Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 праць, із них 6 статей у виданнях, ліцензованих ВАК України (3 самостійні) та 6 тез конференцій. Отримано Деклараційний патент України на винахід “Пінцет для тонких маніпуляцій” (№ 45143 А від 15.03. 2002 р.).
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 139 сторінках принтерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису об’єктів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що містить 242 джерела, із них - 62 латиною. Робота ілюстрована 7 таблицями і 30 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкти і методи досліджень. Об’єктом дослідження стали 75 хворих на хронічний генералізований пародонтит (ХГП) І-ІІ ступенів тяжкості, що мав перебіг на тлі цукрового діабету (ЦД ) 2 типу. Вік хворих складав від 35 до 60 років. У групах хворих на пародонтит чоловіків було 30 ( 41,1%) , жінок - 45 (58,9%). Відбір пацієнтів здійснювався на базі ендокринологічного відділення 4 міської клінічної лікарні м. Полтави. Усі хворі знаходилися на диспансерному обліку з приводу цукрового діабету 2 типу, термін перебігу захворювання складав до 20 років.
Для об’єктивної характеристики використовували індексну оцінку стану тканин пародонта. Визначали гігієнічний індекс OHI-S Green-Vermillion (1964); пробу Шиллера-Писарєва, папіллярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА) в модифікації С.Parma (1960), комплексний періодонтальний індекс (КПІ) за П.А. Леусом (1987), індекс кровоточивості за Kotzhhke (1975), індекс кровоточивості ясенної борозни (SBI) за Muhlemann і Son (1971). Глибину пародонтальних кишень вимірювали за допомогою градуйованого зонда.
Визначали резистентність капілярів за В.І. Кулаженком (1961) та індекс периферичного кровообігу за Л.Н. Дєдової (1981). Відповідно до цієї методики індекс периферичного кровообігу (ІПК) оцінювався враховуючи показники стійкості капілярів ясен і час розсмоктування вакуумної гематоми.
Оцінку стану кісткової тканини пародонта проводили методом внутрішньоротової контактної рентгенографії (3-4 знімки) для об’єктивної оцінки ступеня резорбції кісткової тканини. Хворих направляли на клінічний аналіз крові, на аналіз крові та сечі на вміст цукру.
Динаміку мікроциркуляторних змін у тканинах пародонта визначали також за допомогою морфологічних методів, шляхом вивчення біоптатів ясен, які бралися у хворих на початку та через 1 місяць після проведеного лікування.
Після відмивання у фізіологічному розчині біоптати занурювали в 4% розчин параформальдегіду на фосфатному буфері (рН-7,7) при t+4°С із додаванням 1% розчину хлористого кальцію на 60 хв. із метою максимального збереження тканинних елементів. Після закінчення фіксації проводили двогодинну додаткову фіксацію біоптатів в осмієвому фіксаторі за Milloniq (1962). Після дегідратації в спиртах зростаючої концентрації та ацетоні тканинні блоки поміщали в епоксидну смолу ЕПОН-812 за методикою Лафта (1984). Просякненні в епоксидній смолі тканинні блоки переносили в желатинові капсули та розміщували в термостаті для подальшої полімеризації. Епоксидні блоки були використані для виготовлення напівтонких та ультратонких зрізів, які отримували на ультратомі УМТП-7.
Отримані напівтонкі зрізи фарбували 0,1% розчином толуїдинового синього за Lynn (1965) та вивчали на мікроскопі “Ampluol”-Carl Zeiss Jena (Germany DDR). Фотографували цифровим фотоапаратом “Nikon Coolpix 4600”. Ультратонкі зрізи контрастували спочатку в 5% розчині уранілацетату за Stempak та Ward (1964), потім - цитратом свинцю за Reynolds (1963). Вивчали і фотографували виготовлені ультратонкі зрізи на електронному мікроскопі ЕМВ -100 Б при напругах 75-80 кВ і первинних збільшеннях на екрані мікроскопа від 2 000 до 20 000 разів.
Залежно від схеми лікування хворі на хронічний генералізований пародонтит на тлі ЦД були розподілені на дві групи: основну та контрольну.
До основної групи ввійшли 47 пацієнтів, яким у комплексному лікуванні ХГП І-ІІ ступенів тяжкості на тлі ЦД 2 типу здійснювали місцеву протизапальну терапію, використовуючи композицію “Діоцинкохім” (Пат. 1799594 СРСР, МПК А61 К9/8. Композиция, обладающая антисептическим действием “Диоцинкохим” / Федорина А.П.; заявитель и патентообладатель Полтавский медицинский стоматологический ин-т. - № 48712459; заявл. 01.08.90; опубл. 07.03.93, Бюл. № 9; дозвіл Департаменту інспектування та контролю якості медичних послуг МОЗ України № 21.30.31-24 від 14.02.2008 р.) та пасту на її основі (Пат. 2638 України МПК А61 К 6/00, А 61 К 9/08. Паста для лечения пародонтита / Ковалев Е.В., Федорина А.П., Гранько М.А. [и др.]. - № 5013767/SU: заявл. 13.12.91; опубл. 26.12.94, Бюл. № 5 (І ч.).
До другої (контрольної) групи ввійшли 28 пацієнтів, яким у комплексному лікуванні ХГП І-ІІ ступенів тяжкості на тлі ЦД 2 типу для місцевої протизапальної терапії використовували гель “Метрогіл-Дента” (фірма-виробник “Юнік Фармасьютикал Лабораторіз” Ворлі, Мумбай-Індія).
Хворі основної та контрольної груп були рандомізовані за віком, статтю, ступенем тяжкості хронічного генералізованого пародонтиту і строком перебігу цукрового діабету.
Усім хворим на ХГП на тлі цукрового діабету призначали загальне лікування, узгоджене з лікарем-ендокринологом. Пацієнти основної та контрольної груп отримували однакову базову терапію, яка включала препарати для загальної терапії мікроангіопатій.
“Діоцинкохім”- композиція, яка має антисептичну дію. Стабільність антимікробного ефекту солей сірчанокислого кобальту і цинку, наявність у його складі діоксидину, ефективність якого підвищується при поєднанні з кобальтом сірчанокислим, дозволяють відносити композицію до ряду антисептиків широкого спектра дії. “Діоцинкохіму” не властиві токсичний, подразнюючий та сенсибілізуючий вплив, що набуває особливого значення при лікуванні пародонтиту у пацієнтів на тлі супутньої патології.
Із метою підвищення ефективності комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету ми використовували пасту на основі композиції “Діоцинкохім”, до якої включені наступні компоненти у співвідношенні мас.%:
Діоксидин 0,05-0,10
Цинк сірчанокислий 0,11-0,44
Кобальт сірчанокислий 0,12-0,38
Дибунол 0,05-0,10
Химотрипсин 0,005-0,01
Окис цинку 45,0-50,00
Віт. Е масл. розчин до отримання пастоподібної консистенції.
У зв’язку з наявністю у складі пасти вищеназваних засобів вона володіє широким спектром антимікробної дії, одонтропними властивостями, покращує мікроциркуляторні процеси, стимулює репаративну регенерацію та може бути використана в клініці терапевтичної стоматології для лікування карієсу та його ускладнень, для лікування хронічного генералізованого пародонтиту та захворювань слизової оболонки порожнини рота (Департамент інспектування та контролю якості медичних послуг МОЗ України № 21.30.31-24 від 14.02.2008р.).
Ефективність проведеного лікування оцінювали безпосередньо після його проведення та у віддалені терміни (через 6 та 12 місяців). Позитивними вважали результати, які свідчили про клінічну стабілізацію запального процесу в тканинах пародонта. У разі відсутності суттєвих змін після проведеного лікування або при прогресуванні патологічного процесу результати лікування вважали незадовільними.
Результати досліджень та їх обговорення. Морфологічні зміни в яснах хворих на хронічний генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету залежать від тяжкості клінічного перебігу цукрового діабету. Поряд із змінами судин мікроциркуляторного русла (МЦР) ясен, характерними для ХГП, спостерігається специфічне для цукрового діабету ураження мікросудин - мікроангіопатія. Діабетична мікроангіопатія, згідно отриманих нами даних, представляє генералізоване ушкодження кровоносних судин МЦР ясен хворих на хронічний генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету, в основі якого лежить ушкодження базальних мембран (БМ), ендотелію, навколосудинних клітинних структур, що завершується склерозом та гіалінозом. Діабетична мікроангіопатія має типову патоморфологічну картину, для якої характерні потовщення базальної мембрани, проліферація ендотелію, підвищення проникності обмінних мікросудин. Потовщення базальних мембран при цукровому діабеті слід розцінювати як реакцію судин мікроциркуляторного русла на метаболічні порушення. Нами спостерігалися поряд із рівномірно потовщеними і розпушені базальні мембрани мікросудин, які містять гранули та включення ліпідів, що проникають до них з ендотеліальних клітин. Потовщення базальних мембран судин МРЦ при цукровому діабеті супроводжується порушенням проникності ендотелію для плазми крові та макромолекул, що перешкоджає міграції клітинних елементів. Порушення ультраструктури цитоплазми ендотелію судин, в свою чергу, впливає на діаметр просвіту мікросудин. Посилена проліферація ендотелію веде до появи плазматичних тяжів та ендотеліальних складок, повернених у просвіт судин, які слід розглядати в якості однієї з умов тромбоутворення та передвісника їх облітерації.
На підставі результатів морфологічних досліджень важливе значення в патогенезі діабетичних мікроангіопатій ми відводимо реологічним порушенням циркулюючої крові, які істотно впливають на мікроциркуляторні процеси в яснах хворих на хронічний генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету. Зміни реологічних властивостей крові виникають у ранні строки діабетичної мікроангіопатії і свідчать про те, що при хронічному генералізованому пародонтиті відбуваються істотні порушення в’язкості крові, яка залежить від кількості еритроцитів. Наші спостереження показали, що в умовах хронічного запалення при пародонтиті кількість еритроцитів у судинах мікроциркуляторного русла ясен значно збільшується. Ступінь прояву реологічних змін залежить від тяжкості перебігу цукрового діабету.