Захворюваність, поширеність та особливості перебігу хронічного гепатиту в осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання (стр. 4 из 6)
Таблиця 7
Захворюваність на хронічний гепатит (‰)серед УЛНА – евакуйованих за період 1992-2004 рр. в залежності від дози опромінення та віку на момент аварії на ЧАЕС
| Категоріяспостереження | Дозаопромінення | Вікова категорія | |||||||||
| 20-29 | р | 30-39 | р | 40-49 | р | 50 та > | р | всього | р | ||
| УЛНА -евакуйовані | до 5 сЗв (n=588) | 176,5 | >0,05 | 153,9 | >0,05 | 233,3 | >0,05 | 200,0 | >0,05 | 194,3 | >0,05 |
| 5-9,9 сЗв (n=251) | 235,3 | <0,01 | 250,0 | >0,05 | 216,7 | >0,05 | 173,4 | >0,05 | 204,2 |  >0,05 | |
| 10-24,9сЗв (n=357) | 209,0 | <0,05 | 337,7 | <0,001 | 204,1 | >0,05 | 142,9 | <0,05 | 246,5 | <0,01 | |
| 25-49,9сЗв (n=326) | 204,1 | >0,05 | 196,6 | >0,05 | 291,1 | <0,01 | 187,0 | >0,05 | 216,4 | >0,05 | |
| 50 сЗв та >(n=122) | 274,5 | <0,01 | 158,5 | >0,05 | 133,3 | <0,05 | 167,7 | >0,05 | 183,7 | >0,05 | |
| Мешканці 4- ї зони (група порівняння) | n= 523 | 153,1 | - | 192,7 | - | 202,0 | - | 204,8 | - | 167,6 | - |
Примітка: * - група порівняння - мешканці 4-ї зони (м. Боярка), р - вірогідність різниці з групою порівняння, n – кількість обстежених пацієнтів за відповідний період
Поступове зростання поширеності хронічного гепатиту серед всіх категорій спостереження встановлено упродовж 1992-2004 рр.. Як наслідок вищої захворюваності на хронічний гепатит в УЛНА та УЛНА-евакуйованих, поширеність цього захворювання виявляється вищою у порівнянні з іншими категоріями обстежених (табл. 8).
Таблиця 8
Поширеність хронічного гепатиту серед пацієнтів КЕР в динаміці спостереження (‰)
| Категоріїпостраждалих | Періоди спостереження (роки) | ||||
| 1992 – 1996 | 1997 – 2000 | p | 2001 – 2004 | p | |
| УЛНА (n=6234) | 227,6 | 286,2 | <0,001 | 361,5 | <0,001 |
| УЛНА- евакуйовані (n=1822) | 154,9 | 213,5 | <0,01 | 309,9 | <0,01 |
| Евакуйовані (n=1958) | 143,8 | 159,6 | >0,05 | 222,8 | >0,05 |
| Мешканці 3-ї зони (n=418) | 190,8 | 219,7 | <0,05 | 239,3 | >0,05 |
| Мешканці 4-ї зони (n=523) (група порівняння) | 0 | 163,4 | 203,7 | ||
Примітка: * - група порівняння - мешканці 4-ї зони (м. Боярка), р- вірогідність різниці з групою порівняння , n – кількість обстежених пацієнтів за відповідний період
Підвищення поширеності хронічного гепатиту серед евакуйованих та мешканців 3-ї зони радіоактивного забруднення, що визначено у періоди 1997-2000 рр. та 2001-2004 рр. спостереження, ймовірно, відбулося за рахунок більшого числа обстежених порівняно з періодом 1992-1996 рр..
Кількісна аналітична характеристика поширеності хронічного гепатиту проведена з використанням епідеміологічного підходу “випадок-контроль” з розрахунками щодо ідентифікації рівня експозиції (дози) як ризику розвитку (RR) захворювання.
За умов ідентифікації поглинутої дози за значенням > 20 сЗв RR=29,853270 (95% ДІ 9.622-92.54). Рівень відносного ризику є статистично вірогідним, проте високі значення верхнього ліміту довірчого інтервалу вказують на незначну потужність дослідження. Розширення дозового інтервалу експозиції, а саме, > 30 сЗв, дозволила отримати значення RR=24,703125 (95% ДІ 12.375-49.27). Хоча рівень відносного ризику при ідентифікації експозиції як > 30 сЗв є статистично вірогідним, проте значення верхнього ліміту довірчого інтервалу також свідчить про незначну потужність дослідження, для збільшення якої було роширено дозовий інтервал експозиції, за значенням якого >40 сЗв RR = 13,1840 (95 % ДІ 8.58-20.288). Верхній та нижній ліміти довірчого інтервалу відносного ризику відповідають значній статистичній потужності дослідження, що підтверджує наявність високого ризику розвитку хронічного гепатиту серед опромінених з поглинутою дозою >40 сЗв.
Характеристика поширеності хронічного гепатиту за етіологічним чинником, визначена за результатами клініко-лабораторного обстеження, насаперед, за імунологічними та біохімічними, надана у табл. 9.
Таблиця 9
Поширеність хронічного гепатиту серед пацієнтів КЕР за етіологічним чинником (‰)
| Категоріїпостраждалих | Етіологічний чинник | |||||
| вірусний | токсичний | інші | ||||
| ‰ | р | ‰ | р | ‰ | р | |
| УЛНА (n=6234) | 203,4 | <0,001 | 67,2 | <0,001 | 35,6 | <0,05 |
| УЛНА - евакуйовані (n=1822) | 164,1 | >0,05 | 42,8 | >0,05 | 83,4 | <0,001 |
| Евакуйовані (n=1958) | 102,7 | <0,05 | 5,6 | <0,01 | 74,6 | <0,001 |
| Мешканці 3-ї зони (n=418) | 131,6 | >0,05 | 33,5 | >0,05 | 16,7 | >0,05 |
| Мешканці 4-ї зони (n=523)(група порівняння) | 141,5 | - | 30,6 | - | 21,0 | - |
Примітка: * - група порівняння - мешканці 4-ї зони (м. Боярка), р- вірогідність різниці з групою порівняння , n – кількість обстежених пацієнтів за відповідний період
Найбільшу питому вагу серед усіх категорій постраждалих посідає хронічний гепатит вірусної етіології (65,8 % випадків), друге - токсичного (переважно алкогольного генезу – 18,7%); інші (16,5%) склали криптогенні, хронічні неалкогольні стеатогепатити, токсоплазмозні та холестатичні. Хронічний гепатит всіх трьох етіологічних груп достовірно частіше зустрічалися серед УЛНА. Серед хронічного гепатиту вірусної етіології домінує HBV. Достовірна різниця відмічена тільки серед УЛНА за такими інфекціями: HBV та цитомегаловірус.
Аналіз результатів біохімічних досліджень вказує на суттєве підвищення активності плазматичних та лізосомальних ферментів, перш за все, серед УЛНА та УЛНА -евакуйованих. Ці зміни можна розцінювати як прояви цитолітичного синдрому. Можна передбачити, що виявлений у УЛНА та УЛНА-евакуйованих більш високий рівень цитолізу може свідчити про тривалу перенапругу систем організму на тлі продовжуючої дії комплексу етіопатогенетичних факторів, що призводять з часом до пригнічення та наступного виснаження можливостей лізосомальної системи. Беручи до уваги різноманітність функцій цієї системи в життєдіяльності клітини та її ролі в підтриманні внутріклітинного гомеостазу, це може стати важливою ланкою у формуванні печінкової недостатності.
Отримані дані свідчать про високу діагностичну цінність комплексного лабораторного обстеження хворих на хронічний гепатит, яке всебічно демонструє розвиток даного захворювання та наявність ускладнень. У переважній більшості випадків відхилення показників сироватки крові характерних для хронічного гепатиту частіше реєструвалися серед УЛНА та УЛНА-евакуйованих, що підтверджує більшу вираженість у них цитолітичного (88,1-98,75% від числа хворих на хронічний гепатит), імунозапального (32,1-59,9%), холестатичного синдрому (18,2-24,4%), синдрому печінково-клітинної недостатності (36,2-65,6%) та порушень згортуючої системи крові (34,0-71,5%). Ступінь вираженості всіх перерахованих лабораторних синдромів з часом поглиблювалась.
Підсумовуючи аналіз частоти проявів хронічного гепатиту, можна прийти до висновку, що із усіх клінічних ознак в більшій мірі відображають стадію розвитку патологічних процесів у печінці постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС такі показники, як наявність і вираженість астенічного(82,2-99,5% від числа хворих на хронічний гепатит ) та дистонічного (19,8-51,6%) синдромів, тобто позапечінкових проявів даного захворювання. За частотою зустрічаємості синдромів хронічного гепатиту УЛНА та УЛНА-евакуйовані значно випереджають інших пацієнтів КЕР, що свідчить про більш тяжкий перебіг ХГ саме у цих групах постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС населення.
Переважна більшість ускладнень хронічного гепатиту збільшувалась у плині часу серед хворих різних категорій. Винятком була поширеність ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони, рівень якої серед УЛНА,УЛНА-евакуйованих та евакуйованих фіксувався значно вищим в період 1992-1996 рр. (59,6-62,1% від числа хворих на хронічний гепатит). Приймаючи до уваги значення в патогенезі виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки психоемоційного навантаження, можна прийти до висновку про вирішальний вплив саме пролонгованого нервового напруження у постраждалих вищеназваних категорій на розвиток в поєднанні з хронічним гепатитом патології гастродуоденальної зони.
Найбільш важким та досить частим ускладненням хронічного гепатиту є формування цирозу печінки, серед основних причини якого – віруси гепатитів В і С (HBV, HCV), а також вживання алкоголю.
У розвитку вірусного цирозу печінки, що формується протягом багатьох років, мають значення такі фактори: персистування вірусної інфекції та зумовленого нею імунозапальний процес, гепатотоксична дія вірусів, розвиток аутоімунних реакцій. HBV- і HCV- асоційований цироз тривалий час може бути компенсованим, а в деяких випадках виявлятися лише при морфологічному дослідженні. У період 1992-2004 рр. серед 2881 пацієнта КЕР, хворих на хронічний гепатит, було виявлено 70 випадків цирозу печінки. Упродовж 6-18 років після аварії на ЧАЕС частота розвитку цирозу печінки в УЛНА та УЛНА- евакуйованих визначалася частіше, ніж серед інших категорій постраждалих, та з високим ступенем достовірності (р<0,01) від групи порівняння.