Диференційну діагностику розладу загального характеру у 41 пацієнта ІІ підгрупи зі скаргами на парестезії губ, щік, піднебіння, іноді – горла, що не змінювались під час їди, послаблене виділення слини, зміни смакової чутливості, порушення сну впродовж 2-3 місяців після протезування зубів (при огляді – незначна гіперемія, набряклість, послаблене зволоження СОПР, ділянки десквамації, сіруватий наліт і поглиблення складок язика) проводили з глосодинією (К14.6), стомалгією (G90.8) у 24 пацієнтів ІІІ підгрупи основної групи.З’ясовано підвищену вразливість організму до подразнень, зумовлених підвищенням показників потенціометрії, відповідно – 207,2±2,1 проти 155,7±1,6 мВ, 26,3±4,3 проти 16,5±3,6 мкА «метал–СОПР» (чутливість 67,8%, специфічність 72,2%), та порогу НЦП губ – 123,3±2,4 проти 138,3±7,1 мВ, щік – 148,6±2,5 проти 127,4±2,5 мВ, ясен – 153,4±2,7 проти 129,3±2,4 мВ і язика – 126,3±2,2 проти 141,4±2,6 мВ (чутливість 79,7%, специфічність 76,3%), що визначили статистично значущі (р<0,05) відмінності у пацієнтів ІІ та ІІІ підгруп і дали змогу визначити роль посилення гальванічними подразненнями ноцицептивного збудження рецепторів порожнини рота при гальванічно-рефлекторному розладі.
Диференційну діагностику розладу загального характеру у 38 пацієнтів ІІ підгрупи зі скаргами на відчуття “перешкоди” під час жування та розмови, послаблення апетиту, порушення сну, стурбованість станом здоров’я впродовж 2-3 місяців після протезування зубів (при огляді – конструктивні недоліки ЗП-М) проводили з психастенічним неврозом (F48.8), клімактеричним синдромом (N95.1) у 25 пацієнтів ІІІ підгрупи основної групи. У пацієнтів ІІ підгруп з’ясовано підвищену вразливість організму до подразнень з проявами соматичних, емоційних і поведінкових реакцій несприйняття ЗП-М. Так, результати додаткових досліджень, зокрема – статистично значущі (р<0,05) відмінності показників високого рівня реактивної, відповідно – 52,6% проти 32,0% і особистісної тривожності, відповідно – 44,8% проти 36,0% випадків (чутливість 69,4%, специфічність 74,6%), а також розподіл проявів НПц НАР відповідно – 7 проти 3, СПц, відповідно – 10 проти 7, ННц, відповідно – 21 проти 15 випадків (чутливість 62,2%, специфічність 69,8%), вказували на адаптаційну форму розладу.
За результатами диференційної діагностики, оклюзійні розлади виявлено у 46 (21,2%) осіб, гальванічно-рефлекторні – у 41 (18,9%) особи, гальванічно-запальні – у 39 (18,0%) осіб, адаптаційні – у 38 (17,5%) осіб, гальванічно-токсичні – у 32 (14,7%) осіб, гальванічно-алергійні – у 21 (9,7%) особи серед 217 пацієнтів ІІ підгрупи основної групи.
У ході дослідження на підставі систематизації проявів ускладнень, що відповідають рубрикам “неуточнених станів” МКХ-10, зокрема – класу ХІ “Хвороби органів травлення”, а також підкласам “Інші загальні симптоми і ознаки”, “Невідомі та неуточнені причини захворювання” класу ХVІІІ “Симптоми, ознаки та відхилення від норми, що виявлені при клінічних і лабораторних дослідженнях”, “Несприятливі ефекти, не класифіковані в інших рубриках”, у т.ч. Т88.7 – “Патологічна реакція на лікарські засоби чи медикаменти, не уточнена” класу ХІХ “Травми, отруєння та інші наслідки впливу зовнішніх чинників”, запропоновано включити гальванічно-запальний розлад, оклюзійний розлад, гальванічно-токсичний розлад, гальванічно-алергійний розлад, гальванічно-рефлекторний розлад і адаптаційний розлад до блоку Т88.8 класу ХІХ “Уточнені ускладнення стоматологічних втручань, не класифіковані в інших рубриках”.
У завершальній частині дослідження на 2-му і 3-му етапах спостереження, відповідно – через 3 і 6 міс. після заміни ЗП-М, ми провели аналіз результатів лікування 60 пацієнтів І підгрупи з порушенням фіксації (22), пошкодженням конструкцій (38) ЗП-М і 60 пацієнтів ІІ підгрупи основної групи – по 10 осіб з кожною формою розладу, у яких при обстеженні було виявлено порушення фіксації (24), пошкодження конструкцій (36) ЗП-М, котрі погодилися на запропонований нами план лікування.
Як показали результати обстеження, у пацієнтів І підгрупи ЗП-М з однорідного сплаву були у 14 осіб (23,3%), різних сплавів – у 46 осіб (76,7%); при лікуванні, відповідно – у 45 (75,0%) і у 15 (25,0%) осіб. У пацієнтів ІІ підгрупи, відповідно – у 17 (28,3%) і 43 (71,7%) осіб, та у 43 (71,7%) і 17 (28,3%) осіб. Згідно з одержаними даними, при обстеженні зареєстровано 2,27 випадків застосування сплавів металів на одне клінічне спостереження для І підгрупи і 2,06 – для ІІ підгрупи основної групи, а при лікуванні, відповідно –1,47 і 1,48, що вказувало на скорочення кількості випадків застосування сплавів металів на 35,2% у І підгрупі та 28,2% – у ІІ підгрупі, в середньому – на 31,7%.
За даними клінічних спостережень, у пацієнтів І і ІІ підгруп основної групи не було суттєвих відмінностей придатності ЗП-М до застосування за показниками біосумісності і стану поверхні. Так, придатними до застосування були ЗП-М у 107 (44,6%) випадках (з-поміж них 86,9% – при лікуванні) у пацієнтів І підгрупи, у 103 (42,9%) випадках (з-поміж них 90,3% – при лікуванні) – у пацієнтів ІІ підгрупи. Умовно-придатними були ЗП-М, відповідно – у 65 (27,1%) і 66 (27,5%) випадків, непридатними – 68 (28,3%) і 71 (29,6%) випадків, усі – при обстеженні (рис. 4).
Натомість суттєвими були відмінності показників біосумісності і стану поверхні ЗП-М, що визначили їх придатність до застосування у пацієнтів І і ІІ підгруп основної групи при обстеженні та лікуванні, враховано також високу інформативність способів оцінки біосумісності (чутливість 91,7% - 99,5%, специфічність 71,9% - 81,1%) і стану поверхні (чутливість 88,8% - 97,0%, специфічність 68,3% - 78,0%) у визначенні придатності ЗП-М до застосування.
| Кількість випадків | Усього | Кількість випадків | Усього | Разом | ||||
| І підгрупа | ІІ підгрупа | І підгрупа | ІІ підгрупа | |||||
| 12□ 45○ | 9□ 47○ | 57 | 56 | 2□ 48○ | 1□ 46○ | 50 | 47 | 210 |
| 29◧15◐ | 23◧13◐ | 44 | 36 | 9◧12◐ | 16◧14◐ | 21 | 30 | 131 |
| 19■ 0● | 28■ 0● | 19 | 28 | 49■ 0● | 43■ 0● | 49 | 43 | 139 |
| Біосумісність | 120 | 120 | Стан поверхні | 120 | 120 | 480 | ||
Рис. 4. Загальний розподіл ЗП-М за оцінкою придатності до застосування у пацієнтів І та ІІ підгруп при обстеженні та лікуванні:
при обстеженні: □ – придатні, ◧– умовно придатні, ■ – непридатні;
при лікуванні: ○ – придатні, ◐– умовно придатні, ● – непридатні
Так, при обстеженні пацієнтів І підгрупи за показниками біосумісності придатними до застосування були ЗП-М у 12 (20,0%) проти непридатних у 19 (31,7%) випадках, за показниками стану поверхні – у 2 (3,3%) проти непридатних у 49 (81,7%) випадках; ІІ підгрупи – у 9 (15,0%) проти 28 (46,7%) і 1 (1,7%) проти 43 (71,7%). У той же час, при лікуванні вказаний вище розподіл становив 45 (75,0%) проти 0 і 48 (80,0%) проти 0 – серед пацієнтів І підгрупи і 47 (78,3%) проти 0 і 46 (76,7%) проти 0 – ІІ підгрупи. Загалом, у пацієнтів І підгрупи серед встановлених нами конструкцій придатними за показниками біосумісності виявились ЗП-М у 45 (75,0%), умовно-придатними – 15 (25,0%), у пацієнтів ІІ підгрупи, відповідно – 47 (78,3%) і 13 (21,7%). За показниками стану поверхні придатними і умовно-придатними виявились ЗП-М, відповідно – у 48 (80,0%) і 12 (20,0%), а також 46 (76,7%) і 14 (23,3%) випадках.
Комплексне лікування пацієнтів ІІ підгрупи, зокрема –застосування за рекомендаціями гастроентерологів – біфідум- та лактовмісних еубіотиків, пробіотиків; алергологів – Н1-антигістамінних засобів, за показаннями – специфічної гіпосенсибілізації; невропатологів – місцевих анестетиків, нестероїдних протизапальних засобів; психотерапевтів – фіто-, нейрометаболічних заспокійливих препаратів, а також дотримання режиму харчування, самоаналіз умов і обставин виникнення ускладнень, призвели до підвищення рівня показників ЯЖ у 33,3% спостережень, досягнення повноцінного характеру НАР– у 15,0% спостережень.
У пацієнтів І та ІІ підгруп основної групи, як видно з табл. 2, за тривалістю користування як незнімними (відповідно – у 36 і 31 пацієнта), так і комбінованими конструкціями ЗП-М (відповідно – у 24 і 29 пацієнтів) суттєвих відмінностей не було: спостереження проведено двічі на рік при тривалості користування ЗП-М до 7 років.
Таблиця 2
Тривалість користування різними конструкціями зубних протезів на основі сплавів металів у пацієнтів І та ІІ підгруп основної групи
| Конструкції протезів | І підгрупа | ІІ підгрупа | ||||||||
| 1* | 2 | 3 | 4 | всього | 1 | 2 | 3 | 4 | всього | |
| Литі незнімні | 6 | 12 | 8 | 6 | 32 | 6 | 11 | 7 | 4 | 28 |
| Литі і шт.-литі (п.) незнімні | 0 | 2 | 1 | 1 | 4 | 0 | 1 | 1 | 1 | 3 |
| Комбіновані | 7 | 8 | 6 | 3 | 24 | 6 | 10 | 8 | 5 | 29 |
| Разом | 13 | 22 | 15 | 10 | 60 | 12 | 22 | 16 | 10 | 60 |
* Тривалість користування протезами: 1 – до 1 року, 2 – від 1 до 3 років, 3 – від 3 до 5 років, 4 – від 5 до 7 років
Таким чином, спостереження за віддаленими результатами лікування підтвердили експертні прогнози щодо відсутності повторного виникнення ускладнень у 113 (94,2%) пацієнтів: у 55 (91,7%) пацієнтів І підгрупи, 58 (96,7%) – ІІ підгрупи, серед яких 95,0% випадків стосувалися пацієнтів з розладами місцевого і 97,5% випадків – загального характеру, засвідчили ефективність запропонованого і застосованого комплексу діагностично-лікувальних заходів.