Для порівняльної характеристики протимікробних властивостей антисептиків проведено 10 серій бактеріологічних досліджень згідно з “Методическими указаниями по фармакопее Украины” (Никонов В.В.,-М.,1992). У кожній серії розчини препаратів (0,06% розчин NaOCl, 0,02% розчин фурациліну (розведення-1:5000), 0,05% водний розчин хлоргексидину, 1% розчин діоксидину) розливали в стерильні пробірки по 1 мл; готували суспензії добових агарових культур тест-штамів у фізіологічному розчині з pH 7,2 густиною 500 000 мікробних тіл в 1 мл (за стандартом каламутності ДІСК ім. Л.А. Тарасевича); додавали по 1мл суспензії мікроорганізмів у пробірки з різними антисептиками. Через 5, 10, 15 і 30 хвилин за допомогою платинової петлі робили висів у пробірки, що містили 5 мл необхідного для вирощування даних бактерій і грибів середовища. Пробірки ставили в термостат при 37 °С і спостерігали протягом 7 діб, визначали терміни пригнічення росту мікроорганізмів, підраховуючи кількість бактерій методом розведення. Добу, коли титр тест-культури становив 103 КУО/мл і більше, вважали початком росту мікроорганізмів.
Артропатичну та загальнотоксичну дію протимікробних розчинів, що вводили молодим білим щурам, оцінювали за загальним станом тварин (активністю, споживанням води, корму; видом слизових оболонок та шерстного покриву, характером фекалій) і динамікою маси тіла. Під легким ефірним наркозом щурів декапітували через 1 добу, 1 тиждень, 3 тижні. Визначали маси внутрішніх органів, остеометричні показники великогомілкових та стегнових кісток, оцінювали гістоструктуру суглобового, епіфізарного хрящів, синовіальної оболонки. Об'єктом морфологічних досліджень були печінка, нирки, легені. Фрагменти перелічених тканин фіксували в 10% розчині формаліну, проводили через спирти зростаючої концентрації і заливали парафіном. Виготовлені парафінові зрізи фарбували гематоксилін-еозином (Бурхецкая Е.Н. и соавт., 1980; Трахтенберг И.М. и соавт., 1992).
Дослідження рівня суб'єктивної оцінки ЯЖ проводили шляхом тестування підлітків за допомогою спеціалізованого опитувальника (патент на корисну модель №23077 від 10.05.07 р. Державного реєстру патентів України).
Цифрові дані, отримані у процесі досліджень, оброблені статистичними методами за допомогою стандартного пакета прикладних програм Microsoft Excel 7.0. Оцінювання статистичної вірогідності різниці абсолютних величин проводили за формулою визначення t-критерію Ст`юдента з використанням його стандартних значень; значущість відмінностей відноснихвеличин визначали методом кутового перетворення Фішера. Для оцінки рівня відхилень варіантів ознак використовували метод сигмальних відхилень.
Результати досліджень. Захворюваність на ГХІКС у дітей Сумського регіону мала альтернуючий характер, тенденції до зниження кількості хворих за останні 17 років не спостерігалося. Високий рівень захворюваності відмічено у Сумському, Ямпільському, Шосткинському та С.-Будському районах, де спостерігався підвищений вміст солей важких металів (Cu, Mn, Pb, Zn, Cr). Більшість хворих з локальною формою ГГО госпіталізовано на 4–5-ту добу від початку захворювання (47,2±2,24%), з генералізованою формою –на 1–3-тю добу (79,7±3,44%).У перші 3 доби були госпіталізовані в основному (р<0,05) діти до 3 років – 56,1±2,98%. На 4–5-ту добу та в більш пізні терміни госпіталізували переважно (р<0,001) дітей старше 3 років – 73,5±2,76%. Аналіз випадків пізньої госпіталізації (>5 діб) виявив, що 76,8±4,27% хворим проводили антибактеріальну терапію з приводу різних соматичних та інфекційних захворювань. Переважали особи чоловічої статі, серед яких більшість пацієнтів були з локальною формою ГГО та ГА – відповідно 56,3±2,23% (p<0,01) та 56,9±3,15% (p<0,05). Разом з тим, достовірної різниці за статтю серед пацієнтів з генералізованою формою ГГО не виявлено (p<0,05). Остеомієлітичний процес найбільш часто локалізувався у стегновій кістці (40,5±1,95%), рідше - у великогомілковій та плечовій кістках (24,3±1,7% і 16,7±1,48% відповідно).
Найчастішим збудником ГХІКС був Staphylococcus aureus (53,0±2,32%). На другому місці за частотою ідентифікації спостерігалися β–гемолітичні стрептококи групи А – St. pyogenes та St.haemolyticus (відповідно 15,4% і 8,6%). Серед грамнегативних мікроорганізмів (8,9±1,32%) висівали частіше E. coli - 2,8%, Enterobacter - 2,4%. Змішана флора (3,8±0,78%) в основному була представлена стафілококами в поєднанні з іншими збудниками. У 20,1±1,63% висівів росту мікроорганізмів не спостерігали. При генералізованій формі ГГО грампозитивна флора спостерігалась у 94,9±2,23%, при локальній – 90,8±1,45%, причому в обох формах переважно ідентифікували Staphylococcus aureus. Порівнянно з локальною формою ГГО Streptococcus haemolyticus та Staphylococcus еpidermidis частіше зумовлювали в нашому дослідженні генералізацію процесу – в 11,2% та 10,2% відповідно. Грамнегативна флора частіше встановлювалася при локальній формі ГГО (9,9±1,57%), досить часто виявляли E. coli - 3,3%, Enterobacter - 3,0%; при генералізованій формі ГГО значну частку займала Psevdomonas aeruginosa – у 2,0%. При розвитку ГА ідентифікували в більшості випадків грампозитивних збудників (93,3±1,79%), серед яких переважали Staphylococcus aureus (48,2%) та β–гемолітичні стрептококи групи А – St. pyogenes та St.haemolyticus (відповідно 19,5% і 12,3%). Серед грамнегативних мікроорганізмів, що виявляли досить рідко, частіше траплялися E. coli – у 2,6%. Незначна частка збудників була представлена змішаною флорою – 3,2±1,12%.
При верифікації діагнозу використовувалось ультразвукове дослідження скомпрометованої кістки та суглоба. У ранні терміни госпіталізації хворих при ультрасонографічній ідентифікації змін акустичної щільності кістки чи змін окістя спостерігали високу специфічність ознак (87,5% та 100% відповідно), що дозволило віднести їх до прямих ознак ГГО у перші 2-3 доби від початку захворювання. Однак у цей час, у зв`язку з низькою чутливістю ознак (72,2% та 83,3% відповідно), відсутність ехографічних змін акустичної щільності або змін окістя не виключала діагноз ГГО. Так у 2 (11,1±7,62%) хворих без наявності даних ознак у подальшому інтраопераційно був підтверджений ГГО. Ультрасонографічну ідентифікацію змін параметрів м'яких тканин та суміжного суглоба на ранніх стадіях захворювання віднесли до непрямих ознак ГГО у зв`язку з їх низькою специфічністю (62,5% та 25,0% відповідно) при високій чутливості (100% в обох ознаках). Виявлення інших ультразвукових ознак ГГО характерне для більш пізніх стадій розвитку остеомієлітичного процесу. Таким чином, ідентифікація двох прямих або однієї прямої в поєднанні з двома непрямими ультразвуковими ознаками дозволяє встановити ехографічний діагноз ГГО. За наявності тільки непрямих ознак доцільно припустити можливість ГГО.
Лікування ГХІКС проводилося грунтуючись на загальних принципах терапії гострої гнійної інфекції у дітей та спрямовувалося на детоксикацію і корекцію порушеного гомеостазу, елімінацію збудника інфекції з макроорганізму (завдяки санації патологічного вогнища запалення та застосуванню курсової антибіотикотерапії), підвищення імунобіологічної реактивності організму, стимуляцію процесів репаративної регенерації. Обсяг лікувальних заходів був строго диференційованим і залежав від форми, тяжкості перебігу захворювання, віку хворих та наявності ускладнень.
При верифікації діагнозу ГГО чи ГА визначали фазу та локалізацію остеомієлітичного процесу, що зумовлювали обсяг і характер оперативного лікування. Остеоперфорацію виконували за допомогою розробленого нами комплекту інструментів (патент на корисну модель зареєстрований у Державному реєстрі патентів України №18865 від 15.11.06 р.), до якого входили свердло для остеоперфорації, трубка-футляр для свердла, фіксатор довжини свердла, мандрен-провідник для голки. Під час здійснення остеоперфорації запропонованим комплектом інструментів трубка-футляр для свердла перешкоджала травмуванню м’яких тканин та судинно-нервових стовбурів і фіксувала свердло на кістці, свердло з фіксатором довжини дозволяло швидко виконати перфорацію кістки будь-якої товщини без зайвого крізного ушкодження протилежного кортикального шару, мандрен-провідник чітко направляв голку у перфоративний отвір у кістці для подальшого фіксування у протилежному кортикальному шарі.
Важливими елементами лікування ГГО та ГА були місцева санація патологічного вогнища й утворення ефективних концентрацій антимікробних розчинів. У I фазі ранового процесу (5–6-та доба) в основній групі для санації вогнища інфекції у КМК крапельним способом вводився 0,06% розчин NaOCL; при ГА проводилося промивання порожнини суглоба даним розчином, щоденно пункційно або методом катетеризації суглоба за допомогою мікроіригаторів. NaOCL вводили через систему для інфузійного введення розчинів щоденно по 1,5-2 години 1 раз на добу (10-20 крап/хв). Запропоновані терміни експозиції обгрунтовані експериментальним бактеріологічним дослідженням, які засвідчили, що максимальна бактерицидна дія 0,06% розчину NaOCl стосовно досліджуваних тест-штамів S.аureus, S.epidermidis, S.pyogenes, E.coli, P.aeruginosa і С.аlbicans, частих збудників ГХІКС у дітей спостерігається при 30-хвилинній експозиції та викликає затримку росту культур на 4–7 діб. А відсутність токсичного впливу даного розчину дозволила збільшити експозицію до 1,5-2 годин, при якій досягали ефективної санації патологічного вогнища інфекції та не перевантажували дітей, особливо молодшого віку, довгими процедурами.
Безпеку внутрішньосуглобового введення NaOCL підтвердили експериментально: порушення поведінкових реакцій у дослідних молодих білих щурів, динаміки маси тіла та зростання кісток, що утворють досліджуваний суглоб, не спостерігали. Макро- і мікроскопічні дослідження внутрішніх органів тварин істотних патоморфологічних і гістологічних змін не виявили, гістологічна структура синовіальних оболонок, хрящової і кісткової тканин не відрізняється від таких самих контрольної групи щурів.