Найчастіше органозберігаючі операції виконувались у хворих основної групи при локалізації пухлини в верхньо-зовнішньому квадранті - 66,7±10,2%, та верхньо-внутрішньому квадранті - 19±8,6%, тоді як в контролі - 71,4±9,9% та 14,3±7,6% випадків відповідно у тих самих квадрантах (р>0,05).
Оцінено лікувальний патоморфоз пухлини та його залежність від гістологічного типу РМЗ. Так, у хворих основної групи з інвазивним протоковим раком лікувальний патоморфоз ІІІ та ІV ступеня виявлено у 15 випадках (36,5±7,5%), а у хворих контрольної групи – 7 випадках (7,6±2,8%). Таким чином, включення в схеми передопераційного лікування хворих на РМЗ ЛГ призвело до збільшення на 28,9±7,5% кількості випадків лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня у хворих основної групи у порівнянні з контролем (р<0,05).
У хворих основної групи з інвазивним дольковим раком лікувальний патоморфоз ІІІ та ІV ступеня відмічено у 3 випадках (37,5±11,4%), а в групі контролю у 2 випадках (8,1±6,4%). Таким чином, проведена ЛГ у хворих з інвазивним дольковим раком збільшила на 29,4±11,4% кількість випадків лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня (р<0,05).
Слід відмітити, що поряд з радіосенсибілізуючим ефектом, гіпертермія здатна підвищувати протипухлинну дію багатьох хіміотерапевтичних препаратів. Це обумовлено як змінами їх циркуляції у кровоносних судинах та розповсюдження у пухлині за умов гіпертермії, так і посиленням їх цитостатичної дії на процеси репарації.Результати наших досліджень свідчать, що у хворих основної групи в порівнянні з контрольною групою посилення цитотоксичного впливу НПХТ за рахунок проведення сеансів ЛГ підтверджено збільшенням частоти об'єктивного позитивного ефекту на 29,3±6,0%; більш значному зменшенні середнього розміру пухлини (на 23,2±7,9%, р<0,05) та лімфатичних вузлів (на 36,3±12,0%, р<0,05); збільшенням частоти лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня на 32,8±6,2% (р<0,05). Отриманий клінічний ефект від проведеної ЛГ дозволив виконати у хворих основної групи на 19,2±5,2% більше ОЗО в порівнянні з контролем (р<0,05).
Доведено, що застосування ЛГ також покращує віддалені результати лікування. Так, трирічна загальна виживаність в основній групі хворих склала 93±3,4%, а контрольній групі - 86,6±3,1%. Застосування ЛГ на передопераційному етапі лікування збільшило загальну трирічну виживаність хворих основної групи на 6,4±3,4% у порівнянні з контрольною групою (р>0,05).
Був проведений порівняльний аналіз показників трирічної загальної виживаності хворих обох груп в залежності від гістологічного варіанту РМЗ. Виявлена наступна закономірність: у хворих основної групи з інвазивним протоковим раком трирічна загальна виживаність склала 90,2±4,6%, а в контрольній групі 89,1±3,2% (р>0,05). Тобто, проведення ЛГ у хворих з інвазивним протоковим раком молочної залози достовірно не збільшує загальну трирічну виживаність. В той же час у хворих основної групи з інвазивним дольковим раком трирічна загальна виживаність склала 100%, а в групі контролю - 66,7±11,1% (р<0,05). Таким чином, проведення курсів НПХТ в умовах ЛГ у хворих основної групи з інвазивним дольковим раком молочної залози збільшило загальну трирічну виживаність на 33,3±11,1% у порівнянні з хворими контрольної групи (р<0,05).
При проведенні ЛГ безрецидивний період в середньому склав 32,0±2,1 місяців в основній групі та 31,1±1,7 місяців в контрольній (р>0,05). Трирічна безрецидивна виживаність в основній групі хворих становила 80,7±5,2%, а в контрольній – 78,2±3,8%. Таким чином, проведена ЛГ збільшило трирічну безрецидивну виживаність у хворих основної групи на 2,5% в порівнянні з контролем (р>0,05).
Нами дана оцінка безрецидивного періоду в залежності від менструальної функції хворих. Так, безрецидивний період у хворих зі збереженою менструальною функцією основної групи становив 33,7±3,3 місяця, тоді як в контрольній групі - 31,2±2,6 місяця. Тобто, застосування ЛГ в комплексному лікуванні хворих на РМЗ зі збереженим менструальним циклом збільшило тривалість безрецидивного періоду хворих в основній групі на 2,5 місяця у порівнянні з контролем (р>0,05). Застосування ЛГ у пацієнтів менопаузального віку достовірно збільшило тривалість безрецидивного періоду хворих основної групи на 5,1±2,2 місяця у порівнянні з контрольною групою (р<0,05).
Проаналізовано вплив обсягу оперативного втручання на тривалість безрецидивного періоду хворих обох груп. Безрецидивний період хворих, яким виконана РМЕ, в основній групі становив 31,9±2,7 місяця, в контрольній - 31,1±1,9 місяця (р>0,05). Безрецидивний період у хворих, яким виконана ОЗО, в основній групі дорівнювала 32,0±2,7 місяця, в контрольній групі - 30,4±4,4 місяця (р>0,05). Таким чином, при дотриманні показань до виконання ОЗО обсяг оперативного втручання не впливав на тривалість безрецидивного періоду.
Проведено порівняльний аналіз безрецидивного періоду хворих обох груп в залежності від гістологічного варіанту раку молочної залози. Виявлена наступна закономірність. У хворих основної групи з інвазивним протоковим РМЗ безрецидивний період склав 30,8±3,2 місяця, а в контрольній групі 30,7±2,1 місяця. Тобто, проведення ЛГ у хворих з інвазивним протоковим РМЗ достовірно не впливає на тривалість безрецидивного періоду.
В той же час у хворих основної групи з інвазивним дольковим РМЗ безрецидивний період становив 33,7±4,5 місяця, а в контрольній групі - 27,6±3,3 місяця. Тобто нами відмічено, що застосування ЛГ на передопераційному етапі лікування хворих з інвазивним дольковим РМЗ збільшує безрецидивний період на 6,1±4,5 місяця у порівнянні з контролем (р>0,05).
Отримані результати дозволяють зробити узагальнюючі висновки: застосування ЛГ у хворих на передопераційному етапі лікування у порівнянні з хворими, які на цьому етапі лікування отримували лише НПХТ збільшує загальну трирічну виживаність хворих на 6,4%±3,4 (р>0,05); збільшує трирічну безрецидивну виживаність хворих основної групи на 2,5% (р>0,05); збільшує загальну трирічну виживаність хворих основної групи з інвазивним дольковим раком молочної залози на 33,3±11,1% (р<0,05); достовірно збільшує тривалість безрецидивного періоду хворих основної групи в менопаузі на 5,1±2,2 місяця (р<0,05). При дотриманні показань до виконання ОЗО обсяг оперативного втручання не впливає на тривалість безрецидивного періоду. Відмічено, що застосування ЛГ на передопераційному етапі лікування хворих з інвазивним дольковим РМЗ збільшує безрецидивний період на 6,1±4,5 місяця у порівнянні з контролем (р>0,05).
Висновки
В дисертаційній роботі обґрунтовано метод застосування ЛГ в комбінації з поліхіміотерапією на етапі передопераційного лікування хворих на РМЗ, що значно підвищує його ефективність.
1. Розроблений спосіб застосування ЛГ в комплексному лікуванні хворих на РМЗ не викликає негативних змін показників гемограми, коагулограми, біохімічних показників крові, не супроводжується розвитком ускладнень, що суттєво впливають на загальний стан хворих та термін перебування хворих в стаціонарі.
2. Включення ЛГ в стандартну схему лікування хворих на РМЗ дозволило отримати об'єктивний позитивний ефект (повна та часткова регресії) на 29,3±6,0% вищий у порівнянні з контрольною групою (р<0,05), призвело до зменшення розміру первинної пухлини в середньому на 23,2±7,9% більше, ніж в контролі (р<0,05).
3. Після використання ЛГ у хворих на РМЗ загальна трирічна виживаність виросла на 6,4±3,4%, тривалість безрецидивного періоду в основній групі хворих менопаузального віку збільшилась на 5,1±2,2 місяця у порівнянні з контрольною групою (р<0,05).
4. Застосування ЛГ дозволило збільшити відсоток виконаних органозберігаючих операцій в основній групі на 19,2±5,2% у порівнянні з контрольною групою (р<0,05), що, в свою чергу, скоротило час перебування хворої в стаціонарі на 1,6±0,8 доби.
5. Результатом модифікуючого впливу ЛГ на НПХТ стало отримання лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня в основній групі на 32,8±6,2% частіше, ніж у контрольній групі хворих (р<0,05).
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Розроблений спосіб застосування локальної гіпертермії, проведеної на гіпертермічний установці Termotron RF-8 (YamamotoVinita, Японія), у хворих на РМЗ ІІ стадії є безпечним, ефективним, доступним та доцільним з метою покращення безпосередніх і віддалених результатів лікування.
2. Спосіб неоад'ювантної поліхіміотерапії в умовах локальної гіпертермії дозволяє отримати об'єктивний позитивний ефект відразу після двох курсів НПХТ, що скорочує термін передопераційного лікування та обсяг оперативного втручання - збільшує частку виконання органозберігаючих операцій.
3. Виконується вказаний спосіб наступним чином: на гіпертермічний установці Termotron RF-8 проводять шість сеансів локальної гіпертермії на пухлинне вогнище та зону реґіонарного лімфовідтоку. Температура у пухлині 42-43˚С, тривалість одного сеансу 60 хвилин. Одночасно з сеансом локальної гіпертермії хворі отримують системну ПХТ за схемою FАС. Другий курс НПХТ проводять через 21 день.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Щепотин И.Б., Чешук В.Е., Мотузюк И.Н.. Стандарты диагностики и критерии эффективности лечения больных раком молочной железы // Український медичний альманах. – 2005. – Т.8, №3.- С.125-126. (Особистий внесок дисертанта: збір та обробка матеріалу, аналіз результатів).
2. Щепотін І.Б., Чешук В.Є., Мотузюк І.М., Дроздов В.М., Нейман А.М., Валевахіна Т.М., Півнюк В.М.. Результати застосування неоад'ювантної поліхіміотерапії у комбінації з локальною гіпертермією при лікуванні хворих на рак молочної залози // Науковий вісник Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. – 2005. – №3-4. – С.73-78. (Особистий внесок дисертанта: збір та обробка матеріалу, написання статті).
3. Щепотін І.Б., Мотузюк І.М., Манжура О.П., Нейман А.М., Вакуленко Г.О. Перспективні напрямки у лікуванні хворих на рак молочної залози та рак ендометрія // Онкологія. – 2006. – Т.8, №1. – С.53-56 (Особистий внесок дисертанта: проведення операцій, збір та обробка матеріалу, написання статті).