Аналізуючи отримані нами дані, можна стверджувати, що хірургічне видалення матки та яєчників порушує механізм негативного зворотного зв’язку в системі гіпофіз-яєчники і призводить до глибоких змін у рівні гонадотропних гормонів (ЛГ та ФСГ), індексу ЛГ/ФСГ та концентрації естрадіолу в обстежених жінок (табл.1). Впродовж шести місяців післяопераційного періоду концентрація пролактину у всіх групах в динаміці спостереження змінювалась незначно та знаходилась в межах норми.
Гістероваріоектомія веде до зростання рівня ФСГ до (37,32±2,83) МО/л через один місяць спостереження в першій групі обстежених, тоді як у жінок, що отримували гормонотерапію двофазним естроген-гестагенним препаратом, цей показник був незначно нижчим і становив (31,53±2,01) МО/л, а в третій групі достовірно (p<0,05) нижчим – (28,76±1,76) МО/л (табл. 1). Через три та шість місяців рівень ФСГ продовжував зростати (від доопераційного) в першій групі хворих у 3,2 та 4,1 рази відповідно. Тоді як застосування традиційної гормонотерапії сповільнювало ріст цього показника: ФСГ зростав у 2,4 та 2,9 рази (від доопераційного) через три та шість місяців спостереження відповідно. У третій групі хворих, яким призначали розроблений комплекс гормональної терапії, рівень ФСГ через шість місяців після операції становив (41,02±2,11) МО/л і достовірно не відрізнявся від показника природної менопаузи.
Результати наших досліджень свідчать про достовірні коливання рівня ЛГ в динаміці спостереження, спричинені хірургічним виключенням оваріальної секреції. Так, рівень ЛГ через місяць після операції достовірно зростав і становив в порівнянні з доопераційними показниками 156, 145 і 136 % відповідно у жінок першої, другої та третьої груп. Через три та шість місяців після операції продовжувалась тенденція до зростання цього показника, але достовірних відмінностей у жінок другої та третьої груп з рівнем ЛГ у менопаузі не спостерігалось.
За рахунок швидкого зростання концентрації ФСГ у порівнянні з концентрацією ЛГ впродовж всього спостереження у всіх групах обстежених індекс ЛГ/ФСГ достовірно зменшувався у порівнянні з доопераційним показником. Через шість місяців цей показник був достовірно вищим у жінок третьої групи у порівнянні з першою та другою групами хворих.
Таблиця 1
Показники гормонального статусу в обстежених жінок в динаміці
спостереження (M± m)
| Групи (n=30) | Показник | |||||
| ФСГ, МО/л | ЛГ, МО/л | Пролактин, мкг/л | Естрадіол, нг/л | Індекс ЛГ/ФСГ | ||
| Контрольна (природна менопауза) | 41,11±1,98 | 35,92±1,73 | 7,89±0,69 | 59,89±1,97 | 0,89±0,03 | |
| До операції | 16,27±1,55▼ | 19,13±1,60▼ | 9,86±0,69▼ | 84,45±4,07▼ | 1,23±0,03▼ | |
| Через один місяць післяоперації | І | 37,32±2,83¤ | 29,95±2,00▼, ¤ | 8,39±0,75 | 61,46±2,27¤ | 0,84±0,04¤ |
| ІІ | 31,53±2,01▼, ¤ | 27,82±1,63▼, ¤ | 8,94±0,72 | 70,48±2,12▼, ¤, * | 0,92±0,04¤ | |
| ІІІ | 28,76±1,76▼ , ¤, * | 26,02±1,40▼, ¤ | 7,95±0,63¤ | 75,05±2,30▼, ¤,* | 0,92±0,02¤ | |
| Через три місяці післяоперації | І | 51,86±3,01▼, ¤, ∆ | 39,32±2,55¤, ∆ | 7,77±0,72¤ | 50,04±2,18▼, ¤, ∆ | 0,76±0,02▼ , ¤, ∆ |
| ІІ | 38,80±1,82¤, *,∆ | 34,05±1,61¤, ∆ | 7,05±0,57¤, ∆ | 66,56±2,17▼, ¤, * | 0,88±0,02¤ , * | |
| ІІІ | 34,54±1,97▼, ¤, *,∆ | 31,19±1,78¤ ,*, ∆ | 8,70±0,57** | 65,18±2,02¤, *,∆ | 0,91±0,02¤, * | |
| Через шість місяців післяоперації | І | 67,22±3,36▼ , ¤, ♦,■ | 48,98±2,27▼ , ¤, ♦,■ | 7,00±0,35¤ | 39,92±1,48▼ , ¤, ♦,■ | 0,74±0,01▼ , ¤, ♦ |
| ІІ | 47,38±1,99▼, ¤,*,♦,■ | 39,92±1,48¤ , *,♦,■ | 8,07±0,61 | 63,09±2,00¤ , *,♦ | 0,85±0,01¤ , * | |
| ІІІ | 41,02±2,11¤,*, **,♦,■ | 37,00±1,78¤, *,♦,■ | 6,76±0,55¤, ■ | 60,29±1,93¤ , *,♦ | 0,91±0,02¤ ,* ,** | |
Примітки:
▼– достовірно (p<0,05) у порівнянні з контрольною групою
¤ – достовірно (p<0,05) у порівнянні з рівнем до операції
* – достовірно (p<0,05) у порівнянні з показниками першої групи
**– достовірно (p<0,05) у порівнянні з показниками другої групи
∆ – достовірно (p<0,05) у порівнянні показників через 1 та 3 місяці після операції
■ – достовірно (p<0,05) у порівнянні показників через 3 та 6 місяців після операції
♦ – достовірно (p<0,05) у порівнянні показників через 1 та 6 місяців після операції
Зниження рівня естрадіолу через один, три та шість місяців після операції залежало від призначеної схеми лікування. Так, через шість місяців після операції рівень естрадіолу був найнижчий і становив 47 % від початкового рівня у жінок першої групи. Застосування гормональної терапії сповільнювало процес зниження концентрації естрадіолу у жінок другої та третьої груп і його рівень в динаміці спостереження коливався в межах вікової менопаузи.
За результатами наших досліджень, використання гормонотерапії у жінок другої та третьої груп суттєво не впливає на зростання концентрації ФСГ та ЛГ протягом спостереження, що, очевидно, свідчить про зменшення чутливості зворотного зв’язку між гонадотропними гормонами гіпофіза та яєчниковими стероїдами. Однак застосування гормонотерапії достовірно зменшувало клінічні прояви та тяжкість перебігу посткастраційного синдрому у порівнянні з групою жінок, які такого гормонального лікування не отримували.
Динаміка клінічних симптомів ПОЕС відповідала динаміці менопаузального індексу Куппермана у обстежених жінок (табл. 2).
Таблиця 2
Показники модифікаційного менопаузального індексу в обстежених жінок в динаміці спостереження, бали (M± m)
Групи | Симптоми | ||||
| Нейро-вегетативні | Психо-емоційні | Обмінно-ендокринні | Індекс Куппермана | ||
| Контрольна (n=30) | 6,23±0,57 | 3,43±0,38 | 0,83±0,14 | 10,50±0,98 | |
| Основна (до операції) (n=109) | 6,29±0,37 | 2,42±0,15 к | 0,58±0,07 | 9,29±0,56 | |
| Через один місяць післяоперації | І (n=30) | 15,23±1,09▼, ¤ | 9,43±0,71▼, ¤ | 1,03±0,11 ¤ | 25,70±1,77▼, ¤ |
| ІІ (n=30) | 11,57±0,89▼, ¤,* | 7,20±0,65▼, ¤, * | 0,70±0,11 * | 19,47±1,61▼, ¤,* | |
| ІІІ (n=30) | 11,07±0,89▼, ¤,* | 6,10±0,50▼ , ¤,* | 0,67±0,13 * | 17,83±1,44▼, ¤,* | |
| Через три місяці післяоперації | І (n=30) | 18,07±1,26▼ , ¤ | 12,70±0,82▼, ¤, ∆ | 1,97±0,22▼ , ¤, ∆ | 32,73±2,15▼ , ¤, ∆ |
| ІІ (n=30) | 10,00±0,71▼, ¤,* | 6,40±0,50▼ , ¤, * | 0,60±0,10 * | 17,00±1,27▼, ¤,* | |
| ІІІ (n=30) | 8,70±0,77▼ , ¤,*, ∆ | 5,00±0,37▼, ¤, *, ** | 0,47±0,09 ▼ , * | 14,17±1,14▼, ¤,* | |
| Через шість місяців післяоперації | І (n=30) | 24,13±1,51▼, ¤, ■, ♦ | 14,87±0,71▼, ¤, ♦ | 3,00±0,19▼, ¤, ■, ♦ | 42,00±2,24▼ , ¤, ■, ♦ |
| ІІ (n=30) | 8,37±0,65▼, ¤, *, ♦ | 5,13±0,45▼ , ¤, *, ♦ | 0,50±0,10* | 14,00±1,16▼ , ¤,*, ♦ | |
| ІІІ (n=30) | 5,40±0,60*, **, ■, ♦ | 3,23±0,38* , **, ■, ♦ | 0,40±0,09▼,*, ** | 9,03±1,04*, **, ■, ♦ | |
Примітки:
▼– достовірно (p<0,05) у порівнянні з контрольною групою
¤ – достовірно (p<0,05) у порівнянні з рівнем до операції
* – достовірно (p<0,05) у порівнянні з показниками першої групи
**– достовірно (p<0,05) у порівнянні з показниками другої групи
∆ – достовірно (p<0,05) у порівнянні показників через 1 та 3 місяці після операції
■ – достовірно (p<0,05) у порівнянні показників через 3 та 6 місяців після операції
♦ – достовірно (p<0,05) у порівнянні показників через 1 та 6 місяців після операції
Аналізуючи частоту та інтенсивність нейровегетативних та психоемоційних симптомів через один, три та шість місяців, можна відмітити достовірне зростання цих проявів у жінок, що не отримували специфічної гормонотерапії. Тоді як у хворих, яким проводилась специфічна гормонотерапія, протягом другого-третього місяців частота та інтенсивність нейровегетативних та психоемоційних симптомів не наростала, а з четвертого по шостий місяць відбувалось поступове зникнення даних симптомів. Про високу ефективність розробленого комплексу гормонотерапії в порівнянні з традиційним свідчить те, що через шість місяців дані симптоми діагностувались майже вдвічі рідше.
Через один місяць після операції індекс Куппермана достовірно зростав в 2,8; 2,1 і 1,9 рази у жінок першої,другої та третьої групи відповідно. Через три та шість місяців у жінок, що не отримували специфічної гормонотерапії, індекс Куппермана продовжував достовірно зростати відповідно в 3,5 та в 4,5 рази від доопераційного. У жінок, що отримували традиційну гормонотерапію, менопаузальний індекс через три та шість місяців поступово зменшувався в порівнянні з показником через один місяць, але був в 1,8 та 1,5 рази вищий від доопераційного. У жінок, що лікувались розробленим методом гормонотерапії, індекс Куппермана через три та шість місяців зменшувався в порівнянні з показником через один місяць і досягав передопераційного рівня наприкінці спостереження. Менопаузальний індекс у жінок третьої групи через шість місяців після операції достовірно не відрізнявся від показника природної менопаузи та був достовірно нижчий, ніж у жінок першої та другої груп.