Клініка, діагностика та концептуальні основи ортопедичних заходів у комплексному лікуванні дефектів та деформацій зубо-щелепної системи хворих з незрощеннями верхньої губи та піднебіння (стр. 3 из 8)

Проводили внутрішньоротові вимірювання ширини вело-фарингальної щілини – 252 вимірювання. Всього на 252-х діагностичних моделях верхньої та нижньої щелеп проведено 4536 вимірювань, аналіз яких дав можливість виявити закономірності росту і розвитку зубо-щелепної системи у дітей із природженими незрощеннями піднебіння.

У процесі обстеження хворих із природженими незрощеннями з метою забезпечення отримання об’єктивної інформації про стан зубо-щелепної системи, напрацьовано, апробовано та впроваджено у практичну роботу низку приладів та апаратів медико-технічного призначення, а саме – прилади для визначення глибини піднебіння і інших ортопедичних вимірювань; прилад для вивчення форми і розмірів зубних рядів за діагностичними моделями; стереофотографічні знімки спеціального призначення та обладнання для їх одержання; краніостат із касетним тримачем для одержання телерентгенограм голови (розпрацьований у 1977 році, ще до появи в Україні перших рентгенапаратів для телерентгенографії).

Для забезпечення оптимальної зручності при наданні лікарської допомоги таким хворим та для оптимізації технологічних процесів виготовлення ортопедичних та ортодонтичних виробів розпрацьована, апробована та випущена дослідними партіями низка апаратів, а саме – освітлювачі стоматологічні; фотополімеризатори на основі ультрафіолетових джерел випромінювання; фотонагрівачі стоматологічного призначення для термообробки стоматологічних матеріалів.

Всі зазначені апарати забезпечувалися нашим медико-технічним завданням, проходили медичне випробування під нашим керівництвом та знайшли своє втілення під час надання ортопедичної допомоги хворим з природженими вадами обличчя.

З розвитком фотографії краніометричні методи набули свого подальшого розвитку у фотометричних дослідженнях. Найбільшого розповсюдження набув метод дослідження форми профілю обличчя за Simon, що поєднує гнатостатику з фотостатикою. Цей метод неодноразово удосконалювався, однак основний його принцип – визначення форми щелепного профілю обличчя за лініями, що є перпендикулярними до горизонтальної Simon, зберігся до теперішнього часу.

Однак метод не позбавлений недоліків, оскільки носить описовий характер і не враховує особливостей будови обличчя при ортогнатичному прикусі у статевому та віковому аспектах.

У зв’язку з цим нами було вивчено будову профілю обличчя і відношення верхньої губи, нижньої губи та підборіддя до ліній “біометричного поля” у 271 дитини у віці від 8 до 16 років (хлопчиків – 143, дівчаток – 128) з нормогнатичним прикусом. Для визначення відношення нижньої частини профілю обличчя до “біометричного поля” нами розроблені і запропоновані спеціальні коефіцієнти цього поля.

Результати проведених досліджень дозволили, виходячи з коефіцієнтів відношення трьох точок до біометричного поля виділити п’ять варіантів (5 груп) серед обстежених.

Запропонований математичний метод оцінки профілю нижньої частини обличчя відносно до граничних ліній біометричного поля методом розрахунку запропонованих коефіцієнтів (K_ls, K_li, K_pg) вносить суттєвий елемент об’єктивної оцінки антропометричних даних і дозволяє у конкретних цифрових величинах оцінювати результати, що одержуються в процесі лікування. Особливо важливим є такий підхід у обстеженні хворих із природженими дефектами і деформаціями обличчя.

Результати досліджень та їх обговорення. У зв’язку з прискореним загальним розвитком дітей останнім часом спостерігаються певні особливості розвитку їх зубо-щелепної системи, в результаті чого виникає необхідність перегляду вікових нормативних показників величин щелеп та динаміки їх розвитку. Тому ми вважали за необхідне вивчити особливості розвитку і формування зубних рядів у дітей віком від 4 до 13 років; встановити динаміку розвитку щелеп у дітей цієї вікової групи та покласти їх за норму для порівняння з динамікою розвитку щелеп у дітей з природженими незрощеннями верхньої губи.

Дані вивчення розвитку щелеп свідчать, що сума чотирьох постійних різців збільшується на 10 мм для верхньої щелепи і на 6 мм для нижньої щелепи порівняно з сумою молочних 4-х різців. Ці зміни починаються в 6 років і закінчуються до 8 років. Надалі розміри суми різців не змінюються.

Ширина щелеп в області іклів з 4 до 13 років збільшується на 3 мм, в області премолярів - на 2 мм, в області перших постійних молярів з 7 до 13 років - на 3 мм. В області іклів основні зміни відбуваються в 6 років, в області премолярів і молярів - з 9 до 12 років. Довжина верхньої щелепи, а відповідно, і нижньої зазнає значно більших змін. Починаючи з 6-річного віку, цей розмір до кінця формування постійного прикусу збільшується більше, ніж на 10 мм (табл.1). Розвиток верхньої та нижньої щелеп за сагіталлю характеризується активністю росту з піком розвитку у період 6-7 років (див. рис. 1).

Отримані результати розмірів щелеп дітей різних вікових груп покладені в основу порівняльного вивчення розмірів щелеп та динаміки їх змін у дітей з природженими незрощеннями піднебіння.

Стан зубо-щелепної системи, зокрема стан зубних рядів верхньої і нижньої щелеп, визначався нами у 126 хворих із природженими незрощеннями піднебіння.

Результати вивчення розповсюдженості та структури аномалій зубо-щелепної системи у дітей з природженими незрощеннями верхньої губи та їх аналіз засвідчив:

– дефекти та деформації зубо-щелепної системи виявлені у 100,0% дітей з природженими незрощеннями верхньої щелепи, що майже у три рази більше, ніж у середньому у дітей загальної групи. Аномалії у 96,87% дітей зосереджені на верхній щелепі та у 50% на нижній щелепі та характеризуються поєднаністю та складними їх формами;

– розповсюдженість окремих видів аномалій зубо-щелепної системи серед дітей з природженими незрощеннями верхньої губи складає від 74,6% до 92,8% і з віком може збільшуватися або зменшуватися, але загальна розповсюдженість залишається на рівні 100%;

– найбільшу розповсюдженість у дітей обстежених груп складають аномалії зубних рядів (92,8%), серед яких аномалії розміщення окремих зубів виявлено у 74,8%, а аномалії прикусу у 82,5% обстежених;

– набуті дефекти зубних рядів унаслідок видалення постійних зубів у 12-16-річних дітей виявлені у 50,0% обстежених;

– серед аномалій прикусу, які діагностовані у 82,5% дітей з природженими незрощеннями піднебіння, найрозповсюдженішими є несправжня прогенія, яка виявлена у 45,2% обстежених та однобічний косий прикус, що виявлений у 19,4% дітей цієї групи (табл.2).

Таблиця 2

Загальна розповсюдженість окремих видів аномалій зубо-щелепної системи у дітей з природженими незрощеннями піднебіння в залежності від віку

Вид аномалій	Вік і кількість обстежених дітей
	7-11 років (73 чол.)		12-16 років (53 чол.)		Всього(126 чол.)
	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Аномалії положення окремих зубів	52	71,2	42	79,2	94	74,6
Аномалії зубних рядів	68	93,2	49	92,4	117	92,8
Аномалії прикусу	62	84,9	42	79,2	104	82,5
Аномалії піднебіння	62	84,0	42	79,2	104	82,5

У загальній структурі аномалій найбільшу частку складають аномалії зубних рядів (53,0%), і їх відсоток з віком зростає, а загальна кількість аномалій на одного обстеженого склала 8,2 аномалій і з віком має тенденцію до зростання (табл. 3).

Таблиця 3

Загальна структура окремих видів аномалій зубо-щелепної системи, виявлених у дітей з природженими незрощеннями піднебіння

Вид аномалій	Вік обстежених дітей і кількість виявлених аномалій
	7-11 років		12-16 років		Всього
	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Аномалії положення окремих зубів	84	16,4	108	21,0	192	18,7
Аномалії зубних рядів	260	50,6	285	55,4	545	53,0
Аномалії прикусу	62	12,1	40	7,8	102	10,0
Аномалії піднебіння	107	20,9	81	15,8	188	18,3
Всього	513	100	514	100	1027	100

З метою виявлення особливостей розвитку склепіння піднебіння у дітей з цією патологією, на гіпсових моделях верхньої щелепи проведено вимірювання висоти та ширини твердого піднебіння від рівня найбільшого заглиблення прикріплення ясенного краю у ділянці іклів, премолярів і молярів.

Зважаючи на винятково важливу роль велофарингіального змикання у процесі звукоутворення у дітей із природженими незрощеннями піднебіння, проведено вимірювання ширини щілини між заднім краєм відтвореного м’якого піднебіння та задньою стінкою глотки.

За результатами дослідження встановлено, що формування склепіння піднебіння у цієї групи дітей залежить від тяжкості природженої патології верхньої щелепи та оперативних втручань.

Склепіння піднебіння у дітей 7-11 років після хірургічного лікування часткового незрощення характеризується зменшенням його висоти у середній та задній частинах, але збереженням куполоподібної форми з центром у ділянці других премолярів. У 12-16 років спостерігається зменшення висоти склепіння у передній та середній частинах та збільшення висоти купола у ділянці першого та другого постійних молярів, після прорізування останніх. Ширина основи склепіння піднебіння характеризується загальним рівномірним розширенням у мезіодистальному напрямку при загальному зменшенні ширини у середньому на 2 мм.

М’яке піднебіння у дітей із природженими незрощеннями після оперативного лікування часткових природжених незрощень плескате, малорухоме, рубцевозмінне, найчастіше без сформованого язичка. Велофарингіальне зімкнення відсутнє, а ширина велофарінгіальної щілини дорівнює, у середньому від 15,3±2,5 мм до 16,8±2,6 мм (табл. 4).