Широко використовується як зовнішній засіб для примочок при опіках, для лікування ран, при екземах і шкірній сверблячці. При радикуліті і запаленні суглобів листи кропиви застосовують для подразнення шкіри (кілька разів, через день).
При випаданні волосся миють голову настоєм чи відваром кропиви.
Кропива – гарна харчова добавка. Живильна цінність її досить висока: у ній багато білка, мінеральних солей, мікроелементів і вітамінів. Молоді пагони йдуть у салати, зелені супи, для пюре, до других блюд. Кропиву додають у їжу домашньому птаху і худобі, особливо молодняку.
Протипокази. Вагітність.
Використовуються такі препарати кропиви:
1. Кропиви листи, сировина подрібнена.
2. У складі зборів (вітамінний, шлунковий, проносний), розчинів і еліксирів («Віватон», «Кардіотрон»).
3. Кропиви екстракт рідкий.
4. «Алохол», «Фітон» – таблетки (компонент – порошок листів).
5. Маргалі, Простагерб – драже, капсули (сухий екстракт) і ін.
6. «Фітовал» – шампунь (екстракт рідкий)
Приготування.
Настій усередину: 3 столові ложки трави на 2 склянки окропу (добова доза).
Для зовнішнього застосування готують настій у два рази більш концентрований.
Для ефективного лікування порізів і ран – свіжу рану промивають і накладають пов'язку з настойкою кропиви.
Для готування настойки ріжуть травневу кропиву, кладуть у банку чи пляшку (доверху) і заповнюють посуд спиртом. Тримають на світлі протягом 2 тижнів, проціджують, готову настойку зберігають при кімнатній температурі.
Легкий лікувально-вітамінний чай із кропиви й інших сушених трав, що володіє антисклеротичною дією, можна пити як завгодно довго, хоч усе життя.
Беруть 1 столову ложку кропиви, 2 столові ложки ягід чорноплідної горобини, 2 чайні ложки м'яти, 1 столову ложку ірги, 1/2 чайної ложки цедри лимона, 1 столову ложку листа суниці і 1 л води. Кип'ятять 5 хвилин під кришкою на повільному вогні, наполягають. Додають 1 столову ложку меду. П'ють як чай протягом дня.
Кукурудза – Zea mays L. Род. злаки – Gramineae (Poaceae)
Сировина – СТОВПЧИКИ З РИЛЬЦЯМИ КУКУРУДЗИ – STYLI CUM STIGMATIS ZEAE MAYDIS
Назва походить від грецьк. Zeia – назви кормового злаку, mays – від мексиканської народної назви mahiz. Рос. назва – від іспанського cucurucho.
Однолітня рослина висотою 1–3 м. Стебла одиночні, вузлуваті, бамбукоподібні. Листи лінійні, загострені. Квітки одностатеві: тичинкові зібрані у верхівкові мітелки, стовпчикові – у початках, схованих у пазухах стеблових листів. Плід – зернівка жовто-помаранчового кольору. Зібрані в циліндричний початок вертикальними рядами. Цвіте в серпні-вересні, плоди дозрівають у вересні-жовтні.
Поширення. Батьківщина кукурудзи – Південна Мексика і Гватемала. Вирощується повсюдно, особливо в лісостепових і степових районах.
Росте переважно на родючих середньозволожнених ґрунтах.
Заготівля. Заготовлюють стовпчики з рильцями (кукурудзяний волос) влітку чи ранньою осінню у фазі молочно-воскової спілості початків, у серпні-вересні при заготівлі кукурудзи на силос чи при зборі початків на зерно. Відокремлюють почорнілі верхівки стовпчиків, що криють початок листків, обривають «кукурудзяний волос».
Охоронні заходи. Забороняється обривати квіткові стовпчики з рильцями на плантації в період цвітіння, тому що переривається цикл запліднення пилком.
Сушіння. У тіні чи сушарках при температурі до 40 °С. Сировину розкладають шаром 1–2 см. При уповільненому сушінні вона буріє, пліснявіє, а при пересушуванні подрібнюється.
Стандартизація. ДФ Х1 ч 2, ст. 82
Зовнішні ознаки. (ДФ)
Цільна сировина. М'які шовковисті нитки (стовпчики), зібрані пучками чи частково переплутані, на верхівці яких знаходяться дволопастні рильця. Стовпчики трохи скривлені, плоскі, шириною 0,1–0,15 мм, довжиною 0,5–20 см, рильця короткі, довжиною 0,4–3 мм. Часто зустрічаються стовпчики без рилець.
Колір коричневий, коричнево – червоний, світло – жовтий. Запах слабкий, своєрідний. Смак з відчуттям слизистости.
Здрібнена сировина. Нитковидні шматочки, що проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм. Колір коричневий, коричнево – червоний, світло – жовтий. Запах слабкий, своєрідний. Смак з відчуттям слизистости.
Мікроскопія. (ДФ)
При розгляді з поверхні стовпчиків з рильцями кукурудзи видні клітки епідермісу подовженої форми з прямими стінками. На епідермісі розташовані рідкі прості волоски двох типів: повздовжньоспаяні багатоклітинні волоски довжиною 0,2–0,8 мм із загостреною чи конічною верхівкою, що складаються з 2–3 ярусів кліток у довжину, і багатоклітинні тонкостінні, вигнуті.
У паренхімі двох вузьких сторін стовпчиків і рилець проходять два рівнобіжних провідних пучки з добре помітними спіральними судинами. На рильце помітні багатоклітинні ворсинки.
Числові показники. (ДФ)
Цільна сировина. Екстрактивних речовин не менш 15%; вологість не більш 13%; золи загальної не більш 7%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2,5%; почорнілих стовпчиків з рильцями не більш 3%; органічної домішки не більш 0,5%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
Здрібнена сировина. Екстрактивних речовин не менш 15%; вологість не більш 13%; золи загальної не більш 7%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2,5%; почорнілих стовпчиків з рильцями не більш 3%; часток, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більш 5%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,2 мм, не більш 1%; органічної домішки не більш 0,5%; мінеральної домішки не більш 0,5%.
Зберігання.
Сировину упаковують пресуванням у тюки чи тканеві мішки. Зберігають як гігроскопічна сировина в сухих провітрюваних приміщеннях. Термін придатності до 3 років.
У рильцях кукурудзи знайдені вітаміни К1 Е, аскорбінова і пантотенова кислоти, жирна олія (до 2,5%), гіркі глікозидні речовини (до 1,2%), сапоніни (до 3%), криптоксантин, інозит, ситостерол, стигмастерол, фітогемаглютиніни, смоли, камеді, органічні спирти.
У зерні кукурудзи (в основному в зародках) міститься близько 6% жирної олії. Після відділення зерна від зародків, з останніх, шляхом відживу під пресом чи екстракцією одержують кукурудзяну олію. У процесі утворення солоду з зерен кукурудзи утворюється багато корисних речовин: вітаміни В и Е, фітогормони, ферменти, крохмаль.
Фармакотерапевтична група. Жовчогінний, гемостатичний засіб.
Фармакологічні властивості. Рильця кукурудзи мають жовчогінні властивості. Вони збільшують секрецію жовчі, зменшують її в'язкість, вміст білірубіна. Дія зв'язана з усією сумою речовин, що містяться в них. Кукурудзяні рильця мають також сечогінні властивості. При пероральному введенні екстракту кукурудзяних рилець виявлене прискорення згортання крові, наростання протромбіну за рахунок вітаміну К, що міститься в них.
Кукурудзяні рильця впливають на вуглеводний обмін, тому що містять глікокініни – речовини гіпоглікемізуючої дії. У кукурудзяних рильцях виявлені фітогемаглютиніни, що вивчаються як потенційні протипухлинні засоби.
Препарати кукурудзяних рилець використовують як жовчогінні засоби. Їх застосовують при холециститах, холангітах, жовчнокам'яної хвороби, гепатитах. Особливо ефективні вони при недостатньому жовчовиділенні.
Як сечогінний засіб їх застосовують при сечокам’яній хворобі, при запальних захворюваннях сечових шляхів і простатитах, при захворюваннях, що супроводжуються мікро- і макрогематурією, а також при глаукомі.
Кукурудзяні рильця ефективні при кровотечі, при низькому протромбіновому індексі; при захворюваннях ротової порожнини (гінгівіт, пародонтоз і ін.).
Кукурудзяні рильця діють заспокійливо на нервову систему; рекомендуються, особливо в літньому віці, при ожирінні як понижуючий апетит і активуючий обмін речовин засіб.
Підсмажені зерна кукурудзивикористовують в народній медицині як в'яжучий засіб при шлунково-кишкових розладах.
Ефективність відварів рилець спостерігали при користуванні пацієнтами з м'язовою дистрофією, поліомієлітом, церебральним паралічем, діабетичним артритом і поліневритом.
Відвар кукурудзяних рилець використовують у виді примочок на місці забитих місць, пухлин, а також його застосовують при шкірних захворюваннях. Олія, отримана при підсмажуванні зерен на сухій розпеченій сковороді, йде для змазування сухого лишаю, екзематозних ділянок.
У косметиці, особливо при лікуванні пігментних плям на шкірі, місця пігментації протирають кукурудзяною олією, а потім накладають маску (з м'якоті кавуна, дині, огірків, помідорів, соку капусти білокачанної, абрикосів, полуниці, суниці, персиків і ін.).
Використовують такі препарати:
1. Кукурудзи стовпчики і рильця, сировина.
2. Кукурудзяних рилець екстракт рідкий.
3. «Гепафіт», збір-сировина жовчогінний, гепатопротекторний.
4. «Передок», таблетки (компонент – екстракт).
5. «Інсайдом», таблетки 35 мг; розчин для прийому усередину 2,5% (екстракт кукурудзяних рилець).
6. «Поліфітол», комбінований препарат
7. Чаї жовчогінні та сечогінні
Столову ложку сухих кукурудзяних приймочок заливають 1 склянкою окропу і настоюють 30 хв. Проціджують і п'ють по склянці натще при захворюваннях печінки і жовчного міхура.
Відвар кукурудзяних рилець
Столову ложку сировини заливають 1 склянкою окропу і кип'ятять 3 хв. Настоюють 30 хв. Проціджують і п'ють по столовій ложці 3 рази в день після їжі при захворюваннях жовчного міхура і печінки.