Зниженими виявилися й концентрації плазміногена й плазміну. При цьому ступінь зниження істотно не залежав від фактора метеолабільності. Так, концентрація проферменту у метеорезистентних хворих була знижена відносно норми на 13,6% (p < 0,05), а у метеозалежних – на 11,6% (p < 0,05). Між собою показники істотно не розрізнялися (p > 0,05). Була знижена й активність ефекторного ензима в крові - плазміну і склала - 82,2 ± 4,2% (p < 0,05) та 88,4 ± 8,04% (p < 0,05) відповідно у групах дослідження.
Активність інгібіторної ланки системи фібриноліза вивчали за активністю швидко- і повільнодіючих антиплазмінів. Активність їх виявилася підвищеною як у метеозалежних, так і у метеорезистентних хворих на ГХ. Причому рівень швидкодіючих антиплазмінів (ШДАП) був більш високим, ніж антиплазмінів уповільненої дії (ПДАП). Зокрема, у метеорезистентних хворих активність ШДАП склала 112,3 ± 2,4% (p < 0,01), а у метеозалежних хворих цей показник перевищив норму ще більше - на 18,3% (p < 0,05), причому між групами різниця була не достовірна (p > 0,05). Концентрація ПДАП була також дещо підвищена в крові, але й вона вірогідно перевищила фізіологічний рівень в обох групах дослідження, і склала 108,4 ± 4,8% (p < 0,05) і 109,8 ± 5,8% (p < 0,05) відповідно (мал. 1).
За результатами 8 тижнів антигіпертензивної терапії відзначили зменшення чутливості до геліометеофакторів у хворих 2-ої й 3-ої груп. Так, за даними опитування у 2-ій групі хворих, які одержували іАПФ і АКК, 10 хворих (32%) перейшли із групи середнього рівня хворобливої метеочутливості у низький, 12 хворих (38%) з високого - у середній, у 9 хворих (29%) рівень метеочутливості залишився без змін. В 3-ій групі хворих, які одержували комбінацію з іАПФ, БКК і блокатора кальмодуліна, 20 хворих (62%) перейшли із групи середнього рівня хворобливої метеочутливості у низький, 10 чоловік (31%) - з високого в середній, у 2 хворих (6%) рівень метеочутливості залишився без змін. Динаміка АТ у хворих клінічних груп представлена в табл. 2.
Таблиця 2.
Динаміка АТ в групах дослідження за результатами антигіпертензивної терапії
показник | I група(іАПФ)n = 24 | II група(іАПФ + АКК)n = 28 | III група(іАПФ + АКК + БКМ)n = 32 |
САД, мм. рт.ствихідні данічерез 8 тижнів | 170,2 ± 5,3147,5 ± 5,1* | 166,4 ± 5,2133,6 ± 4,7* o | 172,1 ± 6,4132,3 ± 4,6* |
Д, % | - 13,3 | - 19,8 | - 23,1 |
ДАД, мм. рт.ствихідні данічерез 8 тижнів | 106,5± 4,295,7 ± 3,1* | 106,7 ± 4,188,7 ± 4,4* | 108,7 ± 4,387,6 ± 3,9* |
Д, % | - 10,1 | - 16,9 | - 19,4 |
АТ ср., мм рт.ст.вихідні данічерез 8 тижнів | 138,3 ± 4,8121,6 ± 4,4* | 136,7 ± 4,1111,1 ± 4,2* | 140,4 ± 4,8109,9 ± 3,8* |
Д, % | - 12,3 | - 18,7 | - 21,7 |
Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників до та після лікування в групах дослідження, o - p < 0,05 при порівнянні показників I і II груп після лікування.
У результаті лікування в 1-й групі хворих на ГХ, що одержували іАПФ, САД знизилося на 13,3%, ДАД на 10,1%, в 2-й групі хворих на ГХ, що одержували комбінацію іАПФ і БКК, САД знизилося на 19,8%, ДАД - на 19,9% і в 3-ій групі хворих, що одержували комбінацію з іАПФ, БКК і дротаверина, САД знизилося на 23,1%, а ДАД - на 19,8%. АТ змінився відповідно по групах на 12,3%, 18,7%, 21,7% (табл. 2).
В 1 групі хворих хороший терапевтичний ефект відзначали у 13 хворих (54,2%), задовільний - у 8 хворих (33,3%), без ефекту – у 3 хворих (12,5%). В 2-й групі хворих відзначали відмінний терапевтичний ефект у 20 хворих (71,5%), хороший - у 5 хворих (17,8%), задовільний - у 3 хворих (10,7%). В 3-ій групі хворих отримали відмінний терапевтичний ефект у 26 хворих (81,25%), хороший - у 4 хворих (12,5%), задовільний – у 2 (6,25%).
При аналізі показників кальцієвого гомеостазу в досліджуваних групах хворих за результатами терапії виявлено, що рівень загального кальцію в крові відповідав нормі, і в середньому коливався від 2,47 ммоль/л до 2,49 ммоль/л.
Аналізуючи фракційний склад кальцію в метеозалежних хворих на ГХ у результаті терапії іАПФ, виявили відсутність значимих змін у вихідному дисбалансі кальцієвого пула. Рівень іонізованого кальцію у досліджуваних хворих склав 1,01 ± 0,05 ммоль/л, що істотно не відрізнялося від вихідного рівня (p > 0,05). Істотно не змінився й рівень зв'язаного кальцію, зміст його у хворих цієї групи склав 1,48 ± 0,03 ммоль/л (p > 0,05). Концентрація кальцію в еритроцитах у результаті лікування склала (3,2 ± 0,03) х 10-8 мкмоль/кл, а рівень кальціурії - 3,94 ± 0,06 ммоль/л, дані показники також істотно не відрізнялися від вихідних (p > 0,05). У пацієнтів 2-ої групи в результаті лікування комбінацією іАПФ і БКК концентрація іонізованого кальцію склала 1,14 ± 0,03 ммоль/л, а в 3-ій групі, що одержували комбінацію іАПФ, БКК і дротаверина – 1,19 ± 0,05 ммоль/л, обидва показники вірогідно відрізнялися від вихідного рівня (p < 0,05). Знизився рівень зв'язаного кальцію в крові й складав 1,24 ± 0,04 ммоль/л і 1,28 ± 0,04 ммоль/л відповідно по групах (p < 0,05). (табл. 3).
Таблиця 3.
Динаміка показників кальціевого гомеостазу після лікування у метеозалежних хворих
показник | I група(іАПФ)n = 24 | II група(іАПФ + БКК)n = 28 | III група(іАПФ + БКК + БКМ)n = 32 |
СаT, ммоль/лвихідні данічерез 8 тижнів | 2,53 ± 0,042,49 ± 0,04 | 2,46 ± 0,052,48 ± 0,04 | 2,48 ± 0,032,47 ± 0,06 |
концентрація іонізованого Са,вихідні данічерез 8 тижнів | 1,02 ± 0,041,01 ± 0,05 | 1,03 ± 0,031,19 ± 0,04* o | 1,05 ± 0,031,21 ± 0,05* |
СаВ, ммоль/лвихідні данічерез 8 тижнів | 1,51 ± 0,031,48 ± 0,03 | 1,43 ± 0,041,29 ± 0,04* o | 1,43 ± 0,03 1,26 ± 0,04* |
СаPr, ммоль/лвихідні данічерез 8 тижнів | 1,05 ± 0,031,01 ± 0,04 | 1,02 ± 0,020,96 ± 0,06 | 1,03 ± 0,040,95 ± 0,06 |
СаL, ммоль/лвихідні данічерез 8 тижнів | 0,46 ± 0,030,47 ± 0,04 | 0,41 ± 0,030,33 ± 0,03 | 0,40 ± 0,040,31 ± 0,04 |
добова єкскреція Са із сечою, ммоль/лвихідні данічерез 8 тижнів | 4,22 ± 0,133,94 ± 0,06 | 4,12 ± 0,073,82 ± 0,07* | 4,08 ± 0,083,89 ± 0,06* |
Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників до та після лікування в групах дослідження, o - p < 0,05 при порівнянні показників I і II груп після лікування.
При аналізі рівня внутрішньоклітинного кальцію також відзначали тенденцію до нормалізації. В 2-й групі він склав (2,85 ± 0,04) х 10-8 мкмоль/кл, а в 3-ій групі – (2,88 ± 0,04) х 10-8 мкмоль/кл (мал. 2).
Таким чином, комбінація іАПФ і БКК із блокатором кальмодуліна впливає позитивно на стан кальцієвого гомеостазу в метеозалежних хворих на ГХ, і, очевидно, має дві точки його реалізації. Відбувається не тільки інгібірування трансмембранного потоку внутрішньоклітинних іонів кальцію в клітину, але й інгібіруванням утворення функціонально активного комплексу Са2+ - кальмодулін, обумовлюючи тим самим потенціювання кальційблокуючих ефектів у клітині.
При ультразвуковій допплерографії у метеозалежних хворих на ГХ виявлене достовірне стовщення комплексу інтима-медіа з порушенням диференціровки її на шари, товщина його склала 1,18 ± 0,16 мм. При спектральній допплерографії в іследуемої групі хворих виявлене підвищення індексів периферичного опору в магістральних артеріях шиї, у ВСА IR склав 0,80 ± 0,02, а IP - 1,24 ± 0,14. У результаті терапії комбінацією БКК, іАПФ із блокатором кальмодуліна відзначали достовірне зниження периферичного опору судин - IR у ВСА склав 0,69 ± 0,02, а IP - 1,12 ± 0,11 (p < 0,05). На рівні ОСА вирогидних змін спектральних показників кровообігу не виявлено.
Порівнюючи динаміку показників гемостазу й фібриноліза протягом 8-тижневої терапії різними комбінаціям антигіпертензивних засобів, слід зазначити, що до закінчення періоду спостереження в жодній із груп хворих не виявлено статистично достовірних відхилень від нормативних показників. У всіх групах відзначаються сприятливі тенденції у вигляді зниження інгібіторного потенціалу: виявлено зниження ШДАП на 9,4%, 12,1%, 14,9% і ПДАП - 6,2%, 5,7%, 7,6% відповідно за досліджуваними групами. Відзначається достовірне підвищення рівнів АТ III, плазміну, плазміногену й підвищення сумарної фібринолітичної активності.
Дані показники представлені в табл. 4.
Таблиця 4.
Динаміка показників згортаючої системи крові і системи фібриноліза на тлі лікування
показник | I група(іАПФ)n = 24 | II група(іАПФ + БКК)n = 28 | III група(іАПФ + БКК + БКМ)n = 32 |
АТ IIIвихідні данічерез 8 тижнів | 88 ± 1,896,4 ± 1,3* | 83,3 ± 1,796,5 ± 1,3* | 80,5 ± 2,297,2 ± 3,2* |
ШДАПвихідні данічерез 8 тижнів | 112,3 ± 2,4102,9 ± 5,4* | 117,2 ± 2,6 105,1 ± 4,7* | 119,2 ± 4,5 104,2 ± 5,1* |
ПДАПвихідні данічерез 8 тижнів | 108,4 ± 4,8102,2 ± 5,1 | 110,5 ± 4,8104,8 ± 5,2 | 111,3 ± 6,3103,7 ± 3,8 |
Плазміногенвихідні данічерез 8 тижнів | 86,2 ± 4,296,5 ± 3,3* | 87,3 ± 3,598,8 ± 3,7* | 85,2 ± 4,397,2 ± 4,1* |
Плазмінвихідні данічерез 8 тижнів | 82,2 ± 3,9 93,8 ± 5,1* | 85,4 ± 4,2 92,3 ± 4,1* | 82,3 ± 5,1 94,7 ± 4,2* |
СФАвихідні данічерез 8 тижнів | 83,2 ± 3,195,3 ± 4,1* | 89,2 ± 4,198,4 ± 3,4* | 86,3 ± 3,498,8 ± 3,8* |
Примітка: * - p < 0,05 при порівнянні показників до та після лікування в групах дослідження, o - p < 0,05 при порівнянні показників I і II груп після лікування.
ВИСНОВКИ
У дисертації проведене теоретичне узагальнення поглибленого вивчення кальцієвого гомеостазу, гемостазу й фібринолізу у метеозалежних хворих на ГХ літнього й старечого віку, та наведене нове вирішення актуальної наукової задачі сучасної кардіології щодо оптимізації антигіпертензивної терапії, науково обґрунтованого диференційованого підходу до їх лікування.
1. У хворих на ГХ літнього й старечого віку, незалежно від реагування на геліомагнітні фактори, спостерігається перерозподіл пула кальцію в організмі, що проявляється зниженням іонізованої фракції на тлі підвищення рівня зв'язаного кальцію, його внутрішньоклітинної концентрації й збільшення екскреції вищевказаного двовалентного катіона із сечею, ступінь виразності яких позитивно корелює зі ступенем ГХ.