Вперше визначена залежність формування захворюваності та перебігу хронічного гепатиту від величини отриманої дози опромінення, віку постраждалих та етіологічного чинника. Упродовж перших п’яти років після аварії найвища захворюваність на хронічний гепатит констатована в наймолодшій віковій групі УЛНА (до 20 років у період опромінення).
Практичне значення отриманих результатів. В динаміці тривалого спостереження за станом здоров’я осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, встановлені особливості клінічних проявів, діагностичне та прогностичне значення печінкових і позапечінкових синдромів, особливості перебігу хронічного гепатиту у плині часу і його наслідки. Визначені критерії клініко-лабораторної та ультразвукової характеристики ураження паренхіми печінки при хронічному гепатиті, ефективність лікування за амбулаторних та стаціонарних умов осіб, які зазнали дії комплексу негативних чинників аварії на ЧАЕС. Для впровадження у практику охорони здоров'я запропоновано алгоритм моніторингу осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, за умов диспансерного спостереження з метою ранньої діагностики хронічного гепатиту.
Особистий внесок здобувача. Автором здійснено інформаційно-патентний пошук, обґрунтовано актуальність і необхідність дослідження, мету і завдання роботи. Особисто розроблено програму дослідження, обґрунтовано і відібрано методи дослідження, створено форму протоколу результатів обстеження та внесення їх до електронної бази даних. Автор самостійно провів вибірку матеріалів з бази даних клініко-епідеміологічного реєстру, експертизу амбулаторних карт та історій хвороби, виконав статистичний і клінічний аналіз результатів досліджень, здійснив узагальнення та аналіз отриманих даних, їх оформлення. Здобувачем написані всі розділи дисертації, створені ілюстрації та сформульовані висновки і практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень оприлюднені на: республіканській науково-практичній конференції “Підсумки та оцінки медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” (Київ, 1993 р.); науково-практичній конференції молодих вчених “Проблемы радиационной медицины после Чернобыльськой катастрофы“ (Київ, 1996 р.); ІІ-й міжнародній конференції “Віддалені медичні наслідки Чорнобильської катастрофи” (Київ, 1998 р.); І з’їзді алергологів України (Київ, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Віддалені наслідки впливу іонізуючого випромінювання” (Київ, 2007 р.); національному конгресі “Дні гастроентерології в Києві” (Київ, 2007 р.).
Публікації. Результати досліджень представлені у 11 друкованих працях, із них 5 – статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 6 –тези доповідей.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, основної частини (аналітичний огляд літератури, матеріал та методи, три розділи результатів власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень), висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, що включає 239 найменувань. Робота викладена на 193 сторінках друкованого тексту (157 сторінок основного тексту), містить 42 таблиці та 31 рисунок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал та методи дослідження. Клініко-епідеміологічне дослідження із визначення захворюваності, поширеності та особливостей перебігу хронічного гепатиту в осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, виконано в Інституті клінічної радіології, на базі Поліклініки радіаційного реєстру і консультативної допомоги з використанням бази даних клініко-епідеміологічного реєстру (КЕР) ДУ “Науковий центр радіаційної медицини (НЦРМ) АМН України”, яка містить результати довготривалих спостережень за 10 955 дорослими пацієнтами чоловічої статі упродовж 1992-2004 рр..
Програма КЕР передбачає комплексне клініко-діагностичне обстеження постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1987 рр. за фіксованим обсягом, який включає п’ять основних лабораторних досліджень (загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові за 28 показниками, коагулологічний аналіз крові, імунологічне дослідження крові з визначенням показників клітинного, гуморального неспецифічного та антивірусного імунітету, п’ять інструментальних досліджень (ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та щитовидної залози, електрокардіографія, езофагогастродуоденофіброскопія, визначення вмісту інкорпорованих радіонуклідів за допомогою лічильника випромінювання людини з наступними оглядами десяти спеціалістів (соціал-гігієніст, радіолог, гастроентеролог, невропатолог, кардіолог, ендокринолог, дерматолог, гематолог, хірург, офтальмолог).
В число обстежених за програмою КЕР методом випадкової вибірки було включено репрезентативну кількість п’яти категорій осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС: УЛНА на ЧАЕС 1986–1987 рр.; УЛНА на ЧАЕС 1986–1987 рр., евакуйованих із зони відчуження, які продовжили роботу вахтовим методом; евакуйованих з м. Прип’яті; мешканців 3-ї зони радіоактивного забруднення; мешканці 4-ї зони радіоактивного забруднення.
Остання з вищевказаних категорій постраждалих була прийнята в якості групи порівняння, враховуючи, що мешканці 4-ї зони радіаційного забруднення зазнали найменшого серед наведених вище категорій впливу негативних чинників аварії на ЧАЕС.
Кількісно- вікова структура обстежених контингентів наведена у табл.1.
При проведенні клініко-епідеміологічного аналізу використані характеристики дозового навантаження за рахунок зовнішнього опромінення тіла і щитоподібної залози радіойодом за даними ретроспективної дозиметрії, здійсненої фахівцями відділу дозиметрії Інституту радіаційної гігієни і епідеміології ДУ”НЦРМ АМН України” [В.В.Чумак, 1992; I.Lichtarevetal., В.С.Рєпін, 1996] та інструментальної індивідуальної дозиметрії внутрішнього опромінення[О.М.Перевозніков та співавт., 2007].
Таблиця 1
Кількісно-вікова структура осіб різних категорій спостереження (%), вік на час аварії (роки)
| Категоріїпостраждалих | Вікові групи (роки) | ||||
| до 20 | 20-29 | 30-39 | 40-49 | 50 та > | |
| УЛНА (n=6234) | 1,51 | 22,79 | 36,64 | 28,41 | 10,65 |
| УЛНА - евакуйовані (n=1822) | 0,71 | 25,25 | 39,79 | 25,79 | 8,45 |
| Евакуйовані (n=1958) | 89,48 | 3,93 | 2,66 | 2,25 | 1,69 |
| Мешканці 3-ї зони (n=418) | 45,22 | 21,77 | 18,90 | 11,48 | 2,63 |
| Мешканці 4-ї зони (n=523) | 49,14 | 23,14 | 17,40 | 6,88 | 3,44 |
| Всього (n=10955) | 21,04 | 19,81 | 29,49 | 21,62 | 8,03 |
У віповідності до мети та завдань роботи дослідження були виконані за трьома напрямками. За першим напрямком роботи з визначення ролі іонізуючого випромінювання у формуванні захворюваності та поширеності хронічного гепатиту здійснено визначення вказаних епідеміологічних показників, що проводилося за амбулаторних умов і базувалося на результатах диспансерного нагляду за 10955 вищевказаних пацієнтів КЕР. Проведено кількісну аналітичну характеристику поширеності хронічного гепатиту серед УЛНА з розрахунком рівнів відносного ризику розвитку (RR) захворювання в залежності від дози опромінення з використанням епідеміологічного підходу “випадок - контроль”. Для вірогідності розрахованого епідеміологічного показника в різних когортах обстежених визначали 95 %-й довірчий інтервал (DI) ризиків [У.Альбом, Стаффан, 1996].
Схема ідентифікації “випадок” та “контроль”, “експонованих” та “не експонованих” наступна: “випадками” вважались хворі, яким було діагностовано хронічний гепатит упродовж 1992-2004 рр. В цей період було встановлено 101 “випадок” досліджуваної нозологічної групи. До кожного “випадку” методом матчування (вік, соціальні характеристики, наявність інших діагнозів, спадковість) було підібрано “контролі” – 299 УЛНА, які проходили обстеження в цей же період і яким не було встановлено цього діагнозу.
За другим напрямком з дослідження впливу іонізуючого випромінювання на перебіг хронічного гепатиту, що передбачало визначення діагностичного та прогностичного значення печінкових синдромів (цитолітичного, імунозапального, холестатичного та печінково-клітинної недостатності) та клінічних проявів позапечінкових синдромів, матеріалом дослідження слугувала медична документація 308 хворих на хронічний гепатит з числа вищезазначених категорій обстеження. Аналіз ефективності лікування 64 хворих на хронічний гепатит здійснено за даними медичної документації пацієнтів клініки ДУ “НЦРМ АМН України”, які знаходились на лікуванні за період 1992-2004 рр..
Статистичну обробку отриманих результатів дослідження здійснювали на кафедрі епідеміології Інституту атомної бомби університету м. Нагасакі (Японія) та в ДУ “НЦРМ АМН України” за спеціальними програмами, адаптованими для статистичного опрацювання медичної інформації з використанням пакетів прикладних программ: Statistica6.0, серія № 4431415926535897; Stata / SE 8.1, сер. № 8198048203; SAS (Release 8.02 TSLevel 02MO), сер. № 0009333001. Вірогідність розходжень визначали за допомогою критерію Ст`юдента, розходження приймали як вірогідні при р<0,05.
Результати досліджень та їх обговорення. Захворюваність на хронічний гепатит серед різних категорій осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання, була проаналізована упродовж трьох періодів спостереження. В першому (доаварійному, 1980-1985 рp.) періоді захворюваність на хронічний гепатит була значно вищою серед осіб, які у подальшому набули статусу УЛНА та УЛНА-евакуйованих, у порівнянні з захворюваністю мешканців територій, які у зв’язку з аварією були визначені як 4-а зона радіоактивного забруднення (табл. 2).
Таблиця 2