У ранговій структурі травматизму підлітків перше місце із гранично високою питомою вагою (84,0%) належить побутовому, друге – вуличному (9,1%), третє – виробничому (2,9%), четверте – спортивному (2,5%), а п'яте – дорожньо-транспортному травматизму. В основі сучасного підліткового травматизму в умовах урбанізованого регіону лежать побутові травми, питома вага яких в 9,2 рази більша, ніж вуличних, в 29-34 рази більша виробничих і спортивних, і в 56 разів більша дорожньо-транспортних.
За середніми показниками на 10000 населення на основі математичного закону великих чисел травматизм підлітків з імовірністю більше 95% розподіляється за п'ятьма якісними рівнями: низький, середній, вищий за середній, високий і дуже високий (табл. 1). Ця закономірність дозволяє формувати оцінну шкалу рівня підліткового травматизму, за допомогою якої травматизм оцінюється й прогнозується за кількісними показниками.
Таблиця 1. Оцінна шкала підліткового травматизму
| Оціннірівнітравматизму | Кількісні критерії за видами травматизму (вип/10000) | |||||
| Загальнийтравматизм | Побутовий | Спортивний | Вуличний | Виробничий | Дорожньо-транспортний | |
| Низький | <400 | <250 | <5 | <20 | <10 | <5 |
| Середній | 400-600 | 250-400 | 5-10 | 20-40 | 10-20 | 5-10 |
| Вищий засередній | 600-800 | 400-550 | 10-15 | 40-60 | 20-30 | 10-15 |
| Високий | 800-1000 | 550-700 | 15-20 | 60-80 | 30-4- | 15-20 |
| Дужевисокий | >1000 | >700 | >20 | >80 | >40 | >20 |
Середовище перебування підлітків в умовах урбанізованого регіону містить широкий спектр факторів ризику різної природи, які сприяють росту частоти виникнення травм серед підліткового населення. Існує прямий середньої сили кореляційний зв'язок між показниками загального травматизму підлітків і високим рівнем забруднення ґрунту важкими металами (r=+0,55±0,3). Рівень травматизму підлітків зростає зі збільшенням нагромадження важких металів у біологічних середовищах організму. При збільшенні концентрації в сечі й у волоссі таких металів як свинець і цинк (в 3,5-8,1 разів) різко (в 2,5 рази) зростає частота травматизму підлітків. При тривалому проживанні в умовах забрудненого повітряного середовища відзначається мінімальний кореляційний позитивний зв'язок цього фактора з ростом травматизму (r=+0,15±0,02).
При тривалому перебуванні (більше 10 років) підлітків в умовах забрудненого екологічного середовища показники травматизму в 2 рази вищі від однолітків в екологічно сприятливих умовах. У цих підлітків спостерігаються особливості фізико-хімічних процесів у тканинах організму (порушення кислотно-лужного й кальцій-калієвого обміну), що, очевидно, є причиною підвищеної схильності кістково-м'язової системи до травматизму й уповільнення регенерації тканин, тобто спостерігається інгібіторна функція екологічних ксенобіотиків.
Загальний травматизм підлітків має істотний зв'язок з рядом біологічних і психофізіологічних якостей організму. При високому рівні індивідуального здоров'я (1-а група) відзначається негативний (r=-0,25±0,01), а при низькому (3-я група) позитивний (r=+0,21±0,01) кореляційний зв'язок, тобто слабке здоров'я є причиною підвищеної схильності підлітків до травматизму.
Типологічні характеристики особистості підлітків також кореляційно пов'язані з їхнім травматизмом. Особливо виражений позитивний кореляційний зв'язок характерний для особистостей з рисами екстравертів (r=+0,45±0,02) і менш значуща вона в підлітків, що відносяться до інтровертів (r=+0,28±0,01), тобто з підвищенням емоційної збудливості особистості збільшується імовірнісна схильність до травматизму.
При великому рівні суспільної й індивідуальної психологічної тривожності (>50 балів) формується дуже високий кореляційний зв'язок цих станів із частотою травматизму підлітків (r=+0,7±0,01), тоді як спад її нижче 30 балів приводить до негативного кореляційного зв'язку (r= -0,30±0,02).
Рівень побутового травматизму підлітків визначається 10 групами факторів ризику (табл. 2). Причому 8 груп факторів ризику умов і способу життя мають дуже високий позитивний коефіцієнт кореляції з побутовим травматизмом, що коливається від +0,54 до +0,91. Присутність цих факторів ризику формує високий рівень групової психологічної тривожності підлітків більше 40 балів, що веде до істотного росту побутового травматизму. Так, порівняльні спостереження над трьома групами підлітків показують, що при високому коефіцієнті психологічної тривожності (50,2±0,3 балів) рівень побутового травматизму підлітків вищий в 3,4 рази, ніж при низькій і в 1,6 рази, ніж при помірній.
Рівень вуличного травматизму детермінується 13 групами факторів ризику (табл. 3). З них 8 груп факторів ризику мають сильний кореляційний зв'язок з показниками вуличного травматизму з величиною коефіцієнта від +0,71 до +0,91 і сумарною питомою вагою травм 78,6%. Для трьох груп факторів ризику характерний середньої сили кореляційний зв'язок (r=+0,5-0,6), що формує близько 18,3% травм. Інші три групи факторів ризику мають слабкий кореляційний зв'язок (r=+0,25-0,28) із травматизмом і дають близько 3,1% травм.
Таблиця 2. Кореляційна залежність побутового травматизму підлітків від факторів ризику, умов і способу життя
| Перелік факторів ризику побутового травматизму | Коефіцієнт кореляціїі сила зв'язку | |
| Перенесення, підняття меблів або важких побутових приладів | +0,91 | сильна |
| Побутові дії на слизькій поверхні (підлога, стілець, сходи та інш.) | +0,90 | сильна |
| Догляд за небезпечними частинами приміщення або меблів (вікно, стеля, верхня частина стін, високі меблі та інш.) | +0,80 | сильна |
| Виконання хатньої роботи в поганому стані організму(сп'яніння, хвороба, втома, нервово-психічна навантаження) | +0,80 | сильна |
| Ремонт приміщення | +0,75 | сильна |
| Виконання побутової роботи в умовах дефіциту часу | +0,71 | сильна |
| Фізично активні розважальні дії вдома | +0,65 | середня |
| Сімейні конфлікти | +0,54 | середня |
| Ремонт побутової техніки або робота з нею | +0,40 | середня |
| Необережне поводження з кухонним устаткуванням | +0,32 | середня |
Таблиця 3. Ранговий розподіл факторів ризику вуличного травматизму
| Ранг запитомоювагою | Групи факторів ризику | Коефіцієнткореляції | Питома вага, % |
| 1. | Небезпечні дії під час ігор і розваг | +0,73 | 17,6 |
| 2. | Використання в іграх і розвагах небезпечних предметів | +0,91 | 17,1 |
| 3. | Захоплення іграми, що засновані на небезпечних діях | +0,90 | 15,0 |
| 4. | Ігри й розваги в небезпечних місцях | +0,82 | 12,8 |
| 5. | Використання для ігор і розваг площадок із твердим асфальтобетонним покриттям | +0,60 | 8,2 |
| 6. | Недотримання правил техніки безпечного поводження при рухливих іграх і розвагах | +0,50 | 5,1 |
| 7. | Необережні дії при поганому стані організму | +0,80 | 5,0 |
| 8. | Погані організаційно-технічні умови в місцях рухливих ігор і активних розваг | 0,50 | 5,0 |
| 9. | Поганий конструктивний і технічний стан обладнання дворових площадок для ігор і розваг | 0,82 | 4,1 |
| 10. | Неякісна або застаріла інфраструктура об'єктів суспільного використання в населених місцях | +0,71 | 4,0 |
| 11. | Погане забезпечення безпечного використання пішохідних доріжок й інших суспільних об'єктів у зимовий період | +0,80 | 3,0 |
| 12. | Не дотримання правил поведінки в громадських місцях | +0,28 | 2,1 |
| 13. | Відсутність діючих правил безпечного поводження населення на території населених місць | +0,25 | 1,0 |
Спортивний травматизм має виражені вікові й територіальні розходження. Найвищі рівні спортивного травматизму характерні для міських підлітків малих і середніх міст, де він стійко втримується в межах 38,4±0,4 – 48,6±0,50/000 випадків. Спортивний травматизм серед підлітків вищий в 7,8 рази, ніж серед дорослих і в 1,9 рази, ніж серед дітей. У формуванні спортивного травматизму відіграють ключову роль 16 факторів ризику (табл. 4).
Таблиця 4. Ранговий розподіл факторів ризику спортивного травматизму
| Фактори ризику | ВеличинаКВР | Ранговемісце |
| Жорсткі спортивні єдиноборства поза правилами | 0,8 | 1 |
| Складність спортивних вправ | 0,8 | 1 |
| Невдалі рухи, дії або грубі помилки при виконанні спортивних вправ | 0,7 | 2 |
| Виконання спортивних вправ без страховки | 0,6 | 3 |
| Низький рівень спортивних умінь | 0,6 | 3 |
| Невикористання індивідуальних засобів захисту під час тренувань або змагань | 0,6 | 3 |
| Недотримання правил безпеки під час роботи на спортивних снарядах | 0,5 | 4 |
| Невеликий стаж (<2 років) занять даним видом спорту | 0,5 | 4 |
| Застаріле спортивне обладнання | 0,4 | 5 |
| Високі навантаження під час тренувального або процесу змагань (перевтома) | 0,4 | 5 |
| Низький рівень тренованості організму, окремих м'язових груп | 0,4 | 5 |
| Незадовільна підготовка (розминка) організмуперед початком тренування або змагань | 0,3 | 6 |
| Недостатня ефективність індивідуальних засобів захисту | 0,3 | 6 |
| Незадовільний медичний контрольза тренувальним або спортивним процесом | 0,3 | 6 |
| Великий склад навчально-тренувальних груп (>5 осіб) | 0,2 | 7 |
| Недостатній професійний рівень тренерського складу | 0,1 | 8 |
Питоме значення факторів ризику визначається видом спорту. Тому кожному виду спорту характерна своя структура питомої ваги факторів ризику. По ступені ймовірності виникнення спортивних травм, виходячи з величини коефіцієнта відносного ризику (КВР), усі основні види спорту розділяються на три групи: високотравматичні (середній КВР=0,65), середньотравматичні (середній КВР=0,44), малотравматичні (середній КВР=0,16). Найвища питома вага спортивного травматизму пов'язана з 7 факторами ризику: жорсткі єдиноборства поза правилами (24,1%), низький рівень спортивних умінь (15,0%), низький рівень тренованості (17,2%), перенавантаження й перевтома організму (13,4%), невдалі рухи й грубі помилки (9,4%), погана розминка перед тренуванням або змаганнями (6,2%), складність спортивних вправ (5,1%).