Важливими прогресивними рисами у будові кільчастих червів необхідно назвати появу целомічної порожнини і видільної системи у вигляді метане-фридїїв. Целом відрізняється від первинної порожнини наявністю целомічної вистилки. З одного боку вона прилягає до стінки тіла, утворюючи соматоплевру, а з другого — до стінки кишкової трубки, утворюючи спланхноплевру.
Поява целому забезпечує перстенякам (анелідам) більш високий, ніж у інших червів, рівень процесів життєдіяльності. Целомічна рідина, яка омиває органи тіла, поряд з кровоносною системою постачає їм кисень і поживні речовини, а також сприяє видаленню продуктів дисиміляції і пересуванню фагоцитів.
Видільна система кільчастих червів — метлнефридн тісно пов'язана з целомічною порожниною. Метанефридії починаються у порожнині тіла лійкою, від якої відходить протока у сусідній сегмент тіла, тут вона робить кілька петель і відкривається назовні видільною порою на бічній стінці тіла. У кожному сегменті є пара метанефридіїв (правий і лівий). Лійка і протока мають війки, які викликають рух екскретованої рідини.
Кільчасті черви — це ланка у родоводі тваринного світу. З ними філогенетичне пов'язані типи членистоногих і молюсків (м'якотілих).
Роль кільчастих червів у біосфері Істотна. Багато морських анелід (поліхе-ти) є основною їжею риб, тому мають велике значення в кругообігу речовин у природі. Деякі з лоліхет туземці островів Полінезії використовують у їжу. Черв'яки, які живуть у грунті, відіграють важливу роль у підвищенні родючості грунтів. У медицині використовується п'явка медична (Hirudomedicinalis). У ротовій порожнині цієї п'явки є 3 рухливі щелепи, якими вона робить ранку на шкірі жертви і живиться її кров'ю. Ротова порожнина переходить у глотку, куди відкриваються протоки залоз, які виділяють секрет — гірудин. Він перешкоджає зсіданню крові.
П'явка медична поширена у південних районах Європи: на Україні, в Молдові, на Кавказі. Живе у неглибоких з густою рослинністю болотах, зустрічається також в озерах, ставках, тих заплавах річок. Живиться кров'ю риб, жаб, ссавців. При пересиханні водойм п'явки зариваються у грунт і впадають у стан заціпеніння.
У зв'язку з широким використанням п'явок з метою лікування їх не тільки виловлюють у природних водоймах, але й розводять спеціально. Використання п'явок лікарями відоме здавна. Нині їх використовують для зниження артеріального тиску, при підвищеному виутрішньоочному. При тромбозах і тромбофлебітах гірудин знижує зсідання крові і сприяє розчиненню тромбів. Використовуються п'явки і при лікуванні інших хвороб.
Відомі випадки паразитування деяких видів п'явок у носовій порожнині і носоглотці, куди вони можуть заповзати, якщо людина п'є з водойми, нахилившись до води, або при нирянні [15].
2.5 Тип Членистоногі (Arthropocia)
До членистоногих належить більш як 1 млн. видів. Це найбагатшнй представниками тип тварин. Цьому сприяла поява ряду прогресивних ознак — ароморфозів та ідіоадаптацій, властивих цьому типу. Разом з тим у членистоногих є багато спільних ознак з кільчастими червами, що вказує на їхню філогенетичну спорідненість.
Роль членистоногих у природі, в кругообігу речовин і біосфері неоціненна. Велике також їхнє економічне значення як шкідників і опилювачів культурних рослин, як тварин, які використовуються у їжу, тощо. Членистоногі становлять великий медичний інтерес, бо серед них трапляються паразити людини, проміжні хазяїни паразитів, переносники збудників трансмісивних хвороб і отруйні тварини. Більшість таких членистоногих відносять до класів павукоподібних (вивчає арахнологія) і комах (предмет ентомологи). Павукоподібні і комахи, які мають медичне значення, складають предмет вивчення медичної арахноентомології, яка є розділом медичної паразитології.
Для тварин, які належать до типу членистоногих, характерні: 1) тришаровість, тобто розвиток трьох зародкових листків у ембріона; 2) білатеральна симетрія; 3) гетерономна членистість проявляється в тому, що сегменти тіла мають різну будову і виконують різні функції; 4) злиття сегментів у відділи тіла; 5) поява членистих кінцівок, що являють собою багаточленний важіль; 6) диференціація м'язів і поява смугастої мускулатури; 7) зовнішній хітиннзований скелет, який захищає від впливів зовнішнього середовища і призначений для прикріплення м'язів; 8) порожнина тіла — міксоисль, яка утворюється під час ембріонального розвитку в результаті злиття первинної і вторинної порожнини тіла; 9) наявність систем органів: тривної, дихальної, видільної, кровоносної, нервової, ендокринної, статевої.
Травна системаскладається з трьох відділів: переднього, середнього і заднього, який закінчується анальним отвором. Середній відділ має травні залози.
Органи дихання. Будова їх залежить від умов життя: у водних форм — зябра, які здатні використовувати розчинений у воді кисень, у наземних—легені і трахеї, які пристосовані до використання кисню повітря.
Органи виділення у різних класів побудовані неоднаково. У деяких це дуже видозмінені мета нефридії (видільні залози ракоподібних), у інших видільні органи нового типу— мальпігієві трубочки (у павукоподібних і комах).
Кровоносна система. У порівнянні з кільчастими червами вона більш прогресивна у зв'язку з наявністю пульсуючого органа — серця, яке розташоване на спинному боці тіла. Проте на відміну від кільчастих червів у членистоногих кровоносна система незамкнена.
Нервова система така ж, як і у кільчастих червів; складається із надглоткового ганглія, навкологлоткових комісур, черевного нервового ланцюга. Але у членистоногих відбулося злиття нервових вузлів, особливо у головному відділі. Крім нервової системи функцію регуляції виконують ендокринні залози.
Подібність членистоногих до кільчастих червів говорить про їх філогенетичну спорідненість. Прогресивним порівняно з кільчастими червами у членистоногих є: гетерономна метамерія, поява кінцівок, розвиток м'язової системи, складніша будова нервової системи, поява серця, зовнішній хітинизований скелет, який захищає тіло і до якого прикріплюються м'язи. Членистоногі характеризуються численнимипристосуваннями до різних умов середовища, різноманітною будовою органів дихання, живлення й руху.
Основні класи: ракоподібні, павукоподібні, комахи [14].
2.5.1 Клас Ракоподібні (Crustacea)
Класвключає близько 25 тис, видів тварин, які живуть переважно у морських і прісних водоймах. Він поділяється на два підкласи — нижчі і вищі раки.
Нижчі раки звичайно живуть у товщі води і входять до складу планктону. Вони мають важливе значення у біосфері — є солідною частиною харчового раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи і діалтомуси — проміжні хазяїни стьожака широкого і ришти.
Вищі раки — мешканці морських і прісних водойм. На суші з цього класу живуть тільки стоноги та деякі раки (краб-злодій пальмовий). Річковий рак, краби, омари використовуються людиною в їжу. Крім того, багато раків (некрофаги) мають санітарне значення, бо звільняють водойми від трупів тварин. Прісноводні раки і краби у країнах Сходу є проміжними хазяїнами для сисуна легеневого [15].
2.5.2 Клас Павукоподібні (Arachnoidea)
Класналічує близько 35 тис. видів. Ці членистоногі пристосовані до життя на суші. Вони мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей ї черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на головогруди і черевце.
Тіло вкрите хітинизованою кутикулою з гіподермою клітинної будови під нею. Похідними гіподерми є павутинні та отруйні залози. Отруйні залози розташовані, як правило, біля основи хеліцер. У павукоподібних б пар кінцівок. З них 2 перші пари — хеліцери і педи-пальпн — пристосовані до захоплення і подрібнення їжі. Інші 4 пари виконують функцію руху; це ходильні ніжки. Під час ембріонального розвитку на черевці закладається кілька пар кінцівок, але згодом вони перетворюються у павутинні бородавки.
Травна системапристосована до живлення напіврідкою їжею. Нерідко травні ферменти вводяться у тіло жертви і після того, як її тканини перетравляться, всмоктуються хижаком. Глотка павукоподібних виконує функцію сисного апарата.
Дихальна система представлена або пластинчастими легенями, або трахеями. Ті й інші відкриваються назовні отворами — стигмами на боках члеників. У легеневих мішках розташовані численні листкоподібні складки, в яких є кровоносні капіляри. Легені павукоподібних гомологічні зябрам ракоподібних. Трахеї —це система розгалужених трубочок, які підходять безпосередньо до всіх органів, де і здійснюється тканинний газообмін.
Що стосується видільної системи, удеяких павукоподібних є видозмінені метанефридії. У багатьох форм утворюються мальпігієві судини, які складаються з однієї або кількох пар виростів кишкової трубки (на межі середньої і задньої кишок), розташованих у порожнині тіла. З них продукти життєдіяльності надходять у задній відділ кишок.
Кровоносна системанайскладніша у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе. У цих тварин кровоносна система подібна до такої в ракоподібних. Простіша будова кровоносної системи у павукоподібних, які дихають трахеями. Найпростіша кровоносна система у кліщів: у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій (отворів).