Співставлення рівня б1-ІП в експоненційній фазі росту різних за чутливістю до цисплатину підштамів карциноми легені Льюїс свідчить, що зниження чутливості пухлини до цитостатика супроводжується суттєвим підвищенням рівня б1-ІП в плазмі крові тварин. Зокрема, вміст інгібітора в плазмі крові тварин із пухлиною LLC-27 на 60% перевищував значення інтактного контролю (р<0,05), тоді як для пухлин LLC і LLC-9 таких змін не виявлено. Різниця між рівнем даного інгібітора в плазмі крові тварин з пухлиною LLC та з пухлиною LLC-27 складала 58,5% (р<0,05). Відмічено асоціативний зв’язок між зростанням рівня б1-ІП в експоненційній фазі росту пухлини LLC-27 та підвищенням інтенсивності її метастазування.
Співвідношення рівнів ПРА/б1-ІП, величина якого зростає зі збільшенням ступеня резистентності карциноми легені Льюїс, вказує на те, що, незважаючи на високий рівень б1-ІП по відношенню до інтактного контролю, в плазмі крові мишей з пухлинами LLC-19 та LLC-27 спостерігається відносний дефіцит б1-ІП, тобто концентрації інгібітора недостатньо для нейтралізації наявної активності протеолітичних ферментів (табл. 5). Необхідно також зазначити, що найбільш суттєві зміни співвідношення рівнів ПРА/б1-ІП відмічаються при рості пухлини LLC-27, для якої характерним була найвища інтенсивність метастазування. Високий метастатичний потенціал пухлини LLC-27 порівняно з пухлиною LLC свідчить про підвищення її інвазивності, реалізація якої вимагає високої активності протеолітичних ферментів.
В плазмі крові мишей всіх груп на різних етапах спостереження за ростом пухлин виявлено зниження рівня б2М у порівнянні з відповідним показником у інтактних тварин. Встановлено, що підвищення ступеня резистентності карциноми легені Льюїс до цисплатину супроводжується зниженням рівня б2М в латентний період росту пухлини. Зокрема, вміст інгібітора в плазмі крові тварин із пухлинами LLC-19 і LLC-27 знижувався відповідно на 23,3% та 30,8% у порівнянні з інтактним контролем (р<0,05). Для пухлин LLC і LLC-9 таких змін не виявлено. Вміст інгібітора в плазмі крові тварин із пухлиною LLC-27 був зниженим на 27,2% порівняно з таким у плазмі крові тварин з пухлиною LLC (р<0,05).
Зниження чутливості карциноми карциноми легені Льюїс до цисплатину супроводжувалось також порушенням співвідношення між рівнями ПРА та б2М в плазмі крові в бік підвищення ПРА та дефіциту інгібітора. Порушення даної рівноваги було найбільш виражене в плазмі крові мишей з пухлинами LLC-19 та LLC-27 (табл. 5).
Таким чином, співвідношення “фермент-інгібітор” при розвитку резистентності карциноми легені Льюїс до цисплатину свідчить про зниження рівнів б1-ІП та б2М відносно рівня активності протеолітичних ферментів.
ПРА та вміст б1-ІП у тканині карциноми легені Льюїс з індукованою резистентністю до цисплатину. Загальновідомо, що одним з можливих джерел надходження протеолітичних ферментів та їх інгібіторів у кровоносне русло може бути синтез їх злоякісними клітинами з подальшою секрецією в позаклітинний простір. За цих обставин цікаво було співставити зміни рівнів ПРА і б1-ІП в пухлинній тканині та плазмі крові мишей з вихідною та резистентною до цисплатину карциномою легені Льюїс.
Результати проведених досліджень свідчать, що на всіх етапах спостереження рівень ПРА в тканині пухлини LLC-27 значно перевищував такий у пухлині LLC. Так, зокрема, на 15 добу рівень ПРА в тканині пухлини LLC-27 в 61,8 рази перевищував такий у тканині пухлини LLC (р<0,001). Протягом подальших періодів спостереження за пухлинним ростом відмічали значно менше, але все ще достатньо суттєве підвищення ПРА в резистентній карциномі легені Льюїс: на 20 добу рівень ПРА в резистентній пухлині перевищував такий у вихідній у 8,6 разів (р<0,001), а на 25 добу – у 4,2 рази (р<0,001). Цілком очевидно, що такі зміни ПРА можна розглядати як одну з причин підвищення інтенсивності метастазування пухлини LLС-27, оскільки посилення протеолізу обумовлює підвищення інвазивних властивостей злоякісних клітин, а також їх міграційну здатність. В той же час, вміст б1-ІП в тканині пухлин LLС-27 був значно нижчим (на 49,5%) у порівнянні з таким у тканині пухлин LLC (р<0,001).
Співставлення рівнів ПРА і б1-ІП в тканині пухлини і плазмі крові на окремих етапах пухлинного росту, на нашу думку, може бути достатньо інформативним для розуміння ролі системи протеолізу в пухлинній прогресії. Така думка виглядає переконливою завдяки співставленню рівня ПРА і вмісту б1-ІП на 25 добу після перещеплення пухлин (період масової появи метастазів у легенях тварин). Показово, що саме в цей період у тварин з вихідною карциномою легені Льюїс спостерігається підвищення рівнів ПРА і б1-ІП у тканині пухлини, і навпаки, зниження рівнів ПРА та б1-ІП у плазмі крові. Що стосується змін ПРА і рівня б1-ІП у тварин з резистентними пухлинами, то тут і в тканині пухлини, і в плазмі крові, має місце суттєве наростання ПРА і рівня б1-ІП.
Таким чином, порівняння динаміки змін показників системи протеолізу в організмі мишей з вихідною і резистентною до цисплатину карциномою легені Льюїс свідчить, що і в тканині пухлини LLC-27, і в плазмі крові мишей з відповідною пухлиною, рівні ПРА є значно вищими порівняно з такими при рості вихідної пухлини LLC. Таке наростання ПРА в пухлинах LLC-27 призводить до зміщення протеїназно-інгібіторного балансу в бік посилення протеолізу та дефіциту основних інгібіторів протеїназ, що, в свою чергу, обумовлює підвищення інтенсивності метастазування даних пухлин.
В підтримку цього твердження свідчить також величина співвідношення рівнів ПРА/б1-ІП у пухлинній тканині (табл. 6).
Відповідно, можна констатувати, що розвиток резистентності карциноми легені Льюїс до цисплатину супроводжується зміщенням протеїназно-інгібіторного балансу в тканині пухлини у бік підвищення ПРА. Як було зазначено вище, аналогічні зміни спостерігаються і в плазмі крові тварин. Тому можна припустити, що значні відмінності протеїназно-інгібіторного балансу в плазмі крові тварин з пухлинами LLC та LLC-27 обумовлені порушенням рівноваги між протеїназами та їх інгібіторами безпосередньо в тканині пухлини.
Кореляційні залежності між зміною рівнів ПРА, б1-ІП і б2М та кінетикою росту експериментальних пухлин з індукованою резистентністю до цисплатину. Аналіз кореляційних зв’язків між пухлинним процесом (динаміка змін об’єму пухлини) та динамікою змін показників системи протеолізу показав відсутність кореляційних залежностей між об’ємом пухлини та ПРА чи рівнями б1-ІП і б2М в плазмі крові щурів з вихідною карциномою Герена. Натомість, в плазмі крові щурів з резистентною до цисплатину карциномою Герена виявлено пряму кореляційну залежність між об’ємом пухлини та ПРА (rho = 0,7; p = 0,000001), між об’ємом пухлини і рівнем б1-ІП (r = 0,67; p = 0,000002). Пряма кореляційна залежність між об’ємом пухлини та рівнями ПРА (rho = 0,42; p = 0,05) і б1-ІП
(rho = 0,65; p = 0,001) в плазмі крові виявлена також при рості карциноми легені Льюїс при розвитку резистентності до цисплатину. В пухлинній тканині також встановлено кореляційний зв’язок між об’ємом резистентної до цисплатину карциноми легені Льюїс та рівнями ПРА (rho = 0,5; p = 0,03) і б1-ІП (rho = 0,76; p = 0,0001).
ВИСНОВКИ
На експериментальних моделях карциноми Герена та карциноми легені Льюїс встановлено, що формування резистентності пухлин до цисплатину асоціюється зі змінами кінетики їх росту та супроводжується порушенням протеїназно-інгібіторного балансу в плазмі крові та пухлинній тканині.
1. Виявлено, що для резистентної до цисплатину карциноми Герена характерним є пролонгація латентного періоду росту пухлини (в 3,3 рази) та підвищення швидкості її росту в експоненційній фазі (в 2,0 рази) порівняно з вихідною пухлиною.
2. Встановлено, що в експоненційній фазі росту резистентної до цисплатину карциноми Герена в плазмі крові щурів зростають рівні ПРА (в 2,4 рази) і б1-ІП (на 28,5%) та дещо знижується (на 18,0%) рівень б2М порівняно з такими у тварин з вихідною пухлиною.
3. Встановлено, що кінетика росту та інтенсивність метастазування резистентної до цисплатину карциноми легені Льюїс визначається ступенем її резистентності: для пухлин з середнім і високим ступенем резистентності (LLC-19 та LLC-27) характерним є пролонгація латентного періоду росту пухлини (в 2,0 рази), підвищення швидкості росту в експоненційній фазі (в 3,4 і 3,7 рази, відповідно) та підвищення інтенсивності метастазування (LLC-27). Для пухлин з низьким ступенем резистентності (LLC-9) такі зміни не є характерними.
4. Встановлено, що в експоненційній фазі росту резистентної до цисплатину карциноми легені Льюїс зміна рівнів ПРА в плазмі крові визначається ступенем резистентності: для пухлин з низьким ступенем резистентності (LLC-9) характерним є незначне підвищення ПРА (в 1,4 рази), для пухлин з середнім (LLC-19) та високим (LLC-27) ступенем резистентності – значне підвищення ПРА (в 2,1 та 4,1 рази, відповідно). Розвиток резистентності пухлини до цитостатику супроводжується підвищенням рівня б1-ІП (на 58,5% для пухлини LLC-27) в експоненційній фазі її росту та зниженням рівня б2М в латентний період росту (на 27,2% для пухлини LLC-27).
5. Показано, що при рості резистентної до цисплатину карциноми легені Льюїс (LLC-27) в пухлинній тканині значно підвищується рівень ПРА (в 4,2 – 61,8 рази) у порівнянні з таким у вихідній пухлині, а вміст б1-ІП, навпаки, знижується (на 49,5%).
6. Встановлено, що розвиток резистентності до цисплатину карциноми Герена та карциноми легені Льюїс супроводжується порушенням протеїназно-інгібіторного балансу в плазмі крові та пухлинній тканині в бік підвищення рівня ПРА.