травм чи захворювань опорно-рухового апарату, а також проведення більш ефективної фізичної реабілітації травмованих, важливим є дотримання таких (для відновлення тренувальних занять після травм) орієнтованих термінів:
Переломи кісток
Ключиця – через 6-8 тижнів.
Плечова кістка – 3-4 тижні.
Кістки п’ясті – 4-6 тижнів.
Ребра – 4-6 тижнів.
Тіла хребців – 6-12 міс.
Поперечні остюкові відростки – 2-2,5 міс.
Кістки тазу – 4-6 міс.
Надколінок – 4-5 міс.
Кістки гомілки – 4-6 міс.
Кістки стопи – 3-4 тижні.
Вивихи суглобів
Плечовий суглоб – 6-8 тижнів.
Звичайний вивих у плечовому суглобі – 4-6 міс.
Звичайний вивих у ліктьовому суглобі – 4-6 міс.
Пальці п’ясті – 3-4 тижні.
Надколінок – 1,5-2 міс.
Пошкодження капсульно-зв'язкового апарату
Плечовий суглоб – 4-5 тижнів.
Ліктьовий суглоб – 4-6 тижнів.
Променезап'ястковий суглоб – 4-5 тижнів.
Міжфаланогові суглоби пальців – 3-4 тижні.
Колінний суглоб – 6-8 тижнів.
Скоковий суглоб – 3-4 тижні.
Розриви м'язів і сухожилків
Привідний м'яз стегна – 3-5 тижнів.
Чотириголовий м'яз стегна – 4-6 тижнів.
Прямий м'яз стегна – 4-10 міс.
Двоголовий м'яз стегна – 3-6 тижнів.
Литковий м'яз – 4-6 тижнів.
Ахіллів сухожилок – 4-6 тижнів (за умови консервативного лікування).
Повний розрив Ахіллового сухожилка – 4-6 міс. (оперативне лікування).
Сухожилок великого грудного м’яза – 4-6 міс.
Сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча – 6-8 міс.
Забиття суглобів
Забиття суглобів – 3-6 тижнів.
Пошкодження менісків
У разі консервативного лікування – 2- 2,5 міс.
У разі оперативного лікування – 4-6 міс.
Пошкодження зв'язок колінного суглоба
За умови оперативного лікування – 4-6 міс.
Травми обличчя
Забиття носа – 1-2 тижні.
Переломи кісток носа – 4-5 тижнів.
Переломи вушної раковини – 4-5 тижнів.
Переломи нижньої щелепи – 3,5-4 міс.
2. Травми нервової системи
Травми голови і мозку складають 1/5 частину всіх травм. Основною причиною черепно-мозкових пошкоджень є дорожньо-транспортний травматизм, а також вуличний, побутовий, спортивний і, нарешті, промисловий.
Більшість спортивних травм нервової системи супроводжені пошкодженнями головного мозку, які поділяють на: струс головного мозку, забиття, стиснення його та пошкодження нервів. Причини їх виникнення різні: падіння на голову, удар по голові, на приклад у боксі, тощо.
Струс головного мозку, порівняно із забиттям головного мозку, є більш легкою формою пошкодження. Порушення у тому разі мають чисто функціональний характер.
Ознаки: раптова непритомність, яка може тривати від кількох секунд до однієї години й більше. Спостерігають ретроградну амнезію, головний біль, нудоту, блювання, дзвін і шум у вусі, блідість обличчя, холодний піт, повільна мова, загальмованість, загальна слабкість тощо.
Допомога: потерпілого потрібно покласти на спину чи бік, голову повернути убік, щоб не виникла задуха від западання язика; на голову покласти холод (пузир з льодом), у разі відсутності дихання слід застосовувати штучне дихання. Потерпілому в жодному разі не можна давати пити!
Спортсмени зі струсом головного мозку потребують негайної госпіталізації. Їх транспортують на ношах у горизонтальному положенні.
Забиття головного мозку є найбільш тяжким пошкодженням (руйнується мозкова речовина, виникають крововиливи в оболонку мозку тощо), яке має необоротний процес. У патогенезі розвитку такої травми лежить механізм «проти удару», за яким розвивається пошкодження у зворотному від удару напрямку.
Ознаки: у разі легкої форми забиття симптоматика дуже подібна до клінічної картини струсу головного мозку. Якщо травма має тяжку форму, тоді потерпілий знаходиться у коматозному стані від кількох днів до двох тижнів і більше (виникають судоми, атонія сфінктерів, ригідність м'язів потилиці, блювання, адинамія, анізокірія, а також можуть мати місце виражені вегетативні порушення і розпади гемо- та ліквородинаміки: набряк головного мозку, спазми судин тощо).
Допомога ( дивитись струс головного мозку ): потерпілого із забиттям головного мозку транспортують у напівлежачому положенні.
Стиснення головного мозку, як і забиття, належить до тяжких черепно-мозкових травм.
Клінічні ознаки стиснення й забиття головного мозку дуже схожі.
Транспортують потерпілих у напівлежачому положенні.
Крім закритих черепно-мозкових травм у практиці спорту може бути (дуже рідко) і відкрита травма черепа. Головним симптомом травми є кровотеча з вух та крововилив в очі (симптом «окулярів»).
До черепно-мозкових травм у боксі належать такі стани: нокаут, нокдаун і стан «гроггі».
Нокаут – стан повної або часткової непритомності, який триває більше 10 секунд;
нокдаун – до 10 секунд;
стан «гроггі» - це короткочасне ( до 1-2 секунд ) порушення координаційної функції.
Медична допомога: аналогічна до тієї, яку надають потерпілим у разі струсу мозку.
Терміни відновлення тренувальних занять після струсу головного мозку:
- легкого ступеня – за 1 міс.;
- середнього ступеня – за 2 міс.;
- тяжкого ступеня – за 3 міс.
Боксерів (майстрів спорту) після нокауту допускають до тренувань через 1 місяць, старших юнаків – через 4 і молодших – через 6 місяців. Дорослих спортсменів, які перенесли два нокаути, допускають до тренувань через 3 місяці, а ті, хто перенесли три нокаути – за 1 рік після останнього нокаута.
Згідно з Наказом МОЗ №295 від 1994 року усі хворі з черепно-мозковими травмами підлягають терміновій госпіталізації. До обсягу медичної допомоги у разі черепно-мозкових травм належать такі невідкладні заходи:
1. Профілактика больового шоку ( застосування наркотичних знеболюючих засобів: тромал, промедол, омнопон тощо ).
2. Застосування проти блювотних засобів ( дроперідол, церукал тощо ).
3. Заходи для зниження споживання кисню клітинами головного мозку ( оксибутират натрію, седуксен тощо ).
4. Проти судомна терапія ( оксибутерат натрію, седуксен тощо ).
5. Для зниження внутрішньочерепної гіпертензії (манітол, лазікс, кортико-стероїди).
6. Для покращення мозкового кровообігу (сервіон, актове гін тощо).
7. Для відновлення функції ЦНС ( вітаміни групи В, глютамінова кислота, мумійо тощо ).
Пошкодження нервів у спортсменів зустрічаємо рідко. Найчастіше пошкоджують периферичні нерви (забиття та розтягнення). Основною причиною забиття нервів є прямий удар (у боксі, футболі тощо).
Ознаки: протягом перших секунд після травми відмічають біль, «бігання мурашок», оніміння та зниження чутливості у місці пошкодження. За декілька секунд чи хвилин усе проходить. У разі більш серйозного пошкодження спостерігають біль упродовж усього нерва, втрату чутливості та порушення функції м'язів.
Лікування: консервативна терапія (вітаміни групи В, прозерин, дібазол тощо), фізіотерапія, рефлексотерапія, масаж тощо.
Розтягнення нервів зустрічаємо дуже рідко. Найчастіше спортсмени пошкоджують сідничний (під час виконання вправ на розтягнення) і серединний (під час вивиху ліктьового суглоба) нерви та плечове сплетіння (у випадку викрутів на гімнастичних приладах).
Ознаки: виникає сильний біль, який досить довго триває, порушується чутливість м'язів та зменшується їхня сила.
Лікування: проводять в умовах стаціонару. Залежно від ступеня пошкодження нервів лікування може бути як консервативним (за умови легкої форми ушкодження), так і оперативним (у разі повного розриву нервів).
3. Гострі патологічні стани
Кожний тренер, фахівець із фізичного виховання та фізичної реабілітації повинні опанувати потрібними знаннями і практичними навичками у наданні першої долікарняної допомоги під час різних гостро виниклих патологічних станів. Своєчасно і кваліфіковано надана медична допомога може повернути потерпілому життя. Отже, розглянемо гострі патологічні стани, які найчастіше зустрічаємо у спортивній практиці.