Отже, вивчення стану психосоціальної адаптації хворих на розповсюджений псоріаз показало взаємозв’язок соматичної та психоемоційної сфери. Взаємозв’язок психічної та шкірної сфер є новим як на рівні загальної медичної концепції, так і з позицій приватного ставлення до хвороби (клінічного, нейрофізіологічного, психодинамічного, психосоматичного).
У результаті клініко-психологічного обстеження хворих на розповсюджений псоріаз ми спостерігали нервово-психічні розлади, особистісну й соціальну дезадаптацію. Після проведення лікування таких хворих за нашою методикою відзначено значну позитивну динаміку клінічних показників психосоціальної адаптації.
Ми звернули увагу на більш виражені зміни показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) в обстежених хворих до і після проведеного лікування за нашою методикою (І група), порівняно з традиційною терапією (ІІ група) з приводу розповсюдженого псоріазу.
Зокрема, наявні достовірні зміни показника малонового альдегіду (МА) в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз І і ІІ груп до і після лікування. У порівнянні кількості малонового альдегіду в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,05) різницю. Спостерігалася достовірна різниця показника МА після лікування за нашою методикою (p3<0,01) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою. У порівнянні дієнових кон’югатів в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено недостовірну (p2>0,05) різницю. Різниця кількості дієнових кон’югатів після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) була з достовірністю p3<0,05. Різниця аналогічного показника у порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001. Достовірно вища (р1<0,001) кількість каталази була до лікування в сироватці обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж після лікування за нашою методикою. У порівнянні кількості каталази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця кількості каталази у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно. Значна динаміка відбулася з боку карбоангідрази в обстежених хворих І і ІІ груп на розповсюджений псоріаз до і після лікування. У порівнянні показника карбоангідрази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника карбоангідрази у порівнянні після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Під час аналізу отриманих даних ми спостерігали достовірно вищий (р1<0,001) рівень трансферину після лікування за нашою методикою в сироватці крові обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж до лікування. У порівнянні рівнів трансферину в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця вмісту трансферину в порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. У сироватці крові хворих рівень церулоплазміну до лікування був достовірно вищий від такого ж показника в обстежених хворих після лікування в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів показника церулоплазміну в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця рівнів церулоплазміну в порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно.
Для підтвердження впливу на різноманітні функції печінки ми вивчали такі ферментативні показники печінки в обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз: аланінамінотрансфераза (АлаТ), аспартатамінотрансфераза (АсаТ), холінестераза (ХЕ), сорбітолдегідрогеназа (СДГ), аргіназа (Арг), лактатдегідрогеназа (ЛДГ). Під час дослідження в обстежених хворих на розповсюджений псоріаз рівень аланінамінотрансфераза (АлаТ) до лікування був вищий із однаковою достовірністю (р1<0,001), ніж аналогічний показник після лікування хворих в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів аланінамінотрансферази (АлаТ) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. В статистичному порівнянні рівнів аланінамінотрансферази (АлаТ) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою (КГ) спостерігалася однакова достовірна (p3<0,001) різниця. Досліджено рівень аспартатамінотрасферази (АсаТ) до і після лікування за нашою методикою (І група) та традиційною терапією (ІІ група), який був менший з різною достовірністю в обох групах після лікування. У порівнянні рівнів аспартатамінотрасферази в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2>0,05) різницю. Спостерігалася різна достовірна (p3<0,001) різниця у порівнянні показника АсаТ після лікування за нашою методикою (р3<0,05) і ТТ (p3<0,001) та контрольною групою (КГ). В сироватці крові хворих рівень ХЕ до лікування був достовірно менший від такого ж показника в обстежених хворих після лікування в І і ІІ групах. У порівнянні рівнів показника ХЕ в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та традиційною терапією встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця рівнів холінестерази (ХЕ) у порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Достовірно вища (р1<0,001) кількість сорбітолдегідрогенази (СДГ) була до лікування в сироватці обстежених хворих на розповсюджений псоріаз, ніж після лікування за нашою методикою. В порівнянні кількості сорбітолдегідрогенази (СДГ) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця кількості сорбітолдегідрогенази (СДГ) при порівнянні показників після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3>0,05 та p3<0,001 відповідно. Значна динаміка відбулася щодо показника аргінази (Арг) в обстежених хворих І і ІІ груп на розповсюджений псоріаз до і після лікування. У порівнянні показника аргінази (Арг) в обстежених нами хворих І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,001) різницю. Різниця показника аргінази (Арг) після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольною групою була p3<0,001 та p3>0,05 відповідно. Після лікування традиційною терапією (ІІ група) різниця лактатдегідрогенази була достовірна (р1<0,05), порівняно з показником до лікування. У порівнянні кількості лактатдегідрогенази (ЛДГ) в обстежених нами хворих на розповсюджений псоріаз І і ІІ груп після проведеного лікування за нашою методикою та ТТ встановлено достовірну (p2<0,05) різницю. Різниця кількості лактатдегідрогенази після лікування за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб) була недостовірна p3>0,05, а різниця аналогічного показника в порівнянні після лікування ТТ і КГ була із достовірністю p3<0,001.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на розповсюджений псоріаз на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу даного захворювання та використання в комплексній терапії вітчизняних препаратів: комплексу вітамінів та амінокислот – “Кардонату” у поєднанні із гепатопротектором – “Дарсіл”.