Клініко-лабораторне обґрунтування вибору лікувально-профілактичного комплексу при дентальній імплантації (стр. 3 из 5)
Нормалізація цитохімічних показників нейтрофілів периферичної крові пацієнтів IV групи відбулася к 1-му місяцю (активність СДГ – 1,86 ± 0,07 ум. од. проти 1,88 ± 0,07 ум. од. у контролі; активність ЛДГ – 2,29 ± 0,13 ум. од. проти 2,28 ± 0,12 ум. од. у контролі), в ІІ групі активність СДГ через місяць була на 5,7 % нижче, а ЛДГ – на 4,72 % вище контролю (р1 > 0,05). Цитохімічні показники пацієнтів ІІІ групи нормалізувалися через 3 місяця, в пацієнтів І групи через 6 місяців після фіксації незнімних зубних протезів ще спостерігався виражений цитохімічний дисбаланс (активність СДГ – 1,43 ± 0,05 ум. од. проти 1,76 ± 0,06 ум. од. у контролі; активність ЛДГ – 2,80 ± 0,10 ум. од. проти 2,39 ± 0,13 ум. од. у контролі).
Результати біохімічного дослідження змішаної слини пацієнтів свідчать про те, що фіксація незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на імплантати викликає вірогідне збільшення показників АОА, АТА й ТПА в пацієнтів всіх груп. В пацієнтів І групи показники зберігаються на високому рівні протягом усього терміну спостереження (р1 < 0,05), в ІІ та ІІІ групі ці показники нормалізувались к 3 місяцю, в пацієнтів IV групи, де використовувалися імплантати з ГАП з додатковим застосуванням «Коллапан-Л» та «Ербісола», показники АОА, АТА й ТПА змішаної слини практично не відрізняються від даних контролю на протязі усього терміну спостереження, починаючи з першого місяця (р1 > 0,05, р2-4 < 0,05).
З метою оцінки лікувальної ефективності матеріалу «Коллапан-Л» та препарату «Ербісол» було обстежено та проліковано 22 пацієнти із запаленням навколоімплантатних тканин, встановленим за даними проби Шиллера-Писарева. Біофізичні дослідження показали, що при наявності проявів запалення слизової оболонки в області імплантату показники біопотенціалів збільшуються на 23 % (р < 0,05) та складають 192,01 ± 5,5 мВ. Після призначеного комплексного лікування з додатковим введенням запропонованих засобів (заповнення кісткового дефекту «Коллапаном-Л», парентеральне введення «Ербісолу», полоскання порожнини рота «Біодентом-3») відмічається чітка тенденція до нормалізації біопотенціалів з 1-го місяця, к 3-му місяцю показники практично відповідають показникам контролю (160,0 ± 4,5 мВ проти 156,0 ± 3,5 мВ у контролі). За результатами дослідження цитохімічної активності нейтрофілів периферичної крові пацієнтів із запаленням навколоімплантатних виявлено значне зниження аеробного окислення (активність СДГ – 1,42 ± 0,05 ум. од., що на 24,5 % нижче контролю) та ріст аеробного гліколізу (активність ЛДГ – 2,80 ± 0,10 ум. од., що на 23,9 % вище контролю). Після застосування комплексу засобів через 1 місяць активність СДГ складала 1,53 ± 0,08 ум. од., ЛДГ – 2,69 ± 0,11 ум. од. До 3-6 місяця спостережень цитохімічні показники нейтрофілів периферичної крові наближалися до контролю. Аналогічну динаміку мали біохімічні показники змішаної слини. При наявності запалення навколоімплантатних тканин показники АОА, АТА й ТПА були збільшені у порівнянні з контролем на 24,2 %, 23,0 % та 21,0 % відповідно (р < 0,05). Через 1 місяць з початку лікування відмічалася тенденція до зниження ферментативної активності змішаної слини, к 3-му місяцю фіксувалася повна нормалізація показників АОА, АТА й ТПА (р < 0,05), які залишалися на рівні контролю весь термін спостереження (до 12 місяців).
Таким чином, застосування в комплексному лікуванні хворих з проявами периімплантиту «Коллапану-Л», «Ербісола» та «Біодента-3» вже к третьому місяцю нормалізує показники біопотенціалів порожнини рота, біохімічні показники змішаної слини та активність дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові, що може опосередковано свідчити про закінчені процеси репарації в пошкоджених тканинах.
При дослідженні впливу дентальної імплантації на функціональну активність слинних залоз було зафіксовано збільшення швидкості слиновиділення, найбільше в пацієнтів І групи при використанні імплантатів без ГАП (на 88 %) (рис. 1). При одночасному застосуванні імплантатів без ГАП та комплексу рекомендованих засобів (ІІ група) швидкість салівації збільшилася на 48 %. В пацієнтів IV групи збільшення аналогічного показника було мінімальним (41 %). Найбільш швидка нормалізація функції слинних залоз відбувалася в пацієнтів ІІ та IV груп (к 3 місяцю). Після фіксації незнімної ортопедичної конструкції знову спостерігалось збільшення швидкості салівації. Нормалізація слиновиділення в пацієнтів І та ІІІ груп відбувалась тільки через 1,5 роки з моменту фіксації незнімної ортопедичної конструкції, а в пацієнтів ІІ та особливо IV групи наближається до вихідного рівня вже через 6 місяців, що свідчить про позитивний вплив запропонованого комплексу на функцію слинних залоз при дентальній імплантації.Вивчення результатів проби Шиллера-Писарева продемонструвало, що дентальна імплантація викликає хронічне запалення слизової оболонки порожнини рота (табл. 2). При використанні імплантатів без ГАП (І група) у віддалений термін лікування спостерігаються високі показники проби без тенденції до нормалізації. Застосування комплексу сприяє зниженню активності запального процесу, пов’язаного з імплантацією, що об’єктивно проявляється зниженням показників проби Шиллера-Писарева в пацієнтів ІІ та IV груп, в порівнянні з показниками І та ІІІ груп.
Таблиця 2
Показники проби Шиллера-Писарева в пацієнтів
після дентальної імплантації та подальшого протезування
| Строкидослідження | І група | ІІ група | ІІІ група | IVгрупа |
| до імплантації | 1,24 ±0,015 | 1,16 ±0,012p2 > 0,05 | 1,25 ±0,018p2 > 0,05 | 1,24 ±0,016p2 > 0,05 |
| після імплантації | ||||
| через 1 міс. | 2,88 ±0,035p1 < 0,01 | 2,72 ±0,024p1<0,01; p2<0,05 | 2,87 ±0,022p1<0,01; p2>0,05 | 2,68 ±0,026p1<0,01; p2<0,05 |
| через 3 міс. | 2,84 ±0,029p1> 0,05 | 2,56 ±0,031p1<0,05; p2<0,05 | 2,79 ±0,038p1>0,05; p2>0,05 | 2,51 ±0,027p1<0,05; p2<0,01 |
| через 6 міс. | 2,80 ±0,033p1 > 0,05 | 2,52 ±0,036p1>0,05; p2<0,05 | 2,70 ±0,025p1>0,05; p2>0,05 | 2,37 ±0,019p1<0,05; p2<0,01 |
| після фіксації незнімних конструкцій | ||||
| через 1 міс. | 2,92 ±0,037p1 > 0,05 | 2,76 ±0,032p1<0,05; p2<0,05 | 2,87 ±0,022p1<0,05; p2>0,05 | 2,75 ±0,028p1<0,05; p2<0,05 |
| через 6 міс. | 2,96 ±0,021p1 > 0,05 | 2,64 ±0,028p1<0,05; p2<0,01 | 2,75 ±0,019p1<0,05; p2<0,05 | 2,48 ±0,026p1<0,05; p2<0,01 |
| через 1 рік | 2,88 ±0,035p1 > 0,05 | 2,52 ±0,036p1<0,05; p2<0,01 | 2,62 ±0,038p1<0,05; p2<0,05 | 2,41 ±0,023p1>0,05; p2<0,01 |
| через1,5 роки | 2,80 ±0,033p1 > 0,05 | 2,44 ±0,034p1>0,05; p2<0,01 | 2,54 ±0,027p1>0,05; p2<0,05 | 2,34 ±0,024p1>0,01; p2<0,01 |
Примітка:p1 – достовірність розрахована по відношенню до показників попереднього строку дослідження; p2 - достовірність розрахована по відношенню до показників І групи.
Проведене на різних етапах лікування рентгенологічне обстеження дозволяє стверджувати, що дентальна імплантація у всіх пацієнтів приводить до зниження висоти альвеолярного гребеня, при цьому ступінь зниження цієї висоти, а також швидкість та повноцінність процесів остеоінтеграції значною мірою залежить від виду імплантатів та супутніх лікувально-профілактичних заходів. Найкращі результати були отримані в пацієнтів IV групи із застосуванням повного лікувально-профілактичного комплексу, де зниження висоти альвеолярного гребня було на 58 % менше, ніж в пацієнтів І групи. В ІІ та ІІІ групі цей показник менше на 29 % та 32 % відповідно. При дослідженні структури періімплантатних тканин встановлено, що найбільш швидко процеси остеоінтеграції протікав у пацієнтів IV групи: структура кісткової тканини навколо імплантату була однорідною, мала високу оптичну щільність, периімплантатна щілина не визначалася вже через 3 місяці після дентальної імплантації. Подібна картина в пацієнтів ІІ та ІІІ груп спостерігалась тільки через 6 місяців, тоді як у хворих І групи процес остеоінтеграції був уповільнений: у деяких пацієнтів остеоінтеграція імплантатів була неповною навіть через 2 роки після проведеної дентальної імплантації, що може бути предиктором передчасної втрати імплантатів.
Таким чином, проведені клініко-лабораторні дослідження довели, що застосування опрацьованого нами комплексу лікувально-профілактичних заходів (імплантати з гідроксиапатитовим покриттям, «Коллапан-Л» та «Ербісол») сприяє зниженню розвитку запальних процесів й оптимізації процесу остеоінтеграції дентальних імплантатів.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності ортопедичного лікування хворих з використанням імплантатів шляхом розробки комплексу лікувально-профілактичних заходів для оптимізації умов остеоінтеграції дентальних імплантатів та зниження ризику розвитку подальших ускладнень.
1. Доведено, що установка імплантатів супроводжується значним порушенням швидкості салівації та антиокислювальної, антитриптичної та трипсиноподібної активності змішаної слини. Швидкість салівації у всіх досліджуваних групах достовірно збільшується з першого по третій місяць до 1,28 ± 0,046 мл/хв., проте в групі із застосуванням комплексу збільшення швидкості салівації якнайменше виражено та к кінцю третього місяця наближається до норми, складаючи 0,77 ± 0,037 мл/хв. Антиокислювальна активність збільшується на 18,2 % та складає 0,039 ± 0,003 ммоль/л, трипсиноподібна активність зростає на 17,1 % і складає 56,12 ± 1,32 мкат/л, антитриптична – на 17,5 % (168,15 ± 12,21 ІЕ/мл).