Фізичні вправи й м'язові скорочення, що лежать у їхній основі, є потужним біологічним стимулятором для більшості фізіологічних функцій. Це дозволяє використати дозовані фізичні вправи для цілеспрямованого нарощування обсягу функціональних можливостей тієї чи іншої системи до рівня фізіологічної норми. У цьому випадку ми зіштовхуємося із окремою ситуацією впливу фізичних вправ, що тренують, коли розширення функціональних можливостей починається не з нормального або навіть підвищеного рівня, а зі зниженого захворюванням рівня. У тім й іншому випадку діють однакові фізіологічні закономірності пристосування до навантажень, що збільшуються. Систематично застосовувані фізичні вправи викликають поступове зниження функціональних показників даної (тренуємої) системи в спокої й зростання функціональних показників при м'язовій роботі. У цілому, діапазон функціональних можливостей розширюється. Таким чином, дія фізичних вправ, що нормалізує, дозована м'язова робота робить на організм дитини вплив прямо протилежне патологічному процесу. Дійсно, функціональна система, найбільш поразлива при хворобі, губить свої можливості, не забезпечуючи потреби організму або забезпечення їх за рахунок напруженої роботи в спокої.
Важливим для повноцінного лікування захворювань хребта є й нормалізація пристосувальних реакцій організму дитини, підвищення рівня його неспецифічної опірності. Нормальна адаптація (пристосування) досягається за рахунок погодженої, координованої діяльності багатьох внутрішніх органів і нейроендокринної системи. Найбільш успішна така адаптація при нормальному обсязі функціональних можливостей кожної системи, що забезпечує неспецифічний захист організму. Кінезотерпаія дозволяє забезпечити в процесі спеціальних занять у сполученні з руховим режимом, що розширюється, відновленням порушеної координації ряду органів і систем, нормалізує цілісну реакцію дитячого організму на фізичну вправу й створює найкращі умови для підвищення й нормалізації фізичної працездатності.
При побудові плану застосування кінезотерапії в комплексному лікуванні дефектів хребта, розглядаючи можливі показання до підбора окремих засобів кінезотерапії і до кінезотерапії в цілому, необхідне зіставлення характеру патологічного процесу, що визначає постановку конкретного лікувального завдання, з характером передбачуваної дії вправи. Із цього погляду умовний поділ різноманітного впливу фізичних вправ на дитячий організм виправдано. Проте варто пам'ятати, що фізичні вправи діють у дитячому організмі не ізольовано, вони впливають на всі сторони дитячого організму, викликаючи одночасно зміни й у нервової, і ендокринній системі, у м'язах, серцево-судинних, дихальних, видільної системах, змінюючи окислювально-відновні й енергетичні процеси в м'язах і сполучених внутрішніх органах і т.д. Тому, підбираючи спеціальні вправи для переважно трофічної дії на залучення в патологічний процес м'яза, ми повинні враховувати й стимулюючу дію цих вправ на серцево-судинну, дихальну, видільну й іншу системи. Із цим зв'язано, з одного боку, можливе обмеження фізичного навантаження при призначенні кінезотерапії дитині з дефектом хребта, що має супровідні зміни інших органів і систем. З іншого боку, різноманіття лікувальної дії дозованої м'язової роботи в рамках кінетотерапії дозволяє для рішення декількох лікувальних завдань застосовувати сполучення порівняно деяких фізичних вправ[10,12, 21].
Список використаної літератури:
1. Белозерова М.Л. Власова Л.Н. Лечебная физическая культура в педиатрии. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2006. – 222с.
2. Руководство по кинезотерапии / Под ред. Бонева Л. и др. Медицина и физкультура.- София, 1978 – 258 с.
3. Гончарова М.Н, Гринина А.В, Мирзоева И.И. Реабилитация детей с заболеваниями и повреждениями опорно-двигательного аппарата. – Ленинград : Медицина, 1974 – 205с
4. Гордеева А.В. Реабилитационная педагогика: учебное пособие для вузов и колледжей.- М.: академический проект; Королев: Парадигма, 2005. – 320 с.
5. Губерт К.Д., Рысс М.Г. Гимнастика и массаж в раннем возрасте. – М.: 1981. – 125 с.
6. Гусакова Н.А. Реабилитация детей со сколиозом. Учебное пособие. Российская академия последипломного образования. – М.: 1998. – 37 с.
7. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учеб. для студ. Высш. учеб. завед. – 3 издание исправленное и дополненное – М.: Гуманитарное издание. центр ВЛАДОС, 2004. – 624с ил.
8. Лечебная физическая культура. Справочник / Под ред. проф. Епифанова В.А. – М.: Медицина, 2001. – 592 с.
9. Лечебная физическая культура: Справочник / Епифанов В.А, Мошков В. Н, Антуфьева Р.И. и др., Под ред. Епифанова В.А.- М.: Медицина, 1988. – 528 с.
10. Ловейко И.Д. Фонарев М.И. Лечебная физическая культура при заболеваниях позвоночника у детей. - Ленінград: „МЕДИЦИНА”, 1988. – 143с.
11. Ловейко И.Д. Формирование осанки у школьников. – М.: Просвещение, 1970. – 95 с.
12. Ловейко И.Д. Лечебная физическая культура у детей при дефектах осанки, сколиозах и плоскостопии. Ленинград: „Медицина”, 1982. – 143 с.
13. Мошков В.Н. Обшие основы лечебной физической культуры. М.: Медицина, 1963. – 356 с.
14. Физическая реабилитация: Учебник для студентов высших учебных заведений /Под общей редакцией проф. Попова С.Н. / Издание пятое, Ростов-на-Дону: Феникс, 2008 – 603 с.
15. Приходько В.С., Порхоменко Л.К. Лечебная физическая культура в клинике детских болезней. – К.: Здоров'я, 1981. – 216 с.
16. Соколова Н.Г. Практическое руководство по детской лечебной физкультуре. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2007. – 446с.
17. Стребков С.П., Нисинман Э.П. Лечебная физкультура в детских учереждениях при ревматизме и сколиотической болезни. – Киев „Здоров'я” 1981. – 56 с.
18. Детская спортивная медицина / Под ред. Тихвинского С.Б., Хрущева С.В./ - М.: 1980. – 450 с.
19. Фонарев М.И. Справочник по детской лечебной физкультуре. Ленинград: „МЕДИЦИНА”,1983. – 360с.
20. Цивьян Я.Л. Сколиотическая болезнь и ее лечение. – Ташкент: Медицина, 1972. – 223 с.
21. Шаргородский В.С., Фищенко В.Н. Корригирующая гимнастика при сколиозе (методические рекомендации). – Киев,1981 – 21с.