МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
ДУ “ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ
АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
ВЛАСОВА ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
УДК: 616.33/.34- 002.72-07-085
КЛІНІКО-МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ТА ІМУНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ КАНДИДОЗУ ТОВСТОЇ КИШКИ
14.01.36 – гастроентерологія
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Дніпропетровськ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Степанов Юрій Миронович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Звягінцева Тетяна Дмитрівна, Харківська державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри гастроентерології;
доктор медичних наук, професор Дорофєєв Андрій Едуардович, Донецький національний медичний університет ім. Горького МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб №2
Захист дисертації відбудеться “ 26 ” лютого 2008 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України та ДУ “Інститут гастроентерології АМН України” (пр. Правди, 96 м. Дніпропетровськ, 49074)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського 9, м.Дніпропетровськ, 49044)
Автореферат розісланий “ 19 ” січня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор М.Б. Щербиніна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. За даними ВООЗ на грибкові інфекції хворіє кожна п’ята людина на планеті. В останні роки у загальній структурі захворювань як у нашій країні, так і у більшості закордонних держав відзначається невпинне зростання патологічних станів, які створюють сприятливі умови для розвитку опортуністичних інфекцій, спостерігається зростання численності мікозів, серед котрих лідирує кандидоз (С.А.Бурова, И.В.Курбатова, 2000). За даними вітчизняних та зарубіжних авторів, у 10-25% осіб, які не мають клінічних проявів грибкового ураження Саndida, останні виявляються в порожнині рота, у 65-80% в кишечнику, в детриті гастродуоденальних виразок приблизно в 17% випадків (А.Р.Златкина и соавт., 2001).
Виділяють низку причин, що призводять до виникнення кандидозу органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ). До них слід віднести: старіння, вагітність, лактацію, неповноцінне харчування, депресію системи Т-клітин, великі опіки та великі обсяги хірургічного втручання, застосування імунодепресантів, антиметаболітів, цитостатиків, опромінення та антибіотиків (В.П.Шипулин, 2002; Н.Baumetal., 2005; К.Е.Monkemulleretal., 2000). Важливе місце серед причин, що сприяють розвитку кандидозу товстої кишки (КТК), посідає тривала антибіотикотерапія, особливо антибіотиками широкого спектру дії, які елімінують нормальну мікрофлору, що, в свою чергу, забезпечує колонізаційну резистентність кишечнику. Антибіотикотерапія дуже широкого застосовується в лікуванні туберкульозу та пневмонії, панкреатиту, холециститу, ерадикації Helicobacter рylorі тощо (Ю.Т.Дьяков, Ю.В.Сергеев, 2003). Загальновизнана антиґелікобактерна терапія згідно з Маастрихтськими консенсусами 1996, 2000, 2005 років передбачає використання стандартних схем з антибіотиками, що також може викликати кандидозне ураження слизових оболонок ШКТ, в тому числі, з порушенням імунітету хворих (Н.П.Елинов, 2001). На тлі лікування антибіотиками кандидоз шкіри та слизових оболонок (СО) виявляється у 15,1%, порожнини рота у 6,6%, стравоходу у 0,7-1,5%, кишечнику – зустрічається не менш ніж у 2,5% хворих (А.Р.Златкина и соавт., 2001).
За даними ВООЗ при лікуванні хворих більш, ніж у 75% випадків призначення антибіотиків визнано нераціональним, тому питання диференційної діагностики між антибіотико-асоційованим порушенням нормобіозу та кандидозу кишечнику досить актуальні (С.В.Іванов, С.Г.Свиридит, 2006). Для хворого з симптомом діареї набуває важливості своєчасна постановка діагнозу кандидозу, котрий може бути маркером фонового захворювання, пов’язаного з порушенням імунітету. Разом з цим, антибіотико-асоційована діарея частіше викликана Clostridium difficile та потребує, насамперед, корекції мікрофлори (Л.Д.Калюжна, В.В.Лисин, 1983).
Завдяки варіабельності та неспецифічності клінічної картини КТК часто виникають труднощі в диференційній діагностиці діареї у пацієнтів з синдромом подразненої кишки (СПК). Відсутність твердої позиції та складності у питаннях діагностики коменсалізму та інфекції Саndida ставлять у глухий кут багатьох лікарів при призначенні терапії хворим на СПК з дисбіозом (В.В.Василенко, 2000).
Останнім часом у гастроентерології знайшли розповсюдження нові концепції активації ендогенної умовно-патогенної флори (Ю.Т.Дьяков, Ю.В.Сергеев, 2003). Але й дотепер фактично не існує єдиної думки щодо імовірних механізмів патологічного впливу умовно-патогенного агента Саndida, лише на етапі імунобіологічного конфлікту у порожнині органа без упровадження в тканини макроорганізму (А.Р.Златкина и соавт., 2001). Більш приваблюючою виглядає концепція, згідно з якою вважається, що кандидоз СО позакишкової локалізації (порожнини рота, стравоходу, шлунка, геніталій) або кандидоз з ураженням паренхіматозних органів є наслідком транслокації грибів з кишки, яка е місцем персистенції даних мікроорганізмів.
Тому особливої важливості набуває окреслення критеріїв діагностики КТК. До них відносять – виявлення росту Саndida при культуральному дослідженні калу до рівня понад 10000 КУО/г, дисбіозу, можливо, з умовно-патогенним компонентом мікст-інфекції в поєднанні з симптомами диспепсії та позитивною динамікою від лікування антимікотичними препаратами на фоні клініко-лабораторних ознак імунодефиціту.
Навіть при своєчасній діагностиці та лікуванні сучасними антимікотичними засобами КТК в 27,8% випадків набуває рецидивуючого перебігу (Т.І.Желнова, 1996). Це обґрунтовує необхідність комплексного підходу до питання лікування кандидозу, з урахуванням не тільки мікотичного ураження, але і фонового захворювання, стану імунного статусу. Тому вивчення особливостей клініки, показників лабораторних досліджень та імунної системи у пацієнтів з КТК, а також шляхів ефективного лікування цих хворих є надто актуальною проблемою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії ІН.01.03 “Вивчення патогенетичних механізмів порушень функції гастродуоденальної зони та розробка на їх основі нових методів діагностики, лікування та профілактики захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, гепатобіліарної зони та кишечнику” (№ державний реєстраційний 0103U003649).
Мета дослідження: підвищення ефективності лікування КТК на підставі вивчення найбільш характерних змін імунологічного та мікробіологічного стану кишечнику.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
1. Проаналізувати основні умови виникнення та особливості клінічних проявів КТК у хворих гастроентерологічного профілю з ознаками імунодефіциту.
2. Оцінити характер змін кишкової мікрофлори при КТК у хворих гастроентерологічного профілю, визначити їх взаємозв’язок з досліджуваними клініко–лабораторними порушеннями.
3. Дослідити наявність ендоскопічних та цитологічних змін СО при КТК, оцінити їх діагностичну цінність.
4. Вивчити основні показники неспецифічної ланки клітинного імунітету та характер їх змін у хворих на КТК.
5. Обґрунтувати доцільність та дослідити клінічну ефективність комплексного лікування хворих на КТК з використанням “Натаміцину”, “Пробіовіту” та “Ехінацеї”.
Об’єкт дослідження: хворі гастроентерологічного профілю з наявністю супутнього КТК.
Предмет дослідження: клінічні симптоми, стан мікробіологічних, ендоскопічних та цитологічних змін слизової оболонки товстої кишки (СОТК), імунологічні показники до - та після комплексної терапії кандидозу.
Методи дослідження: анамнестичні, загально клінічні, мікробіологічні (стан кишкового мікробіоценозу вивчали бактеріологічним методом), ендоскопічні (візуальна оцінка СОТК та отримання біопсійного матеріалу), цитологічні (дослідження зафарбованого патологічного матеріалу СОТК проводили на світлооптичному рівні), імунологічні (рівень CD4, CD8, CD4/CD8 визначали за допомогою моноклональних антитіл), методи статистичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на підставі клінічних, мікробіологічних, цитологічних, інструментальних та імунологічних досліджень розкрито особливості виникнення та перебігу КТК, патогенетично обґрунтована доцільність його комплексного лікування з використанням антимікотика “Натаміцину”, пробіотика “Пробіовіту” та імуномодулятора “Ехінацеї”.
Уперше використано комплексний підхід у діагностиці КТК, проаналізована порівняльна діагностична значущість різних методів (мікробіологічного, ендоскопічного, цитологічного, імунологічного). Визначено більш високу інформативність та пріоритет мікробіологічного дослідження в порівнянні з ендоскопічним та цитологічним методами дослідження.
Уперше показано, що за частотою ендоскопічних змін СОТК та цитологічної картини колонобіоптатів пацієнти з КТК фактично не відрізняються від хворих без КТК. При цьому частота основних клінічних синдромів (больового, здуття, проносів та закрепів), а також диспепсичних явищ достовірно перевищує аналогічні показники у хворих без діагностованого КТК.