Примітка: вірогідність відмінностей – Р, розрахована стосовно даних, що зафіксовані у пацієнтів групи порівняння; Р1 – стосовно вихідного рівня.
В пацієнтів основної групи через 2 місяці рівень секреції слини збільшився майже в 2 рази стосовно вихідного рівня, і через 8 місяців швидкість слиновиділення була більш 0,5 мл/хв, що свідчило про стимулюючий вплив коригуючого гелю "Мальцит" на секрецію слини.
При огляді слизової оболонки протезного ложа в пацієнтів групи порівняння через місяць після початку ортопедичного лікування знімними протезами спостерігалися ділянки мацерації, однак сама слизова оболонка була лише незначно гіперемована. У кожного з пацієнтів протягом місяця було проведено від 2-х до 5 корекцій протеза. Дослідження, проведені через 2 і 8 місяців, вказували на неблагополучний клінічний стан слизової протезного ложа: набряк, пастозність, гіперемія. Підтвердженням зазначеному з'явилося збільшення показників проби Шиллера-Писарева (1,95 ± 0,20 та 1,52 ± 0,14 відповідно).
В пацієнтів основної групи незначне запалення слизової протезного ложа відзначалося лише при другому відвідуванні (через 1 місяць). Через 2 і 8 місяців запалення слизової оболонки взагалі не відзначалося, про що свідчили як результати огляду, так і показання проби Шиллера-Писарева (1,31 ± 0,12 та 1,32 ± 0,13 відповідно).
В пацієнтів групи порівняння спостерігалося значне збільшення інтенсивності еміграції лейкоцитів та злущення епітелію. Причому, через 8 місяців після протезування кількість лейкоцитів і епітеліальних клітин у ротових змивах було усе ще вище вихідного рівня.
В протезоносіїв, що застосовували гель "Мальцит", інтенсивність еміграції лейкоцитів через 2 місяці практично не змінилася, а через 8 місяців після фіксації протеза навіть знизилася (394,3 ± 28,5 проти 465,5 ± 42,8 у 1 мл ротового змиву до фіксації протеза). Злущення епітелію через 2 місяці було трохи інтенсивніше, але через 8 місяців його інтенсивність значно зменшилася (Р1<0,05).
В протезоносіїв, яким не призначали коригуючий гель, через 2 місяці після фіксації протеза протеолітична активність ротової рідини збільшилася більш ніж у 3 рази. В осіб основної групи через 2 і 8 місяців протеолітична активність ротової рідини залишалася на рівні вихідних даних (4,21 ± 1,23 проти 5,05 ± 0,4 нкат/л відповідно).
Найбільший відсоток осіб, що адаптувалися до протеза, у групі порівняння був зафіксований на третьому тижні після фіксації протеза, і до кінця 2-го місяця лише 75 % протезоносіїв вказали на відсутність неприємних відчуттів у порожнині рота. При цьому в них період повної адаптації в середньому склав 74,4 ± 18,5днів. У той час як у пацієнтів основної групи в середньому на адаптацію пішло 25,4 ± 2,5 дні, що майже в три рази швидше, ніж у групі порівняння.
Що стосується вмісту малонового діальдегіду й активності антиоксидантних ферментів у ротовій рідині протезоносіїв, то були зафіксовані наступні зміни: в пацієнтів групи порівняння через 2 місяці після фіксації протеза вміст МДА збільшився в 3 рази, через 8 місяців цей показник знизився, але усе ще залишався вище вихідного рівня більш ніж у 2 рази. Активність каталази залишалася на рівні вихідних даних, а от активність глутатіонредуктази, зафіксована через 8 місяців після протезування, була значно нижче вихідного рівня. В осіб основної групи ще до фіксації протеза спостерігався високий рівень вмісту МДА в ротовій рідині (1,22 ± 0,18 мкмоль/л). Через 2 місяці після фіксації протеза показники практично не змінилися, але через 8 місяців значно зменшилися (0,80 ± 0,09 мкмоль/л). Активність каталази при зіставленні з даними в групі порівняння не мала істотних розходжень на всіх етапах дослідження. Активність глутатіонредуктази через 2 місяці після фіксації трохи зменшилася, але через 8 місяців було зафіксовано достовірне збільшення активності цього ферменту як стосовно вихідного рівня, так і даних у групі порівняння (р<0,05 і р<0,001 – відповідно).
Далі було вивчено вплив гелю "Мальцит" на рівень слиновиділення і деякі морфологічні показники ротової порожнини в пацієнтів з багаторічним стажем носіння знімних зубних протезів з акриловим базисом. Усі пацієнти були розділені на 3 групи: з нормальним рівнем слиновиділення (0,5 мл/хв і більше; з гіпосалівацією 2 ступеня (рівень слиновиділення ледве більше 0,3 мл/хв); з ксеростомією (рівень салівації 0,2 мл/хв і менший).
Особи зі зниженим рівнем слиновиділення пред'являли скарги на сухість слизових оболонок порожнини рота, утруднене ковтання. У більшості з них при огляді були виявлені явища мацерації, запалення, а в деяких випадках - ерозії слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів з мінімальним рівнем слиновиділення (0,2 мл/хв і менше) – рідина, що секретується слинними залозами, була тягуча і мутна і практично не змочувала слизову оболонку порожнини рота.
Усі протезоносії протягом 6 місяців застосовували гель "Мальцит" шляхом нанесення на протез і слизову оболонку порожнини рота.
Дослідження показали, що в протезоносіїв з нормальним вихідним рівнем слиновиділення через 1, 2 і 6 місяців після регулярного застосування коригуючого гелю "Мальцит" відзначалося підвищення салівації в межах нормального рівня (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка зміни швидкості слиновиділення під впливом гелю "Мальцит" у пацієнтів з багаторічним стажем носіння знімних зубних протезів (М ± м)
Примітка: вірогідність відмінностей – Р, розрахована стосовно вихідного рівня.
У пацієнтів, у яких до застосування гелю фіксувалося знижене слиновиділення, через місяць салівація значно збільшилася; через 2 місяці - була вище вихідного рівня, а через півроку швидкість салівації в цих пацієнтів наближалася до нормальних значень. В осіб із ксеростомією спостерігалося поступове наростання швидкості слиновиділення. Через 6 місяців від початку застосування гелю рівень салівації в протезоносіїв збільшився в 2,2 рази.
Що стосується еміграції лейкоцитів у ротовій порожнині, те цей показник при першому дослідженні в пацієнтів зі зниженою салівацією був значно вище показника в осіб з нормальним рівнем слиновиділення (р<0,01 і р<0,001 – відповідно в осіб з рівнем слиновиділення 0,31 ± 0,03 і 0,19±0,03 мл/хв). Кількість епітеліальних клітин не мало істотних розходжень при порівнянні в різних групах осіб: з нормальним рівнем салівації, зі зниженим рівнем і з ксеростомією.
В пацієнтів з мінімальним рівнем слиновиділення (0,2 мл/хв і менш) ще при першому дослідженні спостерігався підвищений вміст лейкоцитів у ротових змивах. Вже після одномісячного застосування гелю кількість лейкоцитів зменшилася. Через 2 і 6 місяців інтенсивність еміграції лейкоцитів знизилася ще більше. Інтенсивність злущення епітеліальних клітин у цієї категорії протезоносіїв через місяць змінилася незначно, однак після 2-х місячного застосування гелю зменшилася майже на 21 %, а через 6 місяців – на 32 % стосовно вихідного рівня.
Таким чином, проведені дослідження показали, що застосування коригуючого гелю "Мальцит" в осіб, що вперше протезуються, та осіб зі стажем носіння знімних протезів, що страждають гіпосалівацією, сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища в порожнині рота, зменшує дратівний вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа і прискорює звикання і процеси адаптації до протезів.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення проведених експериментально-клінічних досліджень і запропоновано нове рішення актуального наукового завдання, що полягає в прискоренні адаптації до знімних зубних протезів у людей з недостатньою функціональною активністю слинних залоз шляхом застосування спеціального гелю для порожнини рота.