Таким чином, проблема антракса та його збудника як біологічного виду ще далека від вирішення. І в даний час, і в найближчій перспективі B.anthracis, активно розповсюджуючись в абіотичній сфері, являє собою потенційну небезпеку для диких і сільськогосподарських тварин, а також для населення практично всіх країн світу.
Наш особливий інтерес до історії вчення про сибірку пов'язаний також з одним із найважливіших питань сучасної епідеміології – можливістю і потенційною перспективою використання B.anthracis в якості біологічної зброї. Вивчення B.anthracis як можливого агента для конструювання біологічної зброї має майже сторічну історію (Christopher G. W., Cieslak T. J., Pavlin J. A., 1997), а в сучасних умовах реалізація його потенціалу викликає велику стурбованість.
Збудник антраксу має цілу низку властивостей та характеристик, які відповідають вимогам біологічної зброї: патогенність,стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища, епізоотичність та епідемічність,тривалість інкубаційного періоду.
Слід підкреслити, що в історії вивчення кожного інфекційного захворювання відкриття його збудника особливим чином впливало на подальші успіхи в області активної боротьби з ним. Що ж до історії вивчення сибірки, то виявлення її збудника стало істотним етапом у боротьбі не тільки з антраксом, а й ще з багатьма іншими інфекційними хворобами людей і тварин.
Історія медицини свідчить про те, що вітчизняні дослідники внесли істотний доробок у формування і розвиток мікробіологічної науки, особливо в галузі створення концепцій про інфекційні хвороби (натуральна віспа, холера, чума, антракс тощо). Вони заклали основи сучасних поглядів на етіологію і патогенез сибірки, закономірності розповсюдження епідемій, природу імунітету. Українські вчені приділили дуже велику увагу розробці методології створення вакцин і способів найефективнішої вакцинації проти антраксу як в області гуманної, так і ветеринарної медицини. Їх характеризують високий професіоналізм, нетрадиційність мислення, висунення оригінальних ідей і гіпотез, патріотизм, мужність, самопожертвування, безмежна відданість науці, виняткова працьовитість.
З метою пізнання наукової істини, в ім'я боротьби за здоров'я людини вчені трудилися в небезпечних осередках епідемій. Нерідко вони з метою постановки експерименту заражали себе збудниками найнебезпечніших інфекцій (сибірки, чуми, холери, тифу та ін.). Героїчні досліди самозараження провели С. С. Андрієвський, Д. С. Самойлович, Я. Ю. Бардах, М. Ф. Гамалея, І. І. Мечников, Д. К. Заболотний, Г. М. Мінх, Й. Й. Мочутковський, І. Г. Савченко, В. А. Хавкін та багато інших. Самовіддані дії учених, їх вражаючі відкриття і досягнення, натхненна праця – приклади благородного та беззавітного служіння людству. Але їх роль у розвитку вітчизняної і світової медицини висвітлена ще явно недостатньо.
На жаль, ні в науковій, ні в навчальній літературі їх імена ще не зайняли гідного місця. Навіть з позицій сьогодення відсутня адекватна оцінка результатів їх досліджень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової тематики Інституту мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова АМН України «Вивчення нових збудників особливо небезпечних інфекцій. Розробка методів і способів лабораторної діагностики захворювань» (шифр ЦФ.7.1.96, № держреєстрації 0197U01438), «Розробка молекулярно-генетичних тест-систем раннього виявлення збудників туберкульозу генотипуванням мікобактерій» (шифр АМН40/2001, № держреєстрації 0101U001328). Внесок автора – означення загальномікробіологічних характеристик культур мікроорганізмів, вилучених з різних екологічних ніш; ревізія тест-штамів СТІ; участь у типуванні B.anthracis молекулярно-генетичними методами (ПЛР).
Тема дисертаційної роботи була затверджена на засіданні вченої ради Інституту мікробіології та імунології ім.І.І,Мечникова АМН України 14.03.2004р., протокол № 3.
Мета й завданнядослідження. На базі праць класиків мікробіології і епідеміології, історико-архівних матеріалів та авторських розробок розкрити основні віхи історії становлення і розвитку вчення про інфекційні хвороби та визначити внесок вітчизняних учених у пізнанні одного з найскладніших і загадковіших феноменів природи – сибірки і її збудника – B.anthracis.
Для досягнення мети означено вирішення наступних завдань:
1. Проаналізувати процес накопичення знань про мікроорганізми взагалі і збудника сибірки (B.anthracis), зокрема, за період XVIII-XX сторіч;
2. Розкрити основні історичні етапи становлення і розвитку концепції про антракс (етіологія, патогенез, перебіг захворювання у тварин та у людей, неспецифічна і специфічна профілактика);
3. Дати адекватну оцінку ролі та внеску українських учених –загальних патологів, мікробіологів, епідеміологів у процес формування теоретичних основ інфекційних хвороб (на прикладі антраксу) і розробки ефективних практичних заходів в боротьбі з ними;
4. Прослідкувати трансформацію учення про антракс як класичного інфекційного зооантропонозного захворювання і як одного з сучасних і вельми небезпечних засобів біологічної зброї;
5. Розробити на основі полімеразно-ланцюгової реакції діагностичну систему індикації B.anthracis у людей, тварин і в навколишньому середовищі.
Об'єкт дослідження – передісторія, становлення і розвиток учення про антракс з акцентом на роль вітчизняних вчених.
Предмет дослідження – процес формування і розвитку концепції про сибірку; збудник (B.anthracis); експрес-діагностика антраксу.
Методи дослідження. У методологічному плані дисертація базується на комплексному використанні принципів історизму, об'єктивності і достовірності. У методичному – на застосуванні і використанні результатів мікробіологічних та молекулярно-генетичних досліджень.
Наукова новизнаодержаних результатів. Вперше у вітчизняній і світовій науковій літературі на основі порівняльно-історичного методу проаналізовано фундаментальні праці загальних патологів, мікробіологів, епідеміологів і інфекціоністів, а також логічно реконструйовано найважливіші етапи генезису, становлення і розвитку концепції щодо інфекційних хвороб на прикладі сибірки.
Відкриття збудника антраксу, вивчення його властивостей і характеристик, становлення вчення про сибірку істотно вплинуло на розвиток мікробіології, епідеміології та імунології, на відкриття багатьох збудників інфекційних хвороб, пошук і розробку ефективних специфічних засобів захисту людини і тварин від чуми, віспи, тифу, холери, дифтерії, поліомієліту тощо.
Аргументовано доведено тезу, що ідеї, гіпотези, твердження, активна експериментальна діяльність в області інфекційних хвороб і боротьба з епідеміями багатьох поколінь учених, включаючи Д. С. Самойловича, С.С. Андрієвського, Р. Коха, Л. Пастера, І. І. Мечникова, Л. С. Ценковського, В.К. Високовича, Д.К. Заболотного, Г. М. Мінха, М. Ф. Гамалії надали стимул і привели до створення сучасної мікробіології, епідеміології та імунології.
Розкрито зміст, суть і евристичну роль методології вакцинопрофілактики Л.С. Ценковського, її розвиток і можливості удосконалення в сучасних умовах.
Аналіз історико-архівних матеріалів дозволив більш глибоко і повно виявити і обґрунтувати дійсну роль і місце вітчизняних учених у світовій науці, дати гідну оцінку їх істотному внеску в дослідження ряду властивостей і характеристик антраксу. Охарактеризовано процес вироблення і формування стратегії ефективної боротьби з інфекційними хворобами, дана оцінка героїчним науковим експериментам по «звільненню» людства від підступних інфекційних хвороб.
Обґрунтовано положення про те, що історія становлення і розвитку української мікробіології багато в чому пов’язана з героїчними науковими та громадянськими подвигами дослідників і лікарів у боротьбі з інфекційними хворобами в ім’я охорони і збереження здоров’я людства.
Підкреслено, що подвиги вітчизняних учених в ім'я науки і захисту людей від інфекційних хвороб наповнені глибоким етичним і моральним потенціалом, є яскравим прикладом для молодих дослідників щодо збереження та розвитку духовної та наукової спадщини великих попередників.
Розроблено діагностичну систему для індикації збудника сибірки у людей, тварин і в навколишньому середовищі на основі полімеразно-ланцюгової реакції.
Практичне значення одержаних результатів. Основні висновки роботи мають істотне методологічне значення в області вакцинології, особливо при створенні і розробці нових імунобіологічних препаратів.
Запропоновано набори праймерів для видоспецифічного детектування бактерій B.anthracis, B.cereus, що дозволяє диференціювати штами B.anthracis з різним профілем плазмід, кодуючих патогенні властивості штамів.
З використанням результатів історико-соціальних досліджень та ініціативи автора увіковічено пам`ять уродженця Слобожанщини, одного з перших лауреатів Нобелівської премії в галузі фізіології, і медицини І. І. Мечникова – створено пам’ятники вченому на історичній Батьківщині – м. Дворічна Харківської області (2005) та в Харкові (2005); організовано та проведено міжнародну краєзнавчу експедицію по Мечниківських місцях Слобожанщини, в подальшому трансформовану в постійно діючу; обґрунтовано і створено технічну документацію для подання в Кабінет міністрів України щодо означення території «Історико-ландшафтний національний заповідник» з включенням колишніх володінь родини Мечникових; в Харкові в Інституті мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова оформлено постійно діючу виставку «Життя і творчий шлях І. І. Мечникова» з використанням архівних матеріалів музеїв Харкова та Пастерівського інституту (Париж); вперше в Україні означено, оздоблено та наповнено матеріалами залу Нобелівських лауреатів у Інституті мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова; створено Міжнародний благодійний фонд охорони здоров`я ім. І. І. Мечникова, основною метою якого є збереження духовних цінностей українських учених та підтримка талановитої молоді.