Столову ложку сировини заливають 1 склянкою окропу і настоюють 30 хв. Проціджують і приймають по півсклянки 3 рази в день через 2 год. послу їжі при тих же показах.
Столову ложку сировини, у якій компоненти узяті в рівних обсягах, заливають 1 склянкою окропу і настоюють у термосі 2 год. Проціджують і п'ють з медом після їжі по третині склянки при захворюваннях печінки.
Грицики звичайні – Capsella bursa pastoris L.
Род. капустяні – Brassicaceae
Сировина – ТРАВА ГРИЦИКІВ – HERBA BURSAE PASTORIS
Інші назви: воробьиное око, сумочник, гречка полевая, мочальная трава, воробьиная кашица, сушочник пастуший, грыцыки, лебедец, бабка, сердечки, кошелишка
Capsella – зменшувальне від лат. capsa – сумка, що характеризує форму плодів.
Однолітня трав'яниста рослина висотою 50–60 см із всіма ознаками сімейства капустяних. Стебла одиночні, прості чи гіллясті. Прикореневі листи в розетці, від цільних до перистороздільних, із зубцюватими лопатами. Стебльові листи чергові, сидячі, частіше цільні, зменшувані до верхівки. Віночок квітки білий. Квітки у верхівкових кистях. Плід – сильно сплюснений, двостулковий, зворотньотрьохкутовий стручечок на довгій плодоніжці, з вузькою перегородкою, тому рослину називають «сумкою» чи «балалайкою». Насіння овальні, сплюснені, жовто-коричневі. Цвіте зберезня і майже все літо. Плоди дозрівають із травня до початку заморозків.
Поширення. Повсюдно як бур'ян. Утворить розріджені зарості.
У сирих місцях, частіше серед просапних культур, у парках, по узбіччях доріг, у дворах, садах.
Заготівля. Влітку у фазі цвітіння траву косять, зрізують чи виривають. Відокремлюють домішки коренів забруднених ґрунтом, листів що пожовкли.
Збір схожої рослини – ярутки польовий, що відрізняється плодами опукло-еліптичної форми, не допускається.
Охоронні заходи. У місцях масового проростання не передбачаються.
Сушіння. У тіні при гарній вентиляції. Сировину розкладають шаром 3–5 см. Закінчення сушіння визначають по ламкості стебел.
Стандартизація. ДФ Х1 ч 2, ст. 46
Зовнішні ознаки (ДФ)
Цільна сировина. Стебла з листями довжиною до 40 см, прості чи гіллясті з ребристою поверхнею, голі чи в нижній частині слабкоопушені, із квітками і незрілими плодами на витягнутих китицевидних суцвіттях, часто з розетками прикореневих листів. Прикореневі листи продовгувато-ланцетні, черешкові, перистороздільні з гострими трикутними струговидно-виямчатими, цільнокрайними чи зубцюватими частками; стеблові – чергові, сидячі, продовгувато-ланцетні цільнокрайні чи виїмчасто-зубцюваті; верхні – майже лінійні зі стріловидними основами. Квітки дрібні, правильні, роздільнолепесткові. Чашечка з 4 продовгувато-яйцеподібних, зелених чашолистків. Віночок з 4 зворотньояйцеподібних пелюстків. Плоди – стручечки, з низу трьохкутово-серцеподібні, на верхівці злегка виїмчасті, сплюснені, із двома стулками, що розкриваються.
Колір стебел, листів і плодів зелений, квіток – білуватий. Запах слабкий. Смак гіркуватий.
Здрібнена сировина. Шматочки листів, стебел і суцвіть різної форми, окремі квітки і плоди, що проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм. Колір стебел, листів і плодів зелений, квіток білуватий. Запах слабкий. Смак гіркуватий.
Мікроскопія (ДФ)
При розгляді листа з поверхні видні дрібні клітини епідермісу з тонкими стінками, з верхньої сторони злегка звивисті в обрисі, з нижньої – сильно звивисті. Устячка по обидва боки, на нижній стороні їх більше, дрібні, оточені трьома клітками епідермісу, з яких одна значно дрібніше двох інших (анізоцитний тип). На обох сторонах листа багато одноклітинних волосків: розгалужені волоски трьох-, шести- і рідше семикінцеві з грубо бородавчастою поверхнею, промені волоска притиснуті до поверхні листа; прості волоски великі, із широкою основою і вузьким, загостреним кінцем, поверхня гладка чи злегка бородавчаста; двохкінцеві волоски з променями, що піднімаються над поверхнею листа, зустрічаються рідко.
Числові показники (ДФ)
Цільна сировина. Екстрактивних речовин, що витягаються 70% спиртом, не менш 10%; вологість не більш 13%; золи загальної не більш 10%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2%; часток, що проходять крізь сито з отворами діаметром 1 мм, не більш 2%; коренів (у тому числі відділених при аналізі), частин рослини, уражених борошнистою росою, і пожовтілих листів не більш 3%; органічної домішки не більш 2%; мінеральної домішки не більш 1%.
Здрібнена сировина. Екстрактивних речовин, що витягаються 70% спиртом, не менш 10%; вологість не більш 13%; золи загальної не більш 10%; золи, нерозчинної в 10% розчині хлористоводневої кислоти, не більш 2%; часток, що не проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм, не більш 10%; часток, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більш 10%; органічної домішки не більш 2%; мінеральної домішки не більш 1%.
Зберігання. У прохолодному сухому місці, захищеному від світла, упакованим у чи тюки мішки. Термін придатності до 3 років.
Трава містить вітаміни. Найбільший вміст їх приходиться на фазу цвітіння: вітаміну К, аскорбінової кислоти, каротиноїдів. Крім того, рослина містить рамноглікозид гісопін, флавоновий глікозид діосмін, органічні кислоти, дубильні речовини, значні кількості солей калію (у золі до 40%) і сполуки, що містять сірку.
Фармакотерапевтична група. К-вітамінний, гемостатичний засіб.
Фармакологічні властивості. Препарати грициків мають кровоспинні властивості, гемостатична дія грициків обумовлена вітаміном К. Препарати грициків підсилюють тонус і моторику мускулатури матки, а також перистальтику кишечнику, що зв'язують з ацетилхоліном. Галенові форми рослини розширюють периферичні судини, роблять деяку гіпотензивну дію. Листи рослини володіють фітонцидною активністю. Для клінічної практики становить інтерес високий вміст калію в рослині.
Грицики як лікарська рослина здавна застосовувалася в науковій і народній медицині багатьох країн світу. В основному її застосовують при маткових кровотечах, тому що грицики поєднують у собі здатність скорочувати мускулатуру матки, активізувати згортаючу систему крові, і підвищувати згортаємість крові. Грицики показані при шлунково-кишкових кровотечах, особливо при кровотечах, зв'язаних з порушенням функції печінки і недостатнього вироблення протромбіну. В урологічній практиці грицики включають у збори лікарських рослин для лікування хворих пієлонефритами, циститами, сечокам’яною хворобою, як кровоспинний засіб і для заповнення втрат солей калію.
Вівчарська сумка протипоказана при вагітності.
Використовуються такі лікарські форми:
1. Грициків трава, сировина здрібнена.
2. Грициків екстракт рідкий.
Приготування.
Настій готують з розрахунку 3 столових ложок трави на 2 склянки окропу (настоюють у термосі – добова доза).
Калина звичайна – Viburnum opulus L.
Род. жимолостеві – Caprifoliaceae
Сировина – КОРА КАЛИНЫ – CORTEX VIBURNI, ПЛОДЫ КАЛИНЫ – FRUCTUS VIBURNI
Гіллястий чагарник висотою 2–4 м. Кора сірувато-бура. Листи супротивні, округлі, трех-пятилопастні, краї крупнозубчасті, черешкові. Суцвіття зонтиковидні на верхівках молодих пагонів. Крайові квітки в суцвітті білі, їхній віночок п'ятий-лопатевий, діаметром до 2,5 см, інші – колокольчасті, жовтуваті, двополі, запашні, діаметром близько 0,5 см. Плід – кістянка, овальна, соковита, червона, діаметром до 1 см, із плоскою кісточкою. Цвіте з травня до липня, плодоносить у серпні-вересні.
Поширення. Повсюдно, частіше в середній смузі європейської території.
Серед чагарників, у рідколісся, по річкових долинах і терасам.
Заготівля.
Збирають кору навесні на початку весняного розвитку й активного сокоруху з дозволу лісництва. Зрізують бічні гілки ножами, знімають желобовидні шматки товщиною до 2 мм. Свіжу сировину переглядають і відкидають шматки кори з залишками деревини.
Плоди заготовлюють у період дозрівання.
Охоронні заходи. Забороняється заготівля кори з основного стовбура. Рослина відростає повільно, повторна заготівля сировини дозволяється тільки через 10 років. Ресурси калини поступово зменшуються в зв'язку з освоєнням і осушенням річкових заплав, великими заготівлями кори, плодів, активним і постійним обламуванням плодоносних гілок.
Сушіння.
Кора. На відкритому повітрі. Кору розкладають шаром 3–5 см і періодично перемішують. Кінець сушіння визначається по ламкості кори.
Плоди. У сушарках при температурі 60 – 80° С.
Стандартизація.
Кора – ДФ Х1 ч 2, ст. 4;
плоди – ДФ Х1 ч 2, ст. 40
КОРА КАЛИНИ
Зовнішні ознаки (ДФ)
Трубчасті, желобоваті чи плоскі шматки кори різної довжини, товщиною близько 2 мм. Зовнішня поверхня кори зморшкувата, бурувато – сіра чи зеленувате – сіра з дрібними чечевичками. Внутрішня поверхня гладка, світло – чи бурувато-жовта з дрібними червонуватими цятками і смужками. Злам кори дрібнозернистий. Запах слабкий. Смак гіркуватий, в'язкий.
Здрібнена сировина. Шматочки кори різної форми, що проходять крізь сито з отворами діаметром 7 мм. Колір буруватий – сірий, зеленувато – сірий, бурувато-жовтий. Запах слабкий. Смак гіркуватий, в'язкий.
Мікроскопія (ДФ)