Аналіз антропометричних вимірів нижніх кінцівок у хворих з однобічним ураженням шкіри показав, що у хворих на обидві форми захворювання, які отримували стандартну терапію в поєднанні з Детралексом, на 10 день лікування відбулося достовірне зменшення різниці між окружністю ураженої та здорової кінцівки (p<0,05). У хворих, які отримували лише стандартну терапію це покращення стосувалося лише пахової ділянки та середньої третини стегна у хворих на екзему, а також верхньої третини стегна у хворих на трофічні виразки.
Протягом 2 місяців лікування клінічне видужання наступило у 95,00 % хворих на екзему та у 83,33 % хворих на трофічні виразки, а в групі порівняння, відповідно, у 50,00 % та 44,44 % пацієнтів (p<0,05).
У хворих на обидві форми захворювання, які входили до основних груп, під впливом застосування стандартної терапії в поєднанні з препаратом Детралекс відбулося покращення показників гемомікроциркуляції, що за результатами ЛДФ проявилося в нормалізації рівня базального ЛДП та ЛДП після навантаження, збільшенні відсотку зниження ЛДП після постуральної проби, а також в досягненні достовірних змін практично всіх капіляроскопічних показників в порівнянні з рівнем до лікування (p<0,05) та наближення цих показників до групи контролю. А саме, в групі порівняння хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, під впливом стандартної терапії відбулося зниження рівня базального ЛДП до 45,17±2,59 ПО, хоча вірогідної різниці з рівнем до лікування (64,56±3,29 ПО) досягнуто не було (р>0,05). Під час проведення постуральної проби виявлено, що у цих хворих відсоток зниження ЛДП під впливом терапії складав 20,63±1,35 %, що достовірно не змінилося від рівня до лікування (20,19±1,17%, р>0,05) та суттєво відрізнялося від рівня контрольної групи (25,66±1,46 %, р<0,05). У хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією, що входили до групи порівняння, рівень базального ЛДП після лікування зменшився до 86,94±4,53 ПО, що достовірно не відрізнялося від рівня до лікування - 93,56±4,77 ПО, р>0,05. Після проведення навантажувальної проби рівень ЛДП становив 75,33±3,83 ПО, а відсоток зниження ЛДП - 13,17±1,07 %, що достовірно не змінилося від показників до лікування (відповідно 83,22±4,22 ПО та 12,97±0,62 %, р>0,05) та значно відрізнялося від даних контрольної групи (відповідно 30,34±2,64 ПО та 25,66±1,46 %, р<0,05).
У хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, які входили до основної групи рівень базального ЛДП після лікування становив 45,50±1,86 ПО, що було практично вдвічі менше за показник до лікування (87,94±4,83 ПО, р<0,05). Після проведення постуральної проби рівень ЛДП зменшився до 35,22±1,77 ПО, а відсоток зниження ЛДП зріс до 22,88±1,47 %, що достовірно відрізнялося від даних до лікування (відповідно, 75,67±4,99 ПО та 14,79±1,24 %, р<0,05). У хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією з основної групи рівень базального ЛДП після лікування становив 45,50±1,86 ПО, рівень ЛДП після навантаження - 35,22±1,77 ПО, а відсоток зниження ЛДП - 22,88±1,47 %, що достовірно відрізнялося від показників до лікування (відповідно, 87,94±4,83 ПО, 75,67±4,99 ПО та 14,79±1,24 %, р<0,05) та максимально наблизилося до показників контрольної групи, (p<0,05).
Аналіз віддалених (через 2 роки) результатів лікування свідчить, що застосування розробленого методу лікування із включенням до комплексної терапії хворих на екзему та трофічні виразки нижніх кінцівок, обумовлених варикозним симптомокомплексом, венотонізуючого та ангіопротекторного препарату Детралекс дозволяє покращити перебіг процесу, адже протягом 2 років жодного рецидиву захворювання не було у більшості пацієнтів з основних груп – у 66,67 % хворих на екзему та у 45,45 % хворих на трофічні виразки, що достовірно відрізнялося від даних груп порівняння (p<0,05). У 80,00 % хворих на екзему, що входили до групи порівняння та у всіх хворих на венозні трофічні виразки з екзематизацією з групи порівняння протягом 2 років після лікування виникло від 1 до 3 рецидивів.
Застосування розробленої методики лікування дозволило подовжити тривалість ремісії та зменшити вираженість проявів симптомів ХВН у хворих на обидві форми захворювання в 1,7 разів (p<0,05).
В результаті проведення комплексної стандартної терапії у хворих ПМП з клімактеричним синдромом вдалося забезпечити усунення шкірних проявів захворювання, але нормалізації гормонального гомеостазу досягнуто не було. Так, сумарний модифікований менопаузальний індекс у хворих після лікування складав 34,8±4,68 балів, що не відрізнялося від рівня до лікування (37,13±4,16 балів, p>0,05). Також не виявлена нормалізація гормональних показників: рівні гонадотропних гормонів після лікування практично не відрізнялися від рівнів до лікування (після лікування ЛГ становив 23,88±2,38 МО/л, до лікування - 23,81±2,41 МО/л, p>0,05; ФСГ після лікування становив 53,85±2,76 МО/л, до лікування - 59,15±5,25 МО/л, p>0,05; ЛГ/ФСГ після лікування дорівнював 0,48±0,07, до лікування - 0,45±0,06, p>0,05), а також статевих стероїдних гормонів (рівень П після лікування становив 0,14±0,009 нг/мл, до лікування - 0,13±0,02 нг/мл, p>0,05; показник Е2 після лікування дорівнював 22,21±1,93 пк/мл, до лікування - 20,24±1,67 пг/мл, p>0,05).
Забезпечення стабільності гормонального гомеостазу у хворих основної групи на фоні застосування комплексної стандартної терапії із включенням фітоестрогену Клімадинон клінічно проявлялося не лише зменшенням клімактеричних симптомів (ММІ після лікування зменшився до 14,65±4,06 балів, що достовірно відрізнялося від показника до лікування - 41,18±4,08 балів, p<0,05, та наблизилося до даних контрольної групи - 9,55±0,47 балів), а й стабілізацією рівнів гонадотропних та статевих стероїдних гормонів, які наблизилися до показників контрольної групи. А саме, рівень ЛГ після лікування становив 21,09±1,3 МО/л (до лікування - 26,15±1,38 МО\л, p<0,05; в контролі - 19,15±0,58 МО/л, p>0,05); ФСГ після лікування - 31,87±1,73 МО/л (до лікування - 60,12±3,73 МО/л, p<0,05; в контролі - 28,65±1,4 МО/л, p>0,05); Е2 після лікування - 31,03±1,45 пг/мл (до лікування - 19,9±1,54 пг/мл, p<0,05; в контролі - 35,12±1,65 пг/мл, p>0,05); П після лікування - 0,29±0,02 нг/мл (до лікування - 0,17±0,03 нг/мл, p<0,05; в контролі - 0,32±0,03 нг/мл, p>0,05). Тим не менше, слід відмітити, що в результаті лікування співвідношення ЛГ/ФСГ у хворих основної групи суттєво збільшилося в порівнянні з показником до лікування (0,69±0,06 та 0,46±0,04 відповідно, p<0,05), але не досягло рівня контрольної групи - 0,79±0,04 (p<0,05), що може свідчити про нестабільність отриманого результату та необхідність продовження терапії для досягнення більш стійкої рівноваги гормонального гомеостазу.
Застосування в комплексній терапії хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та венозні трофічні виразки з екзематизацією, що знаходяться в ПМП і мають прояви клімактеричного синдрому гормонокорегуючого препарату Клімадинон, дозволяє не лише нормалізувати стан гормонального гомеостазу і покращити стан гемомікроциркуляції, що проявляється в нормалізації результатів ЛДФ, але й суттєво вплинути на перебіг основного захворювання, що проявляється в достовірно кращих найближчих та віддалених результатах лікування (p<0,05). Так, у хворих з групи порівняння усунення шкірних проявів захворювання наступило в середньому протягом 55,34±2,21 днів, а у хворих основної групи – протягом 42,18±1,24 днів, (p<0,05). В кінці 2 місяця лікування клінічне видужання наступило у більшості хворих основної групи – 14 (82,35%), в той час, як в групі порівняння – лише у половини пацієнток – 8 (53,33%), (p<0,05). Протягом 2 років спостереження у жінок з основної групи відмічалася відсутність рецидивів захворювання в 8 (66,67%) випадках, а у хворих з групи порівняння – лише у 3 (27,27%) осіб, (p<0,05). Застосування розробленого методу лікування із додаванням Клімадинону дозволило подовжити тривалість ремісії у хворих жінок в 1,4 рази, а також підтримати баланс гормонального гомеостазу, що проявлялося низьким рівнем вираженості клімактеричних симптомів, адже, ММІ у хворих з основної групи складав 11,83±3,00 бали, що достовірно відрізнялося від показника групи порівняння (32,27±2,69 бали, p<0,05) та відповідало даним контрольної групи (9,55±0,47 бали, p>0,05).
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлені теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі – підвищення ефективності лікування хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, та на трофічні виразки з екзематизацією шляхом розроблення диференційованого підходу до лікування із застосуванням вазотропної та гормонокорегуючої терапії на підставі визначення патогенетичних механізмів розвитку захворювань, встановлення ролі порушень венозної гемодинаміки нижніх кінцівок, гемомікроциркуляції та гормонального гомеостазу.
1. За даними ультразвукового дуплексного ангіосканування у 106 хворих на екзему, обумовлену варикозним симптомокомплексом, виявлені порушення венозної гемодинаміки нижніх кінцівок, які проявлялися в недостатності клапанів великої підшкірної вени у 98 (92,45 %) хворих, малої підшкірної вени у 39 (36,79 %) хворих, що призводило до виникнення вертикального рефлюксу крові, а також клапанної недостатності перфорантних вен у 106 (100 %) хворих, наслідком якої була поява горизонтального рефлюксу крові. Виявлені ураження вен нижніх кінцівок сприяють розвитку венозної гіпертензії та підтриманню трофічних розладів шкіри.