Смекни!
smekni.com

Кінезотерапія при сколіозах у дітей (стр. 2 из 4)

IV ступінь сколіозу являє собою важке спотворювання тулуба. Прогресуюче бічне відхилення хребта й скручування його по осі зі зміною конфігурації хребців і ребер приводять до утворення кифосколіоза з деформацією хребта як у бічному, так й у переднєзадньому напрямках. У хворих чітко виражені передні й задній реберні горби, спостерігається деформація таза й грудної клітини. Кут відхилення хребта від вертикальної осі більше 40°. Різко виражені клінічні прояви порушення функції органів грудної клітини й нервової системи [15, 19, 20].

3 КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КІНЕЗОТЕРАПІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ СКОЛІОТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Лікувальна фізична культура широко використовується на всіх етапах лікування й реабілітації захворювань й ушкоджень хребта в дітей. Клініко-фізіологічним обґрунтуванням для застосування фізичних вправ й інших засобів лікувальної фізкультури в ортопедичній клініці є можливість із їхньою допомогою вирішувати провідні завдання лікування на основі зіставлення патологічних процесів у хворому організмі й характеру впливу на ці процеси обраних засобів.

М'язова система грає досить важливу роль у розвитку дитячого організму. Ця роль є істотним впливом енергетичних і пластичних процесів у працюючих м'язах на функціональні системи й морфологічні структури дитячого організму. Не можна не враховувати, що маса поперечнополосатої мускулатури становить від 25% до 33% від загальної маси тіла, причому м'язова тканина – це одна з найбільш активних тканин людського організму, що забезпечує різноманіття його реакцій, у тому числі й складних поведінкових актах. Для благополуччя дитячого організму мало забезпечити приплив достатньої кількості енергетичних і пластичних речовин при раціональному харчуванні. Нормальний розвиток дитячого організму й засвоєння живильних речовин, а також і нормальний морфологічний його розвиток можливі лише при високому рівні витрати енергії, збалансованому з рівнем припливу харчових речовин. Саме м'язова діяльність, у тому числі й у вигляді регламентованих фізичним вихованням вправ, дає можливість оптимального для дитячого зростаючого організму рівня енерговитрат. М'язова система й рухова діяльність дитини в цілому для більшості фізіологічних систем є як би фізіологічним природним тренером, що обумовлює їхній розвиток і пристосування до мінливих умов існування організму.

Вплив рухів і фізичних вправ проявляється всебічно. Воно насамперед проявляється у двох провідних системах організму – серцево-судинної й дихальної. У працюючих м'язах підсилюється кровопостачання. Причиною цих змін є необхідність енергетичного забезпечення працюючих м'язів шляхом відновлення й відновлення аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Ця речовина віддає необхідну для м'язової роботи енергію при розриві фосфатних зв'язків. Процес цей оборотний, тому в організмі є можливість побудови молекули АТФ із її складових частин з акумуляцією енергії, що виділяється при окисних процесах під час згорання харчових речовин, у першу чергу вуглеводів. Для синтезу й ресинтеза АТФ, для енергетичного забезпечення м'язової роботи в м'язи повинні в значній кількості надходити живильні речовини й кисень. Саме ця збільшена потреба в живильних речовинах і кисні викликає фізіологічні зміни як кровопостачання, так і кровообігу. При напруженій м'язовій роботі кровопостачання за рахунок розкриття додаткових капілярів може збільшуватися в 50 – 70 разів. Природно, що настільки різке зростання кровопостачання одного з органів не може не відбитися на кровопостачанні інших: відбувається перерозподіл кровопостачання, але й одночасне збільшення кровообігу за рахунок роботи серця. Поступово, у процесі вироблення рухових навичок або під впливом спеціально підібраних вправ, у дитини виробляються й закріплюються нові рефлекси на кровообіг. Робота м'язів як би тренує серцево-судинну систему, збільшуючи її функціональні можливості, забезпечуючи швидке пристосування кровообігу й кровопостачання до мінливих потреб організму як під час м'язової діяльності, так і під час інших навантажень. У процесі фізичного виховання й при систематичних заняттях кінезотерапією поліпшуються функціональні показники серцево-судинної системи, поліпшується її розвиток. Наслідком цього є підвищена працездатність організму, коли робота певної потужності виконується довгостроково при стійкому рівні кровопостачання.

Зміни аналогічного порядку відбуваються в дихальній системі дитини. При м'язових навантаженнях, рухах, фізичних вправах дихальна система забезпечує посилення припливу кисню й виведення вуглецю діоксида (вуглекислого газу). Показники подиху збільшуються не тільки під час м'язової роботи, але й під її впливом починають збільшуватися резервні можливості подиху. Так, зростають життєва ємкість легенів, максимальна вентиляція, бронхіальна прохідність і т.д. Цінність змін функції подиху в процесі пристосування до фізичних навантажень у тім, що в спокої дихальна система починає працювати ощадливо, дитина дихає рідше, хвилинний обсяг подиху трохи знижується, так само як і потреба в кисні. Це відбувається завдяки більше ефективному плину процесів подиху. Зате при збільшенні потреб, під час м'язової роботи, у тому числі й напруженої, дихальні резерви використаються найбільше повно. У процесі систематичної м'язової діяльності поліпшується регуляція подиху при м'язовій роботі, забезпечується краще узгодження роботи дихальних м'язів з рухами, установлюється й закріплюється навичка повного подиху.

Фізичні вправи впливають на нервову систему дитини, забезпечуючи узгодження основних нервових процесів збудження й гальмування й поліпшуючи условнорефлекторну діяльність. Це насамперед відбивається на виробленні й удосконалюванні рухових навичок. М'язова робота, фізичні вправи поліпшують координаційні відносини в центральній нервовій системі, що сприяє підвищенню розумової працездатності. Істотною стороною дії фізичних вправ на нервову систему є підвищення емоційного тонусу. Під час занять фізкультурою при активній руховій діяльності в дитини підвищується настрій, з'являється почуття радості, задоволення. На позитивному емоційному тлі підвищується продуктивність нервової діяльності, прискорюється вироблення нових рефлексів.

Систематичні фізичні вправи, зростаючий обсяг рухів сприятливо впливають і на інші функціональні системи організму. Сприятливі зміни функціональних і морфологічних структур, що відбуваються в організмі дитини в процесі м'язової роботи, можуть бути використані при захворюваннях й ушкодженнях для лікувального впливу на патологічні процеси.

Кінезотерапія застосовується при захворюваннях хребта відповідно до загальних законів комплексної терапії, які жадають від медичних працівників точного розуміння мети й завдання лікування, обґрунтованого підбора лікувальних засобів, дія яких на хворий організм свідомо відома й збігається з наміченими завданнями, а дозування забезпечує необхідний лікувальний ефект.

3.1 Стимулююча дія

Вона проявляється посиленням діяльності фізіологічних систем під впливом дозованого навантаження при виконанні фізичних вправ. Певна кількість м'язової роботи, виконана при цьому, викликає відповідну витрату енергетичних запасів. Негайно, у силу нейрогуморальних рефлекторних зв'язків, частково випереджаючи розпад енерговмісних речовин, підсилюється кровопостачання працюючих м'язів, відбувається функціональна перебудова кровообігу, подиху, виділення й інших фізіологічних систем, що забезпечують м'язову роботу. І витрата кисню, і виділення вуглецю диоксида, і збільшення хвилинного обсягу подиху (вентиляції легенів) і кровообігу перебувають у прямій залежності від кількості виконаної роботи. От чому можна дозувати збільшення діяльності тієї або іншої системи кількістю фізичних вправ, тобто кількістю зробленої м'язової роботи. Для стимулюючої дії фізичних вправ стосовно вегетативних систем дитячого організму не має значення, які м'язи зробили дану роботу, –відповідна реакція буде залежати тільки від величини зробленої роботи, а не від того, де розташовані працюючі м'язи.

Стимулююча дія фізичних вправ досить важлива для рішення багатьох лікувальних завдань при терапії хвороб хребта. Істотну роль у патогенезі більшості з них грають ті або інші порушення росту й розвитку дитини. Крім специфічних змін сполучної тканини й хребта, мають значення й загальні порушення темпів росту, пов'язані з обмеженням рухової діяльності. У той же час безсумнівно, що збільшення обсягу м'язової роботи дозволило б відновити умови реалізації закону вікової фізіології «енергетичне правило кістякових м'язів».

При дефектах хребта стимулююча дія фізичних вправ й інших засобів кінезотерапії може бути використана для поліпшення фізичного й психомоторного розвитку, що відстає від вікових нормативів у більшої частини хворих. Воно могло б також бути використано й для стимуляції серцево-судинної й дихальної систем, порушених у хворих. Немаєловажна дія кінезотерапії й стосовно неспецифічних захисних факторів. І, безумовно, необхідне поліпшення функції опорно-рухового апарата, що теж може бути досягнуте за рахунок стимулюючого ефекту м'язової роботи. Важливо відзначити, що стимулююча дія фізичних вправ є не тільки прямим наслідком м'язової діяльності, але й самі м'язи й руховий апарат у цілому випробовують на собі стимулюючий, тонізуючий ефект вправ. Під їхнім впливом поліпшуються рефлекторні зв'язки між роботою м'язів і діяльністю внутрішніх органів, так називані моторно-вісцеральні рефлекси. Завдяки цій стороні стимулюючої дії можна так підібрати фізичні вправи, щоб не тільки покращився стан ряду м'язів, але й підвищився рівень життєдіяльності внутрішніх органів, функція яких порушена захворюванням.